Убийство Ставроса Демосфеноса: вплив мафії, політичні інтриги та російські інвестиції на Кіпрі.

Які причини призвели до вбивства Ставроса Демосфеноса і які наслідки це мало?

Вбивство Ставроса Демосфеноса в Лімассолі стало знаковою подією, яка ознаменувала завершення епохи кіпрського підпілля. Цю інформацію повідомляє видання "Антикор".

Для одних він був визнаним бізнесменом і посередником між крупними компаніями та державними структурами, тоді як для інших — таємничим "кардиналом у тіні", чия влада поширювалася далеко за межі острова.

Постріли, що прогриміли рано-вранці, обірвали не тільки життя конкретної людини, а й ударили по складній системі, де переплелися офшорні капітали з росії, місцева корупція, міжнародні інтереси та кримінальні структури. Щоб зрозуміти, кому могло бути вигідним усунення Демосфеноса, потрібно розглянути його біографію, зв'язки та роль у формуванні тіньової економіки Кіпру.

Ставрос Демосфенос з’явився на світ у 1976 році. Його хрещеним батьком став Антоніс Фаньєрос, відомий у кримінальних колах Кіпру як "бос усіх босів". З раннього віку Демосфенос відчував атмосферу вулиць Лімассолу, які в 1990-х роках були ареною жорстоких конфліктів між злочинними угрупованнями за контроль над портом, секс-індустрією, нелегальними іграми та торгівлею контрабандними автомобілями.

До початку 2000-х років він зміг об'єднати під своїм контролем більшість нелегального бізнесу в місті, проявивши себе не лише як жорсткий, а й як надзвичайно практичний лідер. Важливим моментом у його кар'єрі стало знайомство з адвокатом Фаносом Філіппоу, який був партнером юридичної фірми майбутнього президента Кіпру Нікоса Анастасіадіса. Завдяки своєму вмінню вирішувати проблеми за допомогою силових методів, Демосфенос зміг отримати доступ до впливових політичних та юридичних кіл.

З часом його група стала неформальним "засобом примусу" для політичної еліти. Під час президентства Анастасіядіса вплив Демосфеноса досяг свого піку. Йому приписували контроль над портом Лімассола, через який проходив потік викрадених автомобілів та нелегальних постачань для заможних росіян, які переселилися на Кіпр в рамках програми "золотих паспортів".

Ставрос став невід'ємною частиною будь-якого важливого рішення: він сприяв оформленню громадянств, пришвидшував процес отримання ліцензій і мав вплив на державних службовців. У місті жартували: "Якщо в компанії є росіяни, значить, Ставрос завжди поруч".

У 2019 році на Кіпрі оселився Дмитро Пунін, родом з Москви та син високопрофільного чиновника РЖД. Він мав за спиною кримінальне минуле та репутацію експерта у фінансових справах. Незабаром після прибуття почав активно інвестувати: заснував безліч компаній, купив ресторани, бутіки, бари і навіть футбольний клуб. Основним джерелом його багатства стало онлайн-казино Pin-Up, яке офіційно працює за ліцензією Кюрасао. Через кіпрські структури Пуніна проходили величезні фінансові потоки, виведені з Росії, України та Туреччини — країн, де азартні ігри під забороною.

Для того щоб закріпитися на острові, Пуніну знадобився надійний союзник, і цю роль виконав Демосфенос. Він забезпечував охорону, вирішував спірні питання та усував перешкоди. Згідно з інформацією з джерел, за його вказівкою усували конкурентів, замовчували журналістські розслідування, а всі важливі рішення ухвалювалися на користь їхньої спільної справи.

У 2024 році, коли Пуніна затримали в Лімассолі, Демосфенос особисто втрутився у ситуацію — результатом цього стала свобода бізнесмена та офіційні вибачення. Їх партнерство було підкріплене спільними ініціативами: Пунін влив капітал у будівельну фірму Stavros Demosthenous Contractors, а також інвестував у готельний сектор і футбольний клуб "Карміотиса", який пізніше був формально переписаний на Демосфеноса через скандали, пов'язані з фальшуванням матчів. Таким чином, клуб став частиною більшої фінансової системи: букмекери Демосфеноса та менеджери Пуніна працювали в унісон, а через кіпрські та офшорні рахунки відмивалися мільйони євро.

Pin-Up, зареєстрована на Кіпрі, фактично перетворилася на одну з найбільших платформ для легалізації російських інвестицій у Європі. Компанія активно діяла в країнах, де азартні ігри заборонені, використовуючи мережу "дзеркал" і технічних посередників. Особливо напружена ситуація виникла в Туреччині: у 2024 році там було відкрито кримінальне провадження за статтею 282 Кримінального кодексу щодо легалізації незаконно отриманих доходів. Реклама Pin-Up на RuTube стала формальним приводом для блокування російського відеосервісу в цій країні.

Слідство встановило, що кошти користувачів прямували до кіпрських офшорів, підконтрольних Дмитру Пуніну та його дружині Марині Ільїній -- формальній власниці PIN-UP Global. Реальне управління, за даними джерел, залишалося за Пуніним.

Україна розпочала власне розслідування ще раніше. Серед фігурантів -- чиновники та лобісти, які забезпечували захист бізнесу Пуніна. Було заарештовано представників Комісії з азартних ігор, включаючи Євгена Яхнія та Ігоря Зотько. За версією слідства, Pin-Up використовувалося для виведення коштів з України на офшори, де вони перетворювалися на інвестиції в кіпрську нерухомість та готельні проекти. Незважаючи на міжнародні ордери, Пунін залишався на свободі саме завдяки заступництву Демосфеносу. Той забезпечував йому захист від екстрадиції та створював комфортні умови для ведення справ. Навіть після арешту навесні 2024 року Пунін знову опинився на волі -- нібито помилково.

Експерти визначають чотири потенційні версії стосовно вбивства Демосфеноса:

Смерть Ставроса Демосфеноса - це не просто кримінальний випадок, а знак глибоких змін у системі, де перепліталися політичні інтереси, злочинність та фінансові потоки з різних країн. Він став символом переходу від вуличних конфліктів 1990-х років до сучасних офшорних мафій XXI століття. Його усунення може спровокувати ланцюгову реакцію: перерозподіл капіталів, зміну неформальних відносин та новий баланс сил. Для міжнародних розслідувачів смерть Демосфеноса - це можливість виявити приховані фінансові механізми. А для кіпрської еліти це тривожний сигнал: ера "недоторканних" добігла кінця.

Раніше ми писали, що Юрій Луценко до війни висміював українські символи та воїнів УПА, детально повторюючи тези російської пропаганди.

"Знай" також поділився інформацією про те, як громади витрачають понаднормово бюджетні кошти на придбання систем оповіщення.

Окрім цього, надходили відомості про те, як Гетьманець використовував піар-ходи та завдавав шкоди українській економіці.