Віктор Каспрук: Ілюзія потужності Путіна розвіюється. Завершення може настати раніше, ніж він уявляє – Блоги | OBOZ.UA
Впливове британське видання The Telegraph опублікувало статтю під назвою "Міф про силу Путіна розвалюється. Кінець може бути ближчим, ніж йому здається". Автор Марк Бролін підкреслює, що "Трамп нарешті відмовився від старих уявлень часів холодної війни, згідно з якими Росія є настільки потужною, що для запобігання Третій світовій війні ми повинні визнати її здатність залякувати сусідів і перетворювати їх на васалів. Насправді, Росія – це слабка і розхитана держава, що швидко занепадає, і її сфера впливу зменшується вже протягом десятиліть. Вторгнення в Україну було спробою зупинити цей процес, але насправді лише прискорило його. Території, захоплені з величезними втратами, навіть не можуть компенсувати зниження російського впливу в Центральній Азії, на Близькому Сході та в інших частинах Європи".
Далі Марк Бролін пише: "Вирішальний момент настав наприкінці вересня, коли Трамп публічно підтримав пропозицію, що Україна може повернути всю свою територію. Це була не просто риторична розвага; це ознаменувало повний розрив з балаканиною, що "обидві сторони повинні поступитися", яка підривала героїчну українську боротьбу та лестила кремлівській міфології".
Важко уявити роки, коли Росія не була залучена у збройний конфлікт. Адже росіяни завжди були, по суті, підпорядковані своїм царям, панам, комуністам, олігархам та спецслужбам. Багато з них, зазвичай, заявляють у різних опитуваннях, що не цікавляться політикою. Проте, в Росії настав момент, коли політика починає активно впливати на життя людей. Адже саме від імені цього безмовного народу Путін розпочав агресію проти України. І вони, на жаль, вважають, що повинні слідувати вказівкам "царя", покладаючи всі надії на його рішення та відповідальність за дії Російської Федерації.
Однак немає жодного виправдання для народу, від імені якого його лідери, через своїх підлеглих, чинять беззаконня на українських територіях. Чомусь вони вважають, що за це не несуть відповідальності, тому й сподіваються уникнути покарання.
Хоча вже зараз очевидно, що створення міфу про добрих росіян, які стали жертвами злого Путіна, не матиме успіху. Як можуть уникнути покарання ті, хто скоїв військові злочини, вторгнувшись на чужі землі, порушивши міжнародно визнані кордони та здійснюючи відкритий геноцид українського народу, прикриваючись вигаданою турботою про російськомовних громадян в Україні?
Не дивлячись на те, що у Путіна вже закінчуються гроші на фінансування цієї кривавої війни, він готовий стояти з протягнутою рукою перед Китаєм, щоб ще якось оплачувати воєнні витрати та ще трохи відтягнути час своєї остаточної поразки в Україні.
Він задумав тягатися зі Сполученими Штами і Європою, що допомагають Україні, коли тільки в Америки ВВП майже 30 трильйонів доларів, маючи своє ВВП трохи більш 2 трильйонів доларів. І це при тому, що в Російської Федерації немає прибутків від застосування високих технологій. В них мало виробництв, а є лише нафта і газ, які Москві з кожним місяцем все важче продавати, через санкції, що критично звужують коло покупців її енергоносіїв.
Однак існує проблема: якщо Радянський Союз був тоталітарною комуністичною державою, то сучасна Росія, під керівництвом своїх лідерів, стала тоталітарною країною, в якій панує гіпершовінізм. Це зробило її ідеологію значно більш привабливою для населення в порівнянні з комунізмом. В іншому випадку, величезна кількість загиблих, що значно перевищує втрати під час війни в Афганістані, вже могла б призвести до падіння режиму Путіна.
На сьогоднішній день диктатор продовжує приваблювати простаків до своєї війни значними, навіть за російськими мірками, фінансовими винагородами. Проте з часом росіяни можуть замислитися, чи варто йти на цей ризик заради можливості опинитися в страшному пеклі війни. Яка реальна вигода від грошової премії за підписання контракту, якщо в результаті ви отримуєте каліцтва або навіть втрачаєте життя? Померлим гроші вже не принесуть жодної радості.
На даний момент режим Путіна вдається більш-менш утримувати свою терористичну армію, залучаючи молодих чоловіків з віддалених регіонів, неросійських областей, виснажуючи в'язниці та обіцяючи солідні винагороди контрактним солдатам. Проте всі ці джерела поповнення рекрутів поступово, але впевнено вичерпуються.
А Путін відтягує велику мобілізацію, яка перенесе реальність війни безпосередньо в основні російські регіони, включаючи Москву та Санкт-Петербург. Ось чому він не бажає вимагати від генералітету різкого збільшення чисельності військ таким шляхом. Звісно, він може отримати нових солдатів, проте коли москвичі раптом зіткнуться з тисячами "вантажів 200", що повертаються додому щомісяця, війна швидко для них стане ненависною, як і сам деспот.
Легко бути суперпатріотом, коли війна тебе не стосується особисто. Та коли до столиці російської імперії почнуть масово прибувати ліквідовані в Україні російські солдати, їхні матері в Москві почнуть дивитися на проголошену Путіним, так звану СВО, зовсім іншими очима. І після цього його час закінчиться.
Та щоб зараз успішно протистояти навалі московської орди, українцям потрібна постійна допомога у вигляді збільшення кількості високоточної зброї та розвідувальної підтримки Заходу. Наші союзники в Америці та Європі мали б подвоїти зусилля, щоб надати Україні зброю, необхідну для ураження стратегічних російських цілей, командних пунктів та перекриття логістичних шляхів для постачання зброї, пального та продовольства на лінію фронту.
"Військове мистецтво" росії характеризується сумнівною тактикою, яка призводить до жертв серед власних солдатів під час масових атак. Цю стратегію обрали некомпетентні генерали, намагаючись задовольнити перебільшену гордість російського лідера.
Деякі представники російського істеблішменту вже почали усвідомлювати, яким провалом виявилася війна Росії проти України, і які катастрофічні наслідки вона мала для економіки та міжнародного статусу Російської Федерації. Розплата за всі ці дії буде неминучою. Вже сьогодні в РФ відчувається нестача кількох мільйонів робочих рук, і ця проблема лише посилюватиметься з часом. Це свідчить про те, що значна частина трудового потенціалу в Росії залишиться незмінною протягом наступних 25 років або навіть довше, особливо враховуючи стрімке зниження рівня народжуваності в країні.
Перед початком війни з Україною Росія володіла потужними збройними силами, які складалися з професійно підготовлених військовослужбовців. Це особливо стосувалося елітних підрозділів, таких як повітрянодесантні війська, спецназ і морська піхота. Однак, оскільки Путін зробив знищення української державності своєю основною метою і не мав стратегічного мислення, він поспішив відправити всі свої найкращі війська в бій. В результаті, більшість з цих підрозділів були успішно ліквідовані українською армією.
На даний момент, колись велика російська армія майже на 90 складається з сирих, ненавчених новобранців. Хоча повернення нововведення сталінських часів - загороджувальних загонів - дозволяє російським генералам успішно гнати їх в "м'ясні атаки". Під час яких часто виживають лише 3 відсотки з посланих на штурм українських позицій російських піхотинців.
Після завершення війни, яку затіяв цей кремлівський "геніалісімус", Російській Федерації, якщо вона звісно зможе зберегтися в нинішніх кордонах, знадобиться не менше десятиліття для того, щоб відновити армію, яку знищив Путін. І все це стало наслідком некомпетентності та зухвалості Кремля.
Пострадянська армія Росії залишалася в стані стагнації, не зазнаючи змін і розвитку. Натомість українські військові отримували навчання на Заході, що дало їм можливість адаптуватися, вдосконалювати свої навички та еволюціонувати. Основною помилкою та коренем усіх проблем Москви стало рішення Путіна розпочати війну проти України.
Російська військова машина та військово-промисловий комплекс, котрі заточені на війну, дозволяють узурпатору ще трохи продовжити тривалість вторгнення на українські землі. Хоча тепер може він й хотів би загнати "джина війни" назад до пляшки, але час для цього вже безнадійно упущений.
Путін, чіпляючись за свою війну в Україні, цілеспрямовано наближає Росію до її розвалу. Він показав всьому світові справжнє обличчя Російської Федерації, її антиутопічне суспільство, яке Росії вдавалося довго приховувати, ховаючи його за фасадом вдаваного добробуту своєї столиці - Москви.
Внаслідок війни, розв'язаної Путіним в Україні, вже спостерігається значна демографічна криза, скорочення тривалості життя, а також зростання рівня алкоголізму, наркозалежності, самогубств і порушення балансу між чоловіками та жінками. Суспільство в Росії все більше піддається деградації, і якщо ця тенденція продовжить існувати, у росіян не видно жодних ознак позитивного майбутнього як нації.
Британський аналітик Марк Бролін висловлює думку, що: "Протягом тривалого часу вважалося, що лише США здатні стримати могутню Росію. Однак більш точним є інше сприйняття: Росія настільки структурно вразлива, що чітка моральна позиція, цілеспрямований тиск та підтримка асиметричних переваг України можуть суттєво змінити як військову ситуацію, так і політичну стратегію Москви".
