Ультиматум Трампа стосовно Ірану: аналітик розглянув потенційні наслідки цього кроку.

Експерт висловив свою думку про ультиматум США стосовно Ірану. Він зазначив, що така риторика свідчить про недостатнє розуміння природи іранського режиму та складних регіональних процесів. Інформацію наводить ТСН, а також повідомляють Контракти.UA.

Про це написав експерт та директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Він підкреслює, що загрози завдавання ударів по цивільним об’єктам енергетичної інфраструктури є надзвичайно ризикованими, оскільки можуть бути вважені за акт військових злочинів і призвести до подальшої ескалації конфлікту в регіоні.

"Загроза атаками на цивільну енергетичну інфраструктуру наближається до межі воєнного злочину. Держави Перської затоки сприймають цю ситуацію з тривогою, усвідомлюючи, що удар Ірану може бути спрямований саме на їхні електростанції та установки для опріснення води," – підкреслює він.

Це, у свою чергу, здатне втягнути в конфлікт додаткові сили, зокрема хуситів.

Експерт зазначив, що Іран, вірогідно, відреагує на ультиматум, завдавши удару по інфраструктурі однієї з арабських держав Затоки, щоб продемонструвати свою готовність "розпалити конфлікт у регіоні". У зв'язку з цим, країни Затоки, які є основними мішенями, пришвидшать власні зусилля щодо зниження напруженості, фактично суперечачи стратегії Сполучених Штатів.

Семиволос підкреслює, що для Ірану контроль над Ормузькою протокою є важливим стратегічним активом. Таким чином, ми спостерігаємо класичний випадок стримування щодо США. Ситуація полягає в тому, що Іран не має наміру змінювати свою позицію. У той же час президент США Дональд Трамп опиняється в "безвихідній ситуації": йому доведеться вибрати між новим етапом ескалації або відступом, що може призвести до остаточної втрати авторитету американської стратегії стримування.

"Аналітики підкреслюють, що для Ірану закриття протоки є важливим політичним інструментом. Вони не готові її відкрити за власним бажанням, оскільки саме це забезпечує їм вплив у даний час."

Тегеран, на його думку, може використовувати стратегію контрольованого обмеження судноплавства, перетворюючи протоку на засіб для постійного тиску. Цікаво, що іранські танкери продовжують курсувати до Китаю, обираючи альтернативні маршрути, а деяким судам надаються вибіркові дозволи на проходження.

"Таким чином, Тегеран отримує постійний інструмент впливу без потреби у формальному визнанні поразки та без повної ескалації конфлікту, що дозволяє контролювати тиск і використовувати його для переговорів у будь-який момент. Тому будь-які ультиматуми щодо 'повного розкриття' заздалегідь програні, оскільки вони суперечать іранській стратегії часткових поступок. Це, в свою чергу, робить стратегічну підготовку США до такого розвитку подій вкрай неадекватною", -- зазначає Семиволос.

На думку спеціаліста, у Вашингтона залишилося лише два можливі шляхи: