Тріумф тих, хто не сприймає Україну. Чому президентські вибори стали тривожним сигналом як для Києва, так і для Варшави.
Перші підсумки президентських виборів у Польщі виявилися справжньою несподіванкою. Важливо не лише те, хто пройшов до другого туру.
Шок. Саме так можна описати відчуття значної частини поляків, коли увечері 18 травня, відразу після завершення першого туру президентських виборів, були оприлюднені дані екзит-полів.
Ці дані виявилися геть іншими, аніж результати соціологічних опитувань, оприлюднені лише пару днів до того.
Опитування надали всі підстави вважати, що перший тур не лише забезпечить впевнену перемогу Рафалу Тшасковському, меру Варшави та кандидату від партії "Громадянська платформа". Було прогнозовано, що результати першого туру фактично гарантують йому тріумф у другому турі.
Проте все склалося зовсім по-іншому. І справа не лише в тому, що відстань між лідером виборів та Каролем Навроцьким, який йде як самовисуванець і користується підтримкою опозиційної партії "Право і справедливість", виявилась надзвичайно незначною.
Основна проблема полягає в тому, що третє та четверте місця посіли ультраправі політики, які, що особливо важливо для нас, є відверто антиукраїнськими.
Тепер голоси ультраправих виборців можуть зіграти ключову роль у другому турі виборів.
Тепер Рафалу Тшасковському для здобуття перемоги у другому турі необхідно адаптувати свою кампанію, звернувшись до тих виборців, які не відвідали дільниці.
А Каролю Навроцькому, який тепер може вважатися формальним фаворитом другого туру, для перемоги необхідно переконати проголосувати за себе електорат ультраправих.
І інструментом цього скоріш за все стане більш критична риторика щодо України та українських біженців.
Рафал Тшасковський вдруге на черзі балотується на пост президента.
На виборах 2020 року він здобув 30,46% голосів у першому турі, що майже повторює його теперішній показник – 18 травня за нього проголосували 31,36% виборців Польщі.
Однак результат п'ятирічної давності безсумнівно можна вважати успіхом — Тшасковський розпочав свою виборчу кампанію в момент, коли мало хто вірив у можливість опозиції, але зміг протистояти явному фавориту, Анджею Дуді, і зрештою отримав реальні шанси на перемогу над ним.
Цього разу навіть дещо поліпшений результат Тшасковського виглядає як невдача. Мер Варшави вважався явним лідером виборів, і соціологічні дослідження, що проводилися за кілька місяців до початку офіційної кампанії, показували, що він може отримати до 40% голосів у першому турі.
Є щонайменше дві причини, чому результати виявилися настільки низькими. По-перше, неефективна виборча кампанія лідера, який незграбно намагався залучити правий електорат, в результаті чого деякі традиційні прихильники "Платформи" вирішили не йти на вибори.
Друга проблема - по рейтингах кандидата від влади б'ють невдачі уряду Дональда Туска. Це також демотивувало частину його електорату йти на дільниці для голосування.
Для його суперника Кароля Навроцького ситуація виглядає абсолютно інакше. У першому турі президент Інституту національної пам'яті отримав підтримку 29,54% виборців.
Це означає, що Навроцькому вдалося повністю (або майже повністю) мобілізувати на свою підтримку електорат "Права та справедливості". І це було вкрай непростим завданням, адже напередодні першого туру було оприлюднено безпрецедентно небезпечний компромат на Навроцького.
Інформація, що кандидат у президенти ошукав пенсіонера, забравши у нього квартиру, могла повністю зруйнувати всі рейтинги. Проте цього не сталося - виглядає так, що електорати партій-опонентів довіряють лише "своїм" ЗМІ та ігнорують інформацію, оприлюднену "чужаками".
Однак, найбільшим аутсайдером першого туру виявився не Тшасковський. Це сумнівне звання варто присвоїти Шимону Головні, маршалку Сейму та очільнику партії "Польща-2050".
Головня довгий час вважався перспективним кандидатом у президенти, адже займав помірковано праву позицію, а тому міг бути прийнятним як для виборців нинішньої коаліції, так і "ПіС". Зауважимо також, що Головня - один із небагатьох учасників нинішніх перегонів, хто не транслював антиукраїнські чи критичні до України тези.
За підсумками першого туру Головня набрав лише 4,99%, що в його партії охарактеризували як "жовту картку" — як для самого кандидата, так і для уряду Дональда Туска.
Заступниця лідера партії "Польща-2050" і міністерка фінансів та регіональної політики Катажина Пелчинська-Наленч визнає, що результати виборів свідчать про відчуження виборців від чинної коаліції. Вона підкреслює, що уряду необхідно буде вжити значних зусиль, щоб спонукати їх повернутися до підтримки.
Це викликає в нас ще одне, надзвичайно важливе питання: чи могло стати причиною невдачі Головного його "занадто позитивне", на думку польського виборця, ставлення до України?
У цьому контексті Пелчинська-Наленч описує другий тур як "вибір між Польщею, що асоціюється з коричневими відтінками, та Польщею, що прагне демократичних цінностей".
Під "коричневою Польщею" мається на увазі політиків, що здобули третє та четверте місце.
Те, що третє місце у перегонах займе висуванець від ультраправої "Конфедерації" Славомір Менцен, було очікувано. При тому він отримав результат, кращий за оцінки соціологів - за нього віддали голоси 14,8% виборців.
Такий високий результат пояснюється тим, що кандидату від "Конфедерації" вдалося залучити виборців, які не голосували на попередніх виборах.
Однак найбільшим сюрпризом виявився результат євродепутата Гжегожа Брауна – політика, який нещодавно був виключений із "Конфедерації". Слід зазначити, що навіть до свого виключення він демонстрував надмірну радикальність (і, по суті, проросійську позицію), що було неприйнятно для цієї партії.
За цього одіозного (його навіть позбавили депутатської недоторканності) кандидата у президенти, відомого нападами на Україну, спаленням прапору ЄС, побиттям лікаря за проведення абортів, віддало голоси 6,34% польських виборців.
Крім того, загалом за Навроцького, Менцена та Брауна проголосувало більше 50% виборців, які взяли участь у першому турі.
Отже, стратегія Навроцького на другому турі є зрозумілою – він прагне якомога більше залучити голоси ультраправих.
Зрозуміло, що він вже звернувся до інших претендентів на пост президента з проханням підтримати його в другому турі, аби не допустити концентрації влади в одних руках. Для досягнення цього ефекту, він побудував своє звернення на основі антиєвропейських наративів.
"Дональду Туску дуже потрібна своя людина в президентському палаці. У них вже є Сейм, Сенат і прем'єр-міністр. Тепер вони хочуть мати свого президента, який запровадив би євро в Польщі, пришвидшив міграційну угоду та спрямував ненависть проти опозиції. Тому вони хочуть Рафала Тшасковського",- заявив він.
Перший тур президентських виборів у Польщі, що проходить зараз, співпав із виборами в Румунії, що, безумовно, спонукає до їхнього порівняння.
Справді, таких прикладів чимало. Як і в Польщі, в Румунії ліберальний мер столиці зіткнувся з ультраправим суперником. І що цікаво, у другому турі виборів фаворитом став не мер-ліберал, а його радикальний опонент.
Для більшої подібності варто додати, що ультраправий румунський політик Джордже Сіміон минулого тижня відвідав Польщу, підтримавши Навроцького. А переможець виборів мер Бухареста Нікушор Дан заявив, що "схрещує пальці" за перемогу Тшасковського.
Однак основне запитання полягає в тому, чи вдасться Польщі, так само як і Румунії, активізувати проєвропейських виборців перед другим туром голосування?
В Польщі досягти цього буде складніше, оскільки явка на першому турі склала 67,31%, що є досить високим показником. Отже, значно підвищити явку у другому турі буде нелегко.
Найголовніше - успіх кандидата, орієнтованого на Захід у Румунії, зумовлений, передусім, страхом відходу країни від Європейського Союзу. Це був цілком ймовірний розвиток подій у разі перемоги Сіміона.
У Польщі ситуація трохи інша. Попри те, що Навроцький вважається більш євроскептичним, аніж "ПіС", ультраправим його все ж називати не можна. Проте у другому турі йому доведеться радикалізувати свою позицію, щоб залучити голоси виборців ультраправих.
І тут несподіваний електоральний успіх Гжегожа Брауна може виявитися шансом для Тшасковського.
Перспектива виборчого альянсу Брауна та Навроцького може налякати багатьох ліберальних виборців. В тому числі тих, хто не захотів підтримувати Тшасковського у другому турі.
Ще одна складність для Навроцького полягає в тому, що йому буде важко привернути увагу виборців "Конфедерації".
Стандартна риторика цієї партії полягає у тому, що особливої різниці між "Платформою" та "ПіС" немає - це все старі політичні сили, яким місце на звалищі.
Для багатьох виборців Менцена їхній вибір став скоріш демонстративним протестом проти старої політичної системи - мовляв, "показали старим політикам середній палець". Але у другому турі зійшлися два таких "традиційних полвтика". Когоз них обирати?. За таких обставин чимала частина виборців Менцена може відмовитися йти на дільниці у другому турі.
Проте, аналогічні труднощі спостерігаються й у Рафала Тшасковського. На даний момент його кандидатуру у другому турі підтримали Шимон Головня та Польська селянська партія, яка є частиною правлячої коаліції.
Імовірно, кандидатуру мера Варшави підтримає також Магделена Беят (4,23%) - представниця партії "Левиця", яка є частиною чинної коаліції.
Представник ліворадикальної партії "Разем", Адріан Зандберг, який раніше вийшов з коаліції, відмовився від запропонованої підтримки (4,86%). Він підкреслив, що виборці не є "мішками з картоплею", яких можна передавати від одного політика до іншого.
Проте для перемоги Тшасковському потрібно не лише мобілізувати електорат своєї партії, але й максимально залучити виборців як лівих, так і помірковано правих.
Це завдання може виявитися не менш складним, ніж у його суперника.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Безпрецедентно гострі вибори, в яких перемога може залежати від голосів правих та лівих радикалів. Саме так політологи характеризують нинішні польські вибори, зазначаючи: однозначного фаворита на них більше немає.
Багато що можуть вирішити дебати кандидатів-лідерів, що пройдуть у середу, 21 травня. А у неділю, 25 травня, обидва кандидати запланували проведення маршів у столиці - і в умовах різкої поляризації виборців це може виявитися дуже небезпечним кроком.
І, нагадаємо, поляризація може бути спрямована також проти України.
Другий етап заплановано на 1 червня.
Наступні два тижні можуть виявитися складним тестом для взаємин між Україною та Польщею.
Дуже ймовірно, що Кароль Навроцький може посилити критику України, щоб залучити голоси ультраправих.
Цікаво буде спостерігати, яку роль у цій ситуації відіграє Рафал Тшасковський. Перед першим туром він намагався привернути увагу правого виборця, висловивши кілька критичних думок стосовно України.
Хоча ця стратегія не виявилася успішною 18 травня, чи зможе мер Варшави знайти в собі сили відмовитися від неї?
