Top Narratives. October 18, 2025.
Молодь Мадагаскару роздумує про майбутнє. Їх президент втік, майже як Янукович
У самому серці столиці Мадагаскару, Антананаріву, на Площі 13 травня, яка отримала свою назву на честь молодіжної революції 1972 року, що скинула першого президента Філбера Ціранану, зібралися тисячі людей на протест. Молодь вигукувала гасла, спрямовані проти президента Анрі Радзуеліни, закликаючи до його термінового відходу з посади.
"Він має піти. Негайно", - сказала 21-річна студентка права та політичних наук Енджі Ракото. Дівчина не знає, хто має замінити президента. Але наголошує, що це має бути "людина, яка дбатиме про малагасійський народ, а не про себе".
Під час протестів на площі можна було побачити людей у пошарпаному одязі, босоногих дітей, які просили милостиню. Багато учасників звинувачують у злиднях колишню метрополію - Францію. Подвійне громадянство Радзуеліни і його тісні зв'язки з Парижем звучать у промовах мітингувальників як головні докази його віддаленості від народу.
Сам Радзуелін, розпочавши свої виступи, втік із столиці, використавши французький військовий літак. Проте він не оголошував про свою відставку і не з'являвся на очах громадськості.
Першочерговою причиною протестів стали постійні перебої з електрикою й водопостачанням, але вони швидко перетворилися на політичний виступ проти влади. Ситуація різко набрала обертів, коли елітний підрозділ армії, який привів Радзуеліну до влади після перевороту у 2009 році, перейшов на бік демонстрантів.
За словами журналістів Reuters, численні протести на Мадагаскарі є частиною глобальної хвилі молодіжних виступів, що охопила країни від Марокко до Перу і Непалу. У всіх цих місцях протестувальники виступають з подібними вимогами, виступаючи проти безробіття, зростання цін, корупційних схем та занепаду державних послуг.
На акції в Антананаріву, де зібралися приблизно 15 000 осіб, протестувальники виставили прапор із зображенням черепа в солом'яному капелюсі — символом японської манги One Piece. Цей образ став знаковим для молодого покоління зумерів у всесвітніх протестних рухах. Молодь, як і в багатьох інших країнах, підкреслює, що країною править стара еліта, яка не звертає уваги на проблеми простих людей.
Водночас, брак лідера в протестному русі та активна участь армії викликають занепокоєння щодо можливого військового захоплення влади. Проте це не зупиняє протестувальників. "Якщо військовий очільник дбатиме про благополуччя країни, це прийнятно. Це лише тимчасовий етап", - наводить слова 30-річного механіка Фанізі Разафімандімбі, повідомляє Reuters.
Інший мешканець Мадагаскару, 30-річний Мамісоа Равонсініріна, працює в кол-центрі національної енергетичної компанії, де щодня взаємодіє з незадоволеними клієнтами, які скаржаться на перебої в електропостачанні. "Я запевняв їх, що ситуація покращиться, але сам розумію, що це не відповідає дійсності," - зізнався він. Його щомісячна зарплата складає 700 000 аріарі (приблизно $150), і вона не встигає за зростанням цін на продукти.
Мадагаскар продовжує залишатися однією з найбільш бідних країн у світі. Згідно зі статистикою Світового банку, близько 75% населення існує на суму менше $2,15 на день — цей показник залишається практично незмінним протягом останніх 40 років. Середній річний дохід в країні становить близько $600, і вона займає одне з останніх місць у Індексі людського розвитку, розробленому ООН.
Економіка тримається на експорті сировини: країна виробляє дві третини світового ваніліну, постачає нікель, сапфіри, ільменіт, морепродукти й текстиль. Попри це, більшість населення не має зиску від торгівлі природними ресурсами. Тож, невиконані обіцянки Радзуеліни використати ці багатства для розвитку стали чи не основним лейтмотивом протестів.
"Ми вимагаємо роботи, електрики та доступного рису. А що нам дають? Лише обіцянки", - висловився 26-річний гід Андре Гассана. Коли його запитали, чи може повторитися ситуація з Радзуеліною за участю нового лідера, він відповів: "Цього разу - ні. Малагасійці навчилися. Ми більше не будемо це терпіти".
