США здатні перетворити 2026 рік на критичний для Путіна: огляд військових і економічних невдач Росії.
2026 рік для Путіна почався невдало
Для Путіна цей рік розпочався дуже невдало. На 11 січня війна тривала вже 1 418 днів — саме стільки, скільки за радянським визначенням тривала Велика Вітчизняна війна. Під час цього часу армія Сталіна змогла захопити Берлін, тоді як сучасні досягнення Кремля виглядають значно менш вражаюче. Протягом минулого року російські війська змогли захопити менш ніж 1% території України. Якщо ситуація залишиться незмінною, Росії знадобиться ще принаймні рік, щоб досягти меж Донецької області та встановити контроль над землями, які Путін вважає необхідними для укладення миру.
Події 3 січня, коли американські військові блискавично затримали венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро разом із його дружиною, стали ще одним ударом по іміджу російської армії, продемонструвавши її слабкість.
"Вражаючий успіх американців, які на прикладі Венесуели продемонстрували, як повинна виглядати справжня 'спеціальна військова операція', ще більше підриває моральний дух росіян – як простих громадян, так і представників еліти. Яскравий контраст між високою ефективністю американських військових та спецслужб і вражаючою неефективністю їхніх російських аналогів є абсолютно очевидним", – зазначив російський політолог Аббас Галлямов.
Ситуацію для Кремля ускладнило й те, що Мадуро вважався одним із найближчих союзників Москви.
Ще один тривожний сигнал для Путіна надійшов 7 січня: Сполучені Штати успішно перехопили нафтовий танкер поблизу Ісландії, незважаючи на його супровід російськими військовими кораблями.
Складнощів Путіну додав і внутрішній фактор. Його давній союзник Дмитро Козак, який нещодавно залишив посаду через війну проти України, оприлюднив у впливовому російському медіа масштабний план реформ. Російський політичний експерт Олег Іванов оцінив документ так: "цей документ вражає своєю сміливістю, особливо на тлі нинішньої політичної риторики. По суті, це програма глибокої трансформації ключових державних інституцій, покликана відповісти на глобальні й внутрішні виклики".
Хоча Путін може змусити Козака замовкнути, варто зазначити, що у лютому 2022 року він не був єдиним у Раді безпеки, хто виступав проти вторгнення в Україну. Свої сумніви тоді висловлював також Микола Патрушев — голова ради, якого згодом понизили, але не усунули зовсім.
Незадоволення зростає навіть серед тих, хто формально підтримував війну. Військова кампанія проти України обійшлася Росії в надзвичайно великі суми. За даними The Economist, з початку 2025 року до середини жовтня щонайменше 100 тисяч російських солдатів загинули. Класична лінія фронту більше не існує — її замінила так звана "зона знищення", в якій безпілотні літаки виводять з ладу до 80% техніки та особового складу обох сторін.
У 2025 році військові витрати Росії становили близько 15,5 трильйона рублів, що в п'ять разів перевищує показники 2021 року, якщо враховувати номінальні дані. Ці цифри не включають витрати на підтримку окупованих українських територій, а також соціальні виплати військовослужбовцям і їхнім родинам.
Водночас у листопаді 2025 року доходи від експорту нафти й газу скоротилися на 34% у річному вимірі. Для латання рекордного бюджетного дефіциту (очікувані 72 млрд дол., або 2,6% ВВП) і продовження війни влада від 1 січня підвищила ПДВ від 20% до 22%.
Це рішення боляче вдарило по звичайних громадянах, адже вартість життя зросла, а бажання бачити кінець війни -- посилилося. Дані "Левада-центру" свідчать про різкий зсув суспільних настроїв: у грудні 2024 року за продовження війни виступали 37%, тоді як 54% підтримували ідею мирних переговорів. Через рік лише 25% хотіли продовження бойових дій, а вже 67% виступали за пошук миру.
Антиінфляційна політика з високими відсотковими ставками практично паралізувала інвестиційну активність. Один із найлояльніших до Кремля олігархів Олег Дерипаска публічно поділився редакційною статтею російської газети, де уряд різко критикували за відсутність умов для нормального інвестиційного клімату. Автори писали, що "наступний рік неможливо пройти, спираючись на інерцію", та закликали владу "зосередитися на створенні надійного й розвиненого ринку капіталу та фінансів". Додатковим подразником для еліт стало блокування їхніх приватних активів у європейських банках.
8 січня Москва рішуче відхилила пропозицію європейських та українських переговорників про розміщення миротворців з метою забезпечення майбутнього мирного процесу. У ту ж ніч російські війська здійснили потужний удар по Львівській області, вдруге за час повномасштабної війни використавши гіперзвукову балістичну ракету "Орешнік".
Незважаючи на здатність режиму контролювати протестні настрої всередині країни за допомогою репресій, Путін не здатен безкінечно продовжувати війну без підтримки свого оточення. Якщо Сполучені Штати нададуть Україні засоби для ефективної боротьби з російськими дронами і ракетами, це може суттєво змінити ситуацію. В такому випадку, втомлені від конфлікту союзники та пов'язані з ними олігархи можуть змусити Путіна погодитися на мирні переговори, які будуть прийнятні для України.
Британський експерт Геміш де Бреттон-Гордон зазначає, що досягнення мирної угоди з Україною є оптимальним варіантом для Росії, оскільки ситуація буде лише погіршуватися. Кремль незабаром зіткнеться з серйозними фінансовими труднощами та нестачею людських ресурсів. Коли на фронт почнуть відправляти молодь з елітних кіл Москви та Санкт-Петербурга, олігархи почнуть відкрито ставити під сумнів доцільність війни. На фоні рекордної інфляції та високих процентних ставок, військова машина агресора неминуче зупиниться.
