"Для України та Польщі важливо мати чесну розмову щодо спільних стратегічних цілей" | UACRISIS.ORG

Аналізатор гібридних загроз

Новим главою держави Польща обрала Кароля Навроцького. Його політична програма передбачає більш жорсткий підхід до України, особливо в контексті євроатлантичної інтеграції та питань історичної пам’яті. Це викликає ряд питань щодо майбутнього українсько-польських відносин, які, незважаючи на теперішнє охолодження, продовжують бути важливим елементом регіональної безпеки.

В контексті цієї теми ми провели бесіду з Анатолієм Курносовим, який є аналітиком Центру політичних досліджень "Доктрина", виконавчим директором громадської організації "Коло європейського діалогу" та експертом Українсько-Польської Медіа Платформи.

- Чи може тема України стати фактором внутрішньополітичного протистояння між урядом Дональда Туска та новообраного президента?

Перш за все, важливе значення матиме майбутній характер відносин президента Кароля Навроцького з урядом Дональда Туска. В чинному польському уряді, як відомо, покладали великі сподівання на перемогу Рафала Тшасковського. Вони навіть частково виправдовували власні невдачі тим, що президент Анджей Дуда блокував ініціативи уряду. Тепер, схоже, протистояння між президентом і урядом стане ще більш принциповим, що ускладнить комунікацію. Польські президенти традиційно відіграють помітну роль у відносинах з Україною. Тож внутрішньополітичне протистояння може позначитись на міждержавних взаєминах.

У зовнішньополітичних питаннях Навроцький, насамперед, орієнтується на укріплення зв'язків з Вашингтоном, навіть у контексті поступового зменшення військової присутності США в Європі. Підписання угоди зі Славоміром Менценом (кандидатом від ультраправої партії Конфедерація, який зайняв третє місце на виборах) щодо підтримки членства України в НАТО є частиною цієї стратегії. У партії "Право і Справедливість" (ПіС) фактично визнали: без схвалення США та інших ключових партнерів питання вступу України до НАТО залишається відкритим.

Уряд Дональда Туска, в свою чергу, узгоджує свої дії з Брюсселем та Берліном. Це питання може стати джерелом напруження, особливо в контексті розробки європейської оборонної стратегії. Прихильники Партії правих і інших консервативних угруповань висловлюють недовіру до загальноєвропейських оборонних проектів, вважаючи, що вигоди від них отримають лише німецькі компанії, що зміцнить економічні позиції Німеччини.

Крім того, у польській Конституції не зовсім однозначно визначені повноваження президента та прем'єр-міністра в контексті зовнішньої політики та безпеки. Наприклад, до України досі не призначено постійного посла Польщі, і наразі країну представляє тимчасовий повірений у справах. Це, ймовірно, є результатом внутрішньої політичної боротьби, що не сприяє зміцненню двосторонніх відносин.

Які були відгуки Росії на призначення Навроцького?

Російські коментатори не виявляють особливого ентузіазму щодо перемоги Навроцького. Кремлівські пропагандисти прямо заявляють, що не вважають його своїм. Цікаво, що Слідчий комітет РФ розпочав справу проти Навроцького через демонтаж радянських пам'ятників у Польщі. У той час він очолював Інститут національної пам'яті Польщі. Отже, називати Навроцького проросійським політиком - це абсолютно безглуздо.

Яким чином Ви бачите можливості для співпраці між Києвом і Варшавою?

Україні та Польщі необхідна стратегічна та відверта розмова про спільні цілі. В яких сферах ми будемо співпрацювати, а в яких конкурувати. Наприклад, якщо конфлікти навколо перевізників неминучі, то можливо, цю сферу слід визнати конкурентною. Натомість у сільському господарстві є потенціал для кооперації - логістика, переробка, експортування.

У сфері безпеки польські експерти в захваті від успіхів України у виробництві дронів. Є ідеї щодо створення спільних підприємств в Польщі, зокрема через безпекові ризики. Серед деяких польських експертів звучать думки про створення спільної ракетної програми.

Головне ж на сьогодні питання - як саме ми вибудовуємо відносини: напряму чи через Брюссель? Вважаю, що спільні ініціативи на міжурядовому рівні - більш практичний та конструктивний підхід в рамках двосторонніх відносин.