Трамп - в альянсі рішучих.
Чи можуть нові санкції з боку США змусити Росію піти на мирні переговори?
Чи можуть нові американські санкції щодо союзників Росії спонукати Владіміра Путіна до мирних переговорів? Результат залежить не стільки від намірів, скільки від масштабів вжитих заходів — Путін повинен усвідомити, що Білий дім говорить серйозно. Лише в такому випадку Москва буде змушена переосмислити свої стратегії стосовно війни.
Дональд Трамп нарешті почав рухатися у правильному напрямку. Він отримав шанс виправити свої помилки на російському напрямку. Масштабна допомога Україні, поєднана з жорсткими заходами щодо Росії, здатні наблизити реальну перспективу миру.
Загроза Сполучених Штатів запровадити повне мито на товари з країн, що імпортують російські енергоносії, спочатку отримала досить обережні відгуки. Навіть в Україні, яка вже давно підтримує ідею введення вторинних санкцій, у публічних висловлюваннях панував явний песимізм: чому чекати 50 днів? У Росії таке затягнуте у часі потенційне покарання розцінили як запрошення до подальших агресивних дій, фактично надаючи карт-бланш для продовження конфлікту.
Нарікання щодо термінів справді обґрунтовані: президент США Дональд Трамп виставляв так багато різного роду дедлайнів для Росії, що нові строки могли викликати в одних приречене зітхання, а в інших - зловтіху. Більшість спостерігачів мали сумніви щодо впливу цих санкцій. Мовляв, якби Трамп хотів, то давно би їх запровадив - тому могло виглядати так, що щойно потрібно буде вдатися до справді потужних заходів, то президент США швидко спустить усе на гальмах. Наприклад, запровадить санкції в якомусь урізаному вигляді, лише щодо компаній, які безпосередньо купують російські енергоносії, але при цьому не мають інтересу до експорту на американський ринок.
Трамп опинився в пастці своєї невизначеної та часом безладної зовнішньої політики. Щодо Росії, його підхід виявився не просто безсистемним, а й відкрито миролюбним, часом навіть компліментарним. Він зробив ряд суттєвих поступок Москві не лише перед початком переговорів, а й ще до свого вступу на пост президента - наприклад, у питанні критики можливості вступу України до НАТО. Затримки в постачанні зброї та розвідувальної інформації Україні, невизначеність стосовно подальшої військової підтримки, іронічні коментарі щодо українського керівництва, а також акцент на тому, що "це не моя війна" - усе це створило враження, що американський президент байдужий до ситуації в Україні.
Те, що Трамп вирішив зрештою змінити підходи, підтверджує імідж його непередбачуваності, змушує спостерігачів корегувати свої попередні оцінки щодо наслідків нових санкцій. Проте це не означає, що змінить свої підходи й Кремль. Принаймні допоки не переконається в тому, що Трамп не блефує.
Якби президент Дональд Трамп продемонстрував свою рішучість покарати Росію і її союзників із перших днів президентства, то ситуація станом на цей момент могла би бути суттєво іншою. Це не означало би, що Москва вмить перехотіла би підкорити всю Україну, але змушувало би її діяти більш обережно, вдаючись до старих гібридних моделей поведінки - аж до згоди на коротке перемирʼя, аби у період особливої слабкості Заходу вдарити ще підступніше. Тепер Трампові доведеться вдаватися до такої сили санкційного удару, аби ні в кого не залишалося і крихти сумніву, що США серйозно налаштовані стримувати агресію Росії.
На початку президентського терміну Дональда Трампа Центр "Нова Європа" вирішив звернутися до досвідчених дипломатів та аналітиків, які мають глибоке розуміння російських переговорних практик, з питанням: "Які аспекти слід врахувати Президенту США перед стартом (і під час) переговорів з Путіним щодо України?". Аналіз отриманих рекомендацій дозволяє сьогодні зрозуміти, чому Трамп зазнав суттєвих невдач у своїй політиці щодо Росії (принаймні на даний момент).
Багато з цих порад все ще актуальні, і, здається, Дональд Трамп самостійно пройшов через низку помилок, щоб зрозуміти, як правильно вести діалог з Путіним. Дозвольте нагадати кілька основних рекомендацій:
Тривалі коливання та невірні кроки Дональда Трампа дали Росії підстави вважати, що вона змогла повністю усунути американський вплив на підтримку України. Помилка нового президента США полягала в тому, що він некоректно вважав, ніби Росія прагне до миру і відновлення партнерства із Заходом.
Останні кроки президента США кардинально змінили ситуацію, як би сам Трамп висловився. Тепер Росії потрібно гадати, які рішення прийме Вашингтон далі — чи то стосується військової допомоги Україні, чи відносин з європейськими партнерами, чи обсягу вторинних санкцій. Незалежно від того, як діятимуть союзники Москви, 100-відсоткові мита суттєво вплинуть на військову потужність Росії. Навіть якщо Китай та Індія продовжать імпорт енергоресурсів, вони змушуватимуть Москву компенсувати втрати (ціна на енергоносії може бути значно нижчою від ринкової, що безпосередньо відобразиться на бюджетних надходженнях).
Незважаючи на всі зусилля Росії демонструвати байдужість до нових санкцій, на загрози Китаю щодо рішучих дій і на байдужість Індії, у Москві, Пекіні та Делі відчувається напруга в очікуванні наслідків удару з боку Трампа. Потенційний вплив може виявитися значно більшим, ніж наразі здається. Перший удар завдасть шкоди російському бюджету, що, в свою чергу, негативно позначиться на цивільних секторах, але непрямі наслідки тарифів можуть відчутися як у військово-промисловому комплексі, так і на полі бою. Зокрема, база для "добровольців" може суттєво зменшитися, а безкоштовний патріотизм, як виявиться, не є загальноприйнятим серед усіх прихильників Путіна.
Однак основний наслідок полягатиме у зміні сприйняття Дональда Трампа. Москві більше не вдасться покладатися на думку, що все очевидно: Білому дому не цікава Європа і не байдуже до України. Для Путіна стосунки з Трампом не мали великої цінності — в Кремлі повинні були розуміти, що рано чи пізно американський президент розкриє погано приховані наміри Москви щодо буцімто зацікавленості у мирному врегулюванні. Росія не прагнула дружби зі США, а прагнула, щоб США втратили інтерес до України. Якщо Трамп дійсно має намір змінити політику Росії, йому слід "розчарувати" Путіна, продемонструвавши готовність до запровадження обмежувальних заходів проти Росії та її союзників, а також надати значну підтримку Україні в довгостроковій перспективі. Одних санкцій недостатньо — важливо підтримувати українську армію: саме не санкції зупинили Путіна, а українські бійці.
Якщо Трамп здійснить сміливі та всеосяжні кроки, його можна буде включити до списку країн "коаліції рішучих", яку сформували Франція та Британія. Як видно, "коаліція охочих", незважаючи на певні труднощі, демонструє свою ефективність в несподіваних сферах. Навіть якщо ідея з контингентом не реалізується, серія дипломатичних переговорів та рішень все ж таки дозволила США повернутися до обговорення українських питань.
Тепер головне - аби дії США не виявилися половинчастими. Те, що Дональд Трамп свого часу погодився передати Україні "Джавеліни", стало стратегічно далекоглядним кроком. Водночас у його послужному списку не бракує й хибних рішень, які лише розпалювали апетити агресора. Саме сила й масштаб наступних кроків визначатимуть подальші сценарії.
При цьому слід памʼятати: Кремль оцінює рішучість президента США не лише на основі кроків 2025 року. У січні 2018 року США оприлюднили так званий "кремлівський список", до якого увійшли 210 наближених до Путіна осіб. Публікації документа передувала масивна інформаційна кампанія, яка змушувала дрижати російський істеблішмент - очікувалося, що американці викриють усі оборудки російського олігархату, повʼязані з Кремлем. У підсумку був опублікований документ, який росіяни насмішкувато обізвали "телефонним довідником": мовляв, нічого в цих даних нового нема, вся інформація давно в публічному доступі. У Трампа зʼявився історичний шанс виправити помилки минулого.
