Військова стратегія Зеленського призводить до невідворотної поразки.

Всі величезні втрати, які зазнав український народ у боротьбі з агресорами, виявляються безглуздими через нерозуміння та недостатню професійну підготовленість керівництва ЗСУ.

Зеленський скоротив свій візит до Німеччини та повернувся в Україну у зв'язку з наступом російських військ у Сумській області, як повідомляє Der Spiegel. Згідно з інформацією джерела, президент мав намір взяти участь у церемонії нагородження Урсули фон дер Ляєн, але його плани були змінені в останній момент.

Обстановка на фронті вже не близька до критичної, вона критична.

Зараз російські війська активно просуваються біля населених пунктів у Сумській, Харківській та Донецькій областях.

Російські військові вперше з грудня 2024 року захопили понад 100 квадратних кілометрів української території протягом одного тижня, згідно з інформацією проекту DeepState. Ворог продовжує активні наступальні дії на всіх ділянках фронту. Ймовірно, що окупаційні сили планують ще більше розширити територію конфлікту, перекидаючи резерви до Сумської, Харківської та Чернігівської областей.

За інформацією DeepState, на минулому тижні російські сили захопили 100 квадратних кілометрів території. Зокрема, противник досяг прогресу у кількох регіонах, зокрема в Сумській, Харківській та Донецькій областях.

Росіяни просунулися біля села Біловоди Сумської області, біля Камяки, що на Харківщині, а також біля Котлярівки Донецької області.

Схоже, що наступальні операції противника на території Сумщини лише наростатимуть. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що в цьому регіоні російські збройні сили зосередили більше 50 тисяч солдатів.

Це найбільше та найпотужніше формування, зазначає президент, підкреслюючи, що завдання цих військ полягає в просуванні на 10 км вглиб території Сумської області.

Одночасно з цим Зеленський вказав на наявність деяких труднощів у українських військах на Покровському напрямку, зокрема, в районі Костянтинівки. Проте він запевняє, що наразі обставини покращилися.

"Протягом останніх 48 годин нам вдалося відсунути їх на 4 кілометри в районі Костянтинівки. Це означає, що вони не здатні остаточно вивести всі свої сили з напрямку Покровського", - зазначив президент.

Також Зеленський розповів про прагнення ворога прорватися в Дніпропетровську область, але стратегічними цілями залишаються Луганщина і Донеччина.

Видання The Washington Post повідомляє, що головна стратегічна мета Росії полягає в захопленні міст Покровськ та Костянтинівка. Журналісти зазначають, що в даний момент Москва активно готується до великого літнього наступу на Донеччину, прагнучи окупувати ще 30% території області, що наразі перебуває під контролем Києва.

Кремль має намір організувати удари в прикордонних районах Сумської та Харківської областей. Ці дії необхідні для Росії з метою відволікання та розподілу українських ресурсів і уваги.

"Росія має намір намагатися замкнути українські війська вздовж фронтової лінії, зокрема в Сумщині та Харківщині, але основну увагу вони зосередять на Покровську та Костянтинівці", - зазначив науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень України Микола Белесков.

Представник ГУР Андрій Черняк зазначає, що захоплені ділянки української території поблизу кордону будуть використовуватись противником як нові бази для здійснення тиску на містах Суми та Харків.

Уздовж кордону з Чернігівською областю також присутні російські війська. Так ворог тримає в напрузі підрозділи Сил оборони, каже речник ОТУ Сіверськ Вадим Мисник:

"Протягом всього кордону ми спостерігаємо за військовими силами. Це означає, що вони створюють напружену ситуацію та обмежують наші бойові підрозділи, заважаючи їх перекиданню на більш критичні ділянки фронту", - зазначив Мисник під час телемарафону.

Основною причиною цієї кризи стали безглузді рішення Верховного Головнокомандувача щодо організації протидії ворогу.

Ще одинадцять років тому навіть тварина могла зрозуміти, що Росія має перевагу в багатьох аспектах, починаючи з чисельності військ і закінчуючи можливостями дальнього удару. Цей самий кінь точно усвідомлював, що західні союзники не готові вести бойові дії за Україну і обмежать свою підтримку лише постачанням зброї.

У цих обставинах вирішальним чинником є те, наскільки Україні вдасться утримати свої збройні сили та одночасно налагодити дієву систему захисту.

Проте, замість конструктивних рішень, Зеленський з політичних міркувань продовжував наступати, змушуючи ЗСУ зазнавати невиправданих втрат. Тепер ми змушені стикатися з наслідками цього безглуздого рішення.

Навіть успішний наступ восени 2022 року не призвів до військового краху кремлівського режиму. Невдалий контрнаступ влітку 2023 року мав би примусити навіть найменш обізнаних зрозуміти, що атакувати в умовах переваги противника — це безглуздо. Проте цього не сталося, і за цим пішло вторгнення Збройних Сил України в Курську область, щодо мети якого сьогодні на Банковій немає чіткої інформації.

Тепер необхідно зосередитися на захисті Сум, Харкова та Дніпра.

Оперативне командування та Генеральний штаб Збройних сил України не змогли знайти рішення для забезпечення необхідної чисельності особового складу. Ситуація стала такою, що громадськість почала сприймати співробітників територіальних центрів комплектування як агресорів. Зросла кількість випадків нападів на цих працівників.

Багато команд укомплектовані лише на 40-50% в найкращому випадку.

Дехто може стверджувати, що ми завдаємо ударів дронами по всій європейській території Росії. Це правда. Проте, з точки зору ситуації на фронті, такі дії не змінюють загальної картини. Багато дронів перехоплює ворожа протиповітряна оборона. Навіть якщо деякі дрони досягають цілей, таких як нафтопереробні заводи чи оборонні підприємства, ці випадки залишаються поодинокими і не впливають на фронтову ситуацію, де ворог продовжує наступ.

Єдиний вихід, який в такому випадку пропонує військова наука, це скорочення лінії фронту і організація міцної оборони за заздалегідь підготовлених рубежах. Пора визнати, що наявної кількості ЗСУ критично мало для оборони на нинішніх рубежах.

Збройним силам України необхідно деякий час для відновлення свого бойового потенціалу, отримання технічної допомоги від союзників та ремонту бойової техніки. Крім того, потрібно підготувати особовий склад для зміцнення виснажених військових підрозділів.

У ворога завдання не допустити цього. Тобто, ОП, відмовляючись скорочувати лінію фронту, грає на руку країні-агресорці.

У даній обставині вирушати на фронт означає зустріти невиправдану загибель. Отже, найбільш розумним рішенням, поки ситуація не покращиться, буде докладати всіх зусиль, щоб уникати зустрічі з тими, хто полює на людей.

Доки у вчинках керівників не проявиться раціональне мислення.

Наша безглузда загибель лише прискорить остаточне знищення української ідентичності.