Валерий Залужный: Устаревшая мировая система уничтожена. Безопасность Европы невозможна без участия Украины — Блоги | OBOZ.UA

Выступление Чрезвычайного и полномочного посла Украины в Великобритании и Северной Ирландии, Главнокомандующего Украины (2021-2024) Валерия Залужного на конференции безопасности в Chatham House, 6 марта 2025 г. Текст публикует "Украинская правда".

Крайне важно находиться именно в этом зале и обсуждать наше общее будущее. Хочу подчеркнуть, что период, когда вы могли просто наблюдать за событиями в Украине и испытывать за нас переживания, подошел к концу.

Ниже представлен текст на исходном языке.

Можливо, деякі з вас вже передбачали ці події, а інші змогли усвідомити зміни, що відбулися, але на сьогодні це вже не так важливо. Найголовніше — зрозуміти, які кроки нам слід зробити далі, тут і тепер.

Отже, почнемо з, мабуть, найголовнішого, що потрібно обговорити, - з поняття світопорядку. Простіше - з розстановки сил у світовій політиці. Зараз немає часу і необхідності говорити про те, як і скільки разів цей світовий порядок змінювався. Повернемося лише до Ялтинської конференції 1945 року, де лідери трьох держав-переможців вирішили майбутнє повоєнного світу.

Новий світовий порядок був остаточно сформований 2 серпня 1945 року в Потсдамі, де визначилися основні напрямки майбутнього, що протривало більше ніж чотири десятиліття. В той час розпочалася війна, яка отримала назву "холодна". Ця епоха закінчилася в 1991 році зі складенням СРСР і завершенням біполярного протистояння.

Світ ще деякий час залишався під впливом старого світового порядку, який був заснований на принципах Ялтинсько-Постдамської системи міжнародних відносин. Навіть у умовах монополярного світу Сполученим Штатам вдавалося підтримувати мир і стабільність завдяки своїй військовій потужності. Десь сила трансформувалася в фінансові ресурси, але загалом світ функціонував у стабільному режимі. Це відбувалося навіть на фоні зростання кількості країн, які нібито самостійно визначали свою подальшу долю.

Все змінилося 10 лютого 2007 року, коли президент Росії Володимир Путін, за рік до завершення свого другого терміну, виступив на Мюнхенській конференції з безпеки. Ця промова стала знаковим моментом у перегляді діючої системи світового порядку. "Ніхто не почуває себе в безпеці, ніхто не може сховатися за міжнародним правом, як за неприступною стіною", — зазначив він.

Схоже, що Захід вчинив серйозну помилку, проігнорувавши попередження Путіна, і не вжив жодних заходів для адаптації до нової епохи, яка стала причиною нашої сьогоднішньої зустрічі.

У 2008 році Путін ініціював військові дії в Грузії, а в 2014 році — в Україні. У 2022 році він розгорнув агресію проти України, використовуючи всі доступні ресурси. Ще 18 років тому Путін попереджав, що однополярна модель, яка в основному служить інтересам США та обмеженого кола країн, не здатна на довгострокове існування. Він також зазначав, що Китай, Індія та інші країни, що розвиваються, внаслідок глобальних змін, можуть стати одними з найзначніших економік світу.

Сьогодні ми, можливо, спостерігаємо, як держави Азії, Африки та Латинської Америки намагаються впливати на глобальний порядок. А що стосується України? Вона рішуче вступила в боротьбу, змогла не лише гідно протистояти агресору, але й довела свою здатність брати участь у формуванні світового устрою та відстоювати свою суб'єктність.

Саме через Україну, яка, здавалося б, втратила можливість самостійно вирішити питання війни у 2023 році, зокрема через занепокоєння наших міжнародних партнерів, Росія відкрито почала формувати так звану Осі – Осі зла. Ви всі добре розумієте, хто входить до цього альянсу. І вже у 2024 році, коли ці держави підписували стратегічні угоди, варто було задуматися, чи не є це відображенням продовження політики перегляду існуючої системи світового порядку.

Звичайно, Україні нелегко вести боротьбу з Віссю зла, навіть з підтримкою союзників. Проте країна не здається і продовжує боротися. Конфлікт в Україні набуває все більш глобальних масштабів. Його наслідки можна було передбачити, і вони залишаються актуальними й сьогодні. Як США, так і Китай, Росія та європейські країни виявилися не підготовленими до війни такої інтенсивності.

Людські та економічні втрати в Україні, витрата ресурсів на війну, міграція, санкційна політика, відсутність дешевих енергоносіїв та ринків збуту, а також інші проблеми стали колосальним економічним тягарем для економік усіх задіяних у війні сторін, гальмуючи їхній розвиток і створюючи ризики вже глобальних криз.

Війна в Україні суттєво виснажила економічні та промислові резерви багатьох країн, особливо Росії, США та європейських держав. Ці країни стикаються з реальним дефіцитом ресурсів для продовження бойових дій, а розширення виробництва озброєнь виявилось надмірним, враховуючи можливість мирних переговорів і укладення угод про завершення конфлікту.

Отже, можна з упевненістю стверджувати, що існують формальні підстави для перегляду світового порядку в сучасних умовах. Початком цього процесу, безумовно, може стати майбутнє закінчення війни в Україні, яке стане основою для створення нового світового ландшафту. Справді, старий світопорядок вже фактично зазнав суттєвих руйнувань. Наприклад, нині стало очевидно, що адміністрація США ставить під питання єдність західних держав. Крім того, Вашингтон вже сьогодні прагне перекласти відповідальність за безпеку та оборону Європи на самих європейців, без залучення США.

Такі дії можуть свідчити про можливість закінчення існування НАТО. Серія перемовин між США та Росією, керівник якої вже отримав ордер на арешт, вказує на те, що адміністрація Білого дому робить дедалі більше кроків у бік кремлівського режиму. Це свідчить про розуміння, що новою метою для Росії може стати саме Європа. Яскравим прикладом цього є рішення Кібернетичного командування США зупинити будь-яке планування, яке могло б бути спрямоване проти Росії.

Безсумнівно, що відмова Вашингтона визнати агресивні дії Росії становить новий виклик не лише для України, але й для всієї Європи. Це підкреслює, що не лише Росія і її союзники намагаються підважити світовий порядок, а й Сполучені Штати фактично беруть участь у його руйнуванні.

Бажаю ще раз підкреслити, що процес руйнування старого світового порядку відбувається на фоні стрімкого прогресу технологій. Можемо з упевненістю стверджувати, що війна між Росією та Україною стала каталізатором розвитку, передусім, військових технологій, які, ймовірно, сформують основу майбутньої глобальної безпеки. Зміни, що відбулися на полях битв в Україні, призвели до глобальної кризи в оперативному мистецтві та доктринах НАТО. Традиційні великомасштабні операції, з величезними витратами ресурсів, не лише втратили свою актуальність, а й стали небезпечними для життя. Проте про це знає лише Україна та осередок зла.

Чи усвідомлюють всі учасники, які прагнуть до нового світового порядку, готовність до цього, чи їм потрібна ще одна війна, щоб це зрозуміти - залишається під питанням. Одне ясно: технологічний прогрес відбувся не лише у військовій сфері, але й у багатьох інших, що вимагатиме переосмислення економічних структур провідних країн. Внаслідок цього змінилися і потреби, і пріоритети у видобутку природних ресурсів. Чи не викликає це у вас спогадів про певні історичні події? Час покаже.

Проте, незважаючи на всі труднощі, Україна. У цій складній обставині саме завдяки своїй здатності до опору під час повномасштабного конфлікту країна насправді стала важливим гравцем у міжнародній політиці. З Україною тепер рахуються. Це стає очевидним навіть для найпотужніших держав. Україна зберегла свою незалежність. Незважаючи на зміни в стратегіях супротивників та погрози з боку союзників, Україна продовжує боротися, навіть у найскладніші моменти, і досить успішно завдає ударів ворогу.

Україна, незалежно від думок інших, на сьогоднішній день фактично захищає не лише східний кордон НАТО, а й східний кордон Європи, який може стати ареною конфлікту. З огляду на останні події та майбутні плани США щодо забезпечення безпеки в Європі, а також на відсутність готовності НАТО до боротьби з Росією без підтримки Сполучених Штатів, позиція України в контексті європейської безпеки стає дедалі важливішою. Хоча наразі Україна не володіє ядерною зброєю і платить за свою незалежність дорогою ціною, її Збройні Сили демонструють, що, ймовірно, в найближчі 5-10 років нова архітектура безпеки в Європі не може бути реалізована без участі України.

Існує безліч причин, які свідчать про те, що незалежність України в сучасних умовах є ключовим елементом безпеки в Європі. Звичайно, існує також ряд внутрішніх європейських чинників, що сприяють підтримці стабільності на континенті. Проте, в даний момент я зосереджуюсь саме на Україні.

Ми маємо говорити про Україну саме у розрізі:

Без сумніву, Україні в даних умовах важливо зберегти свою незалежність у взаємодії з міжнародними партнерами. Можливо, для досягнення цієї мети слід:

Наостанок, перед початком дискусії, хочу згадати одного чудового канадського письменника - Карла Шредера. Він, дякуючи Богу, живий і здоровий, і зараз займається дослідженням майбутнього. Одного разу він написав: "Прогнозування існує не лише для передбачення майбутнього, а для мінімізації несподіванок".