Тарас Качка: Після Львова вето Орбана більше не перешкоджає Україні на шляху до вступу в Європейський Союз.

Україна отримала від Європейського Союзу всі необхідні ресурси для подолання угорського блокування. На зображенні видно, як віцепрем'єр представляє позицію ЄС, яку йому передав Данський уряд.

Коли в липні з’явилася інформація про зміну особи, відповідальної за євроінтеграцію у новому уряді, це рішення викликало певні запитання та занепокоєння. Причина не полягала в особистості Тараса Качки — його знання у сфері європейських питань ні в кого не викликали сумнівів. Проте зміна керівника процесу під час активних переговорів про відкриття кластерів могла відтермінувати наш рух до членства.

Крім того, всього через кілька днів після створення нового уряду в Україні виникла серйозна криза у відносинах з Європейським Союзом. Прийняття "Закону 22 липня", який обмежує автономію НАБУ та САП, викликало у багатьох європейських політиків, дипломатів та лідерів сумніви щодо справжності намірів України продовжувати шлях до членства в ЄС.

Проте, за півроку можна з упевненістю сказати, що ці сумніви відступили на задній план. У грудні відбулося те, про що Україна прагнула з весни: Європейський Союз знайшов спосіб відновити наші переговори щодо вступу, використавши механізм, який тимчасово обійшов вето Угорщини.

Що це означає? Що Україна може зробити в обхід угорської блокади і чи є підстави сподіватися, що її вийде зняти? Який зв'язок між вступом України в ЄС та мирним планом? Про все це "Європейська правда" запитала віцепрем'єра з європейської та євроатлантичної інтеграції Тараса Качку у великому інтерв'ю, що підсумовує події 2025 року та фіксує подальші плани.

Головний сигнал, який ми почули від віцепрем'єра, можна переформулювати так: суто геополітичного вступу до ЄС без виконання завдання, яке передала Єврокомісія, не буде. І якщо Україна випаде з наступної хвилі розширення, то звинувачувати вона має лише себе. Втім, цей жорсткий сигнал відбиває також реальність, якою її бачать у Брюсселі.

Про це та багато інших тем ви дізнаєтеся в нашому інтерв'ю.

Пригадаємо липень, коли ви отримали призначення на пост віцепрем'єра з євроінтеграції. Саме тоді розпочалася історія з нападом на НАБУ. Чи не виникало у вас відчуття, що ви стаєте віцепрем'єром у сфері, яка вже завершилася?

- Ні, не було. Хоча питання абсолютно класне, бо 22 липня я жартував, що от, п'ять днів побув віцепрем'єром - і досить. Але це був лише жарт.

Тоді я вирішив виступити з відкритим зверненням, яке отримало досить негативну реакцію, в якому підкреслював, що процес євроінтеграції триває.

Я залишаюсь переконаним, що Україна однозначно рухається у напрямку Європейського Союзу і цей процес вже не зупинити. На цьому шляху можуть траплятися різноманітні ситуації — від гучних подій, як було влітку, до більш технічних аспектів чи навіть складних моментів у сфері торгівлі. Проте, жодні виклики не зможуть відвернути нас від обраного курсу.

В Україні неможливо повторити те, що сталося в Грузії, де було обрано відверто антиєвропейський курс.

У нас є вакцинація від цього, яка діятиме ще багато років - це Євромайдан 2013-14 років, коли дивне для Європи бажання українського суспільства укласти Угоду про асоціацію...

...а чому це виглядає незвично?

Для європейців Угода про асоціацію є лише технічним документом. Проте для нас це зовсім інше. Ваша реакція на цю думку ще раз підтверджує, що для українців ця угода не є простою формальністю, а має значення, яке глибоко торкається життя людей.

Що інтеграція до ЄС - це не політика, а прагнення всього суспільства.

Тому, що б не сталося - це не дозволить згорнути шлях до вступу в Євросоюз.

Ви зазначили, що вашу заяву від 22 липня було сприйнято негативно. Можете розповісти, хто саме висловив таке ставлення та з яких причин?

Я тоді висловив думку, що процес євроінтеграції залишиться актуальним. Проте протестуючі запитали: "Як це може бути, що він не зникає?"

Проте, як ви можете помітити, врешті-решт ми досягли позитивної динаміки. Я вважаю, що результати 2025 року свідчать про те, що ми вступили в період, коли це стало структурною реформою. Структурна реформа — це коли зміни відбуваються не тільки завдяки ухваленому законодавству, але й під впливом суспільного тиску.

Десять років тому такого не існувало. Тоді, нагадаю, Україна активно домагалася безвізового режиму і також повинна була приймати ряд антикорупційних законодавчих ініціатив. Проте ставлення до цього було зовсім іншим; це сприймалося як деяка екзотика. Нині ж громадяни вважають ці норми буденною реальністю, яка повинна бути.

- А як "Міндічгейт" вплинув на євроінтеграцію України? Як проблема чи як можливість?

- Це суперможливість для євроінтеграції. По-перше, "Міндічгейт" довів, що антикорупційна інфраструктура працює, і щодо цього тепер не може бути сумнівів.

По-друге, важливим є те, що у цій ситуації політичні рішення на найвищому рівні - уряду, президента, парламенту - були однозначними, і саме такими, як мали бути. І щодо корпоративного управління, і щодо залучених міністрів.

Отже, для нас це можливість.

Безумовно, нам хотілося б уникнути антикорупційних скандалів, проте дійсність є такою, що подібні ситуації періодично виникають і в країнах Європейського Союзу.

Чи європейці дійсно сприймають "Міндічгейт" як шанс для України? Адже існує й інша точка зору, яка доходить до відчаю.

Я не чув розпачу від жодної людини. Очевидно, що деталі цієї ситуації викликають неприємні відчуття у європейців, так само як і у мене. Проте, стосовно наслідків, наші думки збігаються.

Чи не підсилює цей інцидент популярну точку зору серед певних політиків, що, мовляв, "в Україні лише корупція"?

Цю ідею наразі озвучив лише Віктор Орбан. Інших людей, які б висловлювали таку думку, навіть у приватних бесідах, я не чув.

Загалом, чи є наш вступ до ЄС більше геополітичним вибором, чи ж це питання реформ?

- Історія Євросоюзу доводить, що це завжди суміш.

У розширенні ЄС завжди, ще з перших хвиль у 1970-х, була геополітика. І нема чого приховувати, що питання вступу України в ЄС і зараз є геополітичним. І геополітично Європейський Союз наш вступ стовідсотково підтримує, тут нема жодних сумнівів.

Проте це зовсім не означає, що метод вступу не є тим, що в Європейському Союзі характеризується як "на основі заслуг", тобто враховуючи досягнуті результати. Україна та ЄС мають спільне розуміння цієї концепції. Ми усвідомлюємо, що реформаційні процеси повинні бути орієнтовані на виконання всіх критеріїв, встановлених Європейським Союзом.

- Але час від часу від українських топполітиків лунають заяви, що це має бути геополітичне рішення. Зрештою, членство України в ЄС мають прописати у мирній угоді - і це вже не сприймається як merit-based процес.

- Чудова нагода розставити крапки над "і" та пояснити, що одне не виключає іншого.

Ми ж пам'ятаємо, що у ЄС є також не дуже гарний приклад політичної обіцянки щодо розширення. Балкани отримали таку обіцянку на саміті у Салоніках ще у 2003 році, тобто понад 20 років тому.

Отже, для України критично важливо, щоб подібне більше не сталося, а політичні зобов'язання щодо нашого вступу не залишилися без реалізації. Саме тому пропозиція закріпити у мирній угоді конкретний політичний графік є цілком обґрунтованою.

Втім, у нас і без цього є календар, оголошений Єврокомісією: завершення переговорів у 2028-му, вступ у 2030-му. Хоча точні дати залежать і від нас, і від Євросоюзу. Може бути швидше.

Проте я хочу наголосити: однозначне геополітичне рішення про необхідність швидкого вступу ніяк не скасовує і не зменшує суттєві вимоги, які до нас пред'являються.

Україні доведеться зробити все, чого вимагає Європейський Союз.

В іншому випадку ми не зможемо стати повноправними учасниками Європейського Союзу. Адже без цього двигун європейської економіки не зможе функціонувати.

Це стосується не лише норм, що безпосередньо стосуються економічної діяльності чи торгівлі. Сфери антикорупції та верховенства права також відіграють важливу роль – усі вимоги ЄС до нас взаємопов'язані, щоб забезпечити функціонування цього економічного механізму.

Концепція полягає в створенні механізму, який дозволяє будь-якій компанії подати заявку на стягнення боргу в розмірі 20 тисяч євро в Житомирському суді, а потім звернутися до суду в Валенсії для забезпечення виконання цього рішення.

Це можливо лише за умови, що громадяни довіряють українській судовій системі. Для досягнення цього необхідно реалізувати реформи в галузі верховенства права.

- ЄС зазвичай розширюється "пакетами", відразу на кілька країн. З ким ми разом плануємо вступити до Євросоюзу?

Це не є формальним правилом, але така традиція існує, і в нашій спільноті є група, що об’єднує Україну та Молдову. На мою думку, це цілком прийнятна ідея.

Також, Європейська комісія має велике бажання, щоб склад цієї групи був розширений, включаючи кілька країн Західних Балкан.

У доповіді щодо розширення Єврокомісії були вказані чотири держави, які найбільш підготовлені до інтеграції - Чорногорія, Албанія, Україна та Молдова.

- Як нам надолужити відставання від тієї ж Чорногорії, яка вже закрила 12 переговорних глав?

Я б не стверджував, що коректно говорити про затримку.

Ці чотири держави — Україна, Молдова, Чорногорія та Албанія — наразі знаходяться на фінальному етапі обговорень.

- Чому ж цього не видно у звіті ЄС про розширення? Там ми суттєво відстаємо.

Подивіться, процес інтеграції в Європейський Союз є надзвичайно складним і об'ємним. Це не просто слон, а справжній гігант, настільки великий, що його важко сприймати в повному обсязі.

Цей процес частіше сприймають або надто узагальнено, або фокусуючись на деталях, які поруч і добре помітні - але не є відображенням усієї картини.

Але я переконаний, що завдяки тій роботі, яку Україна вже провела, у тому числі ще до отримання статусу кандидата, під час виконання Угоди про асоціацію - ми насправді у багатьох сферах перебуваємо на завершальній стадії підготовки до вступу. Навіть у верховенстві права. І ту роботу, яка б дозволила виконати критерії ЄС, цілком реально завершити у короткі строки.

Зрештою, це не лише наша оцінка. Єврокомісія теж вважає, що ми у фіналі.

- Поза тим, добре, що ви сказали, що без реформ геополітика не спрацює. Тому є питання: а якщо ми не виконаємо завдання від ЄС, і решта з цієї четвірки будуть готові до вступу без нас?

Отже, нам слід звернутися до себе з питаннями. Зараз, за винятком геополітичних аспектів, всі питання є внутрішніми справами України.

В нас є перелік завдань по всіх главах. Є розуміння графіка, є заява про 2028 рік (як цільовий рік завершення реформ. - ЄП). І тепер усе залежить суто від України: від парламенту, уряду, усіх інституцій. У нас є конкретний список індикаторів, яким Україна має відповідати.

Чи зможемо подолати труднощі – це повністю в наших руках.

Давайте будемо відверті: 2028 рік – це справді амбіційна ціль. Чи є це досяжним?

- Можливо. Але якщо виявиться, що неможливо, то це, знову ж таки, буде нашою провиною і проблемою. Тому що тепер наш рух до виконання вимог ЄС мало залежить від зовнішніх чинників.

- Від Орбана залежить.

- А це - те, що я називаю геополітичною частиною, яку необхідно вирішити. Якщо США і Європа дадуть політичне зобов'язання, що Україна вступає в Євросоюз у 2028 році, то чинник Орбана стає частиною геополітичних домовленостей.

Ми вже здійснили значний обсяг роботи з угорським урядом і усвідомлюємо, які кроки необхідно вжити поза межами геополітичних питань.

Щодо угорської меншини, 11 пунктів, про які йдеться, залишаються актуальними, і ми можемо знайти практичні рішення на їх основі. Це не викличе труднощів. Я вже веду переговори з політиками, відомими як головні прихильники української мови, і ми поділяємо спільне бачення з цього питання.

Зрештою, головне питання - це те, щоби положеннями щодо національних меншин з країн ЄС, як-от Угорщина, не скористалась Росія. Але ми знайдемо прийнятні для України рішення.

Я також хочу підкреслити, що риторика Орбана зазнала змін.

Тепер його аргументація проти вступу України до Європейського Союзу зосереджена виключно на аспектах війни. Він зазначає: якщо ми приймемо Україну до ЄС, це означатиме, що відчиняємо двері для війни прямо до нашого порогу.

А це - твердження, з яким ми повністю не погоджуємося.

Він також стверджує, що приєднання України до Європейського Союзу стане фатальним ударом для угорської економіки.

Щодо цього з Угорщиною можна абсолютно налагодити продуктивну комунікацію.

Раніше ми узгодили проведення міжурядової комісії між Україною та Угорщиною в останні дні січня. Зустрінемося та детально обговоримо це питання.

У грудні у Львові Україна та Європейський Союз оголосили про старт нового "плану Б", спрямованого на просування до вступу України в ЄС, не чекаючи зняття вето з боку Орбана. Піделитеся подробицями цього плану.

Так, це новий етап для Європейського Союзу. Оскільки він не має офіційного найменування, я пропоную позначити його як "Львівський формат".

Його суть у тому, що Європейський Союз знайшов підхід, як вирішити питання блокування переговорів.

- Як обійти угорське вето?

Ні, його основною метою є не обійти певні питання, а реалізувати таку процедуру, яка дозволить подолати вето Угорщини і не перешкоджатиме загальному прогресу держави-кандидата на шляху до вступу.

В Угорщині кожен має право на свою думку, проте нам потрібно просуватися вперед.

Ця ситуація вже давно відома Європейському Союзу.

Так само було блокування деяких країн Західних Балкан, коли одна держава-член ЄС блокувала весь процес на роки. Ба більше, подібне відбувалося в 1960-х та 1970-х, коли президент Франції Шарль де Голль блокував Британію і Данію. Це було суто політичне вето, яке тривало 5-6 років.

На даний момент Україні та Молдові необхідно обійти будь-які затримки, викликані цією блокадою. Ми вже завершили процес скринінгу, визначили наші переговорні позиції, а Єврокомісія завершує підготовку своїх аргументів. І тепер перед нами виникає стіна.

Згідно з процедурами, що застосовуються в ЄС, для просування вперед нам необхідно отримати від Європейського Союзу перелік завдань із зазначеними індикаторами та "бенчмарками". Виконання цих критеріїв стане умовою для початку та завершення переговорних глав.

Усі ці аспекти Євросоюз повинен зафіксувати у своїй переговорній стратегії (в термінах ЄС – проект спільної позиції, DCP) та передати нам цей документ.

Згідно з усталеною практикою, країни-кандидати направляють свої DCP державі через офіційний лист під час міжурядової конференції, на якій розпочинаються переговори щодо відповідного розділу. Проте, через вето з боку Угорщини, ця подія не відбулася.

З літа тривала робота, була купа ідей, як це обійти, але всі вони були сумнівними з точки зору легітимності.

Восени Рада ЄС, зрештою, вирішила, що не має можливості офіційно передати цей лист з DCP без згоди всіх 27 держав-членів. Проте була знайдена альтернатива. Якщо офіційна передача позиції ЄС неможлива, то Євросоюз може провести для України "брифінг" стосовно змісту цих бенчмарків, тобто надати цю інформацію усно, а не в письмовій формі.

Отже, цей "брифінг", що відкриває нові можливості для просування до вступу, є сутністю "Львівського формату".

Мені вже доводилося чути про це, і сам документ також опинився у ваших руках. Я навіть в курсі, що це сталося в одному з ресторанів Львова.

- Щодо ресторану - це дійсно так. Хоча, варто зазначити, що подія відбулася в околицях Львова.

Однак, де-юре, передача бенчмарків, тобто позицій ЄС, проходила у львівській ратуші під час виїзного засідання Ради ЄС. Цей процес супроводжувався виступом головуючої, данської міністерки у справах ЄС Марі Б'єр. Проте насправді, ключові тези, які вона представила, ми змогли почути також у неформальній атмосфері.

Результати цього процесу абсолютно аналогічні тим, які спостерігаються при офіційному запуску кластерів.

Простими словами, наша амбіція створити три кластери, незважаючи на угорське вето, полягала в отриманні цієї інформації та ініціюванні наступних етапів.

На даний момент "Львівський формат" реалізується в рамках трьох кластерів. Європейська рада наразі працює над формуванням позиції та бенчмарків для ще трьох. Головування Кіпру, яке розпочнеться в січні 2026 року, чітко засвідчує нам, що аналогічні дії будуть вжиті і стосовно решти кластерів. Хоча це може відбуватися не у Львові, все ж мова йде про продовження "Львівського формату".

Слухали, що в Брюсселі планують розпочати новий кластер приблизно в березні.

Наші плани більш амбіційні: ми націлюємося на кінець лютого - початок березня.

Наступним етапом у кожному запущеному кластері розпочинається бюрократична діяльність: посилений контроль з боку Європейської Комісії та регулярна звітність для держав-членів Європейського Союзу в рамках робочої групи з розширення, відомої як CoELA.

Наша мета - щомісяця починаючи з січня надавати звіти про досягнення в реалізації завдань з тих списків, які вже були отримані, а також з тих, що ми отримаємо в майбутньому.

На даний момент у нас є всі необхідні ресурси, які повинні бути у України у випадку формального початку переговорного процесу. Єдине, що може нас стримувати, – це наша власна рішучість.

Чи не перешкоджає Орбан цьому бюрократичному процесу?

Ні, адже на даний момент одностайність не є обов'язковою. Угорщина активно долучена до цього процесу в рамках Європейської Ради. Так, можливо, вони висловлюватимуть певні сумніви, проте процес буде продовжуватися.

Коли з'явиться політична можливість для відкриття кластерів, ми зможемо паралельно закрити ті розділи, де вже досягли проміжних і фінальних бенчмарків.

Для цього необхідно, щоб Угорщина відкликала своє вето. Коли це станеться? Це залежить від змін у політичному керівництві країни.

Вважаю, що проблема полягає у завершенні виборчого процесу. На даний момент, в умовах активної кампанії, вкрай складно змінити позицію угорського уряду.

На даний момент така можливість існує лише у контексті геополітичних угод. Якщо Орбан справді вважає питання війни і миру критично важливим, його роль у мирному процесі може полягати в тому, що він підтримуватиме голосування за відкриття та закриття глав переговорів.

Але вибори відбудуться вже скоро, у квітні. Тому я можу з певністю сказати, що наступного року ми точно побачимо перший відкритий і закритий розділ переговорів про вступ України в ЄС.

У Львові був складений перелік з десяти ключових напрямків реформ, спрямованих на боротьбу з корупцією та зміцнення верховенства права. Які наслідки це може мати?

Це особливий місток. Дозвольте мені роз’яснити, що саме я маю на увазі.

Ви ж не дарма почали з антикорупції та "Міндічгейта". Це не тільки вас цікавить, а й партнерів з ЄС також. Тому для мене було важливо наголосити, що ми бачимо чіткі пріоритети в цих питаннях. Це дуже збіглося з побажанням Європейської комісії, і так з'явився документ за підписом моїм та єврокомісарки Марти Кос.

Хоча щодо формулювань у нас були дискусії. Наприклад, зміни до Кримінального процесуального кодексу: Єврокомісія хотіла виділити у документі тільки деякі, пріоритетні з них, але я розумію, що нам треба зробити це одним великим законом про зміну КПК - і рухатися далі.

Згідно з досвідом, в Україні пріоритетні реформи зазвичай успішно реалізуються в двох ситуаціях: або коли їх підтримують позитивні стимули, як от обіцянки "якщо ви це зробите, то отримаєте ось це", або ж коли застосовується тиск, мовляв, "якщо ви не виконаєте, то ризикуєте втратити ось це". Чи є тут щось подібне?

Є. Проте тут можна знайти різноманітні види пиріжків. Серед них є варіанти з капустою, а також з м'ясом.

- Капуста - це гроші?

Абсолютно вірно! Деякі з цих пріоритетів безпосередньо впливають на отримання макрофінансової підтримки. А м'ясо - це наш ключ до європейської інтеграції. Обидва варіанти дуже заманливі.

Отже, я стверджую, що цей документ виступає своєрідним зв’язком між бенчмарками, які потрібні для інтеграції в ЄС, дорожньою картою та нашими пріоритетами на 2026 рік.

- Давайте нашвидко пройдемося по пунктах. Реформа Державного бюро розслідувань (ДБР): у Раді вже є законопроєкт, це він?

Ні, вимоги ЄС дещо відрізняються, і ми вже обговорювали це з розробниками цього законопроєкту.

Ми досягли згоди з Європейською комісією про те, що реформа Державного бюро розслідувань має бути реалізована в комплексному підході. Це має відбуватися з максимальною швидкістю, але при цьому не можна забувати про всебічність. Необхідно не лише провести перезавантаження (хоча я особисто не прихильник цього терміна), а й розробити нові механізми призначення. Реформа ДБР повинна охоплювати оцінку, які зміни потрібні для покращення компетенцій і інших аспектів діяльності цього органу. Тому нам потрібен новий, більш обширний законопроєкт.

Скасування "правок Лозового": яким чином ви плануєте реалізувати це, якщо парламент не бажає підтримувати голосування?

- У списку немає згадки про "правки Лозового".

Як це може бути, якщо вони вказані як перший пункт: "скасування автоматичного закриття кримінальних справ через завершення термінів досудового розслідування та перегляд діючих термінів"?

Проте немає "правок Лозового". Адже термін "правки Лозового" настільки емоційно забарвлений, що його поява в обговоренні викликає миттєву реакцію — або схвальну, або негативну. Внаслідок цього суть питання часто втрачається з поля зору.

Тому ми з Мартою Кос домовилися, що зробимо комплексну оцінку проблеми і пропишемо зміни до КПК таким чином, щоб вони відповідали і практиці Європейського Суду з прав людини, і потребам ефективності роботи всіх правоохоронних органів. І це буде новий текст, а не "скасування правок Лозового".

Один з аспектів безпосередньо відповідає критерію програми Ukraine Facility, що стосується відновлення конкурсів на керівні посади в межах Офісу генерального прокурора. Цю задачу необхідно виконати до кінця першого кварталу 2026 року.

Що ж до генпрокурора (прим. "ЄП": Україна зобов'язалася "провести комплексний перегляд процедури відбору та звільнення генерального прокурора"), то це трошки контроверсійно звучить у контексті політичних дискусій, які я бачу в соціальних мережах, але треба пам'ятати, що розділ "Правосуддя" в Конституції України був переглянутий у контексті судової реформи у 2016 році. Це був один з базових кроків, який дозволив побудувати нову систему добору суддів, перезапустити Верховний суд тощо. І там у статті щодо призначення генерального прокурора є чітко визначений конституційний механізм.

Однак існує також досвід різних країн-членів ЄС, який ілюструє, як можна збалансувати політичні пріоритети з професійною діяльністю генпрокурора.

У нашому суспільстві існує безліч думок з цього приводу. Деякі експерти займають радикальну позицію, стверджуючи, що на посаді генерального прокурора має бути лише конкурсна основа і абсолютно аполітична особа. Водночас, політики вказують на те, що Конституція окреслює цю сферу як політичну, і ми маємо право формувати політику у сфері кримінального переслідування.

Віцепрем'єр, відповідальний за євроінтеграційні питання, який із запропонованих варіантів він підтримує?

- Я підтримую відкриту, сміливу дискусію. Ми домовились, що ми вивчимо, як еволюціонували підходи до призначення генпрокурора в інших країнах. І ми маємо зрештою ухвалити свідоме рішення.

Які очікування мають європейські партнери щодо НАБУ та САП?

- Щодо НАБУ це в цілому зводиться до забезпечення нормального функціонування бюро, як воно є зараз.

Існують певні конкретні аспекти, в яких ми можемо зміцнити НАБУ. Це стосується як кадрових питань, так і рівня заробітної плати, а також окремих змін у Кримінальному процесуальному кодексі, які ми плануємо здійснити.

Окремо варто виділити питання судової експертизи. Ми досягли згоди і наполягатимемо на тому, щоб експертиза, яка проводитиметься, була незалежною (вона створена для судових потреб, а не для органів правопорядку). Національне антикорупційне бюро, як і раніше, матиме можливість користуватися цією незалежною судовою експертизою.

На завершення, поговоримо про сусідів України. Які з них не створюють жодних труднощів у процесі інтеграції України до Європейського Союзу?

Усі сусіди України на заході висловлюють підтримку нашому прагненню приєднатися до Європейського Союзу, включно з Угорщиною.

Однак саме вони видають зовсім інші звуки…

- Це переговорна позиція.

Не хочу виглядати наївним або занадто оптимістичним, але це правда: більшість зауважень з боку наших сусідів, як гучних, так і тихих, в основному стосується переговорних позицій і захисту інтересів таких країн, як Польща, Угорщина, Словаччина тощо, а не спрямовані на те, щоб перешкоджати нашому вступу.

Бо всі країни-сусіди, включаючи Угорщину, знають, що виграють від вступу України в Європейський Союз.

Але це не скасовує того, що в них є низка питань. Причому часто ці питання насправді адресовані не до нас, а до Брюсселя (наприклад, щодо спільної аграрної політики).

Чи прагне Молдова бачити нас у складі Європейського Союзу, чи має намір сама приєднатися до нього?

Зверніть увагу, як віцепрем'єр, я в переговорах зосереджений виключно на питаннях України.

Моя колега з Молдови, Крістіна Герасімов, має аналогічну мету. Її місія полягає в інтеграції Молдови в Європейський Союз.

Отже, чи в парі, чи поодинці - не має значення?

Ні, це не залишає нас байдужими, ані мені, ані їй. Однак для нас обох є важливим не ставити один одному перепони.

І ось тепер, коли Європейський Союз впровадив для нас механізм Frontloading, або ж "Львівський формат", це значно зменшило ризики, адже ми отримали шанс діяти з максимальною швидкістю у технократичних переговорах.

- Довелося чути, що після обстрілу мосту в Маяках ви домовлялися про альтернативні шляхи на південь Одещини. Це правда?

Хотя моя участь полягала лише в комунікації з урядом Молдови, значно більший внесок зробили мої колеги з (колишнього) Міністерства інфраструктури, митниці та прикордонної служби.

А я хочу відзначити, що реакція молдовського уряду була миттєвою і дуже якісною. Ми разом з ними відразу спланували всі варіанти: це і збільшення спроможностей пунктів пропуску, і, за потреби - прокладання нових транзитних маршрутів.

Була важлива частина домовленостей, пов'язана з тим, як проїжджати Молдовою тим водіям, які мають при собі суто українські документи. Але ми і про це домовилися, організаційно врегулювали таку можливість.

На щастя, цей план не знадобився, оскільки вдалося відновити звичний рух автомобілів по українських дорогах. Проте він залишається в повній готовності.

За потреби буде організований конвой, щоби провести український транспорт. Ми всі механізми з Молдовою узгодили, і я надзвичайно вдячний молдовським колегам за це.

На завершення - щодо Польщі. Ми впевнені, що ця країна не буде висувати політичні чи історичні вимоги для прийняття України до Європейського Союзу?

Ці питання сьогодні в центрі уваги. Нещодавно відбувся брифінг президентів Навроцького та Зеленського, який продемонстрував, скільки часу в їхній діяльності займають історичні теми.

На мою думку, це не стане перешкодою для приєднання до Європейського Союзу. Проте, це залишиться суттєвим аспектом нашої двосторонньої взаємодії.

Спілкувалися Сергій Сидоренко та Юрій Панченко.