"Необхідно провести націоналізацію тих секторів, які є критично важливими для обороноздатності держави."

У період військових дій приватні енергетичні компанії не мають права на існування, вважає Юрій Гаврилечко, економічний експерт та кандидат наук у галузі державного управління.

Будь ласка, охарактеризуйте ситуацію в українській економіці на четвертому році повномасштабного військового конфлікту.

- Якщо враховувати, що з 2014-го влада ігнорує війну з точки зору організації економічних процесів, то наша економіка перебуває в тому стані, в якому і має бути. Уряд і Мінекономіки продовжують ігнорувати чинне законодавство, зокрема Закон про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, ухвалений ще 1993 року, що є одним із найякісніших.

Перехід економіки на військові рейки є чітким визнанням того, що ми знаходимося в унікальному та критичному періоді. Цей етап офіційно розпочався з ухвалення президентського указу про воєнний стан на початку 2022 року. Після цього Міністерство економіки повинно було провести терміновий аудит ресурсів, скласти список наявних можливостей, визначити пріоритети державного фінансування та виявити, які витрати є обов'язковими. Крім того, необхідно було адаптувати роботу всіх органів влади до умов воєнного часу, що вимагало структурних змін в державному управлінні для відповідності ситуації війни. Однак нічого такого не було здійснено.

Не варто підходити до економіки в умовах війни, спираючись на принципи мирного часу. Будь-які дії, які проводяться зараз, можуть бути заздалегідь визнані шкідливими — не через свою сутність, а через невідповідність вимогам сьогодення. Якщо потрібні фінансові ресурси, чи слід підвищувати податки? Ні, під час війни можливо й навіть доцільно скасувати податкові збори. Необхідно націоналізувати ключові сектори, які забезпечують обороноздатність держави, насамперед енергетику та логістику. У воєнний час приватні енергетичні компанії не мають права на існування. Неможливо здійснювати ефективне управління галузями, коли існує безліч зацікавлених сторін із власними інтересами. Бізнес має свої правила, тоді як війна диктує інші. Приватні підприємства в сфері оборони можуть існувати, але вони повинні працювати під державними замовленнями з обов'язковим контролем і наглядом за якістю. Енергетичний сектор вимагає швидкого реагування під час загроз, і це може бути реалізовано лише за наявності єдиного центру прийняття рішень.

Та сама ситуація з виробництвом і розподілом продовольства - мовляв, бізнес сам себе порішає. А ціни на продукти карколомно зростають, і на полицях магазинів усе більше імпортних харчів. Єгипетська картоп­ля втричі дешевша за українську - нонсенс. Польські молочні продукти та балтійський буряк також коштують менше. Це означає, що держава витрачає надцінний валютний ресурс на закупівлю продуктів, яких у нас має бути з надлишком. У містах знищують малі архітектурні форми під гаслами боротьби з контрабандою і контрафактом. Як наслідок - малий та середній бізнес ліквідовують руками держави. Дрібні й середні виробники не цікаві мережам, ви не побачите їхньої продукції на полицях магазинів. Тому з кожним ліквідованим МАФом знищують п'ять-шість робочих місць у системі виробництва продуктів.

Коли бізнес в Україні стикається з труднощами, він шукає можливості для діяльності за межами країни. У минулому році Польща витратила близько 3 мільярдів злотих на підтримку наших біженців, в той час як українці внесли до польського бюджету 15 мільярдів у вигляді податків. Це стало результатом зусиль уряду та парламенту в регулюванні цієї ситуації.

Ще важливий момент - Нацбанк України робить усе, щоб заморозити розвиток української економіки. Бо можливість отримати до 23 відсотків річних депозитних сертифікатів Нацбанку робить для банків ­безглуздим процес кредитування бізнесу. Якщо гроші не ідуть у бізнес, а лежать у НБУ, це додатковий фактор інфляції. Нацбанк не може мати самостійних доходів, бо не надає банківських послуг, не кредитує бізнес - він кредитує уряд, що сприяє зростанню інфляції. Маємо найбільші за всю історію України обсяги золотовалютних резервів і найнижчий курс гривні. І ці гроші не працюють на перемогу - золотовалютний резерв, непотрібний всередині України, не витрачають на закупівлю зброї. Більшість проблем у нашій економіці створили парламент, уряд та Нацбанк, і вони лише зростають і загострюються.

Чому не вдається перевести економіку на воєнні рейки? Хто відповідальний за це?

Існує потреба в якісному законодавстві щодо мобілізаційної підготовки, яке б забезпечило переведення економіки на військові рейки з початком особливого стану. Раніше, за часів попереднього президента, воєнний стан запроваджувався лише на місяць, тоді як сьогодні він триває вже більше трьох років. Чому досі не прийнято такий закон, мені невідомо, але наслідки відсутності його ухвалення очевидні. Переведення економіки у військовий режим не залежить від прийняття цього законодавства, адже механізм введення воєнного стану надає уряду можливість здійснити цю трансформацію. Чому ж цього не відбувається – це питання до прем'єр-міністра та міністра економіки. Якщо уряд не вживає необхідних заходів, це свідчить про його нездатність або невміння. Отже, виникає потреба в новому уряді, який зможе ефективно реалізувати ці завдання.

У березні 2022 року були внесені поправки до Кримінального кодексу, які звільняють державних службовців від кримінальної відповідальності за їхні дії або бездіяльність, навіть якщо це призвело до шкоди. Неможливо очікувати, що цей уряд покращить свою роботу. Необхідно змінити сам уряд.

А який має бути цей інший уряд?

- Потрібно з'ясувати, що саме заважало працювати краще чинному уряду і які якості мають бути в іншого уряду, щоб не повторювати помилок. Спершу провести аналіз діяльності, потім за його результатами зробити висновки.

Справжня інфляція за останні чотири роки досягла 70%, що викликало неконтрольоване підвищення цін. Які кроки можна вжити для подолання цієї ситуації?

Суть інфляції полягає у перевищенні витрат держави над її доходами. Протягом багатьох років ми спостерігаємо виробничу інфляцію, зумовлену зростанням податків і підвищенням цін на енергоносії, що, в свою чергу, підвищує собівартість товарів. При цьому наш бюджет залишається дефіцитним. Сьогодні це багато в чому обумовлено повномасштабним вторгненням, але основною проблемою є те, що за час війни структура бюджету не зазнала істотних змін. Бюджети з 2014 по 2025 роки залишилися майже незмінними, включаючи витрати, характерні для мирного часу. Хоча фінансування Міністерства оборони зросло, це лише кількісні зміни, а не структурні. Ми все ще підтримуємо численні непотрібні інституції, зокрема органи місцевого самоврядування на тимчасово окупованих територіях. Луганщина фактично повністю під окупацією, тому всі обласні державні структури необхідно розформувати, а їхні працівники мають бути переведені до резерву. Проте ці органи продовжують існувати та отримувати фінансування з бюджету. Наприклад, минулого року Київ виділив 700 мільйонів гривень на озеленення. Усі ці витрати є інфляційними, і їх можна було б використати для закупівлі зброї та боєприпасів.

У боротьбі з інфляцією під час війни можна застосувати ряд заходів, таких як заморожування цін, впровадження державної системи розподілу товарів, націоналізація стратегічних секторів економіки та планове виробництво необхідних товарів. Проблеми з нестачею виникають не під час розподілу, а коли щось зникає — наприклад, у Запорізькій області пропало пів мільйона тонн гуманітарної допомоги, яка досі не знайдена. Один залізничний вагон вміщує 50 тонн, отже, 10 тисяч вагонів просто зникли. Існує безліч механізмів для розподілу ресурсів, і є сфери, в які краще не втручатися — вони самі здатні функціонувати ефективно. Коли держава не втручалася у волонтерство, воно працювало успішно. Але варто було почати регулювання — і виникло багато випадків корупції. Основним завданням держави повинно бути розслідування фактів шахрайства та покарання винних.

Світовий банк здійснив аналіз життєвих умов в Україні. Виявилося, що доходи найменш забезпечених верств населення зменшилися, тоді як найбагатші стали ще заможнішими. Чи може це призвести до соціальних протестів? Чи має уряд можливості для подолання бідності?

- Так зазвичай буває, коли під час війни продовжують діяти ринкові механізми. Економіка воєнного часу не має нічого спільного з ринковою.

Щодо можливих соціальних протестів, я не впевнений — скоріше за все, люди продовжать покидати Україну, голосуючи ногами. Високий рівень їхньої кваліфікації дозволяє їм працювати за своєю спеціальністю, за умови знання мови. За три роки ті, хто прагнув знайти роботу, вже вивчили мову. У Європі проблеми структурного безробіття почалися задовго до України. Структурне безробіття виникає, коли кількість людей перевищує попит на кваліфіковану працю. Українці частково вирішили проблему нестачі фахівців. Щоб зупинити відтік населення, потрібно вирішити проблеми, пов'язані з діючою регуляторною політикою, і лише потім переходити до обговорення ресурсів. Для того, щоб люди могли реалізувати свій потенціал в Україні, слід створити відповідні умови. Часто звучать скарги на державні центри зайнятості. Наразі існує можливість отримати перенавчання за рахунок держави в освітніх установах. Багато підприємців замовляють центрам зайнятості підготовку майбутніх працівників для своїх потреб. Система функціонує, але потребує ефективного державного маркетингу. На жаль, з цим є проблеми — найкращі ініціативи залишаються на рівні ідей, оскільки для їх реалізації потрібні фінанси та фахівці, які могли б взаємодіяти з бізнесом, освітянами та безробітними. Щоб заохотити людей повернутися, державі слід заздалегідь роз'яснити, які саме можливості вона готова їм запропонувати. У Польщі ціни на товари майже такі ж, як в Україні, але заробітна плата в п'ять разів вища. В Україні є потенціал для збільшення зарплат до аналогічного рівня. Для цього державі потрібно кардинально змінити регуляторну та фіскальну політику, щоб бізнес охоче сплачував зарплати, а не витрачав кошти на хабарі та захист від податкових перевірок. Необхідно змінити регуляторну політику, створити адекватну фіскальну систему і зафіксувати це на найближчі 20 років. Тоді люди повернуться, адже якщо є можливість гарно заробляти вдома, навіщо їхати за кордон?

Президент Володимир Зеленський дав завдання розробити рішення про запровадження тривалого мораторію на перевірки підприємств, з метою захисту бізнесу від зовнішнього тиску. Чи реалізують цей план, і які можуть бути результати?

Президент має швидкий і дієвий інструмент для реалізації рішень РНБО через свої укази. Що заважає йому видати такий указ? Це можна зробити всього за один день. Які втрати несе держава, намагаючись впоратися з проблемами, які виникають через систему перевірок? Якщо ця система забезпечує 50% зростання доходів до бюджету - немає жодних заперечень. Якщо ж приріст становить лише піввідсотка - її слід скасувати.

В економіці все обраховується грошима. У нас уже був мораторій на перевірки бізнесу - достатньо ефективний, але його швидко згорнули, бо чиновникам кортить заробити на бізнесі. Під час війни перевірки бізнесу мають бути лише на підприємствах ВПК, і тільки на тих, що виробляють продукцію, через експлуатацію якої на фронті виникли проблеми. Про інші перевірки можна забути.

Необхідно чітко визначити відповідь на питання: чи дії виконавчої влади у співпраці з законодавчою та судовою системами зміцнюють здатність країни до опору? Якщо вони дійсно зміцнюють, то таке співробітництво має сенс, а якщо ні — варто припинити фінансування.

Чи реально сподіватися на фінансову допомогу від США у світлі поведінки Дональда Трампа?

- Ми не знаємо нічого про поведінку Трампа і про мотивацію його діяльності. Жодних контактів у Держ­депу й нашого посольства немає. Нова адміністрація не сприймає ані посла, ані посольство. Допомога - це коли тобі щось дарують. Чому США мають нам щось дарувати? Допомога в державних відносинах - це результат тієї чи тієї політики. Очевидно, що адміністрація Трампа продовжить курс на ізоляцію США від розв'язання світових проблем, окрім тих, що є ­стратегічними для Вашингтона, як-от вступ в ірансько-ізраїльську війну. Ізраїль і США зв'язані союзницькими відносинами. У нас союзницького договору зі Штатами немає, то про яку допомогу йдеться?

Уряд вкотре змінює бюджет посеред року. Як і 2024-го, він знову поклався на оптимістичні сценарії, які не справдилися через позицію США. Про що це свідчить?

Огляд бюджету є звичайною практикою, особливо з огляду на сучасний рівень інфляції. Оптимістичні прогнози не підтвердилися через недолугість вітчизняного Міністерства фінансів. В організації бракує справжніх фахівців у сфері фінансових розрахунків. Якщо ти постійно допускаєш помилки, то можеш вважатися експертом у помилках. Відповідно до європейських стандартів, фахівець — це людина, яка присвятила своїй справі 5000 годин. Якщо протягом багатьох років планові показники уряду не відповідають дійсності, то можна з упевненістю стверджувати, що в уряді працюють лише "експерти" з помилок.

Якщо Міністерство фінансів розраховує лише на американську допомогу - це означає, що воно не вміє працювати. Це все одно, якби ви сьогодні почали розраховувати на те, що завтра виграєте мільйон у лотерею. Якщо цього не станеться, ви ж не обвинувачуватимете організаторів лотереї? Неможливо обраховувати бюджет, сподіваючись, що нам виділять гроші в подарунок. Бюджет не слід обраховувати, покладаючись на сподівання, це маячня. Якщо є домовленість про кредит або грант, її можна внести в розрахунок бюджету. В Мінфіні сподіваються, що в МЗС домовляться. Нічого не дивує в цій схемі? Не має одне міністерство сподіватися на те, що інше міністерство щось зробить.

Існує концепція, відома як крива Лаффера, яка ілюструє взаємозв'язок між податковими ставками і державними доходами. Коли податки перевищують певну межу, бюджетні надходження починають знижуватися, оскільки підприємства або зупиняють свою діяльність, або переходять в тіньову економіку. В Україні, однак, основні платники податків не можуть просто перейти в тінь; вони, як правило, змушені припиняти свою діяльність.

26 червня Трамп підписав торговельну угоду з Китаєм і заявив про намір підписати аналогічну угоду з Індією. Водночас він розгортає торговельну війну з Канадою. Що означає така переорієнтація США із Заходу на Схід? Як вона вплине на світову економіку?

Трамп, вже на другому президентському терміні, продовжує втілювати свої обіцянки з 2016 року, прагнучи відновити виробництво в США та покращити освітню систему. Він ініціював реформи в середніх школах, а його адміністрація активно протистоїть університетам. Хоча ми сприймаємо це як загрозу вищій освіті, більшість американців підтримує такі дії, адже не розуміє, чому держава витрачає величезні кошти на кредитування навчання за спеціальностями, які не мають попиту на сучасному ринку праці.

Щоб повернути виробництво у США, потрібно не лише створити там привабливі умови, а й відновити систему підготовки кваліфікованих кадрів. Китайці й індійці як конкуренти не потрібні Трампу, тому торговельні війни, а також уся його діяльність, спрямовані на те, щоб прибрати зі світового ринку Всесвітню організацію торгівлі як регулювальний орган. І це йому вдалося, коли 2018 року США фактично заблокували арбітражну діяльність ВТО.

Китай став світовим лідером у виробництві, і тепер його основним конкурентом є не США, а Індія. У КНР існує досить висока заробітна плата та значний внутрішній ринок, проте Індія поступово збільшує обсяги виробництва різних товарів. В Індії спостерігається високий рівень освіти та нижчі зарплати, що робить її привабливішою для виробництва. Ці економічні суперечності між Делі та Пекіном намагається використати Трамп, щоб повернути виробництво назад до США. Можливо, він уклав угоду з Китаєм щодо розподілу європейського ринку. Євро значно зміцнюється, що в довгостроковій перспективі може загрожувати європейській економіці — її товари стають менш конкурентоспроможними на світовій арені, і на європейський ринок можуть потрапити більше товарів з Китаю та США. Це може негативно вплинути і на США, оскільки зменшення купівельної спроможності європейців ускладнить продаж американських товарів.

Чи вплине війна між Іраном та Ізраїлем на економічну та військову потужність Росії?

Якщо цей конфлікт продовжиться, тоді так. Якщо ж нинішня пауза у бойових діях затягнеться, тоді ні. Всі сторони конфлікту – Ізраїль, Іран і США – оголосили про свою перемогу. Як правило, активні етапи арабсько-ізраїльських війн не тривають довго. Якщо й цього разу активні дії виявляться короткочасними і розпочнеться підготовка до нової війни, Іран змушений буде витрачати більше ресурсів на розвиток свого оборонного комплексу. Це, в свою чергу, може полегшити наше становище через зменшення кількості шахедів, які прибувають до нас. Проте війна на виснаження завдасть більше шкоди російській економіці, ніж ірансько-ізраїльський конфлікт.

Як розвиватиметься економіка найближчі пів року? З якими показниками прийдемо до 2026-го?

- Українська економіка продовжить своє падіння. Я не спостерігаю жодних ознак того, що ситуація може покращитися. Глобальна економіка залишатиметься в стагнації, адже багато хто не розуміє, в якому напрямку рухатися в найближчі роки. Країни намагатимуться накопичувати ресурси на майбутнє, ціна на золото зростатиме, тоді як енергоносії можуть дешевшати. Дефіцит безпеки спонукатиме держави збільшувати військові замовлення. Чи зможе це стимулювати економіку - це питання залишається відкритим. Однак, Європа, слідуючи прикладу США, почне розглядати створення власної освітньої системи для підготовки кваліфікованих інженерів, здатних виробляти озброєння. Також слід очікувати зростання цін на продовольство, як це зазвичай буває в часи нестабільності.