Відставка під тиском — навряд чи саме так Христя Фріланд уявляла кінець своєї кар'єри в Канаді.
Призначення канадської політикині із українським корінням Христі Фріланд радницею президента України Володимира Зеленського викликало хвилю критики з боку опозиції та експертів з питань етики. Вони зазначали, що вона могла б залишити парламент ще до прийняття іноземної посади, аби уникнути потенційного конфлікту інтересів
На цьому тлі колишня депутатка та віцепрем'єрка, що раніше оголошувала про намір залишити Палату громад "протягом найближчих тижнів", у п'ятницю вирішила скласти свої повноваження депутата.
У своєму пості в соціальних мережах Фріланд оголосила, що офіційно сповістила спікера парламенту про своє рішення залишити посаду з 9 січня. Вона висловила вдячність виборцям округу University-Rosedale в Торонто та підкреслила, що продовжить підтримувати Канаду й "захищати інтереси України".
Призначення Фріланд радницею президента України з економічних питань стало основним каталізатором скандалу. Хоча ця посада не передбачає фінансової винагороди, участь діючої депутатки федерального парламенту в консультативній діяльності для іноземного уряду викликала бурхливу реакцію з боку опозиційних сил.
Лише через кілька годин після того, як Зеленський зробив своє оголошення, Фріланд вирішила відмовитися від посади спеціальної представниці прем'єр-міністра Канади з питань відновлення України. Проте залишалося питання: чому вона не залишила парламент негайно. Опозиційні депутати та експерти в галузі етики звернули увагу на те, що рішення працювати з іноземним урядом повинно було б передбачати складання депутатського мандата. Консерватор Майкл Барретт підкреслив, що така ситуація викликає сумніви щодо того, чи представляє політик інтереси Канади чи іншої країни.
Фріланд, у свою чергу, запевняла, що отримала консультації від федерального комісара з етики та діяла відповідно до його порад. Проте це не зменшило політичну напругу. У цей час прем'єр-міністр Марк Карні вирішив дистанціюватися від ситуації, підкресливши, що не просив Фріланд залишатися в парламенті, навіть враховуючи, що ліберальний уряд має меншину в законодавчому органі. Він зазначив, що відставка була логічним і передбачуваним рішенням.
Наприкінці минулого року Фріланд фактично підтвердила, що завершує свою політичну діяльність у Канаді, оголосивши про свій переїзд до Великої Британії. З липня вона займе посаду керівника Rhodes Trust — освітньої благодійної організації, відомої своєю престижною стипендією Родса, яка надає можливість студентам з різних країн світу отримувати освіту в Оксфордському університеті.
Повільний і суперечливий вихід Христі Фріланд із канадської політики відображає її амбіційний політичний шлях і поступове зменшення впливу в уряді. Після років статусу "правої руки" Джастіна Трюдо вона, ймовірно, розраховувала зберегти ключову роль у команді свого політичного союзника й кума Марка Карні - щонайменше на рівні важливих міністерських портфелів. Проте реальність виявилася іншою: другорядні міністерства, обмежений вплив та поступове усунення з центру ухвалення рішень стали новою нормою.
Створення спеціальної посади представниці Канади з питань реконструкції України для Христі Фріланд формально означало визнання її професійного досвіду та міжнародних зв’язків. Однак, з політичної точки зору, ця роль справляла враження швидше символічного характеру. Беручи до уваги її тривалі амбіції зайняти керівну позицію у федеральному уряді або отримати міжнародну посаду, можна припустити, що такий розвиток подій не міг повністю її задовольнити. Тому Фріланд все більше віддалялася від канадської політики, шукаючи нові перспективи за кордоном.
Ще за часів уряду Трюдо Фріланд розглядали як потенційну кандидатуру на посаду генерального секретаря НАТО. Однак ці амбіції не реалізувалися. Формальною причиною називали нездатність Канади досягти цільового показника Альянсу щодо оборонних витрат у 2% ВВП. Втім, поширена думка полягає в тому, що США не підтримали цю кандидатуру, без згоди яких таке призначення було б неможливе. Це стало очевидним після її відставки з уряду, коли президент США Дональд Трамп публічно прокоментував її політичний стиль, назвавши його "токсичним" і таким, що "не сприяв укладенню вигідних угод для громадян Канади", завершивши заяву словами: "Її відсутність ніхто не помітить".
Одним із визначних успіхів Христі Фріланд стало її непохитне та енергійне просування інтересів України на глобальній арені, як у фінансовому, так і в дипломатичному контексті. Ця діяльність стала основним політичним здобутком на завершальному етапі її кар'єри.
У той же час, ці досягнення частково затушували рішення уряду Трюдо, в якому Фріланд займала суттєву позицію, що суттєво вплинуло на ситуацію в Канаді. Різке зростання імміграції призвело до підвищення вартості життя, нестачі житла та зростання занепокоєння щодо громадської безпеки. До цього слід додати високі темпи інфляції, різке подорожчання продуктів харчування, суперечливу кліматичну політику та податок на викиди вуглецю, які все більше тиснули на фінансові можливості домогосподарств.
Наразі викликає інтерес і спосіб, яким вона залишила канадську політику. Призначившись радницею іноземного лідера, Фріланд не відмовилася від депутатського мандата одразу, обмежившись лише оголошенням про свою відставку "протягом найближчих тижнів". Така стратегія викликала певну політичну напругу і була сприйнята як недостатньо прозора.
Насправді, вона вже кілька місяців мешкає в Лондоні, а її депутатські офіси у Торонто та Оттаві протягом останнього часу майже не діяли.
За даними канадського видання Toronto Sun, політикиня українського походження разом із чоловіком володіє двома об'єктами нерухомості в столиці Великої Британії. Крім того, вона має частку у фермі в Піс-Рівер (Альберта) разом із братами та сестрами, є співвласницею будинку в Києві. У декларації будинок у Торонто не зазначений.
Щодо практичної вигоди для України від призначення Фріланд радницею президента Зеленського, думки розходяться. Існує ймовірність, що реальний вплив буде обмеженим або зовсім відсутнім. Враховуючи досвід Фріланд у сфері економічного управління Канадою на посаді міністра фінансів в епоху Джастіна Трюдо, певний скептицизм стосовно результатів її нового призначення залишається.
Водночас не можна повністю відкидати символічний або іміджевий ефект: участь добре впізнаваної на Заході політикині з українським корінням може бути комунікаційним ходом Банкової, спрямованим на утримання уваги західної аудиторії та нагадування про український порядок денний. Чи переросте цей жест у реальні політичні або економічні результати -- покаже час.
