Аналітичне інтернет-видання

Санкції без обману: як зупинити агресивну політику Путіна.

Поки увага світу прикута до лінії фронту, ключова битва з Росією розгортається на економічному, технологічному та юридичному фронтах. Санкції проти Кремля залишаються одним з небагатьох інструментів, здатних не тільки обмежити військову машину агресора, але й змінити стратегічні розрахунки Путіна. Однак ефективність санкційного режиму залежить від його послідовності, широти застосування та політичної волі країн-учасниць. З кожним днем, коли санкційний тиск слабшає або буксує, Москва отримує перепочинок, а Україна - нові удари по громадянській інфраструктурі.

Суть проблеми полягає в тому, що санкції не є статичним інструментом, а представляють собою щоденну боротьбу з новими методами обходу, непрозорими посередниками та правовими дірками. Якщо не контролювати маршрути постачання і не координувати дії союзників, санкційна політика втрачає свою ефективність і стає лише декларацією без реальних наслідків. Тому вкрай важливо не лише підтримувати вже введені обмеження, але й постійно їх посилювати, адаптуючи до умов війни та технологічного розвитку.

Технології вбивств: імпорт незважаючи на обмеження

Російські безпілотники та ракети, які щоденно атакують українські населені пункти, містять елементи, виготовлені за межами Російської Федерації. Президент Володимир Зеленський під час конференції Fair Play зазначив, що протягом минулого року було виявлено імпорт устаткування і комплектуючих до Росії принаймні з 12 країн, серед яких Китай, Японія, Туреччина, Німеччина та навіть США. Ці поставки обходять санкції, використовуючи складні логістичні ланцюги через треті держави.

За даними розслідувань, представлених Офісом Президента та Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, російські системи озброєнь продовжують використовувати західні технології, незважаючи на наявність експортного контролю. Основним джерелом таких технологій є держави, які офіційно не підтримують санкційну коаліцію. Це підкреслює необхідність постійного оновлення та моніторингу санкцій для усунення "вікон можливостей" для їх обходу.

Платформа War&Sanctions, розроблена українською розвідкою, виконує важливу функцію у виявленні порушень. Вона агрегує та публікує інформацію про компоненти, знайдені в захопленій російській техніці, що сприяє міжнародним партнерам в моніторингу шляхів постачання. Завдяки цій платформі можливе не лише документування випадків порушення санкцій, а й оперативна реакція на них, що дозволяє обмежити доступ Росії до критично важливих технологій.

Санкції мають ефект, але не в ізоляції.

Макроекономічні показники Росії свідчать про вплив санкцій. За даними відкритих джерел, у першому півріччі 2025 року нафтогазові доходи РФ скоротилися на 14%, дефіцит бюджету досяг 3,4 трлн рублів, а державний борг за червень збільшився на 709 млрд. Ці тенденції вказують на наростання тиску на економіку країни-агресора.

Однак навіть найпродуманіша санкційна архітектура не витримає, якщо її не підтримувати. Відмова адміністрації Трампа від введення нових санкцій і згортання ініціатив на кшталт KleptoCapture створили у Москви враження, що вікно можливостей знову відкрилося. В результаті, як пише New York Times, на ринок вийшли десятки китайських і гонконзьких компаній, що пропонують Росії чутливі компоненти, включаючи чіпи для крилатих ракет.

У цих умовах на перший план виходить необхідність синхронізації дій між союзниками і введення екстериторіальних заходів, здатних блокувати схеми обходу. Поки одні країни зміцнюють контроль, інші, добровільно або за інерцією, стають посередниками в ланцюжках постачання. Без глобального тиску, включаючи вторинні санкції та персональну відповідальність компаній, санкційний режим втрачає свою стратегічну глибину і стає лише набором символічних обмежень.

Важливість узгодження та організованості.

Проблема фрагментації санкційної коаліції стала очевидною. Лише близько 60% глобального ВВП належить країнам, що підтримують санкції, тоді як інші держави, включаючи Туреччину, Китай, ОАЕ та Індію, нерідко виступають провідниками схем обходу. У відповідь Україна та її партнери закликають до створення нової міжнародної платформи для моніторингу постачання товарів подвійного призначення, включаючи ШІ-рішення та хмарні обчислення.

Портал War&Sanctions відіграє ключову роль у даному процесі. Він надає можливість моніторити іноземні компоненти, що використовуються в російській військовій техніці, а також оперативно реагувати на спроби обійти санкційні заходи. Андрій Юсов, представник ГУР, наголошує, що санкції — це не просто статистичні дані у звітах, а ефективний інструмент для запобігання військовим злочинам.

Для ефективного посилення санкційного тиску надзвичайно важливо швидко узгоджувати рішення між союзниками. Як підкреслив президент Зеленський, українські санкції повинні бути невідкладно відображені в інших юрисдикціях і навпаки. Така координація посилює кумулятивний вплив обмежень і зменшує можливості Кремля маневрувати між різними правовими системами. В умовах, коли Росія щодня адаптує свої схеми ухилення, лише узгоджені та дзеркальні дії міжнародної спільноти можуть забезпечити успіх.

Європейський виклик: без Америки, але з провідною роллю.

На фоні бездіяльності Вашингтона ініціатива все більше зосереджується в руках Європейського Союзу. Урсула фон дер Ляєн чітко висловила необхідність посилення тиску, включаючи зниження максимальної ціни на російську нафту та блокування доступу до фінансових ресурсів Європи. Водночас ЄС вже впроваджує санкції не тільки проти виробників, але й проти інформаційних платформ, таких як проросійська RED, яка підозрюється в маніпуляціях громадською думкою в Німеччині.

Водночас експерти застерігають: затримка у військовій та санкційній підтримці України може створити в Москві враження, що вона може діяти без наслідків. Згідно з даними Інституту вивчення війни (ISW), саме в такі моменти Росія зазвичай здійснює тактичні наступи, використовуючи ситуацію для виснаження ресурсів та політичної волі Заходу.

В умовах, коли США послаблюють санкційну політику, Євросоюзу доводиться не просто заповнювати вакуум, а й формувати нову стратегічну культуру тиску. На відміну від односторонніх рішень Вашингтона, Брюссель спирається на консенсус і вимагає згоди всіх країн-членів, що робить процес повільним, але легітимним. Сьогодні саме Європа задає стандарти контролю за експортом, протидії дезінформації та розробки інструментів для відстеження постачання. Це не тільки виклик, але й шанс для ЄС проявити незалежне лідерство у світовій архітектурі санкційного стримування.

Санкції залишаються одним з небагатьох ефективних інструментів тиску на Росію, як у короткостроковій, так і в стратегічній перспективі. Вони обмежують можливості Кремля виробляти зброю, послаблюють фінансову стабільність агресора і підривають впевненість у безкарності. Але санкції не працюють самі по собі. Вони вимагають постійного вдосконалення, політичної волі та глобальної координації.

Будь-яка вразливість у санкційному механізмі становить пряму загрозу не лише для України, але й для глобальної демократичної системи. Оскільки Москва продовжує свою агресивну кампанію, міжнародна спільнота повинна вжити заходів для посилення тиску. Це питання не лише справедливості, а й виживання.

Читайте також