Віктор Каспрук: Боротьба добра проти зла: Україна не має права на поразку — Блоги | OBOZ.UA
Жодна країна в світі не зможе почуватися в безпеці, якщо агресія Росії проти суверенної України залишиться без наслідків. Амбіції Кремля щодо глобального домінування потрібно стримати в Україні, інакше Європа ризикує стати їх наступною жертвою.
Російський диктатор Путін хоче залишити за Російською Федерацією всі окуповані Москвою території України. В Кремлі не можуть зрозуміти, що не існує такої сили, яка схилила терези протистояння в сторону капітуляції, що означало б відмову українців від своєї країни та самих себе. Ті політичні сили на Заході, котрі посилають сигнали Києву, що настав час домовлятися на умовах РФ, підштовхують Україну до того, що вона марно чинила відчайдушний опір світовому злу. По суті визнаючи цим, що ні Америка, ні Європа не бажають боротися за дотримання законів, правил та демократичних процедур, які були прийняті міжнародною спільнотою після Другої світової війни.
Путін дуже сподівається, що якщо допомогу Україні вдасться пригальмувати або вона надаватиметься надалі в недостатніх для успішного протистояння московській агресії обсягах, він залишить за Російською Федерацією усі загарбані українські землі.
Виграш чи програш України у боротьбі з російським тоталітаризмом не слід оцінювати лише як перемогу або поразку в рамках регіонального конфлікту. Якщо Україна зазнає невдачі, це матиме серйозні наслідки для всього світу, адже така поразка б означала також поразку Сполучених Штатів і країн НАТО. Це призвело б до зниження статусу Америки як наддержави та сигналізувало б союзникам Вашингтону, що Білий дім виявився ненадійним партнером, нездатним виконати обіцянки щодо захисту, які були дані Україні в обмін на відмову від ядерної зброї. Україні необхідно перемогти, адже від цього залежить не лише її майбутнє, а й доля Сполучених Штатів.
Наївно сподіватися на те, що вдасться домовитися з Путіним. Оскільки той готовий домовлятися тільки на своїх умовах. Адже єдиний договір, на який він здатен погодитися, це той, за яким він збереже окуповані українські території, що він оголосить як свою перемогу. Жодна країна в світі не зможе почуватися в безпеці, якщо агресія Росії проти суверенної України залишиться без наслідків. Амбіції Кремля щодо глобального домінування потрібно стримати в Україні, інакше Європа ризикує стати їх наступною жертвою.
24 лютого відзначиться вже третя річниця з моменту, коли Російська Федерація збройно атакувала Україну. У Вашингтоні та Брюсселі вважають, що українці здатні протистояти агресії з боку Москви без необхідності прямого втручання НАТО. Однак, не всі на Заході усвідомлюють психологію російського лідера і складну ситуацію, в якій він опинився, розв'язавши війну проти України.
Тепер кожен день продовження цієї війни - це продовження в часі на день правління Путіна. В Москві розраховують на те, що чисельність населення Росії більше, ніж втричі перевершує населення України. І тому кремлівці готові використовувати це населення, щоб перемогти своїх противників завдяки кількісному складу своїх військ. У Кремлі дуже сподіваються на те, що в України швидше закінчаться мобілізаційні ресурси, ніж економіка Росії повністю впаде.
Для Заходу існує складна дилема: необхідно оцінити реалістичний підсумок цієї війни та визначити, чи готове НАТО до прямого втручання, взявши на себе ризик ескалації конфлікту з Росією. Зрозуміло, що з часом Путін, ймовірно, спробує захопити країни Балтії, а також розширити свої амбіції з Калінінградської області до Польщі. Якщо рішення про втручання НАТО в російсько-українську війну виявиться найоптимальнішим, його слід ухвалити якомога швидше.
Колись у Заходу була можливість уникнути конфлікту між Росією та Україною, якщо б Україна була прийнята до НАТО, але цю можливість не використали. Сьогодні Путін вважає, що у нього є шанс здобути перемогу у війні, необхідно лише тиснути на Україну. На жаль, багато західних керівників все ще вірять, що тоталітарні режими діють за тими ж принципами, що й демократичні країни, сприймаючи сучасну Росію як просто більш спотворену версію західної держави. Це уявлення впливає на їхню стратегію стосовно України та Росії.
Вибудовуючи свою стратегію щодо Московщини, обов'язково необхідно враховувати власну військову готовність, остаточну енергетичну незалежність від РФ та загрозу з боку Китаю, який таємно допомагає Росії, вичікуючи на свій час. Упорядковуючи список власних політичних інтересів, США та ЄС не варто розглядати Україну окремо від майбутнього західної цивілізації. Оскільки, як показав увесь попередній політичний досвід, це неправильне і згубне рішення.
Щоб затримати момент своєї остаточної поразки, Путін навмисно обрав шлях до руйнування російських збройних сил. Це руйнування відбувається надзвичайно ефективно. Проте для досягнення перемоги Україні потрібно більше, ніж те, що вона наразі отримує від своїх союзників. Важливо прискорити постачання сучасної західної зброї, включаючи винищувачі, ракети та артилерію великої дальності.
Якщо Україна не досягне перемоги, то наслідки відчують не лише Сполучені Штати, а й Європа може зазнати ще більших втрат. Схоже, що США та Європейському Союзу слід розробити новий підхід до стратегії і тактики для досягнення успіху в цій війні. Поточна тактика, що полягає у вичікуванні та послабленні військового та економічного потенціалу Росії до критичних меж, навряд чи принесе швидкий результат, особливо з урахуванням того, що багато країн ЄС не проявляють достатньої рішучості. Важливо пам'ятати, що тиран готовий кидати мільйони своїх співгромадян у "жерло війни", і це може тривати до тих пір, поки Путін не піде з життя або його не усунуть з влади найближчі соратники.
Росія під керівництвом Путіна, поки залишається на карті, ніколи не визнає свою поразку у конфлікті з Україною. Отже, єдиний можливий шлях до встановлення миру полягає в тому, щоб Російська Федерація, в її нинішньому вигляді, припинила своє існування. У цьому контексті можна навести безліч прикладів, коли нації, які мали перевагу над сусідами, падали під тиском історичних обставин.
Досягти порозуміння з тоталітарними режимами неможливо. Яскравим прикладом цього стали політичні та економічні поступки, які зробили США та Європейський Союз у відносинах з Росією та Китаєм. Можна стверджувати, що цей невдалий експеримент зазнав нищівного краху. Москва та Пекін почали вірити у свою винятковість і раптово прагнути стати світовими наддержавами, не маючи жодних вагомих підстав для цього.
Контролювати ситуацію Америка і Європа здатні лише силою. І якщо Росії не дати знищити українську державність, а потім Україна стане членом НАТО і Європейського союзу, то це надовго вгамує експансіоністські апетити РФ, чи того територіального утворення, що у підсумку від неї може залишитися. Так само, якщо США завадять Китаю досягти бажаної гегемонії у Тихому океані, йому знадобиться багато часу, ніж Пекін наважиться на якісь серйозні дії щодо Тайваню.
Якщо коротко сформулювати цілі у цій війні України та Росії, то Україна бореться за своє виживання, як держави та за існування українців, як нації, а Росія бореться за завоювання чужих територій і знищення українського народу. По суті - це боротьба добра і зла, якими б моральними критеріями хто не користувався.
Для Путіна конфлікт з Україною був необхідний з двох основних причин. Перша полягала в потребі створити екзистенційну загрозу, щоб відволікти увагу російських громадян від критичного стану економіки країни, яка наближалася до стагнації. Це сталося на фоні численних корупційних зловживань, що призвели до втрати кількох трильйонів нафтодоларів. Друга, не менш важлива причина, полягала в страху деспота перед демократичними настроями в Україні, адже їх поширення могло загрожувати його владі в Росії.
У масштабній війні національна рішучість є критично важливою для досягнення перемоги. Українці яскраво ілюструють це перед усім світом. Пропозиції Москви про капітуляцію, масковані під "мир" на умовах Росії, лише сприяють підбурюванню інших авторитарних режимів до нових злочинів. Провал США в Афганістані став каталізатором для російської агресії в Україні. Ми не можемо допустити, щоб поступки Росії в Україні стали причиною вторгнення Китаю в Тайвань. У світі все взаємопов'язано.
На даний момент Заходу значно вигідніше уникати безпосереднього конфлікту з Росією, підтримуючи Україну в її боротьбі проти Путіна, аніж вступати у військове протистояння з Російською Федерацією. Ефективніше зупинити агресора за допомогою американського та європейського озброєння, а також українських сил, ніж вдаватися до втручання військ НАТО в майбутньому.
Сполучені Штати вимушені бути охоронцями Європи та світу, оскільки якщо вони не зроблять того, що вже склалося історично, то демократична спільнота отримає лише більший безлад, для ліквідації якого потрібно буде набагато більше ресурсів і військових затрат.
Коли Америка надасть Україні підтримку для перемоги над Росією, вона створить в Європі потужного та вдячного партнера на багато майбутніх поколінь. Вступ України до ЄС і НАТО надасть новий імпульс розвитку та колективної безпеки об'єднаній Європі. Це стане важливою метою, за яку варто боротися і досягати успіху.
