Справа Юлії Тимошенко. Все тільки розпочинається знову.

Для лідерки партії "Батьківщина" та екс-прем'єрки Юлії Тимошенко настали часи, схожі на епоху Кучми та Януковича. У ті роки проти неї були ініційовані кримінальні справи, які завершилися її ув'язненням.

У період президентства Зеленського Україна знову опинилася в епіцентрі дискусій та оцінок, пов'язаних із новим корупційним скандалом, в якому центральну роль відіграє Юлія Тимошенко.

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) звинувачують у підкупі нардепів з інших фракцій одну із найвідоміших та найдосвідченіших українських політиків. Юлію Тимошенко.

Справу було передано до Вищого антикорупційного суду, де 16 січня відбулося засідання для визначення запобіжного заходу. ВАКС встановив для Юлії Тимошенко заставу, що перевищує 33 мільйони гривень.

Окрім цього, їй потрібно повернути закордонні паспорти, утримуватися від виїзду за межі Київської області та уникати спілкування з певними депутатами. Загалом їх 66. Як це можна реалізувати на практиці?

16 січня у стінах ВАКС для Юлії Володимирівни виникла реальна загроза "третьої ходки", і в цей момент з’явилися цікаві подробиці про те, хто та чому "здав" лідерку "Батьківщини" антикорупційним органам. За інформацією, що шириться в колах, є припущення, що це могло бути пов'язано з нардепом від фракції "Слуга народу", який сам є учасником кримінальної справи. Відтак, він вирішив співпрацювати з Бюро, викриваючи Юлію Тимошенко.

Деякі люди були вкрай здивовані, що саме "плівки Тимошенко" стали сенсацією, а не, скажімо, "плівки Арахамії". Адже голова фракції "слуг" Давид Арахамія також міг бути втягнутий у скандал із "конвертами" для депутатів і претендувати на власну порцію популярності.

Варто зазначити, що влітку 2025 року Юлія Тимошенко голосувала за ліквідацію незалежності НАБУ і САП та виступала з парламентської трибуни з агітацією за це рішення.

Отже, чи те, що нині демонструють антикорупційні активісти, є простою помстою під прикриттям масштабних перевірок різних представників українського політикуму, чи ж насправді це свідчення їхньої принциповості?

"У будь-яких інших обставинах подібні ситуації вже призвели б до дострокових виборів, - зазначає політолог Ігор Рейтерович. - Кількість скандалів у Раді на сьогоднішній день вражає. Наприклад, багато депутатів опинилися під підозрами, що стосуються їхньої парламентської діяльності. І якби не війна, це могло б стати серйозною перешкодою для роботи парламенту. Щодо кейсу Юлії Тимошенко, він є дуже показовим і насправді свідчить про підготовку до виборів. Це бажання поліпшити свої стартові позиції: або розширити свою фракцію, або зруйнувати коаліцію, а потім створити власну більшість; або ж реалізувати інші стратегії."

Справді, багато людей, пов'язаних з політикою, зараз ставлять питання: навіщо це було потрібно? Все виглядає, щонайменше, елементарно з погляду подачі цієї інформації. Крім того, складається враження, що НАБУ та САП фактично врятували провладну монобільшість від остаточного краху.

На засіданні Тимошенко висловила намір вимагати проведення експертизи опублікованих записів НАБУ, щоб підтвердити їхню "скомпільовану" природу.

За інформацією лідерки партії "Батьківщина", опублікована розмова відбулася з народним депутатом від "Слуги народу" Ігорем Копитіним. У документах Копитіна його згадують під прізвищем Мазура.

Вона зазначила, що НАБУ проводить розслідування стосовно Копитіна, а також чиниться тиск на нього.

"Пан Копитін напросився до мене на кілька зустрічей та сказав про те, що не хоче бути у фракції "Слуга народу" та не хоче працювати з більшістю і президентом. Він багато разів пропонував співпрацювати", -- наголосила під час засідання суду Юлія Тимошенко.

Вона зазначила, що Копитін був зацікавлений в тому, щоб закрити свою справу.

"Я категорично стверджую, що Копитін, намагаючись уникнути відповідальності, надав НАБУ інформацію, яка була спотворена і не відображала реальності, щоб продемонструвати свою значимість перед цим органом," -- заявила вона.

Сам Копитін категорично заперечує свою причетність до цієї ситуації. Нардеп підкреслив, що не залучений у "політичні ігри" і утримується від коментування дій правоохоронців. Він зазначив, що на всі питання слід відповідати в рамках правової процедури, а не через "публічні заяви чи натяки".

"Виглядає на те, що вибори вже зовсім близько, хоча раніше це здавалося малоймовірним. Хтось вирішив розпочати кампанію проти своїх опонентів. Це не перший випадок політичної атаки на мою адресу," - зазначила Юлія Тимошенко.

Голова партії "Батьківщина" планує оскаржити ухвалу ВАКС у апеляційному суді.

Таким чином, Юлія Тимошенко характеризує цю ситуацію як переслідування конкурентів та підготовку до виборів. Варто зазначити, що нещодавно ключові представники влади також були піддані підозрам, серед яких і народні депутати України від партії "Слуга народу". Отже, стверджувати, що саме влада контролює дії НАБУ та САП, можна вважати дещо перебільшеним, хоча з певними застереженнями. Можливо, зараз "слуги" намагаються позбутися зайвого тягара.

З іншого боку, Юлія Тимошенко неодноразово підкреслювала ризики, пов’язані з тим, що структури, створені після Майдану 2014 року, а також сучасні державні компанії, контролюються наглядовими радами, до складу яких входять представники іноземних держав. У цьому контексті звинувачення з боку НАБУ можуть надати додаткові аргументи до її постійних заяв про надмірний вплив зовнішніх сил на управління українською державою.

Як відомо, Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) було засноване під тиском Міжнародного валютного фонду. Крім того, процес затвердження керівників антикорупційних структур проходить через ретельну перевірку міжнародних партнерів. Важливо також нагадати, що влітку минулого року вони одностайно й рішуче засудили спробу уряду підпорядкувати незалежні антикорупційні органи Генеральній прокуратурі України.

"Кожне покоління повинно посадити дерево й Тимошенко", - іронізують соцмережі на фоні подій довкола, щоб хто не говорив, головної жінки української політики.

У Юлії Володимирівни були складні стосунки з усіма українськими президентами.

Першим, хто під час своєї каденції призначив Юлію Тимошенко до СІЗО, був Леонід Кучма. Віктор Ющенко характеризував її як "політичну вдову", тоді як Віктор Янукович називав її "коровою на льоду". А Володимир Зеленський привітав Юлію Тимошенко з двадцятиріччям її участі у "політичних перевзуваннях".

Єдиною особою, яка не вступила у конфлікт з Юлією Тимошенко, виявився Леонід Кравчук.

"Цей президент не знищив мою політичну кар'єру", - зазначила Юлія Тимошенко в своїх спогадах.

Справді, є один аспект: під час президентства Кравчука Тимошенко ще не займала політичних посад.

Вона невідкладно почала впроваджувати реформи. Зокрема, скасувала бартерні угоди, які раніше використовувала у своєму бізнесі, та запровадила конкурентні механізми на енергетичному ринку. Це сприяло збільшенню надходжень до державного бюджету.

Прихильники Юлії Тимошенко вважали її талановитим менеджером. У той же час, її критики характеризували дії віце-прем'єра не як реформаторські ініціативи, а як перерозподіл ресурсів та сфер впливу в енергетичній галузі. Крім того, існувала думка, що це була спроба погасити борги "Єдиних енергетичних систем" (компанії, яку вона очолювала) за рахунок державних коштів.

У цей час зростає напруга між президентом Леонідом Кучмою та Юлією Тимошенко.

Влітку 2000 року розпочинаються кримінальні справи стосовно родичів та знайомих віце-прем'єра.

Чоловік Олександр Тимошенко потрапив до Лукʼянівського слідчого ізолятора. Його обвинувачують у розкраданні державних коштів під час експорту металопрокату, а також у дачі хабаря прем'єр-міністру Лазаренку.

Минуло менше двох місяців, і кримінальну справу порушили також проти Юлії Тимошенко.

Колишнього керівника "Єдиних енергетичних систем" підозрюють у контрабанді газу, ухиленні від сплати податків у великих розмірах та дачі хабарів Лазаренку.

У січні 2001 року Леонід Кучма ухвалив рішення звільнити Тимошенко з її посади.

Вона ж у відповідь приєдналась до "Форуму національного порятунку" та закликала усунути Кучму від влади. Так зароджувалась одна із лідерів української опозиції.

Через кілька днів Юлія Тимошенко потрапила до слідчого ізолятора. Раніше вона висловлювала думку, що основною метою її затримання було позбавлення можливості впливати на опозиційні рухи в державі.

Після півтора місяця перебування в СІЗО Тимошенко вийшла на волю і вирушила на лікування. Невдовзі в клініку до неї завітали представники правоохоронних органів. Проте, вона залишилася на свободі і відразу оголосила про свої наміри провести референдум щодо відставки Кучми.

І через декілька тижнів Юлія Тимошенко взялась за формування штабів з його організації та проведенню. Проте, референдум так і не відбувся.

У 2011 році, за президентства Януковича, Тимошенко знову потрапляє в тюрму. Її звинувачують у зловживанні службовими повноваженнями під час укладення "газових угод" у 2009 році.

За перебігом судових процесів стежила не лише Україна, а й міжнародна спільнота.

І не дивно. Опоненти Юлії Тимошенко не люблять згадувати, що по суті вона врятувала Європу від замерзання. Адже Путін, тиснучи підписанням, сказав, що зупинить подачу газу до європейських країн і звинуватить у цьому Україну. Газопровід "Уренгой-Помари-Ужгород", як відомо, йшов саме через нашу територію. Зима 2009 року була доволі морозна. І на певний час Кремль таки зупинив подачу газу, чим стривожив Європу. Лідери країн зі свого боку почали тиснути на премʼєрку Тимошенко.

Отже, в жовтні 2011 року Юлії Тимошенко присудили сім років позбавлення волі. Із судді Киреєва, поки він читав вирок, сім річок поту зійшло.

Представники західних країн охарактеризували це рішення як несправедливе і підконтрольне політичним інтересам. Водночас Юлія Тимошенко визначила себе як людину, що бореться проти авторитарного режиму.

Перші два місяці вона перебувала в Лукʼянівському СІЗО й там її засудили вдруге - в приміщенні медичної частини.

Коли згадуємо про минуле, складається враження, що Янукович ув'язнив Юлію саме через її заслуги в порятунку європейців. Після втечі Януковича Тимошенко, ще будучи в лікарні, вирушила на Майдан.

І ось, 14 січня 2026 року, Юлія Тимошенко знову стала об'єктом підозри відповідно до частини 4 статті 369 Кримінального кодексу України, яка стосується "Пропозиції, обіцянки або надання неправомірної вигоди (грошей, майна, послуг, переваг)".

Згідно з цією статтею, можливі санкції варіюються від штрафу до ув'язнення на строк до чотирьох років.

Безсумнівно, лідер фракції "Батьківщина" Юлія Тимошенко рішуче спростовує всі нелогічні обвинувачення, підкреслюючи, що це не вперше вона стикається з політичними атаками за весь час своєї кар'єри в політиці.

Ще в 2019 році Володимир Зеленський заявляв, что Юлія Тимошенко нібито намагалась пропонувати йому своїх людей на "солодкі" посади в обмін на лояльність під час голосування.

"Однак зверніть увагу, як естетично виглядає опозиція в даний момент. Яка цікава постать!" А знаєте, чому так відбувається? Бо їй просто не дозволяють насолоджуватися приємними моментами", - написав тоді Володимир Зеленський у соціальних мережах.

У відповідь Тимошенко випустила свою шпильку: "Кожні п'ять років деяким українським президентам вдається відчути себе виграшними у лотерею! Але потім все йде за відомим планом... Ви ж знаєте. Отже, сподіваємося побачити вас на корпоративних заходах. Можна з вашим піаніно".

Таким чином, у політичній кар'єрі Юлії Тимошенко, яка є важковаговиком, вже відбулося чимало публічних конфліктів з представниками чинної влади. І цього разу вона запевняє, що готова відстоювати "свою істину та справедливість".

У той час, коли монобільшість "Слуг народу" почала демонструвати ознаки розпаду, ідея про можливу крихку коаліцію з колишніми "донами" не настільки лякала правлячу партію, як серйозні виклики, які представляла конкуренція з Юлією.

Адже лише її короткий вимушений союз зі "слугами" на початку каденції був гальмом для хоч і різнопартійної, але об'єднаної спільною ідеологією, широкої опозиції до правлячих сил.

Опис помаранчевих часів: "Юлія Тимошенко є своєрідною ядерною енергією, здатною виступати як вражаюча сила або ж як джерело миру", - ця думка залишається вельми актуальною і сьогодні.

Зараз доволі сприятливий час аби зібрати мітинги й протести проти чинного президента. Вочевидь, в ОП це розуміють.

Війна зайняла паузу, яка не на нашу користь. Безперервні жахливі обстріли мирних районів, які важко вважати тилом. Люди залишаються без електрики та опалення в лютневі морози. Відсутні адекватні рішення щодо подальших дій у конфлікті. Є лише надія на те, що скажуть Вашингтон, Лондон і Париж, а також звинувачення на адресу мера Києва в тому, що він не встиг захистити електричні та теплові станції від російських ракет.

Сучасна народна мудрість подарувала ще одну цікаву прикмету: в Україні існує традиція, що перед державними переворотами садять Юлію Тимошенко.

В українців всередині наростає напруга, і вони невдовзі можуть вибухнути, звинувачуючи владу на Банковій у всіх своїх бідах. Можливо, саме тому уряд намагається вивести людей з Києва, подалі від столиці. Але питання залишається: куди ж їх відправити?

Якщо Юля Володимирівна вирішить розпочати боротьбу, принаймні, з НАБУ та САП, антикорупційні активісти можуть зазнати поразки. Станом на сьогодні ніхто ще не зумів уникнути її кари. Це добре усвідомлюють ті, хто мав справу з нею в різні періоди.

Юлія Тимошенко добре знає всі слабкі місця своїх "жертв" і може вдарити в найнесподіваніший момент.