Стабільність або застій? Які ризики для економіки несуть зростаючі диспропорції.

Автором є Богдан Данилишин, завідувач кафедри регіоналістики в Київському національному університеті імені В. Гетьмана, академік Національної академії наук України та колишній голова Ради Національного банку України.

На початку 2026 року зовні спостерігається картина стабільності: інфляція виглядає під контролем, міжнародні резерви досягли рекордних висот, валютний ринок демонструє відносну стабільність, а банківська система активно збільшує обсяги депозитів. Проте за цією видимою стабільністю криється інша реальність, де зростаючі структурні дисбаланси можуть значно ускладнити економічне відновлення країни.

Станом на лютий 2026 року, ставка Національного банку України становить 15%, що є дещо нижчим показником у порівнянні з 2025 роком (15,5%). Різниця між інфляцією та обліковою ставкою складає 7,4 відсоткового пункти, що вказує на те, що монетарна політика залишається однією з найсуворіших у Європі. Наслідки цієї політики очевидні: нові кредитні ставки для бізнесу досягають 19,2%, а депозитні ставки складають лише 9,2%. Така ситуація формує значний відсотковий розрив, що призводить до надприбутків для банківської системи, але не сприяє інвестиціям. Таким чином, економіка стикається з дорогими кредитами та дешевими депозитами, що змушує фінансову систему зосереджуватися не на розвитку, а на підтримці ліквідності.

Загальний обсяг кредитів у економіці на початку 2026 року становить 1,21 трлн грн, що на 9,8% більше, ніж рік тому. Але структура цього зростання викликає серйозні питання. Корпоративне кредитування зросло на 5,1%, тоді як споживче кредитування збільшилося на 25,4%. Тобто банківська система дедалі більше фінансує споживання, а не виробництво. Якщо порівняти із ситуацією до 2014 року, картина стає ще більш показовою: частка корпоративного сектора в кредитах зменшилася на 8,2 в.п., частка домогосподарств -- зросла на 8,2 в.п. Тобто фінансова система поступово втрачає інвестиційну функцію.

Яскравим показником ситуації у сфері кредитування є програма "5-7-9%". На початок цього року було укладено кредитних угод на суму 466 мільярдів гривень, а поточна заборгованість становить 152 мільярди гривень. Частка цієї програми у гривневих кредитах для бізнесу перевищує 40%. Отже, фактично близько половини кредитування бізнесу забезпечується завдяки державним субсидіям, без яких обсяги цього виду кредитування були б значно нижчими.

Попри жорстку відсоткову політику, грошова маса і надалі швидко зростає. Станом на початок поточного року грошова маса (М3) становила 3,96 трлн грн, річне зростання -- 16,1%. При цьому готівка поза банками збільшилася на 17,1%. Це створює потенційні інфляційні ризики, особливо в умовах воєнної економіки.

Унікальною рисою нинішньої монетарної політики є майже повний контроль Національного банку України над валютним ринком. НБУ фактично компенсує структурний дефіцит валюти, продаючи її з резервів. З початку 2026 року негативне сальдо інтервенцій досягло 7,3 мільярда доларів. Середній обсяг продажу валюти коливається від 700 мільйонів до 1 мільярда доларів на тиждень. Без цих інтервенцій курс гривні був би значно слабкішим.

На сьогоднішній день міжнародні резерви України досягли 54,7 мільярда доларів, що є історичним максимумом. Проте важливим аспектом є походження цих резервів. Основним фактором їхнього зростання виступає міжнародна фінансова підтримка, а не надлишок у платіжному балансі. Це означає, що валютна стабільність значною мірою залежить від зовнішніх джерел фінансування.

З початку 2026 року гривня знецінилася по відношенню до долара на 3,8%, а до євро — на 2,2%. На березень курс долара складає 43,98 грн, тоді як на готівковому ринку він досягає 44,17 грн. Насправді Національний банк України проводить політику контрольованої девальвації, поступово коригуючи валютний курс у рамках системи керованої гнучкості.

У лютому 2026 року на валютному ринку спостерігалося зниження активності. Обсяг безготівкових транзакцій між банками та Національним банком України склав 6,15 мільярда доларів, що на 13,9% менше в порівнянні з січнем. Щодо готівкових операцій, їх обсяг становив 2,75 мільярда доларів, що відзначає зниження на 10,2%. Це свідчить про зменшення попиту серед населення на валюту, що в свою чергу сприяє стабільності ринку.

Однак, попри загальну стабільність, головна проблема сьогодення -- відсутність економічного зростання. Сучасна монетарна модель України дає можливість підтримувати макрофінансову стабільність, але не створює умов для швидкого економічного розвитку.

По-перше, процентні ставки та ставки за кредитами продовжують бути надто високими для економіки, що потребує відновлення інвестицій.

По-друге, значний відсотковий розрив між кредитами та депозитами сприяє отриманню фінансових прибутків, а не активному кредитуванню економіки. Таким чином, залежність бізнесу від державних програм зростає.

По-третє, спостерігається зміщення у структурі кредитування на користь споживчих кредитів, в той час як частка кредитів, наданих бізнесу, поступово знижується.

По-четверте, зростає залежність макрофінансової стабільності від іноземної підтримки. Міжнародні резерви, в основному, забезпечуються шляхом зовнішнього фінансування, а не завдяки структурній конкурентоспроможності економіки.

По-п'яте, нинішня монетарна політика акцентує увагу на стабільності, проте її вплив на стимулювання економічного зростання залишається нечітким.

Україні слід впровадити нову монетарну систему, що забезпечить стабільність гривні, доступність кредитів, підтримку інвестицій та розвиток внутрішнього фінансового ринку.

Без цього монетарна політика продовжуватиме бути стратегією стабільності, що не передбачає розвитку.

Перехід від жорсткої стабілізаційної політики до стратегії економічного розвитку. Монетарна політика повинна вийти за межі виключно антиінфляційних функцій. Основною метою має стати забезпечення фінансових умов, сприятливих для економічного відновлення, залучення інвестицій та модернізації виробництв. Це передбачає поступове зниження реальної вартості грошей для підтримки виробничих процесів.

Скорочення кредитних ставок для реального сектора економіки. Після стабілізації інфляційних показників та валютних коливань потрібно розпочати поступове зниження процентних ставок. Це сприятиме активізації інвестиційного кредитування, зниженню витрат на фінансування бізнесу та пришвидшенню економічного відновлення. В умовах війни та післявоєнного часу кредити для економіки не повинні залишатися на рівні 19-20%.

Розробка системи тривалої інвестиційної фінансування є надзвичайно важливою для України. Країна потребує ефективних механізмів для залучення довгострокових фінансових ресурсів. Для досягнення цієї мети слід активізувати діяльність державних та змішаних інституцій розвитку, впроваджуючи інструменти рефінансування інвестиційних кредитів і ініціюючи програми кредитування для сфер інфраструктури, енергетики та промисловості. Без забезпечення доступу до тривалих кредитів модернізація промисловості стане неможливою.

Еволюція внутрішнього фінансового ринку. Сучасна структура економіки має надмірну залежність від зовнішніх джерел фінансування. Важливо зосередитися на розвитку внутрішнього капітального ринку, підтримці інституційних інвесторів та створенні довгострокових фінансових інструментів. Це допоможе знизити рівень залежності економіки від іноземних фінансових ресурсів.

Новий підхід до балансу між стабільністю валютного курсу та економічним зростанням. Політика, спрямована на підтримку стабільності валютного курсу, не повинна заважати економічному розвитку. Важливо впровадити гнучку валютну політику, яка сприятиме конкурентоспроможності експорту, зменшить диспропорції в імпорті та стимулюватиме промисловий розвиток.

Для прогресу країні необхідна модель, яка об'єднуватиме стабільність гривні з активним кредитуванням та інвестиційним зростанням. Сьогодні Україна знаходиться в одній з найпарадоксальніших макрофінансових ситуацій у світі: незважаючи на великі резерви та стабільний валютний курс, економічне зростання залишається слабким, а доступ до фінансування залишається дорогим. Нинішня політика в основному орієнтована на підтримку короткострокової стабільності, однак не виконує важливу функцію стимулювання розвитку та залучення інвестицій. Для країни, яка перебуває у стані війни і готується до масштабної відбудови після конфлікту, цього недостатньо. Україні потрібно розробити нову стратегію розвитку, в якій фінансова стабільність стане не метою сама по собі, а засобом для досягнення економічного зростання.