Силікон як кримінал: нове божевільне обмеження в Північній Кореї та історія контролю над "капіталістичними" формами.

"Силікон - це доказ розпусного капіталізму": чому диктатори насправді так панічно бояться волосся, одягу та збільшених грудей своїх громадян

Лідер Північної Кореї Кім Чен Ин оголосив війну силіконовим імплантам для грудей. Тепер процедури по їх збільшенню заборонені, а жінок, підозрюваних у проведенні пластичних операцій, направляють на медичні обстеження. У разі підтвердження фактів, їм і лікарям, які виконували ці втручання, загрожує кримінальна відповідальність та тюремні строки в трудових таборах.

"Телеграф" досліджував, чому авторитарні режими настільки побоюються "неправильної" зовнішності та які способи контролю над тілом використовували уряди від СРСР до Талібану.

У жовтні з'явилася інформація про те, що Міністерство громадської безпеки Пхеньяна запровадило надзвичайні заходи проти імплантів, які вважаються "гнилими капіталістичними". Влітку до центральних районів, зокрема до столиці, були направлені "ударні групи". Агенти федеральних структур у цивільному одязі здійснювали пошук лікарів, які займаються нелегальною практикою, а також їхніх клієнток — жінок з неприродно великими формами.

Тих, хто підозрюється у проведенні хірургічних процедур, підлягають медичному обстеженню. Жінки або приватні лікарі, яких спіймають, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за звинуваченням у антисоціальних діях. Як наслідок, їм загрожує покарання у вигляді направлення до трудових таборів.

Це не перший випадок, коли Кім намагається контролювати зовнішність громадян. Раніше він запровадив офіційні стандарти зачісок -- жінкам дозволили лише 18 моделей, чоловікам -- 15. Фарбування волосся заборонене, як і завивка для тих, у кого пряме волосся від природи. Довжина жіночого волосся має закінчуватися на рівні плечей або бути коротшою.

У 2014 році студентам коледжів було наказано носити зачіску, що нагадує стиль самого лідера, а дівчатам рекомендували обирати вигляд першої леді Лі Соль Чжу. Через рік Кім змінив свій імідж — відкоригував зачіску та форму брів, тож підданим знову довелося адаптуватися до нового "стандарту".

Окрім обмежень на деякі види зачісок та грудні імпланти, Кім Чен Ин раніше також заборонив:

Ці ініціативи орієнтовані на захист "соціалістичного способу життя", протидію впливу західної культури та збереження національної ідентичності, що включає контроль за модою, харчуванням і мовними нормами.

У Північній Кореї концепція краси та зовнішнього вигляду є не лише питанням моди, а й складною мережею політичних, культурних і контролюючих аспектів. Микола Поліщук, президент громадської організації "Товариство Україна-КНДР", зазначає, що дійсність стосовно краси в цій країні набагато глибша і заплутаніша, ніж може здаватися на перший погляд.

Експерт вказує на те, що у країні б'юті-індустрія розвивається досить повільно. Тим не менш, на фабриці "Помхянгі" вже налагодили виробництво косметичних засобів за італійськими технологіями, які здобули популярність серед невеликої групи споживачів.

У Північній Кореї панує особлива логіка контролю: всі елементи західної культури, починаючи від стилів волосся і закінчуючи кей-попом та телевізійними шоу, розглядаються як можливі загрози для існуючого режиму.

Заборони включають не лише музику, а й фільми, книги та серіали, бо будь-який західний вплив розглядають як потенційну загрозу культурному та політичному контролю. Щодо хірургічних операцій, зокрема пластики, ситуація теж непроста.

Для привілейованих верств населення організовані закриті медичні заклади, житлові райони та умови існування, які за міжнародними нормами відповідають високим стандартам. Усе це служить єдиній меті: підтримувати контроль над суспільством та стримувати вплив західних цінностей, не надаючи звичайним людям жодних підстав для сумнівів щодо офіційної версії дійсності.

Отже, у Північній Кореї поняття краси та стилю виступають не лише як естетичні характеристики, а й як механізм політичного контролю, що підпорядкований принципам режиму. Ці аспекти чітко відведені для еліти, в той час як решті суспільства вони строго заборонені.

Північна Корея не є першою країною, яка намагається контролювати зовнішній вигляд своїх громадян. У 1950-х роках в СРСР була розпочата справжня кампанія проти стиляг — молоді, яка віддавала перевагу яскравому одягу, слухала джаз і захоплювалася західними модними тенденціями.

Стиляги відрізнялися широкими краватками, вузькими штанами та блискучими черевиками, а також зачісками у стилі "кок". Вони захоплювалися забороненими джазом, свінгом і рок-н-ролом. Для радянського керівництва це становило ідеологічну небезпеку, оскільки стиляги уособлювали вільний дух і захоплення західною культурою.

Методи боротьби були жорсткими. Комсомольські патрулі або міліція могли насильно підстригти хлопців з "неправильними" зачісками прямо на вулиці. Стиляг виключали з вишів, звільняли з роботи, позбавляли можливості зробити кар'єру. Газети публікували статті з висміюванням їх як "ідеологічно чужих елементів".

Джаз і рок-н-рол були офіційно під забороною. Музичні записи переписували на рентгенівських плівках, які отримали назву "пластинки на кістках". Влада так боялася західного впливу, що часом навіть переслідувала акуратно одягнених студентів через вузькі штани або блискучі черевики.

Але кампанія провалилася. Стиляги ставали ще популярнішими серед молоді, бо уособлювали свободу та протест проти сірості радянського побуту. Після смерті Сталіна та початку "відлиги" політичний контроль послабився. Уже в 1960-х частина колишніх стиляг стала авангардною інтелігенцією. Їхній стиль трансформувався, але культурний спротив не зник.

Червоні кхмери в Камбоджі, під керівництвом Пола Пота, з 1975 по 1979 рік встановили один із найстрашніших режимів контролю над зовнішнім виглядом. Це, безперечно, один з найсуворіших прикладів культурного регулювання. Режим здійснював радикальну політику "очищення" суспільства від будь-яких проявів індивідуальності та буржуазних цінностей.

Усіх змушували носити однаковий чорний костюм -- символ "нового революційного селянина". Макіяж, прикраси, модний одяг, релігійні атрибути -- все це заборонили. Навіть окуляри вважалися знаком інтелігентності або впливу Заходу.

Люди гинули лише за те, що носили окуляри або виглядали "інтелігентно". Інтелігенцію, викладачів, медиків знищували систематично. Протягом чотирьох років владарювання червоних кхмерів близько двох мільйонів камбоджійців стали жертвами – це приблизно чверть населення країни.

На відміну від провалу радянської кампанії, режим Талібану в Афганістані досяг значно більшого успіху у контролі над зовнішністю та поведінкою. Талібан запровадив тотальний культурний контроль, який тримається десятиліттями.

Жінки отримали вказівки носити хіджаби та паранджу, зобов'язані були приховувати своє тіло і обличчя. Доступ до освіти для дівчаток був заборонений. Все, що могло "підривати моральність", такі як музика, танці та кіно, стало забороненим. Правила поведінки жінок у громадських місцях були жорстко регламентовані.

Одним з найжорстокіших обмежень стала заборона на освіту для дівчат. Талібан заборонив дівчаткам відвідувати школи та університети, позбавивши мільйони афганських жінок можливості здобути знання та професію. Ця заборона стала способом тотального контролю -- жінка без освіти залишається залежною та не може впливати на суспільство.

На відміну від СРСР, де західна культура все одно просочувалася через кордони, Талібану вдалося створити систему, яка тримається на страху та релігійній ідеології. Контроль не послаблюється навіть після зміни поколінь.

У деяких африканських країнах також спостерігалися спроби регулювати зовнішній вигляд населення. Наприклад, в Судані, під час правління Омара аль-Башира, існував закон про "порядок громадської моралі", який застосовувався для оцінки вбрання та поведінки жінок.

Закон, ухвалений у 1992 році, використовувався для впровадження консервативних ісламських соціальних норм. Він накладав обмеження на свободу жінок, їхню трудову діяльність та освіту. Жіноча поведінка в публічних місцях підлягала жорсткому контролю: за носіння штанів передбачалися тілесні покарання та ув'язнення.

Розпливчасте формулювання закону давало поліції та суддям свободу дій для переслідування жінок. Поліція громадського порядку мала право арештовувати жінок, порушуючи їхні права та свободу.

Після революційних подій квітня 2019 року, внаслідок яких було скинуто Башира через масштабні протести, новий уряд ухвалив рішення скасувати закон про громадський порядок у листопаді того ж року. Це стало однією з основних вимог протестувальників, серед яких жінки займали центральну позицію.

Проте активісти висловлюють занепокоєння, що основи законодавства, пов'язаного з цим законом, ще не були повністю ліквідовані. Жінки залишаються без належного захисту від сексуальних домагань і зґвалтувань. Крім того, відсоток жінок на політичних посадах залишається надто малим.

Контроль над волоссям, одягом чи грудьми -- це прихований меседж режимів: якщо ти не підкорюєшся навіть у дрібницях, ти вже інший. Потім цю лінію переносять на мову, культуру, ідеологію.

Коли навіть вибір зачіски перетворюється на політичну заяву, бути собою стає ризикованим. Постійні ініціативи "етичних стрижок" прославляють владу і принижують всілякі відхилення. Якщо уряд контролює такі деталі, він здатний диктувати абсолютно все.

Кім Чен Ин не просто винайшов черговий божевільний стандарт -- він його впровадив як частину системи тиску. Але він далеко не унікальний. Від Радянського Союзу до Афганістану, від Судану до Північної Кореї диктатори завжди намагалися контролювати не лише серця та уми, а й зовнішність.

У Кіма дійсно існує свій власний Голлівуд, де провідні ролі виконують страх, підпорядкування та стандартизовані форми. Тут силікон слугує символом "капіталістичного розпусту", а природна краса повинна відповідати певним партійним критеріям. Це не жарт – це частина жахливої історії, в якій людське тіло стає засобом контролю.

Раніше "Телеграф" детально розглядав причини, чому об'єднання двох Кореїв є неможливим.