Трамп розчарувався: його щире захоплення диктаторами стає об'єктом їхньої цинічної експлуатації.
консультант у сфері стратегічних комунікацій
Риторика Трампа стосовно Путіна все більше нагадує слова розчарованого молодика, чия спроба завоювати прихильність не принесла результатів.
Оточення цього політика, до якого входять сенатори та конгресмени-республіканці, робить ще більш радикальні кроки. Ліндсі Грем закликає російський народ до повстання (!), Рубіо висуває загрози щодо санкцій, а Бессент характеризує Путіна як воєнного злочинця.
Однак за цим словесним потоком ховається важливе питання: яких конкретних заходів слід очікувати від США, особливо щодо підтримки України та тиску на Росію?
Трамп залишився незмінним і навряд чи колись зміниться: його симпатії до диктаторів залишаються незаперечними, а його мислення в основному пов’язане з фінансовими аспектами. Його політичний стиль нагадує XIX століття, з його ідеями про сфери впливу та колоніальний перерозподіл.
Слід зазначити, що, незважаючи на свою очевидну самовпевненість, Трамп все ж вразливий до зовнішніх впливів, і постійне наголошення на певних ідеях може призвести до їх прийняття.
Трамп щиро розраховував на швидке порозуміння з російським диктатором, якого сприймав як "брата по духу", такого ж "генія", здатного зрозуміти логіку великих угод. На цьому тлі фігури на кшталт Зеленського чи європейські лідери видавалися йому слабкими та легко піддатливими до тиску. І його задум (наївний і дурний, відверто кажучи) полягав у швидкій економічній угоді з Москвою, спільному фронті проти Китаю та примушенні України до капітуляції.
Проте ця структура виявилася неспроможною до існування.
З одного боку, Путін не мав можливості створити антикитайський союз зі США, якщо не відновить європейський ринок для російських енергетичних ресурсів, що виглядало малоймовірно. Водночас Україна показала свою стійкість.
З іншого, і це більш вагомо, - для самого Путіна вихід із війни наразі несе екзистенційні ризики для стабільності його режиму. Перезавантаження економіки, проблема реінтеграції "учасників СВО", посилення регіональних та олігархічних кланів - все це робить мирний сценарій вкрай небезпечним для Кремля, особливо за примарної надії на "переломну" перемогу.
Попри очевидний провал початкової стратегії, Трампу дуже важко відмовитися від ідеї дружби з Путіним.
Проте його специфічна поведінка останніх місяців почала генерувати відчутні негативні наслідки в США. Дедалі більше американців, включно з республіканським електоратом, сприймає його позицію щодо Росії як прояв слабкості. Це, своєю чергою, трансформується у політичну загрозу для Трампа та партії і створює запит на більш рішучу політику.
Тиск на Росію зумовлений не благородством намірів (яких немає), а потребою не здаватися слабким. Тому виникають різноманітні ініціативи щодо запровадження санкцій.
У цьому контексті дипломатичні стратегії України та Європи, які націлені на поступове виявлення неадекватності та нездатності Путіна до переговорів, починають, хоча й повільно, приносити результати.
Якщо Путін намагається культивувати образ непередбачуваного трикстера, хоча ним не є, то Трамп - справжній трикстер. Він сіє хаос заради хаосу, і діє виходячи з власного его. Тому його нарцисична реакція і образа на поведінку Путіна нам на користь.
Зараз додаткові санкції виглядають дуже ймовірними, хоча й не негайними. Вони можуть стати реальністю за кілька тижнів чи місяців як результат тиску з боку оточення Трампа та його власного почуття образи через те, що Путін не оцінив його залицянь. Віра у непереможність Росії теж дуже непевна, а заяви російських офіційних осіб, на кшталт алко-Медведєва, є радше маркерами слабкості, аніж сили.
Отже, попри генератор випадкових заяв у голові Трампа, загальна динаміка свідчить про поступове посилення чинників, що змушують його до більш прагматичної та жорсткої позиції щодо Росії.
Головні діячі вже визнають токсичність попередньої політики. Незважаючи на те, що на шляху до більш раціонального підходу можуть бути спроби ведення переговорів, укладання меморандумів та, можливо, нові поступки на адресу Путіна, загальна тенденція змісту Кремля виглядає досить песимістично.
У цій заплутаній грі впливу на діда Україні необхідно зберігати спокій та дотримуватися обраної стратегії.
