Санкції діють, але їх ефективності недостатньо: як можна посилити глобальний тиск на Російську Федерацію.

Міжнародні санкції позбавляють агресора фінансових ресурсів, знищуючи його військові плани.

За 1000 днів від початку повномасштабної агресії РФ проти України у нас не зменшилося прагнення справедливості, яка точно не обмежується завершенням цієї загарбницької війни.

Але які реальні інструменти - окрім героїчних дій ЗСУ на полі бою - є у нас, українців, та у західних партнерів? Частину відповіді на це дав чинний президент США Джо Байден, описуючи стратегію Вашингтона та й загалом Заходу: "Ми маємо два варіанти. Розпочати Третю світову війну, вступити у війну з Росією фізично. Або друге: переконатися, що країна, яка діє всупереч міжнародному праву, заплатить за це".

Мова йде насамперед про санкції — механізм, який слугує для стримування та обмеження економічних можливостей Росії, що, в свою чергу, ускладнює її здатність продовжувати цю жахливу агресію. Ці заходи покликані позбавити агресора ресурсів, створюючи можливості для ослаблення його військових амбіцій, а також підкреслюють єдність демократичної спільноти.

Існують дійсно успішні приклади їхнього застосування.

Проте існують суттєві недоліки, над якими слід зосередити нашу увагу.

Інструменти санкцій, використовувані для тиску на країни, що порушують міжнародні норми, вже давно відомі. Історія знає багато прикладів, коли такі заходи виявлялися результативними.

Наприклад, у 1976 році, коли США дізналися про таємні спроби Тайваню розробити ядерну зброю, вони призупинили експорт ядерних матеріалів до цієї країни. Зрештою, Тайвань оголосив про відмову від цих планів. Ще один показовий приклад - санкції проти Південної Африки. У 1987 році Генасамблея ООН запровадила нафтове ембарго, аби покарати режим за політику апартеїду. Цей захід підтримали 130 країн, що стало важливим кроком до повалення режиму апартеїду в цій країні.

Давайте повернемося до питання про тиск на Росію.

У 2014 році Російська Федерація порушила міжнародні норми, захопивши Крим і частину Донбасу. У 2022 році Москва вийшла на новий рівень агресії, розпочавши масштабне військове вторгнення.

Ми часто зазначаємо, що відповідь міжнародної спільноти на агресію 2022 року виявилася недостатньою.

Проте варто чесно визнати: ці дії РФ викликали безпрецедентну реакцію міжнародної спільноти, і не лише через надання допомоги Україні. Ще ніколи до того Захід та світ не запроваджували такий концентрований масив санкцій проти порушника. Держави Заходу - зокрема ЄС, США, Канада, Велика Британія та інші - у стислий термін активували понад 20 тисяч санкційних обмежень, що дуже швидко зробило Росію однією з найбільш підсанкційних країн у світі.

Зараз санкції впливають на фінансову систему, енергетику, експорт та імпорт стратегічних товарів, транспорт, доступ до технологій тощо.

Утім, важливо оцінити як вплив цих санкцій, так і те, в яких аспектах необхідні доопрацювання.

Статистика спростовує твердження про те, що санкції "не працюють". Інше питання, чи є їхній вплив достатнім.

Насправді санкційна політика завдала відчутного удару по економіці РФ. За підсумками 2023 року зовнішньоторговельний баланс Росії різко погіршився: профіцит торгового балансу впав на 63%, а профіцит поточного рахунку платіжного балансу - на 79% порівняно з 2022 роком.

Зменшення надходжень іноземної валюти призвело до суттєвої девальвації рубля, що, в свою чергу, загострило інфляційний тиск. Це змусило Центральний банк Росії підвищити процентні ставки та відновити контроль за рухом капіталів.

Перед початком повномасштабного військового вторгнення в Україну Росія володіла золотовалютними резервами на суму 634 мільярди доларів США. Проте, внаслідок санкцій, накладених на Центральний банк РФ та Фонд національного добробуту, близько 313 мільярдів доларів з цих резервів виявилися замороженими. Ті активи, які залишилися доступними, активно використовуються. Від початку вторгнення Росія витратила приблизно 54 мільярди доларів зі своїх ліквідних активів фонду, залишивши лише золото та юань, які не можуть бути легко реалізовані для покриття бюджетних витрат. Це змушує країну збільшувати обсяги внутрішніх позик, що, своєю чергою, призводить до зростання вартості запозичень.

Крім того, Росія втратила основний ринок природного газу в Європі.

Спроби використати газові потоки як важіль впливу не дали бажаного результату: вперше з 1999 року "Газпром" зазнав збитків. Російський енергетичний сектор зазнав значних втрат і через нафтове ембарго та цінові обмеження. З грудня 2022 року по червень 2024 року Росія втратила 78,5 млрд доларів доходів від експорту нафти.

Санкції істотно зменшили здатність Росії до виробництва сучасного озброєння, включаючи безпілотники, танки, крилаті ракети, а також ремонту військової техніки. Це пов'язано з тим, що багато виробничих процесів залежали від закордонного обладнання та комплектуючих.

Наприклад, у жовтні 2022 року акціонерне товариство "Східна верф" заявило про своє банкрутство, яке стало наслідком неможливості виготовлення морських танкерів і ракетних кораблів через брак іноземних комплектуючих, що не були доступні ані на російському, ані на азійському ринках.

Схожим чином нестача напівавтоматичної зброї спонукала Росію звернутися до використання старих і менш ефективних боєприпасів.

Фінансовий тиск відчуває також населення Росії.

10 липня 2024 року Державна Дума Російської Федерації прийняла закон, який запроваджує прогресивну шкалу оподаткування для фізичних осіб, що набуде чинності з 2025 року. Це свідчить про брак фінансових ресурсів та спробу закрити бюджетний дефіцит за рахунок населення.

На фоні загального погіршення економічної ситуації це ще більше ускладнює фінансове становище громадян, що призводить до зменшення їхньої купівельної спроможності та стандарту життя.

Слід відверто визнати: незважаючи на досягнуті результати, система санкцій поступово втрачає свою дієвість через численні недоліки та лазівки, які російське керівництво, а також його фізичні та юридичні особи активно експлуатують для обходу встановлених обмежень.

Однією з основних проблем є те, що деякі треті країни не лише не підтримали санкційний режим, а й активно сприяють Москві в обході цих обмежень.

Зокрема, ряд держав активно займаються реекспортом продукції до Росії, незважаючи на міжнародні обмеження. Це видно з різкого збільшення обсягів торгівлі РФ з Китаєм, Казахстаном, Іраном, Киргизстаном, а також з окремими країнами Ради Європи.

В результаті, Росія все ще має можливість використовувати закордонні елементи, хоча й у обмежених кількостях.

Імпорт військової продукції суттєво знизився після введення експортного контролю, проте завдяки розробці альтернативних маршрутів, обсяги торгівлі частково відновилися у другій половині 2023 року.

У середньому, імпорт цих товарів за перші десять місяців 2023 року виявився всього на 10% меншим, ніж до початку війни.

Росія отримує товари навіть з країн, що належать до санкційної коаліції, хоча і не безпосередньо. Протягом січня-жовтня 2023 року близько 44% імпортованих Росією товарів з цих країн походили від компаній коаліції, зокрема 25,5% з США. Велика частина товарів подвійного призначення постачається через посередників у таких країнах, як Китай, Туреччина, ОАЕ, Киргизстан, Казахстан та інших. Варто зазначити, що чимала кількість з цих постачань свідомо сприяє обходу санкцій.

Ще одним викликом є формування Росією "тіньового флоту", який діє під прапорами різних держав, що дозволяє обійти встановлені обмеження на ціни на нафту. Наприклад, у четвертому кварталі 2023 року більшість морського експорту російської нафти відбувалася за цінами, що перевищували встановлені межі.

За даними президента України Володимира Зеленського, кремлівські структури отримують від 10 до 12 мільярдів доларів щомісяця завдяки "тіньовому флоту".

Окремою проблемою є торгівля російськими слябами (напівфабрикатами для металопрокату), на які санкції не поширюються. Це дозволяє ЄС купувати дешевий матеріал, який сприяє демпінгу, затримує перехід на "зелену" економіку та приносить Росії близько 60 млрд доларів щорічно, що становить близько 3% її ВВП.

Слід підкреслити, що наші зарубіжні партнери розуміють ці виклики, але недостатньо ефективно їх вирішують.

Ми часто чуємо, що санкції "не працюють", РФ активно докладається до поширення цієї думки. Проте наратив "санкції не працюють" не відображає повну картину.

Вищезгадані приклади свідчать про те, що існують також позитивні результати.

У червні цього року Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію, присвячену "Ролі санкцій у боротьбі з агресивною війною РФ", над якою я працювала протягом останнього року. У документі наведені ключові досягнення та недоліки санкцій, які є одним з небагатьох ефективних механізмів міжнародного права проти держави, що порушує норми. Я особисто вірю в ефективність санкцій як інструменту впливу.

Від них безумовно не варто відмовлятися.

Зокрема, це стосується санкцій щодо осіб, які порушують права людини, незаконно вивозять дітей та інших наших співгромадян, здійснюють екологічні злочини, завдають шкоди культурній спадщині та займаються пропагандою агресії.

Санкції - це інструмент захисту прав людини та демократії проти тих, хто їх зневажає або вчиняє злочини проти них. Це - аргумент, про який мало говорять, але він дуже корисний в адвокації збереження тиску на Росію.

Те, що ефективність санкцій наразі знижується, свідчить про необхідність посилення санкційного тиску, а не його скасування.

Є кілька конкретних кроків, які дозволять значно посилити ефективність санкції проти РФ.

По-перше, важливо розширити експортний контроль, що дозволить обмежити доступ агресора до критичних технологій і матеріалів, необхідних для розвитку його військових можливостей. Це включає як заборону на постачання іноземних товарів, так і посилення моніторингу міжнародних постачальників, аби унеможливити обхід санкцій.

По-друге, критично важливим є протидія обходу санкцій через дочірні компанії та структури, які використовуються для переміщення фінансових коштів і ресурсів між державами. Необхідно розробити прозорі механізми моніторингу та забезпечити ретельний контроль за фінансовими транзакціями, щоб зменшити шанси на ухилення від санкційних вимог.

По-третє, важливо впровадити реєстр осіб і компаній, які порушують санкційні режими, щоб забезпечити підвищену прозорість у міжнародній санкційній політиці. Цей реєстр допоможе ефективно моніторити та аналізувати, хто саме обходить санкції, а також сприятиме поліпшенню співпраці між країнами для запобігання подібним правопорушенням.

І, по-четверте, звісно, необхідно постійно підвищувати усвідомлення важливості санкцій громадськістю та бізнесом. Шлях до цього пролягає також через посилення корпоративної відповідальності для компаній, які допомагають РФ обходити санкції, тим самим надаючи агресорові ресурси та допомогу для продовження війни. Для цього необхідно запровадити більш жорсткі штрафи та санкції для тих компаній, які порушують міжнародні норми та продовжують вести бізнес з Росією.

Зі збільшенням усвідомлення західних країн про важливість санкцій, зростатиме також і міжнародний тиск, що сприятиме зміні поведінки Росії на глобальній арені.

В даний час у міжнародному праві існує кілька резолюцій, які так чи інакше вказують на санкції як на ключовий механізм. Зокрема, резолюція "Роль санкцій у протидії агресивній війні Російської Федерації проти України" (№2557) чітко окреслює та закликає держави до:

1. Заборони на імпорт російського скрапленого природного газу та трубопровідного газу, а також на поставки з Росії у сільськогосподарську, металургійну та ядерну промисловість.

2. Запровадження ембарго на вивіз стратегічно важливих сировин, озброєнь та товарів подвійного призначення до Російської Федерації.

3. Зміцнення моніторингу за дотриманням максимальних цін на нафту, зокрема через включення до санкційного списку суден "тіньового флоту", що належать Росії та її партнерам, а також введення заборони на їхній вхід у територіальні води та порти держав ЄС і інших союзників.

4. Відключення всіх російських і білоруських банків від системи SWIFT.

5. Додавання до санкційного переліку осіб, які несуть відповідальність за репресії щодо політичних в'язнів.

6. Включення до санкційного списку російських компаній, що займаються виробництвом зброї.

У жовтні цього року Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію під назвою "Пропаганда та свобода інформації в Європі", що акцентує увагу на необхідності протидії російській дезінформації. У цьому документі міститься заклик до країн-членів Ради Європи вжити санкцій щодо російських пропагандистів та державних ЗМІ Росії.

Одночасно резолюція окреслює Російську православну церкву як засіб російського впливу та пропаганди, що підкреслює важливість вжиття міжнародних заходів для ослаблення її впливу.

Реалізація положень цих резолюцій - це можливість зменшити вплив Росії на міжнародній арені та створити передумови для її відповідальності за агресію проти України.

Сьогодні санкції стали важливим засобом, який можна застосовувати для обмеження виробництва озброєнь у Російській Федерації.

Щоб злочинці, які вчинили правопорушення в Маріуполі, Бучі та інших містах України, а також ті, хто був залучений до депортації українських дітей, понесли справжню відповідальність.

Вони не лише ослаблюють економічні основи Росії, але й зменшують її можливості для ведення війни, ускладнюючи доступ до фінансових ресурсів, технологій та матеріалів, які потрібні для підтримки військових операцій.

Проте для досягнення найбільшого впливу важливо розширити коаліцію країн, які запроваджують санкції, та забезпечити злагоджену співпрацю з міжнародними партнерами. Це допоможе закрити існуючі лазівки та посилити тиск на Кремль. В результаті можна буде створити дієвішу систему, здатну суттєво змінити політичні та економічні умови в Росії, що, в свою чергу, сприятиме швидшому завершенню її агресивних дій щодо України.