Архівні знімки Черкас: вигляд міста під час німецької окупації.

Сьогодні Україна знову стикається з викликами, відстоюючи свою незалежність та цілісність у війні. Ця боротьба має глибокі історичні корені, а усвідомлення минулого набуває особливого значення.

Друга світова війна залишила глибокий слід на українській землі, і Черкащина не стала винятком. Регіон пережив період жорстокої нацистської окупації, але проявив надзвичайну стійкість і мужність. Історія тих років оживає завдяки архівним документам та візуальним свідченням. Нещодавно у мережі з'явилися старі фото Черкас, зроблені саме в роки німецької окупації, що дають змогу побачити місто у той складний час.

Початок окупації Черкас

Вторгнення нацистських військ в Україну почалося у червні 1941 року і швидко поширилося на Черкащину. Перші підрозділи окупантів з'явилися тут уже в середині липня. Радянські армії стали на захист, проявляючи рішучий опір з самого початку. У районі Умані частини цих військ опинилися в оточенні, і тисячі солдатів загинули, проте їхній героїчний спротив, за який вони заплатили власним життям, суттєво сповільнив наступ гітлерівців на схід, порушивши їхні плани швидкої перемоги. Ці події в Черкащині стали одними з перших, які розвіяли міф про непереможність нацистської армії.

Місто Черкаси стало ключовим пунктом оборони від ворога. Протягом 17 днів тут тривала запекла боротьба, в якій брали участь військові, підрозділи Дніпровської флотилії та місцеві добровольці. Жителі міста, зокрема жінки, студенти і старшокласники, активно підтримували захисників. Лише за наказом командування війська змушені були відступити на лівий берег Дніпра. 21 вересня 1941 року нацистські війська захопили Драбів, після чого на території Черкащини остаточно встановився окупаційний режим. Ще до приходу окупантів з багатьох підприємств Черкащини було здійснено демонтаж і евакуацію цінного обладнання та техніки вглиб країни.

Жорстокий окупаційний режим та спротив народу

Нацистська політика окупації в захоплених українських регіонах характеризувалася надзвичайною жорстокістю. Окупанти мали намір виселити, знищити або поневолити українське населення, а звільнені території заповнити представниками німецької раси. Основним завданням загарбників стало знищення тих, кого вони вважали носіями "небажаної" ідеології, зокрема комуністичних та націоналістичних поглядів.

Масові страти та ліквідації відбувалися у спеціально організованих концентраційних таборах. Тисячі червоноармійців, які потрапили в полон, а також мирні жителі стали жертвами голоду, хвороб і розстрілів у таких місцях, як "Уманська яма" та Золотоніський концтабір. За неповними даними, на території Черкащини нацистські війська знищили близько 100 тисяч людей, серед яких були і військовополонені.

Окупантами здійснювалося систематичне пограбування економічних активів регіону. Сотні підприємств, колгоспів та радгоспів стали жертвами грабунку. Ворог вивозив обладнання, техніку, худобу, а також забирали або знищували запаси зерна. Наприклад, у Смілі були зруйновані залізничні вузли, заводи, мости, школи та житлові будинки. Особливо тяжкі втрати зазнала Золотоніщина, де десятки підприємств та господарств були знищені, а величезна кількість ресурсів вивезена. Загарбники захоплювали продовольство з громадських фондів і грабували індивідуальні господарства селян, забороняючи їм ловити худобу чи продавати продукти на ринках, що призвело до катастрофічного занепаду економіки регіону.

Нацистський режим свідомо знищував культурні цінності. Навчальні заклади закривалися, а шкільні приміщення перетворювали на військові казарми. Державні музеї, зокрема Заповідник "Могила Т. Г. Шевченка", зазнали пограбування, і частину експонатів вивезли до Німеччини. Пам'ятники Шевченку були знищені в різних регіонах. Величезною трагедією стало масове примусове вивезення українців на каторжні роботи до Німеччини, з Черкащини було депортовано понад 80 тисяч "остарбайтерів".

У часи жорстокої окупації Черкащини виник потужний партизанський рух і підпільні організації. Люди, які не хотіли миритися з ворогом, піднімалися на боротьбу, організовуючи опір нацистам як у лісах, так і в населених пунктах. Тисячі мешканців Черкащини активно долучалися до партизанської діяльності.

Звільнення Черкас

Успіхи радянських сил на різних напрямках фронту, особливо після Курської битви, сприяли звільненню Лівобережної України. У вересні 1943 року відбулося звільнення перших населених пунктів Лівобережної Черкащини. Вершиною цих операцій стало визволення Черкас 14 грудня 1943 року, коли війська 52-ї армії здійснили важкі бої на підступах до міста та безпосередньо в ньому.

Жителі Черкащини надавали значну допомогу військам при форсуванні Дніпра, зробивши вагомий внесок у наближення Перемоги. Далі були звільнені інші міста, включаючи Чигирин, Смілу, Канів. На території Черкащини відбулася знакова Корсунь-Шевченківська битва у січні-лютому 1944 року, що стала визначною воєнною операцією. Повністю територія Черкаської області була звільнена від нацистів 12 березня 1944 року. Відступаючи, ворог застосовував тактику "випаленої землі", руйнуючи міста та спалюючи села.

Відбудова господарства на Черкащині розпочалася майже одразу після звільнення. Попри величезні руйнування, у містах і селах відновлювали роботу державні органи та підприємства. Хоча бракувало техніки, іноді доводилося використовувати корів як тяглову силу, а основний тягар робіт лягав на плечі жінок, підлітків та дітей, відновлення йшло швидкими темпами.

Подвиг народу у відбудовний період був не менш значним, ніж на фронті. За кілька років Черкащина постала з попелу та руїн, відновивши свою життєдайну силу. Промисловість була в основному відновлена до 1948-1949 років, а за деякими показниками перевищила довоєнний рівень до 1950 року. Зросли посівні площі та врожайність у сільському господарстві, швидко будувалося житло та відновлювалися школи. Завдяки неймовірним зусиллям, розуму та таланту фронтовиків і трудівників тилу край знову ожив.

OBOZ.UA також запрошує вас зануритися в атмосферу Черкас середини XX століття.