Дорога до безвиході: чому масова мобілізація може призвести до руйнації української державності
Gallup виявив тривожну тенденцію: все більше українців відчувають песимізм щодо можливості перемоги. У зв'язку з тим, що інші цілі війни залишаються не визначеними та не оголошеними, зростає бажання досягти швидкого миру.
Якщо реагувати на цей тренд шляхом масової мобілізації та розширення чисельності Збройних Сил України, це може призвести до наслідків, які кардинально відрізняються від тих, що очікують мої знайомі Юрій Касьянов і Марія Берлінська.
Мобілізація ресурсів, економічних можливостей, державних структур та, зрештою, звичайних громадян є ефективною лише тоді, коли суспільство має довіру до політичного керівництва та вірить у реальність досягнення визначених цілей. Або ж коли виникає відчуття екзистенційної загрози з боку ворога, яка стосується особисто кожного, його родини та майна.
На жаль, в Україні бракує обох цих чинників. Щоб знову переконати українців у тому, що для пуйла важливі не Крим і Донбас, а перетворення України на Малоросію, а українців – на малоросів, він має публічно відмовитися від ідеї зупинки війни. І це не повинно бути лише словами; це має відбутися після офіційної консолідованої пропозиції з боку України та її західних партнерів про припинення вогню вздовж лінії розмежування, включаючи обговорення всіх нюансів і деталей.
Отже, саме Путін повинен відмовитися від мирних переговорів або зірвати їх, щоб відновити в українцях відчуття екзистенційної загрози і спонукати нас продовжувати боротьбу. Щоб фраза "перемога або смерть" знову стала не просто красивою метафорою, а реальним вибором для кожного, як це було навесні 2022 року. В іншому випадку, запит на мир лише зростатиме, і суспільство тиснутиме на того, на кого може, тобто на українське керівництво.
Якщо масова мобілізація збігатиметься з наростаючими вимогами суспільства щодо термінового завершення війни, це може призвести до класичної революційної ситуації, де потреби народу опиняться в прямій суперечності з примусовими заходами влади. У такому випадку залишиться лише питання часу, коли ця вибухонебезпечна ситуація перейде в активну фазу.
Зростання числа осіб у камуфляжі без суттєвої трансформації української держави, без перетворення спадкоємиці радянської армії на сучасні збройні сили України, без відновлення суспільного контракту між владою та населенням, а також без врахування вимог щодо соціальної справедливості — призведе лише до збільшення кількості соціально загрожених, покалічених, залишених державою на призволяще, і потенційних бунтівників, які накопичують гірку злість на тих, хто відправив їх у бій за "прокурорів, мажорів, чиновників, депутатів та правоохоронців".
У даних обставинах суттєве збільшення числа мобілізованих, незважаючи на очевидну потребу у нових силах на фронті, матиме більше негативних наслідків, ніж позитивних.
Бо підштовхне країну до повторення трагедії 1917 року, коли мільйони людей у військовій формі повірили популістам-горлопанам, втратили віру в політичний провід країни та розуміння цілей війни - кинули фронт і пішли додому. Бо бути просто "гарматним мʼясом" ніхто не хоче. А охочих воювати за Україну будь-де, будь-коли і за будь-яких обставин залишилось критично мало.
Для того, щоб продовжувати боротьбу, Україні та її громадянам необхідний новий стимул. Цим стимулом може стати зміна влади, яка відновить віру в краще майбутнє країни та поверне довіру до політиків, що ведуть її в цей новий етап розвитку. Або ж це можуть бути неприпустимі вимоги путіна на переговорах та/або серйозна поразка на фронті, що перетворить "далеку війну" на реальну загрозу для життя, здоров'я і майна кожного українця.
Проте, перш ніж знову відновити заклик "перемога або смерть", необхідно зрозуміти, що без суттєвих реформ в Україні ймовірність краху державності зростає з кожним днем, а шанси на досягнення перемоги зменшуються, немов сніг під весняним сонцем.
Не забувайте стежити за "Прямим" у соціальних мережах: Facebook, Twitter, Telegram і Instagram.
