Тріумф "Анори" на "Оскарі": чи це результат політичних ігор, чи справжнього захоплення "великою руською культурою"?

Американський фільм "Анора", що розповідає про російських персонажів, здобув вражаючий успіх на церемонії "Оскар" у США. На сцені поряд з голлівудською актрисою Майкі Медісон стояв актор Юрій Борисов, який раніше зіграв у пропагандистському фільмі Росії та підтримує політику Путіна. Це відбулося менш ніж через місяць після заяви Трампа, який поклав відповідальність за війну на Україну та відмовився від принципу "нічого про Україну без України".

Чи містить нагорода політичний підтекст, що може свідчити про спроби легітимізувати росіян? Які причини призвели до перемоги цього фільму, і які наслідки нагороди в глобальному контексті? "Телеграф" звернувся до кінокритика і політолога, які переглянули стрічку та висловили свої думки з огляду на свої професійні знання.

Яка тематика фільму "Анора"?

Це фільм про стосунки секс-робітниці та сина російського олігарха. Видання Vulture жартувало, що насправді фільм "Анора" виграв "Оскар" із танців на пілоні. Та дивувалося: як консервативне журі кіноакадемії дало стільки призів, адже у фільмі дуже відверті сцени.

Режисер фільму Шон Бейкер ще й увійшов в історію нагороди, персонально отримавши чотири Оскари за один вечір. За що дали "Оскари":

Проте Юрій Борисов, який зіграв у пропагандистських фільмах, не здобув нагороду за найкращу чоловічу роль другого плану, хоча й потрапив до числа номінантів. Фактично, його номінацію росіяни розглядали як свідчення національного тріумфу.

Популярність в Каннах і любов США до російського

Кінокритик Кирил Пищиков розповів "Телеграфу", що популярність "Анори" у США почалася після Каннського фестивалю, у прокат же він вийшов давно -- ще у жовтні 2024 року. Тому така велика кількість нагород не пов'язана з Трампом та політикою.

Успіх стрічки у США повʼязаний з декількома факторами. Перший - це персона режисера Шона Бейкера, який майже всю карʼєру досліджує маргіналізовані групи в Штатах, зокрема різні аспекти секс-роботи. В США Бейкер вже культовий, і власне його погляд є суто американським, саме тому "Анора" в першу чергу стала гітом в Америці.

Другий аспект успіху полягає в ірраціональному захопленні західного світу "величною російською культурою".

"Там, де українець бачить хамство та бидловатість, мешканець заходу бачить "загадочную русскую душу", що власне і втілює в собі герой Юри Борісова, який увесь фільм поводитися як покидьок, однак у фіналі демонструє "благородство". Власне це і є момент відбілювання росіян в широкому контексті, адже решта персонажів росіян зрештою показані як мерзенні, жадібні та безпринципні люди без морального компаса", -- каже Пищиков.

Кінокритик вважає, що основною проблемою та небезпекою є прийняття росіян на фоні масштабного конфлікту в Україні. Ситуація з "Анорою" викликає серйозну занепокоєність, особливо після успіху "20 днів у Маріуполі" минулого року.

Допомога Україні з боку Сполучених Штатів залишається стабільною, -- зазначає експерт з політичних питань.

Політолог Олексій Голобуцький вирішив переглянути фільм "Анору" і у своїх коментарях для "Телеграфу" зазначив, що його найбільше вразило не те, що перемога дісталася Росії, а те, що п'ять нагород отримала насправді поверхнева історія, схожа на "Красуню" з Джулією Робертс у 90-х, але адаптована до сучасних реалій.

Щодо росіян, слід зазначити, що їхні образи представлені в не дуже вигідному світлі, тому називати це проросійським було б не зовсім коректно.

"Там єдиний нібито позитивний герой -- це той, який взагалі ніщо в цій ієрархії людській. Всі, хто хоч трішки щось має -- негідники або просто про них нема що сказати... Фільм до Росії має відношення тільки за акторами", -- каже Голобуцький і додає, що бекграунд участі Борісова у пропагандистському кіно для американців не такий важливий.

Політолог також скаржиться на те, що істеблішмент Голлівуду трохи "лівий".

"Вони ж всі там захоплені Достоєвським і Толстим. Симпатія до росіян в культурному плані нікуди не поділася. Вона просто стала менш проявленою", -- каже Голобуцький.

Експерт у галузі політичних наук зазначає, що прихильність до українців і підтримка їхньої справи залишаються незмінними. Важливо лише генерувати та представляти щось оригінальне. Адже ніхто не бажає отримувати нагороди "з почуття співчуття".

"Підтримка України не зникає, вона ще буде спалахувати. Україна вже ввійшла в інформаційне поле. Для нинішнього покоління -- це точно. Ми вже не умовна Албанія фільму "Хвіст крутить собакою". А далі залежить від того, як будуть розвиватися події", -- підсумував політолог.