"Українці в Чехії: ключовий чинник для відновлення України після війни" | UACRISIS.ORG

Група з аналізу гібридних загроз

16 грудня в пресцентрі UCMC відбувся брифінг "Майбутнє чеської підтримки України: виклики та перспективи" за участі представників чеських організацій громадянського суспільства.

Команда з аналізу гібридних загроз провела бесіду з Анною Курницькою, координаторкою Українського консультаційно-громадського центру у Празі та представницею Міжнародного центру розвитку міграційної політики. Під час розмови обговорювалися механізми підтримки партнерства між Чехією та Україною на рівні громадянського суспільства, а також способи протидії антиукраїнській дезінформації в Чехії.

Які спільні програми та проекти можуть бути реалізовані чеськими і українськими державними та недержавними організаціями у 2025-2026 роках, щоб стати міцною основою для підтримки України з боку Чехії в довгостроковій перспективі?

Яскравим прикладом може слугувати Unity Hub у Чехії, за який я відповідаю. Це ініціатива передбачає тристоронню співпрацю між Міністерством внутрішніх справ Чехії, яке виконує роль основного фінансуючого партнера, Міністерством соціальної політики України, а також міжнародними незалежними організаціями, які безпосередньо взаємодіють з українськими громадянами на місці. Тематика майбутнього українських мігрантів і зміни в міграційній політиці перебуває в активному обговоренні.

При цьому дедалі чіткіше кристалізується усвідомлення, що українська діаспора є стратегічним ресурсом для післявоєнної відбудови. Це і накопичений професійний досвід, і нові компетенції, і бізнес-мережі, зокрема українські підприємці в Чехії, які вже можуть долучатися до відновлення України. В цьому напрямі важливу роль відіграють такі структури, як Українська торгово-промислова палата. Частина українців з часом повернеться додому, привізши з собою знання й практики, здобуті за кордоном. Попри фінансовий тиск на неурядовий сектор, зокрема після скорочення програм USAID, організації, що працюють з українськими громадами за межами країни, залишаються системними гравцями й продовжують формувати основу сталого партнерства між Україною та Чехією.

Якими способами можна контролювати або направляти дії національних політичних діячів, аби питання підтримки України не стало інструментом для короткострокових виборчих маніпуляцій?

Чеське суспільство має глибокі корені традицій громадянського активізму та захисту своїх прав. Коли влада ухиляється від відповідальності або ігнорує важливі питання, громадяни швидко здатні самоорганізуватися і висловити свої вимоги публічно. Розвинута мережа громадських організацій підсилює цей тиск через акції протесту, кампанії та публічні виступи. В таких умовах уряд не може ігнорувати настрої суспільства, оскільки його легітимність безпосередньо залежить від довіри населення. Незважаючи на складний політичний контекст, громадянське суспільство зберігає реальні важелі впливу на прийняття рішень та здатність коригувати політичний курс.

Які конкретні засоби можуть успішно боротися з антиєвропейською та антиукраїнською дезінформацією в регіоні, особливо в тих випадках, коли такі наративи поширюються або підкріплюються на державному рівні?

Кампанії дезінформації суттєво послаблюють психологічну стійкість українських громад за межами країни. Деякі політичні діячі використовують маніпулятивні заяви, зокрема про фінансовий тягар, який, як стверджується, створюють українські біженці.

У відповідь українська громада в Чехії системно пояснює свій економічний і соціальний внесок. Важливим напрямом є розвиток критичного мислення й медіаграмотності всередині самої громади: вміння перевіряти джерела, розпізнавати маніпуляції та орієнтуватися в інформаційному середовищі. Протидія пропаганді не може бути виключно державною функцією - до неї має бути готове все суспільство. Ключову роль відіграють громадські організації та активні громадяни, які поширюють перевірені факти, пояснюють цінність демократичних інститутів і реальний внесок українців у країну перебування. Однак реальний ефект з'являється лише тоді, коли до протидії дезінформації долучається широке коло громадян.

Яким чином чеське громадянське суспільство може ефективніше донести інформацію про економічний внесок українських працівників у економіку Чехії?

Держава вже заклала важливу основу, оприлюднивши офіційні дані про фінансовий ефект від присутності українців на ринку праці. Податкові надходження від легально працевлаштованих українців суттєво перевищують обсяги державної допомоги, що наочно спростовує тезу про їхню "економічну обтяжливість" і підкреслює успішну інтеграцію в чеське суспільство. Критично важливою стала й послідовна реакція влади на дезінформацію - публічне спростування міфів про завищені соціальні виплати чи високий рівень злочинності з опорою на законодавство та офіційну статистику. Така відкритість підсилює довіру до інституцій. Однак довгостроковий ефект можливий лише за активної участі громадянського суспільства. Медіа, неурядові організації та лідери думок мають системно транслювати перевірені цифри й пояснювати їх у доступній формі. Саме синергія державної комунікації та громадянської активності дозволяє сформувати стійке й об'єктивне сприйняття ролі українських працівників у Чехії.