Вихований на основі європейських ідеалів, він став азійським авторитарним лідером: що відомо про Башара Асада, чий режим знову знаходиться під впливом Путіна.

Війська сирійського автократа Башара Асада потерпають від значних втрат у конфліктах з повстанцями, які вже контролюють більшість території Алеппо. Кремлівському лідеру Володимиру Путіну слід зважити, якою мірою він готовий підтримувати свого союзника на тлі власної масштабної війни, що Росія веде проти України.

Башар Асад керує Сирією вже 24 роки, починаючи з 17 липня 2000 року, використовуючи методи залякування та терору. Як син колишнього президента Хафеза аль-Асада, він не планував стати його спадкоємцем, адже за традицією президентське крісло мав зайняти його старший брат Бассель.

Тому Башар Асад здобув освіту в рідному Дамаску в елітному арабо-французькому ліцеї "Хуррія", згодом здобув диплом лікаря-офтальмолога в місцевому університеті й навіть працював за своєю спеціальністю у військовому шпиталі Тішрін. У 1991-у, коли йому було 26 років, поїхав до Великої Британії на стажування в один із лондонських офтальмологічних центрів.

Біографи кажуть, що під час навчання в Лондоні Башар вів тихий, непоказний спосіб життя. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною - Асмою Фаваз аль-Ахрас.

Через три роки Бассель аль-Асад, старший брат Башара, який розглядався як спадкоємець президентського крісла, загинув в авіакатастрофі. Він врізався на своєму Mercedes в огорожу на величезній швидкості, коли поспішав до міжнародного аеропорту в Дамаску, щоб вирушити на гірськолижний курорт.

Башар терміново повернувся з Великої Британії до Сирії, де розпочалися його підготовки для зайняття посади брата. Щоб укріпити своє становище, у 1995 році він вступив до військової академії, а вже того ж року, отримавши звання капітана, очолив танковий батальйон, згодом ставши командиром Республіканської гвардії.

Паралельно з військовою службою майбутній диктатор керував бюро з розгляду скарг і звернень громадян, а також кампанією боротьби з корупцією. Таким чином Хафез аль-Асад прагнув створити позитивний публічний імідж своєму синові, який до цього жив поза увагою громадськості.

У 1999 році Башар аль-Асад здобув звання полковника та зайняв посаду радника свого батька.

Хафез аль-Асад помер 10 червня 2000 року через серцевий напад. Через декілька годин після його смерті національний законодавчий орган схвалив поправку до конституції, що знижувала мінімальний вік для президента з 40 до 34 років - "випадково" це якраз був вік Башара Асада.

10 липня, без жодної опозиції, відбулися вибори, в результаті яких новий президент отримав свій перший семирічний мандат.

Хоча значна частина сирійського населення виступала проти спадкової передачі влади від батька до сина, початкові сподівання щодо Башара, з огляду на його молодий вік, освіту та західний вплив, викликали певний оптимізм як у країні, так і за її межами.

У своїй інавгураційній промові Башар підкреслив свою відданість економічній лібералізації та пообіцяв реалізувати певні політичні реформи, однак відкинув концепцію західної демократії як відповідну політичну модель для Сирії.

Перші місяці його керівництва отримали назву "Дамаська весна"; в той період політика Башара була більш м'якою та адаптивною в порівнянні з методами його батька. Проте, незабаром режим Асада змінив свою стратегію, застосовуючи залякування та арешти для придушення активності прихильників реформ.

"Образ символу надії - непорозуміння... Башар ніколи не був реформатором. Хоча сам вважав себе модернізатором. Але він був не готовий ні відмовитися від влади, ні докорінно змінити систему правління свого батька", - сказала у розмові з DW Крістін Хельберг, авторка кількох книг про сучасну Сирію.

Новий лідер Сирії зберіг жорсткий курс свого попередника у багаторічному конфлікті з Ізраїлем, продовжуючи наполягати на поверненні Голанських висот та підтримуючи палестинські й ліванські воєнізовані групи. Відносини зі Сполученими Штатами погіршилися після того, як Асад виступив із засудженням вторгнення американських військ до Іраку в 2003 році. Націоналістична та антизахідна риторика швидко стала невід'ємною частиною виступів Башара.

З березня 2011 року Башар Асад зіткнувся з серйозною загрозою для свого режиму — в Сирії почалися масові антиурядові протести. Незабаром йому довелося ввести танки і війська в декілька міст, які перетворилися на осередки протестних акцій. У той період Асад заявляв, що його країна стала жертвою "глобальної змови".

До вересня 2011 року виникли збройні опозиційні угруповання, які почали здійснювати дедалі успішніші напади на сирійські війська.

Протести перетворилися на громадянську війну. Ситуація різко загострилася 21 серпня 2013 року, коли в передмісті Дамаска, в Східній Гуті, уряд диктатора вчинив хімічну атаку. За різними оцінками, загинуло від 281 до 1729 людей, включаючи дітей. Після цих подій Росія, Сирія та США досягли угоди про передачу всіх запасів хімічної зброї Сирії під міжнародний контроль.

30 вересня 2015 року Росія ініціювала нову військову кампанію, цього разу в Сирії, офіційно заявивши про намір боротися з тероризмом. Ця операція стала найбільшою та тривалою військовою акцією російських збройних сил за межами країни з часу розпаду Радянського Союзу. Президент Путін вирішив надати підтримку режиму Асаду, відправивши війська, авіацію та значні фінансові ресурси.

І завдяки підтримці російської сторони урядовим силам вдалося відкинути повстанців від Дамаска, відбити від міст між Дамаском і Алеппо. Фактично, допомога Путіна стала основним чинником, який дозволив Асаду зберегти владу.

До середини 2018 року центри опору були зосереджені лише в регіоні Ідліб, де турецькі війська зобов’язалися забезпечити захист від сирійської армії.

Аналітики підкреслюють, що спільний досвід холодної війни суттєво сприяв налагодженню відносин між Сирією та Росією. Режим Башара Асада є ключовим партнером для Москви на Близькому Сході з огляду на стратегічні, ідеологічні та особистісні інтереси; це також служить засобом для балансування американського впливу в цьому регіоні.

У березні 2014 року, на початку російської окупації Криму, Асад підтримав дії Путіна. У Генеральній Асамблеї ООН Сирія проголосувала за визнання незаконного "кримського референдуму".

У квітні 2018 року з'явилася інформація про те, що влітку 2017 року троє дітей президента Сирії - сини Карім та Хафез, а також дочка Зейн - провели час у таборі "Артек", розташованому в окупованому Криму. Асада зазначив, що після цього досвіду його діти "почали глибше усвідомлювати Росію".

На листопад 2024 року режим Башара Асада знову опинився на межі виживання, як це було в 2014 році. За інформацією медіа, Росія вже зобов’язалася направити до Сирії додаткові військові ресурси, щоб придушити повстанців, які активно ведуть наступальні дії.