Виктор Каспрук: Конфликт света и тьмы: Украина не имеет шансов на поражение -- Блоги | OBOZ.UA
Ни одна страна в мире не сможет чувствовать себя в безопасности, если Россия останется безнаказанной за свое нападение на суверенную Украину. Намерения Кремля по завоеванию мирового влияния необходимо сдержать именно в Украине, иначе Европа рискует оказаться следующей в этом списке.
Далее представлен текст на языке оригинала.
Російський диктатор Путін хоче залишити за Російською Федерацією всі окуповані Москвою території України. В Кремлі не можуть зрозуміти, що не існує такої сили, яка схилила терези протистояння в сторону капітуляції, що означало б відмову українців від своєї країни та самих себе. Ті політичні сили на Заході, котрі посилають сигнали Києву, що настав час домовлятися на умовах РФ, підштовхують Україну до того, що вона марно чинила відчайдушний опір світовому злу. По суті визнаючи цим, що ні Америка, ні Європа не бажають боротися за дотримання законів, правил та демократичних процедур, які були прийняті міжнародною спільнотою після Другої світової війни.
Путін дуже сподівається, що якщо допомогу Україні вдасться пригальмувати або вона надаватиметься надалі в недостатніх для успішного протистояння московській агресії обсягах, він залишить за Російською Федерацією усі загарбані українські землі.
Перемога чи поразка України у боротьбі з російським тоталітаризмом - це не просто результат локальної війни. Якщо Україна зазнає поразки, це стане знаковим ударом для всього світу, адже це означатиме поразку для Сполучених Штатів та країн НАТО, втрату статусу Америки як наддержави. Це також підриває довіру до Вашингтона як надійного союзника, здатного виконувати свої зобов'язання, зокрема, захистити Україну в обмін на відмову від ядерного арсеналу. Україні важливо перемогти, адже від цього залежить не лише її майбутнє, а й безпека США та їхніх союзників.
Наївно сподіватися на те, що вдасться домовитися з Путіним. Оскільки той готовий домовлятися тільки на своїх умовах. Адже єдиний договір, на який він здатен погодитися, це той, за яким він збереже окуповані українські території, що він оголосить як свою перемогу. Жодна нація світу не буде більше в безпеці, якщо напад Росії на суверенну державу Україну залишити безкарним. Наміри Кремля на світове панування треба зупинити в Україні, якщо Європа не хоче стати наступною.
24 лютого відзначиться третя річниця з моменту, коли Російська Федерація нахабно вторглася в Україну. У Вашингтоні та Брюсселі вважають, що українці здатні боротися з Москвою без безпосереднього залучення НАТО. Проте не всі на Заході усвідомлюють психологічний стан російського диктатора та обставини, в які він опинився, розпочавши війну проти України.
Сьогодні кожен день, що триває ця війна, означає ще один день правління Путіна. У Москві вважають, що населення Росії значно перевищує українське, більше ніж у три рази. Тому кремлівські стратеги готові використовувати чисельність своїх військ, сподіваючись на перемогу завдяки кількісній перевазі. У Кремлі з нетерпінням очікують, що в України закінчаться мобілізаційні ресурси раніше, ніж економічна система Росії зазнає повного колапсу.
Дилема для Заходу в тому, що необхідно розглядати реалістичний результат цієї війни та бути готовими визначитися, чи НАТО готове безпосередньо втрутитися й піде на ризик ескалації конфлікту з Російською Федерацією. Адже очевидно, що, рано чи пізно, Путін спробує вдертися в держави Балтії, а з Калінінградської області і до Польщі. Якщо втручання НАТО у війну Росії в Україні стане єдиним найкращим рішенням, то варто це зробити якомога раніше.
Свого часу у Заходу був шанс запобігти російсько-українській війні, прийнявши Україну до НАТО, але ним не скористалися. Зараз Путін думає, що у нього є шанс виграти війну, необхідно лише дотиснути Україну. На жаль, ще багатьом західним лідерам здається, що тоталітарні держави грають за тими ж правилами, що й демократичні держави, а сучасна Росія - це просто набагато погіршений варіант західної країни. Тому саме з цього вони й виходять, вибираючи свою стратегію щодо України та Росії.
Розробляючи стратегію стосовно Московії, необхідно ретельно враховувати власну військову готовність, досягнення повної енергетичної незалежності від Російської Федерації та потенційні загрози з боку Китаю, який таємно підтримує Росію, чекаючи зручного моменту. Формуючи пріоритети своїх політичних інтересів, США та ЄС повинні усвідомлювати, що Україна не може бути розглянута окремо від майбутнього західної цивілізації. Адже, як свідчить попередній політичний досвід, це є помилковим і небезпечним кроком.
Щоб відтягнути час своєї остаточної поразки Путін свідомо пішов на знищення російської армії. І це знищення відбувається в найефективніший спосіб. Але для перемоги Україні потрібно значно більше, ніж те, що вона нині отримує від наших союзників. Необхідно пришвидшити постачання західної сучасної зброї, включаючи літаки-винищувачі, ракети та артилерію великої дальності.
Якщо не виграє Україна, то програє не тільки Америка, Європа може програти ще більше. Виглядає на те, що США і Євросоюзу необхідно сформулювати нову стратегію та тактику перемоги у цій війні. Нинішня тактика вичікування та доведення до критичного рівня військового та економічного потенціалу Росії не дасть бажаного швидкого результату, особливо через те, що багато апатичних країн ЄС не займають сміливішої позиції. Необхідно враховувати, що тиран готовий кидати у "топку війни" мільйони росіян, і це може тривати доти, поки Путін не помре, чи його нарешті не скине з престолу його найближче оточення.
Росія під керівництвом Путіна, поки продовжує своє існування, ніколи не визнає поразки у конфлікті з Україною. Отже, єдиний шлях до встановлення миру полягає в тому, щоб Російська Федерація, у своїй теперішній формі, припинила своє існування. У цій ситуації можна навести безліч прикладів, коли навіть сильніші нації зазнавали краху під тиском непередбачуваних обставин.
Домовитися з тоталітарними державами неможливо. Це наочно показало надання політичних і економічних преференцій та зближення США і ЄС з Російською Федерацією й Китаєм. Можна сказати, що цей невдалий експеримент з тріском провалився. Москва і Пекін повірили у свою винятковість та різко забажали стати наддержавами, не маючи для цього жодних серйозних передумов.
Америка та Європа можуть контролювати ситуацію лише через силу. Якщо Росії не дозволити знищити українську незалежність, а згодом Україна стане членом НАТО і Європейського Союзу, це суттєво стримає експансіоністські амбіції РФ або того, що залишиться від неї. Аналогічно, якщо США запобігатимуть Китаю досягти своєї мети щодо гегемонії в Тихому океані, Пекіну знадобиться чимало часу, перш ніж він вирішиться на серйозні дії стосовно Тайваню.
Якщо коротко сформулювати цілі у цій війні України та Росії, то Україна бореться за своє виживання, як держави та за існування українців, як нації, а Росія бореться за завоювання чужих територій і знищення українського народу. По суті - це боротьба добра і зла, якими б моральними критеріями хто не користувався.
Для Путіна війна з Україною стала необхідністю з двох ключових причин. По-перше, він потребував екзистенційної загрози, щоб відвернути увагу російського населення від економічних проблем, які наближалися до стагнації. Це сталося через те, що він та його оточення привласнили та витратили величезні суми нафтодоларів. По-друге, не менш важливо, що деспот сильно побоювався демократичного руху в Україні, адже його поширення на територію Росії могло б загрожувати його владі.
У контексті повномасштабної війни національна воля є критично важливою для досягнення перемоги. Українці яскраво демонструють це всьому світу. Капітуляція, замаскована під "мир" на умовах Росії, яку Москва постійно пропонує Києву, лише сприятиме підштовхуванню інших авторитарних режимів до нових злочинів. Провал США в Афганістані став каталізатором для російської агресії в Україні. Не можна допустити, щоб поступки Росії в Україні стали причиною вторгнення Китаю в Тайвань, адже всі процеси у світі тісно взаємопов’язані.
На даний момент для Заходу є більш вигідним уникнути безпосереднього конфлікту з Росією, підтримуючи Україну в її зусиллях витіснити Путіна з українських земель. Краще зупинити агресора за допомогою американської та європейської зброї в руках українських військових, аніж намагатися зробити це з використанням військ та озброєння НАТО в майбутньому.
Сполучені Штати вимушені бути охоронцями Європи та світу, оскільки якщо вони не зроблять того, що вже склалося історично, то демократична спільнота отримає лише більший безлад, для ліквідації якого потрібно буде набагато більше ресурсів і військових затрат.
Після того, як Америка допоможе Україні перемогти Росію, вона матиме в Європі сильного і вдячного союзника на багато поколінь вперед. А після вступу України до ЄС і НАТО об'єднана Європа отримає новий могутній імпульс свого розвитку і колективної безпеки. І за це варто всім боротися та перемагати.
