Дипломат Фрід зазначив, що Україна має можливість приєднатися до НАТО поетапно, подібно до того, як це зробила Німеччина.
Досвідчений екс-координатор Держдепартаменту США з питань санкцій, дипломат Деніел Фрід, в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антіну Борковському на каналі Еспресо, поділився своїми думками щодо можливостей переговорів між Трампом і Путіним.
Хочу привітати Вас та американський народ з тим, що ми всі на порозі нових, кардинально змінених подій у світі. Є багато аспектів, які нас об'єднують, але водночас залишається чимало невизначеностей. В мене складається враження, що ми опинилися в якійсь сюрреалістичній реальності, немов переживаємо сюжети творів Джорджа Орвелла чи Айзека Азімова. Заяви, які пролунали, зокрема від адміністрації президента-електа Трампа та самого президента США, викликають неабияке здивування і занепокоєння. Це дійсно безпрецедентні висловлювання. Якщо вони почнуть втілюватися в життя, йдеться не лише про Гренландію, що належить Данії, або про можливість Канади стати новим штатом США, але і про Панамський канал. Світ вступає в надзвичайно складну і динамічну фазу. Пане послу, ваше слово.
Ці висловлювання мають на меті спровокувати реакцію, здивування та забезпечити Сполученим Штатам певні важелі впливу. На мою думку, це суттєва помилка. Я вважаю недоречним, коли президент США говорить так, наче він європейський імперіаліст з XIX століття.
Я не вважаю, що погрози Трампа мають серйозний характер або переслідують мету, окрім як створити перевагу в переговорах. Проте, такі дії завдають шкоди, і я не можу їх підтримувати. На мою думку, це просто неетично.
На щастя, Трамп не демонстрував такої ж безвідповідальності в питаннях, що стосуються України і Росії. У цій області політичні сигнали виглядають, принаймні, більш обдуманими. Хоча не завжди так, як мені хотілося б, проте все ж більш зваженими.
Шановний пане амбасадоре, що, на вашу думку, може привезти Кіт Келлог, спеціальний посланець президента Трампа, який займається питаннями російсько-української війни? Ми розуміємо, що деякі теми, ймовірно, вже були обговорені. Можливо, це відбувалося в закритих каналах, або вже були спроби виробити спільну позицію, зокрема під час зустрічі на відкритті Нотр-Дам де Парі. Тим не менш, Кіт Келлог планує приїхати до нас з чітко визначеною метою. Я усвідомлюю, що нам не відомо всього, але які можуть бути можливі параметри його візиту?
Кіт Келлог призначений спеціальним представником з питань України та Росії в адміністрації Трампа. Повідомлялося, що він планує відвідати Київ у січні, і, на мою думку, це хороша ідея.
Наразі заяви президента Трампа та генерала Келлога щодо України свідчать про наміри наполягати на припиненні вогню та досягненні певних домовленостей для гарантування безпеки України.
Ми можемо дискутувати про те, якими саме мають бути ці домовленості з безпеки. На мою думку, найефективнішою гарантією для України було б повноцінне членство в НАТО. Однак команда Трампа, схоже, розглядає інші варіанти. Утім, перш ніж переходити до деталей, слід наголосити, що поки Володимир Путін не демонструє жодних ознак готовності брати участь у серйозному дипломатичному процесі задля припинення війни. Він і його речники все ще вимагають капітуляції України як передумови для переговорів. Це несерйозно.
Отже, моє перше запитання — це роздуми над тим, як буде діяти команда Трампа, якщо стане зрозуміло, що Росія не має наміру брати участь у серйозних переговорах. Важливо зазначити, що український уряд та президент Зеленський проявили певну стратегічну мудрість, погодившись на саму ідею діалогу. Вони дали Трампу позитивну відповідь, у той час як Росія та Путін відкидають цю пропозицію. Якщо така категорична позиція з боку Росії продовжиться, які кроки зробить Трамп?
Сто років тому був підписаний надзвичайно прогресивний на той час пакт Бріана-Келлога. Ми відчуваємо зараз певне співпадіння у прізвищах. Тоді Келлог, 100 років тому, був американським державним секретарем. Теперішній Келлог є спеціальним уповноваженим від американського президента до справ російсько-української війни. І 100 років тому також була ідея укласти певний пакт, який би заборонив використовувати війну як інструмент політики, принаймні на європейському континенті. Розуміємо, що після того Німеччина, нацистська Німеччина, порушила цей пакт. І цей пакт ліг, так би мовити, у підвалини того, що потім стало називатися трибуналом у Нюрнбергу.
Я глибоко стурбований готовністю Трампа до зустрічі з Путіним. Ми знаємо, що саме Путін несе відповідальність за агресію та неспровоковану атаку на Україну, мирну європейську країну. Якщо американський президент почне вести переговори з російським лідером, це може серйозно підірвати основи міжнародного права, яке підтримує світовий порядок. Якщо Дональд Трамп справді має намір зустрітися, це може ознаменувати перехід світу до нової, менш стабільної епохи, в якій формується нова архітектура безпеки. Як ви вважаєте, що може бути причиною можливої зустрічі між Трампом і Путіним?
Досвід свідчить, що Путін не буде чесним і добросовісним учасником переговорів із Трампом. Він, ймовірно, робитиме заяви, які не відповідають дійсності, висуватиме звинувачення та вдаватиметься до тактики філібастера -- без кінця говоритиме, аби лише домінувати у діалозі. Одним словом, я сумніваюся, що такі перемовини можуть бути продуктивними, якщо Трамп дійсно прагне укласти якусь угоду з Путіним.
Переговори можуть виявитися корисними, якщо, а я підозрюю так і буде, Путін проявить себе настільки вимогливим і агресивним, що Трамп зробить висновок про необхідність надати Україні ще більшу підтримку та посилити тиск на Росію, замість того, аби просто дозволити Путіну цькувати себе. Однак це лише припущення. Я не знаю, як насправді розвиватимуться ці переговори. Але я вважаю, що було б помилкою очікувати, що одна зустріч зможе щось суттєво змінити. Путін, ймовірно, буде поважати лише те, що в Росії та Радянському Союзі називали "співвідношенням сил". І тому найкраща політика -- продовжувати тиснути на Росію і допомагати Україні в надії, що баланс сил зміниться на користь України.
Пане амбасадоре, а якими могли би бути параметри так званого справедливого, стійкого миру? Ми розуміємо, що ніхто не хоче перемир'я заради перемир'я. З другого боку, ми розуміємо, що зараз наш противник, Російська Федерація, перебуває на певному підйомі. Їм вдалося отримати відповідну військову допомогу з боку Північної Кореї, з боку Китайської Народної Республіки, і зараз було укладено додаткову безпекову угоду з Іраном. Тобто, Російська Федерація отримує ресурси, в тому числі й ресурси людської сили, північнокорейських солдатів.
З іншого боку, в Україні ми усвідомлюємо, що справедливий мир передбачає повернення до нас тимчасово захоплених територій. Справедливий мир також означає забезпечення нашої суверенності, а також державного і національного незалежності. Однак у пропозиціях, озвучених Лавровим, цього немає. Мова йде про демілітаризацію та можливу додаткову окупацію тих земель, які наразі не під контролем росіян. Це справжній ультиматум. Протягом трьох років вони постійно повторюють цей ультиматум знову і знову.
Ви цілком вірно зазначили, що вимоги Росії насправді можна трактувати як спробу примусити Україну до негайної капітуляції. Це виглядає абсурдно. Можливо, ці вимоги є лише блефом з боку Москви або ж свідчать про їхню впевненість у своїй перемозі та намірі й далі досягати успіхів.
Справедливий мир має починатися з гарантій безпеки для неокупованої України. Це саме те, чого Путін не хоче. Він хоче, щоб неокупована Україна була слабкою і відкритою для подальшої російської агресії. А це було б катастрофою для всіх нас.
Західнонімецька історія 1955 року пропонує можливий шлях уперед. Тодішній німецький уряд ніколи не відмовлявся від своїх претензій бути урядом всієї Німеччини. Він ніколи не відмовлявся від територій східної зони, окупованої Радянським Союзом, відомої як Східна Німеччина. Однак Західна Німеччина вступила до НАТО за умовою, що для об'єднання Німеччини вона використовуватиме виключно мирні засоби, а гарантії безпеки, передбачені Статтею 5 НАТО, не поширюватимуться на Східну Німеччину, а лише на Західну.
У той період цей історичний компроміс, запропонований німецьким урядом, не здобув великої популярності, проте з плином часу виявився вельми розумним кроком.
Президент Зеленський припустив, що схожі заходи можуть бути впроваджені і в Україні. Важливо, щоб забезпечення безпеки на території, що не підлягає окупації, стало пріоритетом.
Ніхто на Заході не повинен визнавати анексію Росією будь-якої частини України. Сполучені Штати відмовилися визнати японську окупацію Маньчжурії, частини Китаю, чи радянську окупацію країн Балтії. У першій адміністрації Трампа держсекретар Помпео, слідуючи цим прецедентам, оголосив, що Сполучені Штати ніколи не визнають російську окупацію та анексію Криму.
Сполучені Штати повинні продовжувати дотримуватися цих прецедентів. Нам необхідно враховувати актуальні обставини на полі бою, але водночас ми не можемо ігнорувати основні принципи справедливого та сталого миру, які ґрунтуються на повазі до територіальної цілісності України.
Пане Фрід, чи є у вас уявлення про конкретні дати, які можуть вказати на те, коли ми отримаємо більше ясності щодо розвитку війни та можливих сценаріїв миру? Ситуація залишається невизначеною, і продовження бойових дій з боку Росії викликає занепокоєння, адже вони, здається, готові вести війну до останнього солдата, будь то російський чи північнокорейський. Моя думка – це гра на нервах з їхнього боку. Водночас важливо враховувати потужні економічні чинники, про які, сподіваюся, ви зможете розповісти детальніше. Якщо ж говорити про можливі дипломатичні події у 2025 році, які терміни могли б стати критичними? Наприклад, чи можна очікувати приїзд Келлога в січні, а в лютому чи березні – початок переговорів? За півроку це могло б допомогти окреслити нову концепцію міжнародних відносин та нові пропозиції. Чи буде це тиск на Україну з боку нової адміністрації США, чи, навпаки, активна підтримка з боку середземноморських сил? Я лише умовно окреслив ці можливі сценарії.
Наступним етапом може стати підготовка та оголошення останнього пакету санкцій проти Росії з боку адміністрації Байдена. Відомо, що ці заходи розробляються вже тривалий час. Нещодавно в "Вашингтон Пост" з'явилася стаття, яка окреслює можливі напрямки цих санкцій. Імовірно, Сполучені Штати мають намір посилити тиск на Росію в енергетичному секторі, що є абсолютно виправданим кроком. Додатковий економічний тягар може суттєво вплинути на російські військові операції.
Сигнали економічного стресу в Росії вже чітко простежуються. Хоча це не стане вирішенням проблем для України самостійно, проте створить додаткові виклики для Росії. Таким чином, це є наступним етапом.
Далі ми маємо візит Келлога в Україну. Як я вже зазначав, український уряд і президент Зеленський демонструють майстерність і мудрість у спілкуванні з прийдешньою адміністрацією Трампа. Вони не кажуть "ні". Вони кажуть "так" і намагаються вплинути на американське бачення. Росіяни кажуть "ні".
Наступна важлива дата — 20 січня, коли президент Трамп урочисто розпочне свій другий і фінальний термін. А далі побачимо, що станеться.
У польських медіа з'явилася інформація про можливий візит президента Трампа до Варшави в пізню весну. Питання безпеки України є ключовим для Польщі, тому це подія матиме велике значення.
Проте багато аспектів залишатимуться під впливом реакції Путіна. На даний момент він докладає всіх зусиль, щоб посилити тиск на Україну. Він продовжує обстрілювати українські території, навіть під час Різдва, що, до речі, було публічно засуджено генералом Келлогом. Російська сторона намагається створити ілюзію, що їхня перемога є апріорі гарантованою.
Попри те, що Росія має деякі досягнення на полі бою, ці успіхи супроводжуються істотними втратами. Це породжує питання щодо можливостей російських військ підтримувати такий інтенсивний рівень активності.
Україна повинна мати можливість воювати ще більш ефективно. Українські солдати повинні повністю довіряти своїм офіцерам. А Сполучені Штати повинні надати більше зброї і зняти обмеження. Єдиними обмеженнями на використання зброї Україною мають бути закони війни.
У будь-якому разі, важко говорити про конкретний дипломатичний графік, оскільки його фактично не існує. Остання дата, яку я можу згадати, стосується можливого зібрання між Трампом і Путіним, проте це поки що не є остаточним.
