Санкції щодо криптовалют в Росії: міф чи дійсність?

Ефективність санкційної політики буде визначатися готовністю та здатністю державних органів вживати відповідних заходів.

Санкційна стратегія України набирає обертів і стає дедалі більш складною.

Уперше президент запровадив значні санкції проти учасників російського ринку віртуальних активів. Ініціатором їх накладення є Національний банк, а не Служба безпеки, оскільки механізм виявлення підсанкційних операцій та подальшого моніторингу ефективності санкцій стосується саме фінансового сектору.

Не є новиною, що криптовалютна індустрія часто використовувалася для ухилення від санкцій. Проте, як до початку великої війни, так і після її старту, росіяни здебільшого діяли "під радаром", тоді як цільові санкції з боку США та Великої Британії лише підтверджували неможливість контролю в цій сфері. Тому раніше запровадження санкцій у контексті віртуальних активів здавалося малоефективним, адже їх моніторинг виявлявся вкрай складним.

Проте безкінечне російське нахабство не знає меж. У 2025 році стало відомо про створення та функціонування бірж і компаній - спеціалізованих інструментів обходу санкцій та фінансування російської оборонної промисловості. Мова йде про кілька бірж з прив'язкою до юрисдикцій ОАЕ та середньоазійських країн. Передусім ідеться про групу компаній "А7". З інфраструктурою цієї платформи "погано все".

Це стосується обмеженого кола учасників з великими обсягами транзакцій, а також спеціалізації на торгівлі стейблкоїном A7A5, прив’язаним до рубля, на суму 10 мільярдів доларів протягом кількох місяців (біржа Grinex розпочала свою діяльність навесні 2025 року). Додатково, існує зв’язок із банківською інфраструктурою Промсвязьбанку, одного з ключових банків російського оборонного комплексу, а також участь Ілана Шора як бенефіціара у структурі власності, котрий відкрито підтримує Російську Федерацію і вже потрапив до санкційного списку України.

Чи матимуть санкції реальний вплив? З правового аспекту виникає ряд питань.

По-перше, яким чином буде створюватися та на яких засадах обґрунтовуватиметься список віртуальних активів, що підлягають санкціям, враховуючи недостатнє нормативне регулювання у сфері криптовалют?

По-друге, важливо розглянути, на чому буде базуватися відповідальність за ухилення від санкцій та як вона буде реалізовуватися в умовах відсутності відповідного законодавства. Сподіваюся, найближчим часом народні обранці ухвалять законопроєкт №12406, який передбачає заборону на порушення та обхід санкцій, зокрема щодо активів, включаючи віртуальні.

Третім аспектом є те, якими принципами керуватимуться суди під час вирішення цих питань. На сьогоднішній день спірні угоди з криптоактивами аналізуються судами за допомогою загальних норм Цивільного кодексу та наявної судової практики, зокрема у контексті кримінального процесу.

Четверте питання - який державний орган здійснюватиме нагляд у цій галузі, враховуючи особливості криптовалютної інфраструктури.

Наразі можна говорити, що держава зробила в цій сфері перший крок. Ефективність відповідної санкційної політики залежатиме від бажання та спроможності державних інституцій рухатися в цьому напрямку.

Не виключено, що будуть позови щодо стягнення віртуальних активів підсанкційних осіб з боку Мінюсту як застосування санкції стягнення. З реалізацією такого стягнення є складнощі за наявного нормативного регулювання та судової практики. Хоча можливий варіант накладення заборони на відчуження активів на криптогаманцях підсанкційних осіб, як це здійснюється в кримінальному процесі.