Виктор Швец: В чем заключается помощь Украины для Трампа? — Блоги | OBOZ.UA

Конфлікт в Ірані активно розвивається, стаючи дедалі більш небезпечним для міжнародної спільноти. Знову варто відзначити той факт, що основним бенефіціаром цієї війни між США, Ізраїлем та Іраном є Володимир Путін.

Додатково, ця війна суттєво відволікає міжнародну спільноту від конфлікту в Україні, що є вигідним для путіна. Проте, така вигода буде тривати недовго і в підсумку не принесе йому очікуваних результатів.

Багато людей вважають, що Трамп, розпочавши війну разом з Ізраїлем, не взяв до уваги кілька критично важливих факторів, які можуть призвести до серйозних негативних наслідків. Є надія, що адміністрація Трампа зможе зробити необхідні висновки з перших двох тижнів конфлікту в Ірані. А поки що давайте зосередимося на одній з найбільших проблем, що виникає для Трампа і може мати для нього значні наслідки.

Ормузька протока.

Обмін авіаударами між Сполученими Штатами, Ізраїлем та Іраном триває вже близько двох тижнів. На фоні цього збройного конфлікту рух танкерів через Ормузьку протоку — вузький водний коридор, який забезпечує приблизно чверть світового морського транспорту нафти і п'яту частину постачань зрідженого природного газу — фактично призупинився.

Величезні порти, такі як Джебель-Алі в Дубаї та порт Халіфа в Абу-Дабі, зупинили свою діяльність після того, як іранські військові минулого тижня застерегли судна (танкери) від проходження через протоку у відповідь на атаки США та Ізраїлю.

На сьогоднішній день забезпечення повної безпеки в Ормузькій протоці виключно силами США залишається складним завданням, незважаючи на значну військову присутність.

З кінця лютого 2026 року протока буде здебільшого недоступна для більшості торговельних суден.

США зосередили у регіоні значні сили, включаючи авіаносці USS Abraham Lincoln та USS Gerald R. Ford. Ці сили здатні знищити іранський регулярний флот, але не можуть повністю нейтралізувати асиметричні загрози, які несподівано для Трампа виникли.

Президент Трамп оголосив, що Військово-морські сили Сполучених Штатів незабаром почнуть охороняти танкери, і це, ймовірно, відбудеться до завершення березня 2026 року.

За даними джерел Reuters, ВМС США майже щодня відмовляють представникам судноплавної галузі у наданні військового супроводу через Ормузьку протоку, пояснюючи, що ризик нападів на судна нині занадто високий. Ці дані розходяться із заявою Трампа на початку війни про те, що Військово-морські сили США почнуть супроводжувати танкери через Ормузьку протоку.Військові експерти та видання, такі як The Wall Street Journal, зазначають, що навіть наземна операція не гарантує безпеки через "москітний флот" Ірану (сотні катерів), мобільні берегові ракетні батареї та можливість масового мінування протоки.

10 березня американські військові знищили іранські кораблі в Ормузькій протоці, в тому числі 16 мінних загороджувачів, згідно з повідомленням Центрального командування Збройних сил США.

Напередодні CNN та CBS News, посилаючись на свої джерела, повідомили про те, що Іран розпочав процес мінування Ормузької протоки.

Трамп висловив думку, що якщо це дійсно так, то іранські збройні сили повинні "негайно" усунути всі міни, інакше "Тегеран зіткнеться з безпрецедентними наслідками". Варто зазначити, що сам прохід є досить вузьким, тому теоретично замінувати його судноплавну ділянку не повинно бути складно.

Однак, навіть якщо США намагатимуться встановити контроль над самою протокою, вони не зможуть повністю забезпечити безпеку проходження суден. Іран здатен ефективно перешкоджати морським перевезенням в Ормузькій протоці навіть без використання мін. В країни є потужні берегові протикорабельні ракети, безпілотні катери та різноманітні дрони, а також легкі судна, які можуть використовуватися пілотами-самогубцями для атак на кораблі.

Спроба мінування Ормузького протоку може бути розглянута не лише як військова акція, а й як економічно-психологічна стратегія з боку Ірану. Навіть одна-дві вдалих атаки на танкери з іранського боку здатні суттєво підвищити страхові тарифи на судна, які виходять з Перської затоки. Це, в свою чергу, може мати значний вплив на судноплавство в регіоні загалом.

І прохід цивільних суден, в тому числі і через Ормузьку протоку, знову зупиниться. Можливо, саме на це і розраховує Іран - заблокувати судноплавство в Перській затоці, або зробити його максимально контрольованим.

Згідно з інформацією, наданою британським агентством United Kingdom Maritime Trade Operations, з моменту початку конфлікту в Ормузькій протоці зафіксовано 13 атак на судна в Перській та Оманській затоках.

11 березня, в середу, два вантажних судна зазнали влучання невідомих снарядів, тоді як ще одне судно було уражене приблизно за 80 кілометрів на північний захід від Дубая. У той же час Корпус вартових ісламської революції Ірану оголосив про проведення найбільш масштабних та інтенсивних атак з початку конфлікту.

Колишній співробітник ізраїльських спецслужб та поліції Мігдаль у бесіді з "Новою газетою Європа" роз'яснює, що іранські мінні загороджувачі представлені у вигляді катерів, які перевозять по дві-три морські міни. Ці катери виходять на задані позиції, де декілька осіб скидають міни у море. — Це можуть бути традиційні морські міни. Проте є ймовірність, що Іран придбав у Китаю й більш складні моделі мін, які занурюються під воду. Вони здатні виявляти проходячі судна за допомогою датчиків, спливають на поверхню та завдають удару по днищу, — вважає Мігдаль.

Він підкреслює, що США серйозно ставляться до знищення іранського флоту: вже знищено багато великих суден, а також здійснюються атаки на "москітний флот". Однак наразі найбільшу загрозу для судноплавства становлять різноманітні безпілотники.

У безпілотних літальних апаратах системи "Шахед" завдяки зменшенню витрат пального для польоту на короткі відстані значно збільшено вагу бойової частини. У режимі аятол таких дронів може бути десятки тисяч. Вони створюють суттєву загрозу не лише для судноплавства.

Мігдаль відзначає, що для ефективної протидії іранським кораблям, ракетам та безпілотникам потрібно розмістити американські есмінці, корвети та фрегати на певній дистанції в Ормузькій протоці. Це забезпечить захист торгових суден під час їх проходження. Однак такий крок може зробити американські військові судна головною мішенню для атак з боку Ірану.

Сполучені Штати активно закликають країни НАТО, Китай та інших великих споживачів нафти направити свої військові кораблі для патрулювання. Американські авіаносні групи наближаються до зони конфлікту: авіаносець "Лінкольн" наразі розташований в Індійському океані, а в Середземне море прямує група кораблів на чолі з авіаносцем "Джордж Буш", яка займе позиції біля берегів Кіпру. Питання щодо дій держав Перської затоки залишаються відкритими. Арабські Емірати, Бахрейн, Катар, Оман, Саудівська Аравія та Кувейт витратили величезні суми на закупівлю сучасних озброєнь. Багаторазово на екранах телевізорів демонструвалися сучасні військові судна, на яких екіпаж у білій формі зустрічає чергового шейха. Проте жодна з цих країн не проявляє бажання брати участь у забезпеченні безпеки мореплавства в Ормузькій протоці, хоча це перш за все потрібно їм самим. Однак жоден з них не готовий до військових дій, які могли б завадити іранським спробам блокувати протоку, зазначає Мігдаль.

Франція оголосила про запуск своєї власної оборонної місії в рамках операції Aspides.

Індія також запропонувала задіяти свій флот для захисту постачання.

G7 розглядає варіант організації спільного конвоювання.

Безперечно, що трафік через протоку знизився більш ніж на 90%. Іран вибірково пропускає певні судна, в той час як атакує ті, що мають зв'язок зі США або Ізраїлем. Вартість нафти піднялася до 100-105 доларів за барель через логістичний колапс. Таким чином, хоча США можуть мати перевагу у відкритому конфлікті, забезпечити "повний контроль" та безпечний прохід усіх суден у вузькій протоці вкрай важко без політичного врегулювання або нейтралізації всіх берегових можливостей Ірану, що може зайняти тривалий час.

У той же час, вартість дизельного пального, бензину, авіаційного пального та нафти, яка використовується для виготовлення пластмас і дорожнього пального, продовжує зростати. Ринок газу має ризик зіткнутися з найсерйознішим потрясінням з моменту початку повномасштабної агресії Росії проти України, що кардинально змінило глобальну торгівлю газом і змусило Європу терміново шукати нові альтернативні джерела.

Ормузька протока -- один із найважливіших стратегічних вузлів світової торгівлі. Зазвичай, через неї проходить близько 100 суден на день.

За даними Lloyds List Intelligence, з початку війни через протоку пройшло близько 15 суден, більшість з яких належать до так званого "тіньового флоту", що перевозить іранську нафту до Китаю та Індії. Багато з яких - невеликі китайські танкери, які повідомляють про свою присутність та походження КВІР через гучномовці та короткохвильове радіо.

Відомо, що останні роки спостерігається дефіцит дизельного палива через перебої у зв'язку з війною Росії з Україною, але війна Ізраїлю та США з Іраном, як передає Reuters, значно посилює проблему.

"Дизельне паливо є найбільш уразливим продуктом у структурному контексті цього конфлікту," - зазначив Шохрух Зухрітдінов, засновник компанії Nitrol Trading, розташованої в Дубаї. "Цей вид пального є ключовим для вантажних перевезень, сільськогосподарського сектора, гірничої промисловості та інших виробничих процесів, що робить його найчутливішим до макроекономічних змін барелем у системі".

За оцінками енергетичного економіста Філіпа Верлегера, втрати постачань дизельного пального через збої в Ормузькій протоці коливаються в межах 3-4 мільйонів барелів щоденно, що становить приблизно 5-12% від загального світового споживання.

Ще 500 000 барелів дизельного палива на добу буде втрачено через блокування експорту з близькосхідних нафтопереробних заводів, додав він. "Закривши (Ормузьку протоку), Іран скоротив експорт багатої на дистиляти близькосхідної сирої нафти, реактивного палива та дизельного палива. У шахах для цього є термін: ШАХ", - сказав він.

З початку війни ціни на дизель зросли швидше, ніж на нафту та бензин. За словами Верлегера, на роздрібному ринку вони можуть подвоїтися, якщо протока буде закрита надовго.

Ціни на ф'ючерси дизельного пального в США піднялися більше ніж на 28 доларів за барель у період з 27 лютого по 10 березня, тоді як вартість нафтових ф'ючерсів зросла більш ніж на 16 доларів. Джеймс Ноель-Бесвік, аналітик компанії Sparta Commodities, застерігає, що стабільне підвищення цін на дизель і авіаційне паливо може вплинути на зниження попиту та сповільнити зростання світової економіки.

Підвищення цін на дизельне паливо може невпинно відобразитися на вартості продуктів харчування. Як зазначив Шаї Хоссейнзаде з OnyxPoint Global Management, американські фермери вже можуть знизити темпи посівної кампанії через зростання витрат на паливо. В Азії маржа на дизель з низьким вмістом сірки досягла 33 доларів за барель, що на приблизно 12 доларів перевищує показники до початку конфлікту.

Проте, конфлікт в Ірані призвів не лише до серйозного нестачі пального, але й став загрозою для світової продовольчої безпеки, адже він блокує важливі транспортні маршрути та наносить удари по інфраструктурі.

Іран фактично заблокував протоку, через яку проходить близько 20% світових постачань нафти, а також значна частина готових нафтопродуктів. Атаки на провідні нафтопереробні заводи, включаючи Saudi Aramco в Саудівській Аравії, а також на енергетичну інфраструктуру Ірану, значно знизили виробництво середніх дистилятів. Австралія та Індонезія, які є найбільшими імпортерами очищеного пального, зіткнулися з терміновим скороченням постачань, оскільки 90% пального з цього регіону йшло на азіатський ринок. У Сінгапурі ціна на авіагас зросла на 72% і досягла рекордних $225 за барель, тоді як дизель у США подорожчав на 28% упродовж двох тижнів конфлікту. За прогнозами, перебої в постачаннях можуть додати 0.8% до глобальної інфляції. Вартість нафти марки Brent вже перевищила $100 за барель. Паливо становить до 40% витрат авіакомпаній, і дефіцит призводить до скасування рейсів та підвищення цін на квитки на 10-20%. Подорожчання морського фрахту та страхових внесків через військові ризики також збільшує кінцеву вартість усіх споживчих товарів.

Ормузька протока є важливим шляхом, через який проходить приблизно 33% світових обсягів постачання сірки та аміаку. Блокування цього маршруту може суттєво загрожувати світовому сільському господарству, викликавши серйозний дефіцит добрив. Зростання цін на дизельне паливо впливає на витрати на експлуатацію сільськогосподарської техніки та транспортування продуктів харчування, що може призвести до нової хвилі продовольчої кризи. Експерти застерігають про можливі ризики для країн, які сильно залежать від імпорту, через дестабілізацію ланцюгів постачань у регіоні Перської затоки.

Отже, на сьогоднішній день обстановка в районі Ормузької протоки залишається напруженою.

Якщо адміністрація Трампа не зможе відновити доступ до цього важливого маршруту, це матиме вплив не лише на глобальну економіку, але й на політичну стабільність у самих Сполучених Штатах.

Які ключові загрози можуть виникнути в разі невдачі розблокування:

1.Економічні наслідки -

Рекордне зростання цін на нафту та газ: Через протоку проходить близько 25% світового трафіку нафти та зрідженого природного газу (ЗПГ). Блокаду вже названо найбільшим порушенням енергопостачання в історії.

2. Світова нестача товарів -

Припинення поставок може негативно вплинути на виробництво напівпровідників через нестачу гелію, а також на агросектор через брак добрив.

Інфляція в США: Зростання цін на бензин вже стало серйозною політичною проблемою для Трампа. Тривала блокада може призвести до економічного спаду та зростання невдоволення виборців.

3.Геополітичні та військові ризики, ескалація конфлікту -

Трамп вже висловлював погрози Ірану щодо "незвичайних військових наслідків". Невдача у вирішенні цього питання дипломатичними методами або через обмежені військові дії може призвести до масштабного конфлікту на Близькому Сході.

4. Випадання США з позицій лідерства -

Трамп звернувся до інших держав із закликом відправити свої військові кораблі для охорони протоки. У випадку, якщо союзники не відреагують або операція зазнає невдачі, це може суттєво підірвати репутацію США як надійного захисника морських маршрутів.

5.Пошуки шляхів обходу -

Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати вже налаштували свої трубопроводи для транспортування сирої нафти, обходячи протоку. Однак експорт нафтопродуктів залишається значною мірою прив'язаним до маршрутів танкерів.

6. Внутрішньополітична обстановка в США та політичний тиск - Президентські радники застерігають про значні політичні ризики і закликають шукати способи вирішення конфлікту. Невдача операції може зміцнити позиції опозиційних сил і спровокувати дебати щодо можливого імпічменту в разі серйозних економічних криз.

Чи здатна Україна врятувати Трампа?

Чи здатні українські технології сприяти Трампу у розблокуванні Ормузької протоки?

Отже, українські технології вважаються важливим елементом для забезпечення безпеки в Ормузькій протоці, особливо завдяки спільним інноваціям. Великобританія має намір впровадити тисячі дронів Octopus — це спільна розробка України та Великобританії, яка враховує бойовий досвід з України. Ці безпілотники призначені для охорони морських шляхів та нейтралізації загроз у цій важливій водній артерії. Українські дрони-перехоплювачі сприймаються як новий підхід до захисту від атак іранських безпілотників на Близькому Сході.

Окрім цього, вивчається можливість використання безпілотних технологій для виявлення та ліквідації морських мін, які, ймовірно, Іран розмістив у протоках.

Великобританія і Сполучені Штати ведуть переговори щодо спільної морської акції, спрямованої на подолання нафтової блокади. В цій операції використання дронів може стати ключовим фактором для оперативного розблокування без необхідності залучення значних військових сил.

Трамп закликав країни НАТО та інших союзників долучитися до розблокування протоки, натякаючи, що допомога Україні може залежати від участі європейських партнерів у вирішенні кризи на Близькому Сході.

Отже, українські безпілотники (або системи, створені у співпраці з Україною) фактично інтегруються у світову стратегію безпеки, здатну протистояти тактикам мінування і безпілотних атак, що застосовує Іран для контролю Ормузької протоки.