"Після Єрмака: хто зумів зберегти свою позицію під час відлиги"

Після відставки скандально відомого керівника кадрові зміни серед вищих посадовців призупинилися. "Крок" Пишного, відхід Свириденко, несподіване зникнення Кравченка з посади генпрокурора – тепер уже ніхто не наважується залишити свої місця. Проте бюрократична "човен" все ще коливається.

Ми вже згадували, що ситуація змінилася після заяви Андрія Єрмака про його намір вирушити на фронт. В результаті цього навіть двох детективів НАБУ звільнили з-під варти.

Та найближчим часом серйозних кадрових змін навряд чи варто очікувати.

Слід підкреслити, що Офіс президента без участі Єрмака та його консультантів значно сповільнив контроль за Верховною Радою. У результаті парламент отримав більше свободи дій, почавши активно досліджувати всі можливості та пропозиції, які з'являлися на горизонті.

Цей випадок знову став очевидним, коли протестувальники заблокували трибуну та висунули вимоги про відставку прем'єрки Юлії Свириденко, а також про звільнення Генерального прокурора Руслана Кравченка та голови НБУ Андрія Пишного.

До Юлії Свириденко не важко пред'являти претензії, звинувачуючи уряд у некомпетентності. Хоча вона зараз особливо не заморочується нападками, вочевидь, відчуває ще певний запас подушок безпеки від міжнародних партнерів.

Генпрокурору Руслану Кравченку допомогли відбитись від претензій активістів та опозиціонерів, як би це кумедно не звучало, НАБУ та САП.

Відповідаючи на всі звинувачення, Кравченко зазначив, що не є єдиною особою, яка відповідає за прозорість та антикорупційну діяльність у країні. Він підкреслив, що існують й інші антикорупційні організації, які діють незалежно від Генеральної прокуратури. Таким чином, він запитав, чому саме він має нести всю відповідальність. Цей коментар виглядав досить вміло сформульованим.

Більше зупинимось на голові Національного банку України Андрієві Пишному, оскільки на нього останнім часом було чимало атак. Справедливо? Можливо. Не помиляється той, хто нічого не робить. З іншого боку, за бажання і чітко поставленої мети, накопати потрібного багна можна на будь-кого.

Андрій Пишний на цій посаді з жовтня 2022 року. За активне впровадження політикии щодо фінансової стійкості, інклюзивності та боротьби з РФ Пишний отримав міжнародні відзнаки, зокрема, британську Central Banking Awards 2024 та звання кращого Голови центрального банку року від The Banker у 2024 році.

У ситуації з Пишним викликає підозри синхронність появи різних матеріалів компрометуючого характеру як у популярних ЗМІ, так і на численних інформаційних каналах.

Він зіткнувся з критикою з боку народних депутатів, які стверджують, що він без погодження з ким-небудь вирішив замінити сучасні українські копійки на старі "шаги". Це, на їхню думку, є витратним і недопустимим кроком, особливо в умовах війни.

Скандал, пов'язаний з військовим без кінцівок, який не отримав картку в ПриватБанку, викликав неабияке обурення і враження. Причини такої поведінки банківських менеджерів залишилися невідомими.

Таким чином, Пишний особисто доставив та вручив картку герою. Цей інцидент спонукав керівника Національного банку внести зміни до правил контролю за банківською діяльністю.

В мережі активно обговорюються звинувачення в неправдивості документів про вищу освіту Андрія Пишного, колишнього викладача конституційного права. І це лише частина численних питань, що виникають навколо його особи.

Але усі ці ситуації - ігри за ширмою публічного лялькового театру, де протистоять один одному вихідці з однієї рекетирської бригади, одного бізнесу чи однієї сім'ї.

Лише Пишний не знаходить своє місце в жодному з кругів, і саме тому конфлікт набуває таких запеклих форм. Не можу не здивуватися, що він витримав до 2022 року.

Місце Пишного привертає увагу багатих бізнесменів, які, звісно, не планують займати його особисто, а скоріше через своїх представників. Таким чином, на цю посаду можуть розраховувати особи з оточення Рината Ахметова, Ігоря Коломойського та Сергія Тігіпка. Найбільше обговорюють інтереси саме останнього, вважаючи це найбільш вірогідним розвитком подій.

Пост голови Національного банку України повинен був викликати інтерес і у Петра Порошенка.

Проте, за словами політичного аналітика Віктора Небоженка, після звільнення Єрмака президент Володимир Зеленський проявить велику обачність і не буде поспішати з відставками деяких високопосадовців.

Слід підкреслити, що обрання голови Національного банку України повинно проходити у Верховній Раді, і таке голосування вимагатиме значних фінансових витрат. Тут не обійдешся лише трьома "тугриками".

Зняття Андрія Єрмака стало для президента вартісним рішенням, тому наразі він не планує усувати ні Пишного, ні Кравченка, ні Свириденко, - зазначив у коментарі для Gazeta.ua політичний експерт Віктор Небоженко. - Володимир Зеленський, по суті, не має чіткої стратегії щодо тих осіб, які зазнають критики з боку активістів та їх прихованих союзників. Проблема президента полягає в тому, що він підпорядкував усі органи влади одній людині - Андрію Єрмаку. При цьому колишній голова Офісу президента має тісні зв'язки з великими фінансовими потоками і володіє значною інформацією, що створює додаткові труднощі для Зеленського.

Нагадаємо, і внутрішня, і зовнішня політика із березня 2020-го формувалася на Банковій безпосередньо Єрмаком.

Керівник "Центру протидії корупції" Дар'я Каленюк висловилася про Андрія Єрмака, підкресливши, що він "заснував нову олігархічну систему, яку контролює".

За словами цієї особи, Єрмак, використовуючи своїх заступників з офісу та міністрів, намагався отримати контроль над великою частиною економіки України, а також над системою правоохоронних органів і безпеки.

Отже, в даний момент ця система починає зазнавати кризи, але Єрмак все ще має певний вплив у владі завдяки ретельно підібраним довіреним особам, особливо в прокуратурі та силових відомствах, хоча сам він втратив свою публічну роль.

Говорячи про помилку чинного президента, Володимир Олександрович добре розуміє, що навчити кого-небудь почуттю гумору — справа безперспективна. Можна безкінечно намагатися роз'яснити, у чому полягає суть жарту, проте це врешті-решт призведе до того, що той, хто намагається навчитися, стане предметом насмішок.

Також неможливо навчити справжньому політичному лідерству. А якщо до цього ще й особа переконана, що їй немає потреби в навчанні, адже вона вже все знає, - це справжня катастрофа. І якщо досі багато людей цього не усвідомили, то вони, безсумнівно, вже відчули наслідки.