Вибори в Угорщині: їхній вплив на конфлікт та майбутнє України, Європейського Союзу, Сполучених Штатів і Росії.
Сьогоднішні парламентські вибори в Угорщині виходять далеко за межі звичайної внутрішньої політичної боротьби. Вони перетворилися на тест не лише для угорської демократії, а й для всієї архітектури європейської безпеки, єдності ЄС і здатності Заходу протистояти зовнішнім впливам. Кампанія, побудована на страхах, маніпуляціях і пошуку "зручного ворога", вкотре демонструє, як легко внутрішні проблеми можуть маскуватися зовнішніми загрозами. У цьому випадку таким ворогом стала Українська держава - не як реальний фактор небезпеки, а як політичний інструмент мобілізації виборця.
Якщо Орбан залишиться на своєму посту, ситуація стане досить очевидною – США та Росія матимуть підстави для задоволення, адже "друг Віктор" ще більше посилить свої позиції в контексті внутрішніх справ ЄС, України і, звісно, російських енергоресурсів. Європейська Спільнота, як і раніше, застрягне у важливих політичних викликах, зокрема у питанні підтримки України. Путін зберігає свій вплив у межах ЄС, має доступ до важливих розвідувальних даних і виступає як важіль тиску, що перешкоджає суттєвим змінам у політиці Брюсселя, включаючи санкції. Вплив Москви на Угорщину продовжуватиме зростати, щоб утримати країну в своїй орбіті.
Тому ці вибори - це і про майбутнє ролі Угорщини. Чи залишиться вона інструментом блокування рішень на користь Москви, чи змінить курс у бік більшої інтеграції та передбачуваності - залежить від результату голосування. Саме тому результати виборів - високі ставки не тільки для Будапешта, але й для всієї Європи.
Про те, що відбувається напередодні виборів у Угорщині та як їхні результати вплинуть на Україну, ЄС, Росію та США - у матеріалі OBOZ.UA
Сьогодні, коли угорці відвідають виборчі дільниці, щоб віддати свої голоси на парламентських виборах, вони, ймовірно, будуть здивовані, не виявивши у списках кандидата на ім'я "Володимир Зеленський".
Жарти — це, звісно, добре, але Віктор Орбан свідомо вирішив зробити українську тему центральною у своїй політичній кампанії для партії Fidesz. Цей підхід вже дав результати чотири роки тому: страх перед війною, уявний "зовнішній ворог" і лідер, який нібито захищає націю від чужих проблем. Наразі Орбан уперше відкрито кваліфікував Україну як противника, посилаючись на вимоги відмовитися від російських енергоресурсів, і заявив, що не надасть Києву ні військової, ні фінансової підтримки.
Різка риторика Віктора Орбана щодо Києва стала складовою його політичної стратегії, що базується на історичних образах та тісних зв'язках Будапешта з Москвою. Справді, українська тема слугувала Орбану як інструмент для відволікання уваги від актуальних внутрішніх проблем, таких як інфляція, соціальна напруга та економічні труднощі. Напередодні виборів ця риторика ще більше загострилася. До звичних "страшилок" про можливий вступ України до ЄС додалися нові звинувачення в втручанні Києва у внутрішні справи Угорщини та підтримці опозиційних сил.
Розрахунок очевидний: якщо опозиційна партія Tisza висловлює підтримку Україні, то Fidesz намагається переконати виборців у тому, що "нас можуть втягнути у війну, а Українська держава залишила вас без доступу до дешевих російських енергоресурсів". Внаслідок цього виникають петиції на кшталт "Ми не будемо воювати за Україну", відеоролики з мобілізованими батьками та повідомлення про "800 мільярдів для Києва", які нібито загрожують фінансуванню соціальних програм в Угорщині. Коли рейтинги починають падати, завжди знаходиться зручний зовнішній ворог і ще більш зручний трубопровід, який потрібно "славно захищати".
Чи вдалося Орбану насадити антиукраїнські настрої у середині угорського суспільство? Частково, так, але не критично. Угорщина не монолітна. У Будапешті, серед молоді та бізнесу, підтримка України зберігається, країна приймала біженців, і масової побутової ворожості немає.
Це відкриє доступ до зовнішньополітичних рішень ЄС щодо України та санкцій проти Росії. Мадяр, ймовірно, перегляне кредит Україні у розмірі 90 мільярдів євро. У зовнішній політиці він чітко називає Росію державою-агресоркою, хоча займає обережну позицію щодо військової допомоги Україні, наголошуючи на обмежених ресурсах Угорщини. Лідер Tisza вже окреслив у своєму програмному інтерв'ю Путіна як загрозу Угорщині та європейській цивілізації в цілому. Так чи інакше, але Москва втратить свого найсильнішого союзника в Європейському союзі та важіль тиску на Брюссель для стримування важливих кроків, особливо щодо України.
Щодо двосторонніх зв'язків з Україною, у нас є суттєві перспективи для їх поступового поліпшення.
"Одна з моїх перших поїздок буде до Закарпаття. Орбан із 2015 року не був у Закарпатті і ніколи не питав закарпатських угорців, у чому саме він може допомогти", - це одна з останніх заяв Мадяра. На відміну від Орбана, Мадяр не експлуатує тему угорської меншини в Закарпатті, визнаючи, що конфлікт на цій основі шкодить самим угорцям. Він виступає за спокійний діалог з Україною, що потенційно означає зниження напруги у гуманітарних і прикордонних питаннях.
У контексті євроінтеграції України Мадяр займає помірковану позицію. На відміну від Орбана, який категорично проти вступу, він не заперечує ідеї європейської інтеграції, але виступає проти її пришвидшеного реалізації.
Угорці
Головна проблема - втома від самого Віктора Орбана, який в угорській політиці ще з 1989 року. Багато років Віктор Орбан досить ефективно змішував внутрішню та зовнішню політику. Він заприсягнувся захищати угорців від імміграції, ісламу та ЛГБТ, паралельно проголосивши єдність усіх етнічних угорців, включно з тими, хто мешкає у сусідніх країнах. Пропагування проєкту Великої Угорщини - одна з головних складових успіху друга Москви. Орбан вміло грає на струнах душі кожного угорця, нагадуючи, що колись Угорщина була могутньою європейською державою, яку поважала вся Європа і яка мала величезні території. Розпалювання націоналізму та заяви про "підступних іноземних ворогів", проти яких треба згуртуватися, нетерпимість до іновірців та гомофобія під виглядом сімейних цінностей допомогли йому перемогти на виборах. Досить довго ці фактори приносили успіх Віктору Орбану, але останнім часом щось сильно змінилося у його сприйнятті угорцями.
Люди в Угорщині відчувають розчарування через повільне економічне зростання та низький рівень життя, особливо в порівнянні з країнами Вишеградської групи, такими як Польща, Чехія та Словаччина. За останні роки Угорщина значно відстала від цих країн. Наразі не вдається прикрити такі проблеми антиукраїнськими гаслами або пошуком нових ворогів. Останнім часом було суттєво зменшено соціальні виплати, а податки зросли, щоб компенсувати бюджетний дефіцит. Незважаючи на обіцянки уряду, що "2025 рік буде чудовим", подібні заяви виглядають безглуздо, адже схожі слова Орбана вже звучали щодо 2023 та 2024 років. Інфляція, знецінення форинта та високі ціни стали реальністю, яку відчувають угорці все виразніше. Економічні труднощі, корупція, авторитарний стиль управління та спірні реформи призвели до зростання невдоволення серед населення. На цьому фоні тісний зв'язок із Кремлем та відкриті конфлікти з Брюсселем, включаючи натяки на можливий вихід з ЄС, лише посилюють незадоволеність угорців.
Українська держава
Угорщина залишається єдиною державою в Європейському Союзі, яка систематично перешкоджає просуванню України до членства в цій організації та регулярно затримує ухвалення рішень щодо надання допомоги Києву. Позиція Віктора Орбана має не лише практичний, але й чітко виражений ідеологічний підтекст, який стає все важче обґрунтувати з точки зору раціональності. Яскравим прикладом цього є його заява про те, що "протягом наступних ста років Угорщина не дозволить Україні стати членом ЄС".
Традиційним аргументом з боку Будапешта є нібито порушення прав угорської меншини на Закарпатті, що нібито викликане мовним законом 2017 року. Проте у грудні 2023 року Верховна Рада прийняла новий закон, розроблений з урахуванням рекомендацій Ради Європи, який усунув основні претензії щодо прав національних меншин. Це підтвердили як європейські інституції, так і представники угорської громади в Україні. Незважаючи на це, угорська влада продовжує використовувати цю тему для підживлення антиукраїнських настроїв.
Сьогодні угорське суспільство виявляє скептицизм або помірний опір щодо вступу України до Європейського Союзу. Це пов'язано, насамперед, з побоюваннями щодо фінансових витрат, міграційних потоків та безпекових ризиків, пов'язаних з війною. Орбану вдалося закріпити ці погляди в свідомості людей: за даними соціологічних опитувань, тих, хто виступає проти членства України в ЄС, більше, ніж тих, хто його підтримує. Проте Угорщина не є однорідною. Ставлення до української євроінтеграції значно залежить від політичних уподобань громадян. Наприклад, серед прихильників партії "Фідес" спостерігається висока опозиція до вступу України, тоді як виборці опозиційних партій, навпаки, виявляють значно більшу підтримку. Це свідчить про те, що проблема не стільки в угорському суспільстві в цілому, скільки в політичному курсі чинної влади.
Європейська Спільнота
Тривале панування Віктора Орбана в угорській політиці викликає невдоволення не лише серед угорців та українців, але й все більше роздратування в європейському істеблішменті. Це пов'язано з його схваленням поглядів російського президента Володимира Путіна на необхідність уникнення втручання Заходу у війну в Україні, а також з підтримкою ідей колишнього президента США Дональда Трампа щодо національного суверенітету в межах ЄС. Проблема полягає не лише в опозиції до допомоги Україні. Євродепутати вже тривалий час обговорюють відхилення Орбана від європейських демократичних стандартів, узурпацію влади, а також його опозицію до політики ЄС та відступ від загальноєвропейських норм. Естонія вже відкрито закликала призупинити право голосу Угорщини в Раді Європейського Союзу через систематичні дії, що суперечать спільним інтересам Європи.
Протягом вже кількох років Брюссель намагається подолати угорське вето, використовуючи фінансові стимули, заморожуючи або розморожуючи кошти з європейських фондів. Проте така стратегія "батога і пряника" виявилася малоефективною. Багато європейських політиків і дипломатів висловлюють думку про необхідність позбавлення Угорщини права голосу в Євросоюзі, але реалізувати це на практиці вкрай складно. Найбільш прийнятним варіантом виходу з поточної ситуації, на думку експертів, є зміна політичного курсу в Угорщині після наступних парламентських виборів.
Для Кремля уряд Орбана вважається не лише "дружнім" в рамках ЄС, а й стратегічним активом, що має системне значення. В умовах війни з Україною та постійного протистояння із Заходом Москва не шукає традиційних союзників, а прагне знайти внутрішні блокатори — країни, здатні перешкоджати прийняттю колективних рішень Європейським Союзом. Угорщина під керівництвом Орбана ідеально відповідає цим вимогам.
По-перше, Будапешт регулярно гальмує або розмиває санкційні пакети проти Росії. Навіть якщо санкції зрештою ухвалюються, сама процедура шантажу та торгу працює на Кремль: вона демонструє слабкість європейської єдності та дає Москві час для адаптації. Орбан - це постійне нагадування, що ЄС не є монолітним, а отже, його тиск можна пережити. По-друге, Угорщина є інструментом легітимації російських наративів. Коли антиукраїнські або "примирливі" щодо Кремля тези звучать не з Москви, а з країни-члена ЄС і НАТО, вони набувають зовсім іншої ваги. По-третє, для Росії принципово важливо блокувати європейську інтеграцію Києва. І тут Угорщина - ключовий важіль. Реальна мета - не допустити стратегічного закріплення України в європейських і євроатлантичних структурах.
Тривале утримання влади Віктора Орбана є стратегічною інвестицією Росії в процес поступового ослаблення західних цінностей зсередини. Саме тому Кремль має зацікавленість у збереженні стабільності його режиму. Кожен політичний цикл Орбана стає новим етапом європейських сумнівів, затримок і внутрішніх суперечок, що грають на користь Росії та шкодять Україні.
Для президента Сполучених Штатів Дональда Трампа Віктор Орбан символізує ту Європу, яку він готовий приймати: Європу, де домінують національні лідери, суверенні рішення та скептичне ставлення до наднаціональних організацій. Підтримка угорського режиму дає Трампу можливість просувати свою модель міжнародних відносин, в якій сильні лідери укладають угоди безпосередньо, а колективні інституції втрачають свою значущість. У цій схемі угорський прем'єр виступає зручним партнером, здатним ослабити європейську єдність зсередини, саботуючи важливі рішення. Для Трампа це ідеальна стратегія: слабка і розділена Європейська спілка легше піддається тиску через тарифи, безпекові вимоги або політичний шантаж.
Очевидно, що перемога опозиції може не лише змінити внутрішню політику, але й переглянути стратегічні орієнтири Угорщини в ЄС і стосунки з США та Росією. Тому не дивно, що Москва та Вашингтон кинулися допомогти "другу Віктору".
Інцидент з вибухівкою на газопроводі, що з'єднує Угорщину та Сербію, разом із візитом віцепрезидента США Джей Ді Венса до Будапешта сформували єдину політичну конструкцію, спрямовану на зміцнення позицій Орбана напередодні виборів. Газопровід, який постачає російський газ, виявився не лише потенційною мішенню для диверсії, а й інструментом для інформаційної кампанії: Росія одразу звинуватила Україну, а Будапешт підхопив цю версію, тоді як Сербія спростувала її. Класичні ознаки "фальшивого прапора" — відсутність доказів і політична вигода — свідчать про те, що основна мета полягала не в знищенні інфраструктури, а в створенні атмосфери страху та мобілізації виборців через образ "зовнішньої загрози". Для Орбана це стало шансом знову позиціонувати себе як єдиного гаранта стабільності та енергетичної безпеки.
На фоні цієї ситуації візит Венса сприймається не лише як дипломатичний крок, а й як форма відкритого втручання у політичні справи Угорщини. Для проурядових ЗМІ це стає сигналом: адміністрація Трампа фактично визнає Орбана своїм союзником в Європі. Для опозиційних сил це виглядає як безпосереднє втручання у виборчий процес, що несправедливо зміщує перевагу на користь партії Fidesz. Отже, зовнішній фактор проявляється в двох аспектах: російський - через дестабілізацію та страх, американський - через символічну підтримку та демонстрацію "великої гри", в якій Орбан нібито виконує ключову роль.
У підсумку, історія з газопроводом і візитом Венса демонструє синхронізацію різних центрів впливу навколо угорських виборів. Росія створює кризу, США - політичний сигнал стабільності, а Орбан конвертує обидва фактори у внутрішній рейтинг.
Навіть у випадку значної перемоги опозиційної партії "Тиса", сценарій, за якого Віктор Орбан продовжує впливати на політику країни, залишається цілком ймовірним. Соціологічні оцінки вказують на те, що "Тиса" може здобути близько 50% голосів, тоді як "Фідес" отримає 38%. Існує також ультраправий рух "Наша Батьківщина", який, за прогнозами, може подолати 5%-й бар'єр, тоді як інші партії не зможуть цього зробити. При підрахунку мандатів у рамках пропорційної системи: "Тиса" отримає 50, "Фідес" - 38, а "Наша Батьківщина" - 5.
Ситуація в округах ускладнює беззаперечне лідерство Tisza: з 106 округів, за найоптимістичнішими прогнозами, вона може отримати приблизно 45%, що становитиме 47-49 мандатів. Інші голоси займає Fidesz, а інші партії майже не досягають успіху. У результаті парламент виявляється фактично розділеним: Tisza має 97-99 мандатів, Fidesz також 97-99, а "Наша Батьківщина" — лише 5. Ця невелика партія може стати важливим союзником Орбана: "м'яка" коаліція забезпечує збереження його прем'єрської посади, в той же час дозволяючи посилити зовнішню політику щодо Брюсселя завдяки позиції "Нашої Батьківщини".
Ще один стратегічний варіант – "відступ президента". За інформацією Bloomberg, Орбан розглядає можливість переходу на президентську посаду, яка, хоча й є формально церемоніальною, набула нових повноважень, таких як вето на законодавчі ініціативи, вплив на Конституційний суд та законодавчий процес. Поточний президент, Тамаш Шуйок, є вірним соратником Орбана, а зміни, що відбудуться в грудні 2025 року, ускладнили можливість його усунення. У разі перемоги партії Fidesz, Орбан зможе зосередитися на питаннях зовнішньої політики, а в разі поразки – контролювати уряд Мадяра, перешкоджаючи швидкому відновленню інтеграції з ЄС.
Проте, обидва сценарії мають серйозні ризики: вони можуть бути сприйняті в ЄС як спроба обійти волю виборців, що підірве політичну легітимність Орбана.
Орбан перетворив Україну на свого головного противника, і хоч це може звучати дивно, така стратегія має свої обґрунтування. У 2022 році цей підхід спрацював: він зумів утримати владу, постійно піднімаючи тему "українського питання" та позиціонуючи себе як охоронця миру для угорців. Проте нині ситуація значно ускладнилася. Його основний суперник Петер Мадяр має фактично "тефлоновий" імідж: спроби його дискредитувати зазнають невдачі, навіть особисті скандали не вплинули на його популярність. Більше того, угорське суспільство сприймає ці атаки як відновлення методів КДБ, що негативно позначається на Орбані. У результаті він змушений змінювати стратегію: якщо не вдається зламати супротивника, варто змінити ціль і зробити ворогом Володимира Зеленського та Україну. Таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента".
За словами Леонова, кампанія з білбордами, де вся країна фактично "заклеєна" образом Зеленського, - це не гумор, а довгострокова проблема для двосторонніх відносин. Подібні кейси вже були, зокрема в Польща, де українська тема роками використовувалася у виборчих кампаніях і підсилювала радикальні сили. Водночас надмірно жорсткі відповіді Києва певний час лише грали на руку Орбану, що підтверджувала соціологія. Перелом стався тоді, коли Українська держава знизила рівень відповіді і замість перших осіб почали реагувати на рівні МЗС, з чітким економічним аргументом: у разі газових обмежень втратить передусім сама Угорщина, і втратить мільярди. Це почало руйнувати образ Орбана як "захисника від ескалації".
"Чому ж настільки принципово, щоб Віктор Орбан втратив владу? Для України це питання не лише риторики, а практики: Орбан системно використовує двосторонні відносини як інструмент тиску - блокує рішення ЄС, гальмує санкції, маніпулює темою національних меншин і фактично працює в логіці послаблення України на міжнародній арені. Для Європейська Спільнота це ще глибша проблема - Орбан руйнує механізм єдності, зловживаючи правом вето і створюючи ситуацію, коли стратегічні рішення стають заручниками однієї політичної позиції. Фактично йдеться про внутрішній канал впливу Росія всередині ЄС. І якщо Орбан залишається, це означає продовження блокування санкцій, гальмування енергетичної диверсифікації та підрив довіри між союзниками. Натомість його поразка відкриває можливість для відновлення діалогу, більш прагматичних відносин з Україною та поступового повернення Угорщини в європейський консенсус", - відзначає Олександр Леонов.
Експерт висловлює думку, що під час виборчої кампанії Орбана активно залучаються російські технологи та, можливо, навіть спецслужби. Їхній стиль роботи стає помітним: вони займаються розколом, ескалацією конфліктів та створенням кризових ситуацій. Ситуація з вибухівкою поблизу енергетичної інфраструктури та звинувачення в "українському сліді", які швидко підхоплюються Росією, виглядають як спроба штучно викликати загрозу. Проте парадокс полягає в тому, що така ескалація суперечить іміджу Орбана, який протягом багатьох років позиціонував себе як лідера, що "захищає від конфліктів". Разом із цим, спостерігається інша лінія підтримки, яка надходить від США: візит Джей Ді Венса, що є фактично безпрецедентним перед виборами, виглядає як чіткий політичний сигнал.
"Інтерес тут спільний: і Володимир Путін, і Дональд Трамп зацікавлені в ослабленні ЄС, а Орбан - один із ключових інструментів цього процесу. Тому й відбулося пряме чи непряме втручання у виборчу кампанію. Але питання в ефективності. В Угорщині історично складне ставлення до Росії ще з часів придушення Будапештського повстання, і це обмежує можливості Кремля. Ба більше, серія витоків - від контактів Сергія Лаврова і Петера Сійярто до історій про домовленості з Москвою - могла бути не випадковою, а частиною протидії з боку європейських еліт. Водночас ключова інтрига - у виборчій системі: попри відставання за партійними рейтингами, Орбан може спробувати втриматися через мажоритарну складову, адміністративний ресурс або навіть сценарії невизнання результатів. І саме тут вирішальною буде позиція ЄС: чи готовий він до жорсткої відповіді у випадку порушень. Бо якщо різниця буде мінімальною, ризик політичної кризи в Угорщині - цілком реальний", - констатував Олександр Леонов.
