Трампліни Трампа: чи справді президент США підтримує Україну та виступає проти Путіна?
Цілком незвичайний для звичного "сплячого" геополітичного періоду напередодні Нового року та Різдва, маховик активізації 2026 року, ініційований президентом США Дональдом Трампом, набирає стрімких обертів. Яку роль на сучасній геополітичній шахівниці відіграє Україна та з яких причин, розбиралося видання Фокус.
У четвер, 7 січня, Міністерство закордонних справ України закликало своїх громадян терміново залишити територію Ірану через загострення безпекової обстановки в країні. У відомстві наголосили на важливості дотримання вказівок місцевих органів влади, уникнення конфліктів з представниками поліції та підтримання спокою. "У разі змін у ситуації або появи нових маршрутів для виїзду з країни, інформацію буде оновлено без затримок", - йдеться у заяві МЗС, де також надані детальні інструкції щодо комунікації та локацій.
Нагадаємо, що з 28 грудня 2025 року в Ірані розпочалися масові протести. Причинами стали різке падіння національної валюти та висока інфляція. Спочатку протестні акції організували продавці на Великому базарі в Тегерані, але згодом вони поширилися по всій країні і продовжуються досі. У той же час верховний лідер Ірану Алі Хаменеї, визнаючи наявність економічних труднощів, підкреслює, що "не має сенсу вести переговори з погромниками, їх слід жорстко зупинити".
Зауважимо, що Іран, згідно відкритих джерел, постачає Росії не тільки сумнозвісні "Шахеди" та боєприпаси, а й порох для реактивних снарядів і стволів для 122-мм гаубиць Д-30 і 125-мм для танків Т-72.
Крім того, вкрай важливо зазначити, що нинішнє іранське внутрішньополітичне загострення відбувається на тлі нещодавньої операції США у Венесуелі, а також демонстративно-показового інциденту з захопленням американцями суден, котрі ходили під прапором РФ. Це все, вважають експерти, є ланками одного ланцюга.
Геополітична ситуація в контексті війни між Росією та Україною, на думку провідного експерта Національного інституту стратегічних досліджень Івана Уса, зазнає змін. Він зазначає, що США поступово відходять від ізоляціоністської позиції і повертаються до активної ролі у міжнародній політиці, яка традиційно притаманна Республіканській партії. "Важливо відзначити, що на відміну від демократів, які акцентують увагу на принципах та міжнародному праві, республіканці часто ігнорують такі аспекти. Тому спостерігається значна геополітична активність США, яка частково викликана неможливістю Трампа досягти успіхів у внутрішній політиці. З початку січня ми стали свідками цієї активності у Венесуелі, і наразі чекаємо на розвиток подій в Ірані, де тривають протести. Іран, варто зазначити, не лише ділився з Росією досвідом обходу санкцій, але й постачав їй відомі "Шахеди". Крім того, йдеться також про можливості товарообміну через Каспійське море," - підкреслює експерт у бесіді з Фокусом.
У разі, якщо "щось дивне відбудеться" в Ірані, акцентує Іван Ус, це означатиме для Росії втрату доволі серйозного союзника. "Якщо у Тегерані пройде зміна режиму Москва втратить не просто "залізного" партнера, а й території, через які могла отримувати певні, скажімо так, дуже важливі товари. Тому для Росії це дуже погана історія з урахуванням того, що США демонструють готовність не лише на словах, а й на ділі максимально тиснути на супротивників. Приміром, свіжа заява сенатора Грема про те, що Трамп врешті дав добро на санкції щодо РФ. Тут вкрай важливо згадати таку версію, що, мовляв, до кінця 2025 року США будуть дуже сильно тиснути на Україну, вимагаючи практичної капітуляції і якщо Київ в цей період протримається, то у 2026-му - принаймні у перші його місяці, Америка вже тиснутиме на Росію", - моделює ситуацію аналітик.
На його думку, перші "ознаки" такого тиску можна вбачати, зокрема, в арешті Мадуро та в ситуації з танкерами під російськими прапорами. "Це була надзвичайно показова морська операція. Багато коментаторів помиляються, вважаючи, що американці не знали, як діяти, і довго чекали. Ні. Наскільки мені відомо, затримка танкерів була пов'язана виключно з юридичними аспектами, адже США - це демократія, і для арешту судна був потрібен дозвіл суду. Як тільки дозвіл було отримано, США негайно реалізували операцію. До речі, вони планували зробити цю акцію максимально помітною, тому дочекалися, поки російський підводний човен і військові кораблі підійдуть ближче до танкера, і саме в цей момент здійснили арешт, щоб продемонструвати всьому світу: "Ми нікого не боїмося".
За словами експерта, всі ці дії адміністрації Трампа слугують виявом тиску на Росію, проте з акцентом на Китай. "В основному, Трамп прагне показати Пекіну, що США здатні не лише говорити, але й реально демонструвати готовність захищати свої стратегічні інтереси в практичному плані," - зазначив Іван Ус.
Відповідаючи на запитання щодо можливих реакцій Китаю на активізацію геополітичних дій Вашингтона, особливо в контексті російсько-української війни, аналітик зауважив: "На мою думку, Китай може вжити заходів, щоб вплинути на Росію у зв'язку з тиском США на подальшу лібералізацію світової торгівлі, що вигідно для КНР і наразі дещо загальмувалося. Трамп продовжує натякати на можливе загострення цієї ситуації. Проте Китай володіє своїми важелями впливу і здатний чинити тиск на Сполучені Штати та Європейський Союз. Однак це і є суть глобальної політики, яка, на щастя, наразі складається на користь України, оскільки США вирішили дотримуватися принципу: "Добро має кулаки"."
Згідно з висновками Івана Уса, Сполучені Штати в найближчому майбутньому можуть впровадити жорсткі санкції щодо Росії. Цю можливість активно обговорює впливовий сенатор Ліндсі Грем, який має тісні зв'язки з президентом Трампом.
Одночасно експерт з міжнародних відносин, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень, доктор політичних наук та професор КНУ, капітан 1 рангу, колишній офіцер Військово-морських сил Григорій Перепелиця висловив свою думку в інтерв'ю Фокусу: "Всі події, що розгортаються навколо Венесуели, Ірану, а також захоплення США танкерів під російським прапором, свідчать про одне - це прояви Третьої світової війни, що розгортається через конфлікти на різних континентах. Ця неоголошена війна є явним знаком зміни світового порядку та системи міжнародних відносин. Іншими словами, ми спостерігаємо формування нового глобального порядку, базованого на нових правилах та новому співвідношенні сил, яке виникає внаслідок глобальних конфліктів. Сьогодні ми перебуваємо в умовах нестабільності, оскільки Росія порушила міжнародне право, розпочавши війну проти України".
Григорій Перепелиця вважає, що Російська Федерація встановила "страшний прецедент порушення усталених норм і традицій міжнародної поведінки, демонструючи агресію проти України та замінюючи правову силу на силу права".
"Зараз ми спостерігаємо повторення ситуації, яку ініціював Трамп стосовно Венесуели, і тепер використання сили як основного інструменту для досягнення стратегічних цілей залишиться актуальним надалі. Водночас, враховуючи недавні події, Росія поступається Ірану як союзнику в антизахідному фронті, до якого входять Москва, Тегеран, Північна Корея, під контролем Китаю. Саме Китай створив цей альянс з метою "витіснити" США з їхньої позиції глобального лідера", - зазначає Григорій Перепелиця.
Він окремо підкреслює на важливості ролі Піднебесної, у якої є своя стратегія: "Китайську стратегію можна охарактеризувати одним словом: "Вичікування". В даному разі йдеться про вичікування КНР не лише щодо російсько-української війни, а й відносно усіх світових конфліктів. Словом, китайці чекають, хто, коли і де з противників буде послаблений і лише тоді реально включаться у гру".
Підкреслюючи надзвичайну геополітичну значимість Китаю, Григорій Перепелиця зазначив, що для Китайської Народної Республіки продовження російсько-українського конфлікту є вигідним, адже Київ виступає для Пекіна "лише як один з майданчиків для протистояння Заходу".
Експерт також підкреслив, що жодні міжнародні політичні зустрічі на високому рівні, подібні до нещодавньої, що проходила в Парижі, не здатні зрушити з місця "мирний процес". Він зазначив, що дипломатія "ніколи не могла, не може і не зможе закінчити війну".
"Ми всі маємо стати врешті-решт реалістами і усвідомити, що війна вирішується на полі бою - тобто тільки військовим шляхом, а дипломатія грає допоміжну роль, яка зводиться до того, аби мобілізувати своїх союзників і нейтралізувати партнерів агресора. Наша дипломатія це зараз робить - тут питань не має. Загалом, грубо кажучи, дипломатія є лише супутнім інструментом ведення війни", - констатує Григорій Перепелиця.
Підсумовуючи, експерт підкреслив, що наразі для української дипломатії вкрай важливо або знівелювати, або принаймні мінімізувати будь-які, поразки ЗСУ на фронті або ж навпаки - при мінімальній воєнній перевазі - оперативно імплементувати ці успіхи в конкретний геополітичний компроміс, що віддзеркалюватиме інтереси усієї України.
