Що Ангела Меркель вирішила згадати, а від чого відмовилася у своїх спогадах?
У грудні 2021 року, коли Ангела Меркель залишила свою посаду канцлера Німеччини після 16 років управління, виникли вагомі підстави вважати її однією з найзначніших політичних фігур початку XXI століття.
Зараз, після трирічної паузи, яка здавалася неймовірно гучною на фоні розпаду її політичної спадщини, Меркель розпочинає просування своїх майбутніх мемуарів.
Проте, було б доцільніше, якби вона утрималася від слів, адже навіть мовчання виглядало б більш переконливо, вважає автор статті на Project Syndicate Славомір Сераковський.
Про політичну спадщину Ангели Меркель – у її колонці без жодного сорому. Що канцлерка Німеччини сказала про Путіна та свої власні промахи. Далі – короткий огляд статті.
У статті зазначається, що своє перше інтерв'ю, присвячене новій книзі, Ангела Меркель дала німецькому виданню Der Spiegel. У цьому інтерв'ю колишня канцлерка відстоює ключові політичні принципи, які стали основою для формування сучасної Німеччини та Європи.
Один із зазначених принципів, на думку Славоміра Сераковського, полягає в політиці умиротворення Росії, що відповідала концепції "зміни через торгівлю", характерній для часу холодної війни.
Канцлерка все ще впевнена, що рішення Німеччини прийняти у 2015 році більше мільйона біженців, здебільшого з Сирії та інших країн Близького Сходу, а також поступове закриття атомних електростанцій є правильними кроками, незважаючи на публічні запитання, зазначає автор статті на Project Syndicate.
На думку цього експерта, моральні міркування Меркель стосовно підтримки та захисту біженців у 2015 році є беззаперечними.
Проте, згідно з думкою автора статті, канцлерка, безперечно, повинна була усвідомлювати, що така масова імміграція неодмінно призведе до збільшення популярності популістських рухів не лише в Німеччині (де, власне, після цього спостерігали неймовірний успіх ультраправої популістської партії "Альтернатива для Німеччини"), але й в інших країнах Європи.
"Таким чином, незважаючи на те, що Меркель намагалася зображати себе захисницею ліберально-демократичних цінностей, її дії фактично сприяли їхньому підриву та ослабленню ліберальної демократії, що в кінцевому підсумку призвело до зменшення контрольованої імміграції", - зазначає Славомір Сераковський.
Він підкреслює, що Меркель також настійливо підтримує проекти трубопроводів "Північний потік" з Росії, яка досі не визнає, що рішення про будівництво "ПП-2" стало помилкою. Ці трубопроводи зміцнили позиції небезпечного диктатора, чиї ревізіоністські наміри щодо Східної Європи були очевидними.
Таким чином, вважає дописувач Project Syndicate, Меркель вирішила, що дешевший газ важливіший за польську чи українську безпеку.
Проте в підсумку її стратегія викликала енергетичну кризу, що стала однією з основних причин нової великої війни в Європі. У результаті, країни опинилися без доступу до доступної енергії та без необхідного рівня безпеки, - зазначає Сераковський.
За його словами, ще 2006 року Радослав Сікорський, тодішній міністр оборони Польщі, порівнював проєкт "Північний потік" з пактом Молотова-Ріббентропа.
Протягом року її управління Німеччина прагнула обміняти стабільність у Східній Європі на доступні енергетичні ресурси, відмовившись від наявних джерел відновлювальної енергії, що дало можливість популістам-націоналістам отримати вагомий аргумент для своєї виборчої кампанії, - зазначає автор.
Він переконаний, що дії Меркель призвели до зниження рівня безпеки Європи як від зовнішніх, так і від внутрішніх викликів.
У своїй статті Сераковський акцентує увагу на ослабленні самої Німеччини під керівництвом канцлерки.
Протягом 16 років, коли Меркель була на чолі країни, вона не вжила жодних заходів для стимулювання ключових галузей, які є гордістю Німеччини - таких як хімічна, фармацевтична промисловість та автомобілебудування, що досі орієнтується на двигуни внутрішнього згоряння. Ці галузі не адаптувались до вимог XXI століття. І це при тому, що німецька армія також стала предметом насмішок в європейських медіа, як зазначає автор Project Syndicate.
