Українці зібрали кошти на ядерну зброю: реакція на заяви Трампа, - новини з України.
Нещодавня напружена зустріч Володимира Зеленського з Дональдом Трампом лише підтвердила: будь-який тиск на державу сприймається як виклик кожному громадянину. Поки представники американської влади "нападали" на президента України -- українці зібрали мільйони "на ядерку". Фокус розбирався в феномені згуртованості і стійкості нації.
Українці зібрали понад 27 мільйонів гривень "на ядерку". Цей збір був започатковано співзасновником monobank Олегом Гороховським після напруженої зустрічі в Овальному кабінеті президентів України та США 28 лютого.
Фінансова кампанія стартувала в ніч з 28 лютого на 1 березня, і вже протягом перших 30 хвилин вдалося акумулювати 2 мільйони гривень. За 20 годин загальна сума зросла до 27,2 мільйона гривень. Основною метою даної ініціативи стало продемонструвати єдність українського народу, їхню рішучість протистояти ворогу та бажання захищати свою землю, свободу і незалежність.
"Ми прагнемо мати ядерну зброю, щоб мати можливість дати гідну відсіч ворогу і продемонструвати йому свою силу так, щоб це залишилося зрозумілим назавжди. Проте наразі ми не маємо для цього необхідних засобів. Я не маю уявлення, як створити ядерну зброю, але це й не було метою нашого збору. Основна мета полягала в тому, щоб показати нашу єдність, ненависть до ворога та готовність боротися за свою землю, свободу і незалежність. Наша спільність – це і є наша "ядерна сила", яку неможливо знищити навіть за допомогою іншої ядерної зброї", – пояснив Гороховський.
Тако ж він повідомив, що 155 людей захотіли повернути свої донати, а суму у 27 096 088 грн переказав відомому блогеру Сергію Стерненку, який займається збором коштів на FPV-дрони під назвою RUSORIZ для потреб різних підрозділів Сил оборони.
Директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха раніше зазначав, що вторгнення російських військ в Україну в 2022 році стало несподіваним фактором, який активізував суспільство. Аналогічні шокові події, хоч і менш масштабні, знову здатні об'єднувати людей. Цього разу спільним тригером стала зустріч Зеленського з Трампом та їхня "складна" дискусія в прямому ефірі.
Ображають Зеленського -- ображають кожного українця?
Відповідно до слів Антона Грушецького, виконавчого директора Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), важливо усвідомлювати, що будь-який тиск на Україну сприймається громадянами не лише як виклик для влади, а як загроза для всієї країни. Це стосується і тверджень про те, що Україна нібито стала причиною війни або повинна відмовитися від своїх прагнень до НАТО. Такі висловлювання підривають не тільки політичний курс уряду, але й ставлення самих громадян. Якби критика з боку зовнішніх акторів стосувалася лише одного політичного лідера, це могло б бути іншим випадком. Проте, коли мова йде про атаку на державу, суспільство стає більш згуртованим.
"Для українців ця війна має екзистенційний характер. За результатами опитувань, більшість людей переконані, що Росія прагне або фізично знищити український народ, або знищити нашу національну ідентичність. У цьому світлі всі атаки на Україну сприймаються як загальна загроза, що вимагає колективної відповіді. Один із способів, якими Росія веде інформаційну війну, - це сіяти сумніви і створювати враження, що боротьба безнадійна. Хоча українці відчувають втому, результати опитувань свідчать про те, що їхній дух опору залишається високим, і вони рішуче налаштовані проти капітуляції", - зазначає Грушецький в інтерв'ю Фокусу.
Також експерт відкреслює, що частиною українського національного характеру є те, що ми часто песимістично оцінюємо ситуацію, але коли виникає загроза, мобілізуємося. Є цікавий соціологічний феномен: у 90-х роках дослідження показували, що українські домогосподарства витрачали в 1,5-2 рази більше, ніж декларували заробітку. Це свідчить про схильність недооцінювати свої ресурси та перебільшувати труднощі.
"Попри війну, люди адаптувалися до нових реалій. Наприклад, суб'єктивна оцінка матеріального становища в середньому не погіршилася порівняно з довоєнним періодом. Це не означає, що стало легше жити - просто люди звикли. Так само і з довірою до Зеленського: вона зросла не лише тому, що він добре виконує свою роботу, а тому, що атака на нього сприймається як атака на всю країну. Це явище називається суб'єктивізацією держави - Україна перестає бути об'єктом і стає повноцінним суб'єктом у власних очах. І що є певні умовні червоні лінії: у нас можуть бути сильні партнери, але Україна все одно залишається Україною. Тим більше, це Україна, яка платить найвищу ціну. Україна, яка є щитом Європи та західної цивілізації, несе свободу -- ту саму, про яку нам розповідають на Заході. Україна стікає кров'ю, і саме їй належить ухвалювати рішення. Тим більше, що громадяни всередині України, будемо чесними, значно краще оцінюють ситуацію, ніж зовнішній спостерігач у Європі чи Америці", -- продовжує Грушецький.
І ось ще один цікавий момент: українці, які живуть в країні на даний момент а також люди, які відвідують Україну та прифронтові міста, мають набагато оптимістичніший погляд, ніж західні журналісти, які оцінюють ситуацію з Парижа чи Нью-Йорка. Вони бачать війну через призму кризових наративів і драматичних заголовків, часто не розуміючи реальної ситуації.
"Це також виклик для нас - наскільки ефективно ми транслюємо свою позицію зовнішньому світу? Нам слід донести, що боротьба продовжується, що ми не стоїмо на краю катастрофи, а, навпаки, адаптуємося і шукаємо нові рішення", - зазначає фахівець.
До останнього росіянина: як довго українці зможуть витримувати?
Безсумнівно, може настати час, коли терпець вичерпається, і ми не зможемо говорити про згуртованість. Однак, на переконання Антона Грушецького, українці усвідомлюють, що загрози, пов'язані з російським вторгненням, є настільки значними і торкаються кожного, що це забезпечує стійкість на кілька місяців, а, можливо, навіть на роки вперед.
У 2023 році приблизно 80% українців відзначили, що мають загиблих чи поранених серед знайомих, або ж їхні близькі служать у війську. Це свідчить про високу емоційну залученість населення. Для мешканців прифронтових територій війна стала частиною повсякденного життя, з постійними обстрілами, руйнуваннями та небезпекою. Звичайно, є й така частина суспільства, яка втомилася від конфлікту і готова прийняти будь-які умови для його завершення, проте вони становлять меншість. Наприклад, мої родичі у Херсоні добре усвідомлюють, що просте перемир'я не принесе спокою їхньому місту. Без гарантій безпеки терор продовжиться. Доки існує Росія зі своїми агресивними діями, значна частина українців залишатиметься єдиною та згуртованою, — зазначає експерт.
За словами Грушецького, жорстокість, яку виявляють росіяни, лише зміцнює єдність українців. Виконання страт, тортури та знущання над українськими громадянами на окупованих територіях свідчать про те, що з ними неможливо досягти згоди. Ті, хто до 2022 року ще сподівалися на зміни в Росії, тепер усвідомлюють, що там немає нових лідерів чи "інших людей", з якими можна знайти компроміс.
На сьогоднішній день кількість людей, які прагнуть об'єднатися з Росією, зведена до мінімуму. Ці особи здебільшого належать до колаборантів та маргінальних спільнот, але для більшості українців все зрозуміло. Це також підтверджують результати соціологічних опитувань.
Слід усвідомлювати, що українська нація виникла не лише внаслідок війни. Процес національного самоусвідомлення розпочався ще в 90-х роках минулого століття, і до 2014 року українці почали усвідомлювати себе як цілісну незалежну націю, хоча всередині суспільства відбувалися дискусії щодо мови та геополітичних орієнтацій. Варто зазначити, що навіть під час Революції Гідності у лютому 2014 року, за даними останніх соціологічних досліджень, 44% українців підтримували акції протесту, в той час як 49% виступали проти. Проте навіть серед тих, хто не підтримував Майдан, більшість все ж розглядала Україну як незалежну державу і не бажала інтеграції з Росією, - зазначає Грушецький.
Проте, з 2014 року, а особливо після 2022, дії Росії стали фактором, що ще більше згуртував українців.
Для українців війна стала частиною повсякденного життя. Ми ходимо на роботу, відводимо дітей у садочок, слідкуємо за новинами. Не тому, що забули про війну, а тому, що вона стала нормою, і ми усвідомлюємо, хто наш ворог.
Цікаво, що в цьому й полягає відмінність між українцями в Україні та нашими співгромадянами за кордоном. За словами експерта, ті, хто живе у Польщі чи Німеччині, не перевіряють щохвилини новини, як це робимо ми. І це теж впливає на сприйняття війни.
Проте обсяг злочинів, скоєних Росією, настільки великий, що його не можна залишити без уваги. Тому, коли лунають заклики ставитися до Путіна з "повагою", це викликає обурення, і українці починають замислюватися про "ядерну відповідь".
Раніше Фокус розбирав, чому українська молодь продовжує слухати російських виконавців та чи допоможе з цим блокування на Spotify.
Нагадаємо, що найближчим часом противник може здійснити запуск до 500 дронів "Шахед" та інших безпілотних апаратів одночасно. Фокус досліджував, чи підготувалася Україна до цієї небезпеки.
