Валерій Залужний: Традиційний світовий лад зазнав краху. Без України неможливо забезпечити безпеку Європи — Блоги | OBOZ.UA
Виступ Надзвичайного і Повноважного Посла України у Великій Британії та Північній Ірландії, а також Головнокомандувача Збройних Сил України (2021-2024) Валерія Залужного на безпековій конференції, що відбулася в Chatham House 6 березня 2025 року. Цю інформацію публікує "Українська правда".
Надзвичайно важливо знаходитися тут, у цьому просторі, і обговорювати наше спільне майбутнє. Хочу ще раз акцентувати увагу на тому, що етап, коли ви могли спостерігати за подіями в Україні та хвилюватися за нас, вже минув.
Можливо, деякі з вас вже передбачали ці події, а інші встигли усвідомити зміни, які вже відбулися. Проте зараз це не має суттєвого значення. Найважливіше — зрозуміти, які кроки потрібно зробити далі всім нам у цій ситуації.
Отже, розпочнемо з, напевно, найважливішого аспекту, який варто обговорити, - з концепції світового порядку. Іншими словами, ми поговоримо про розподіл сил у глобальній політиці. Наразі немає сенсу зупинятися на всіх змінах, які відбувалися протягом часу в цьому порядку. Зосередимося на Ялтинській конференції 1945 року, де керівники трьох країн-переможниць визначили майбутнє повоєнного світу.
Завершили формування нового світового порядку 2 серпня 1945 року в Потсдамі, де остаточно вирішили майбутнє (принаймні, на більш як чотири десятиліття). Тоді почалася війна, яка увійшла в історію під назвою "холодна". Ця епоха завершилася в 1991 році з розпадом СРСР і припиненням біполярного протистояння.
Світ ще деякий час залишався в рамках старої глобальної системи, що базувалася на Ялтинсько-Постдамських принципах міжнародних відносин. Навіть у монополярній епосі Сполученим Штатам вдавалося утримувати мир і стабільність завдяки своїй впливовій силі. Хоча в деяких випадках сила поступалася місцем фінансовим ресурсам, світ продовжував функціонувати в усталеній системі. Це відбувалося навіть на фоні зростання кількості країн, що, здавалося б, самостійно визначали свою долю.
Все змінилося 10 лютого 2007 року, коли президент Росії Володимир Путін, приблизно за рік до завершення свого другого терміну, виступив на Мюнхенській конференції з питань безпеки. Ця промова стала важливим моментом у переосмисленні чинної світової системи. "Ніхто не почувається в безпеці, і ніхто не може сховатися за міжнародним правом, як за непорушною стіною," – зазначив він.
Мабуть, Захід зробив величезну помилку, не звернувши увагу на застереження Путінa, і жодним чином не пристосувався до наступаючої епохи, через яку ми сьогодні тут і зібралися.
У 2008 році розпочалася війна в Грузії, 2014-го — в Україні. А вже у 2022-му Росія здійснила масштабний напад на Україну, застосувавши всі можливі засоби. Ще 18 років тому Володимир Путін заявляв, що однополярна модель, яка переважно служить інтересам США та обраної групи країн, є нежиттєздатною. Він також підкреслював, що внаслідок глобальних змін Китай, Індія та інші країни, що розвиваються, можуть стати ключовими економічними гравцями на світовій арені.
Можливо, ми сьогодні можемо побачити, як країни саме Азії, Африки та Латинської Америки намагаються визначати глобальний порядок денний. А що ж Україна? Україна завзято вступила в боротьбу, і змогла дати не лише гідну відсіч ворогу, а й довести і відстояти свою суб'єктність у формуванні системи світоустрою.
Саме через Україну, яка начебто втратила можливість самотужки вирішити проблему війни у 2023 році, в основному через побоювання наших партнерів, змусила Росію вже відкрито піти на створення так званої Осі - Осі зла. Хто входить до цієї Осі - ви всі чудово розумієте. І саме тоді, ще у 2024 році, коли ці країни заключали стратегічні угоди, необхідно було замислитися, чи не є саме це продовженням політики саме перегляду чинної системи світового порядку.
Звісно, Україні важко наодинці, хоча і з допомогою партнерів, воювати з Віссю зла, але вона бореться. Війна в Україні ще більше набирала масштабу глобальної. Її результати можливо було передбачити. Актуальні вони і сьогодні. Адже і США, і Китай, і Росія, і Європа виявилися неготовими до війни такого рівня інтенсивності.
В Україні спостерігається значний вплив людських та економічних втрат, що супроводжуються витратами ресурсів на ведення війни, міграційними процесами, санкційною політикою, нестачею доступних енергоресурсів та ринків збуту. Ці фактори перетворилися на величезний економічний тягар для всіх країн, залучених у конфлікт, уповільнюючи їхній розвиток і створюючи ризики глобальних криз.
Війна в Україні істотно виснажила економічні та промислові резерви багатьох країн, зокрема Росії, США та країн Європи. Цим країнам серйозно не вистачає ресурсів для продовження бойових дій, тоді як нарощування виробництва озброєння виявилося зайвим у разі досягнення угод про припинення конфлікту.
Отже, можна з упевненістю заявити, що існують обґрунтовані причини для перегляду глобального порядку в сучасному світі. Вихідним пунктом цього перегляду, безумовно, є майбутній кінець війни в Україні, а також формування нового світового порядку, що буде визначено її наслідками. Адже, справді, старий світовий порядок вже сьогодні зазнав суттєвих руйнувань. Наприклад, нині стає очевидним, що Білий дім поставив під сумнів єдність західних країн. Крім того, Вашингтон вже зараз намагається покласти відповідальність за забезпечення безпеки та оборони Європи на самих європейців, без залучення США.
Такі дії можуть свідчити про можливість існування НАТО під загрозою. Серія переговорів між США та Росією, керівнику якої було пред'явлено ордер на арешт, підтверджує, що адміністрація президента США все активніше наближається до кремлівського режиму, усвідомлюючи, що новою метою для Росії може стати саме Європа. Яскравим підтвердженням цього є рішення Кібернетичного командування США призупинити будь-яке планування, спрямоване проти Росії.
Невизнання агресії Російської Федерації з боку Вашингтона явно постає новим викликом не лише для України, але й для всієї Європи. Це свідчить про те, що загроза світовому порядку вже виходить за межі лише Росії та її союзників, адже фактично і США беруть участь у його підриві.
Я хочу ще раз акцентувати увагу на тому, що руйнування традиційного світового порядку відбувається на фоні швидкого розвитку технологій. Можна з упевненістю стверджувати, що війна між Росією та Україною стала каталізатором прогресу, насамперед у військових технологіях, які, ймовірно, визначать майбутню глобальну безпеку. Адже саме ті зміни, що відбулися на полях битв в Україні, призвели до глобальної кризи оперативного мистецтва та стратегій НАТО. Класичні масштабні військові операції, що вимагали величезних ресурсів, не лише втратили свою актуальність, а стали справжнім ризиком для виживання. Проте ці реалії відомі лише Україні та її союзникам.
Чи усі учасники, які прагнуть змінити світовий порядок, готові до цього, чи їм необхідна ще одна війна для усвідомлення цього – поки що залишається під питанням. Однак точно відомо, що технологічний прогрес спостерігається не лише у військовій сфері, а й в багатьох інших, що вимагатиме перебудови економічних систем провідних країн. Відповідно, змінилися потреби та пріоритети у видобутку корисних копалин. Чи не викликає це у вас асоціацій з певними історичними подіями? Час покаже.
Але все-таки Україна. У цій складній ситуації Україна саме завдяки здатності до опору упродовж повномасштабної війни справді стала суб'єктом міжнародної політики. З Україною потрібно рахуватися. Це вже зрозуміло усім, навіть дуже сильним державам. Україна не втратила самостійності. Попри зміну стратегії ворогів та погрози друзів, Україна бореться, навіть коли це, здавалося, неможливим та досить ефективно завдає поразки ворогу..
Україна, незалежно від того, подобається це комусь чи ні, фактично захищає не лише східний кордон НАТО, а також і східний кордон Європи, який, на жаль, може перетворитися на зону конфлікту. В умовах останніх подій та намірів США стосовно безпеки в Європі, а також через недостатню готовність НАТО протистояти Росії без підтримки США, роль України в європейському контексті стає дедалі важливішою. Хоча Україна наразі не володіє ядерною зброєю і платить за свою незалежність власною кров'ю, її Збройні Сили демонструють, що нова архітектура безпеки в Європі, ймовірно, не може бути реалізована без участі України в найближчі 5-10 років.
Можна ще перерахувати багато факторів, які підтверджують, що існування незалежної України сьогодні - це чи не найголовніший фактор безпеки Європи. Звісно, існує також багато внутрішньоєвропейських факторів збереження внутрішньої безпеки Європи. Але, я зараз про Україну.
Ми маємо говорити про Україну саме у розрізі:
Безумовно, не вдаючись у деталі, Україні важливо зберегти свою автономію у взаємодії з міжнародними акторами. Напевно, для цього варто:
На завершення, перед тим як перейти до обговорення, хотів би відзначити видатного канадського автора - Карла Шредера. На щастя, він досі живий і здоровий, і наразі займається дослідженням майбутніх тенденцій. Якось він зазначив: "Прогнозування не лише слугує для того, щоб передбачити майбутнє, але й для зменшення кількості несподіванок".
