Віталій Портников: Можливості Кароля Навроцького — Блоги | OBOZ.UA
Перша зустріч Володимира Зеленського з новим президентом Польщі Каролем Навроцьким могла стати приводом для полегшення. Протокольний конфлікт, що виник, було успішно вирішено, а Варшава тепер висловлює підтримку Україні єдиним фронтом. Ми повертаємося до тих часів, коли як президент, так і премʼєр Польщі дотримувалися спільної позиції. Варто зазначити, що Анджей Дуда, який представляв той самий політичний табір, що й Кароль Навроцький, мав гармонійні стосунки як з однопартійцем Матеушем Моравецьким, так і з опонентом Дональдом Туском.
Проте, я б не став переоцінювати значення цієї зустрічі. По-перше, важливо врахувати, що вплив Кароля Навроцького на польську політику поки що не є таким значним. Можливості польського президента не можна порівнювати з можливостями його українського колеги, оскільки президент України виконує роль неформального лідера чинної парламентської більшості, тоді як президент Польщі взаємодіє з опозиційною парламентською більшістю, яка не має інтересу в реалізації його ініціатив. Тому, для обговорення реальних політичних питань, Зеленському варто звертатися до прем'єр-міністра Польщі.
По-перше, варто зазначити, що, незважаючи на можливі бесіди між Навроцьким та Зеленським, політичні цілі нинішнього президента Польщі суттєво відрізняються від тих, які ставив перед собою його попередник. Анджей Дуда прагнув стати одним з ключових європейських лідерів, які протистоять російській агресії, що підсилювало його авторитет як в Польщі, так і на міжнародній арені. Каролю Навроцькому необхідно стати лідером для поляків, які дотримуються різноманітних правих поглядів — від консервативних до ультраправих. Саме такий статус може перетворити його на основного посередника у випадку, якщо після наступних парламентських виборів партія "Право і справедливість" шукатиме підтримки серед правих радикалів для повернення до влади. Це — унікальна можливість для Навроцького, оскільки в такій ситуації він зможе перетворитися з ритуальної фігури на активного гравця політичної сцени, який стане важливим для всіх.
Але в цій ситуації Навроцький не може відштовхувати електорат Гжегожа Брауна і йому краще бути тільки трішки "проукраїнським", а навіть трішки "антиукраїнським". Електорат "Права і справедливості" це не відштовхне, а електорат Брауна -- привабить. І Навроцький це чудово усвідомлює, його переконує досвід власної передвиборчої кампанії. Тому Зеленський може навіть оселитися в Бельведері -- у намірах і діях Навроцького це нічого не змінить.
Тому найкраще, що варто зробити вже сьогодні -- позбутися ілюзій щодо українсько-польського майбутнього. Так, обʼєктивно обидві країни і обидва народи потребують один одного, так, обʼєктивно опір України є запорукою безпеки Польщі. Але це і для Угорщини, Словаччини і Чехії обʼєктивно -- і що з того? Так, обʼєктивно саме у союзі з Україною Польща стає справжнім регіональним лідером -- але польському виборцеві це може бути абсолютно не важливо.
Отже, все насправді залежатиме від результатів найближчих парламентських виборів. Якщо "Громадянська платформа" спільно з союзниками зуміє утримати владу, або якщо "Право і справедливість" повернеться до управління в альянсі з поміркованими партіями, Польща залишиться найближчим союзником України, а Навроцький залишиться переважно формальною фігурою в Бельведері. Проте, якщо "Право і справедливість" вирішить об'єднатися з ультраправими силами або спробує привласнити їхні гасла для досягнення перемоги, відносини Польщі з Україною можуть почати нагадувати ті, що існують між Україною та Угорщиною під керівництвом Орбана. У такому разі Навроцький стане ключовою фігурою у перегляді зовнішньої політики Варшави щодо Сходу. Це, безумовно, є об'єктивною реальністю. Тому варто вже сьогодні почати підготовку до можливих змін, щоб усвідомити, хто може стати основним партнером України в Європі в разі, якщо Польща втратить своє значення, а також які наслідки можуть виникнути внаслідок зовнішньополітичних трансформацій, включаючи кардинальний перегляд міграційної політики. Це, звичайно, не означає, що слід негайно вживати конкретних заходів, але важливо мати хоча б план дій на випадок таких обставин.
Хоча це, безумовно, не стосується України, важливо усвідомлювати можливі виклики. Тож давайте зосередимося на співпраці з польським суспільством для досягнення спільного майбутнього, а не для того, щоб повторювати невдачі, які вже мали місце в історії українсько-польських відносин поруч із Росією і можуть з’явитися знову.
Це також цілком обʼєктивно.
