Сергей Грабовский: Современная "ось зла" создается прямо на наших глазах? -- Блоги | OBOZ.UA
"Хто ж нашіптує Трампу проросійські ідеї?" - запитують одні. "США - найвеличніша демократична країна, а Трамп - її лідер", - наполягають інші. "Вам не набридло? Трамп знову отримав від Путіна порожні обіцянки", - риторично запитують треті. "Нова Стратегія національної безпеки США розрахована лише на три роки, адже в ній неодноразово згадується Трамп", - заспокоюють четверті. "Він що, зовсім зійшов з розуму?" - дивуються п'яті.
Перед тим як розглянути відповіді на ці очевидні та приховані питання, звернемо увагу на те, про що вже згадували українські ЗМІ. Зокрема, Генеральна Асамблея ООН 10 грудня ухвалила резолюцію, ініційовану Україною, яка стосується розширення міжнародного співробітництва та зменшення наслідків Чорнобильської катастрофи. У цьому документі йдеться про тривалі наслідки аварії на ЧАЕС та про необхідність подальшого підтримання постраждалих регіонів. Резолюція також висловила занепокоєння через пошкодження нового конфайнмента внаслідок атаки російського дрона 14 лютого 2025 року, що загрожує міжнародним зусиллям із захисту цього об'єкта. Документ підтвердив статус ЧАЕС як українського об'єкта.
Хтось скаже - ну і що? Не поспішайте... Резолюцію підтримали 97 держав, ще 39 утрималися. А проти проголосували США, Росія, Білорусь, Китай, Куба, ДР Конго, Нікарагуа та Нігер.
Ось ще раз, повний перелік: Сполучені Штати Америки, Російська Федерація, Білорусь, Китай, Куба, Демократична Республіка Конго, Нікарагуа та Нігер. Конго є сателітом США, тоді як Нігер - Росії.
Це своєрідна глобальна демонстрація сучасної "осі зла".
Американська представниця висловила думку, що США відмовилися підтримати резолюцію через згадки Порядку денного сталого розвитку до 2030 року, які, на її думку, сприяють моделі "м'якого глобального управління", що нібито суперечить національному суверенітету. Це виглядає як аргумент для тих, хто не розуміє ситуації, адже ООН якраз і є інструментом "м'якого глобального управління", тоді як резолюції Ради Безпеки ООН є обов'язковими для виконання усіма країнами, що вже можна вважати "жорстким глобальним управлінням". Крім того, якщо в резолюції є пункти, які викликають сумніви, країни можуть просто утриматися від голосування, натискаючи відповідну кнопку. Проте, солідаризуватися з тоталітарними державами, які безумовно проголосують проти ініційованої Україною резолюції, — це позиція, що походить з найвищих ешелонів влади. Тому бентежне висловлювання американської представниці, яка, очевидно, усвідомлювала безглуздість свого "аргументу", лише підтверджує цю думку.
І яскравий приклад того, в якому напрямку сьогодні рухаються (правильніше сказати, відступають, простіше - деградують) Сполучені Штати Америки.
А ще - надзвичайно красномовний символ. Тим часом символ, за словами розстріляного чекістами у 1937 році російського філософа Павла Флоренського, це "така реальність, яка більша за себе саму".
Проте розглянемо все послідовно, хоч і в обмеженому форматі, у вигляді тез.
Давайте повернемося до теми, яку ми обговорювали на самому початку статті.
Ні, Трамп не втратив розум - він не більш божевільний, ніж колись Гітлер або Сталін. Ніхто не шепоче йому на вухо дивні ідеї - він вперто реалізує свою політичну стратегію, спрямовану на зближення з Росією, а його "розборки" з Путіним - це всього лише з'ясування, хто з них більш впливовий. Ні, США більше не можна вважати найбільшою демократичною країною в світі, хоча вони ще зберігають елементи демократії (згадаймо, що декілька десятиліть тому Індія вважалася "найбільшою демократією", і хто тепер це повторить?). "Переговорна дуля" - це лише зовнішній вигляд, насправді мова йде про цілком раціональну геополітичну гру в рамках "вісі зла", яка маскує російські агресивні дії, удари по українській цивільній інфраструктурі та розвиток російського військово-промислового комплексу. І, зрештою, хто вам сказав, що згадки про Трампа в Стратегії національної безпеки США свідчать про її термін дії в три роки? Ви справді вважаєте, що в певних умовах Дональд Трамп не може стати довічним керівником Америки? Не дарма він постійно заздрісно згадує про незамінних тоталітарних лідерів, яких вважає "сильними фігурами" - від Лукашенка до Кім Чен Ина; нещодавно він також згадував про товариша Сі.
Цікаво, що в цій Стратегії підкреслюється, що США не будуть нав’язувати свої критерії розвитку демократії іншим державам. Це, безсумнівно, стосується їхніх авторитарних партнерів. Держави з реальною демократією, хоча й далеко не ідеальною (адже досконалість належить лише мертвим концепціям), отримали в Стратегії чимало критики та звинувачень. Україна також підлягає цій критиці (щодо термінових виборів і легітимності влади), але Росія, здається, не викликає таких запитань. Виглядає так, що там із виборами та легітимністю все гаразд. Аналогічно і з Білоруссю. А про Північну Корею й говорити не варто...
Стосовно ж новітньої "вісі зла" порівняйте список голосуючих проти зі списком з чернеток Стратегії, де йдеться про заміну G7 на таку собі С5, що вирішуватиме глобальні геополітичні та геоекономічні проблеми - США, Росія, Китай, Індія, Японія. Проєкт доволі химерний (Індія має своє бачення світу, не випадково вона голосувала за згадану резолюцію Генасамблеї), а Японія вочевидь не вписується у спільноту тоталітарних і напівтоталітарних держав, - химерний, але показовий. Як і зазначена в чернетці важлива мета - ліквідація Євросоюзу за допомогою Італії, Польщі, Угорщини й Австрії. До речі, ці держави вочевидь там підібрані не як національні суб'єкти, а лише як інструменти здійснення політики вашингтонського "великого вождя".
Наразі Трамп в ультимативному стилі тисне на Україну, вимагаючи дві речі, які покликані дестабілізувати останню зсередини і тим забезпечити повну перемогу Росії. По-перше, це негайні вибори під час війни, по-друге, так само негайне виведення всіх українських військ з Донбасу. Змістити з посади Зеленського і поставити при владі лояльну до Путіна та Трампа команду - мета виборів під час війни очевидна. А для цього - щонайменше розколоти суспільство (для Росії бажано ще й спровокувати громадянську війну, щоб у ролі "миротворця" окупувати всю Україну). Ну, а виведення ЗСУ з неокупованої частини Донбасу, що матиме наслідком передачу Росії сотень тисяч українців (на початку року там жив майже мільйон) - це як із погляду елементарної моралі (про міжнародне право я мовчу, для Трампа і Ко воно не існує)? Що це, як не винагорода Росії за агресію (разом із Кримом і більшою частиною Донбасу)? Остання таку винагороду в Європі одержала у 1947 році, коли Фінляндія, на яку СССР без оголошення війни напав 25 червня 1941 року, змушена була за мирною угодою поступитися територією (арктичний порт Петсамо) та реальним суверенітетом московському тоталітаризму, ставши де-юре і де-факто складовою совєтського блоку.
Варто зазначити, що Італія вирішила припинити військову підтримку України, офіційно оголосивши, що "під час мирних переговорів зброя не є необхідною, і тепер ми зосередимось на дипломатичній підтримці". Чи справді знищення Одеси російськими військами в ніч з 12 на 13 грудня є підтвердженням того, що "зброя не потрібна"? Більше того, Італія стала частиною тих країн ЄС, які блокують фінансову допомогу Україні, що походить з заморожених російських активів. Схоже, вплив Трампа перетворив Італію на сателіта "вісі зла". Також, Ізраїль планує з 1 січня 2027 року припинити захист біженців з України (місцеві ЗМІ стверджують, що це сталося на вимогу Трампа), що перетворить цих біженців на нелегалів з усіма наслідками, що з цього випливають.
Певен, що попри відверте підігравання Путіну (російські атаки на Україну за Трампа посилилися, а число вбитого цивільного люду зросло, це факт) і спричинену діями Вашингтону відчутну деморалізацію українського фронту й тилу знайдуться охочі заперечити інволюцію США від демократії до автократії й далі до напівтоталітаризму; зокрема, вони наполягатимуть на реформаторському потенціалі президента США. Потенціал є. Так само, як у райхсканцлера Німеччини у 1933 році. На відміну від Трампа, Адольф Алоїзович був успішним реформатором: він швидко й ефективно поліпшив добробут арійського населення країни, а створене в його часи соціальне законодавство тишком-нишком переповзло у повоєнну добу. Та світову війну політика Гітлера зробила неминучою, хоча він хотів обмежитися серією переможних локальних воєн, які розширили б життєвий простір арійської раси, щоби досягнути головного - зробити Німеччину знову великою...
Проте, ситуація має свої перспективи. У Сполучених Штатах є поняття, відоме як "Глибока Держава". Не випадково, що Пєсков, який вважається "голосом Саурона", висловив занепокоєння щодо того, що цей фактор може знизити цінність угод між Трампом і Путіним. Сподіватимемося, що це стосуватиметься не лише їхніх домовленостей.
