Влада Румунії зазнає поразки у протистоянні з Кремлем, але не готова відмовитися. Скасування президентських виборів лише ускладнило існуючі труднощі.

Келін Джорджеску (зображений у центрі) - не єдиний румунський політик, який має зв'язки з Путіним і підтримує його погляди.

Безпрецедентний крок румунської держави, яка скасувала президентські вибори вже під час проведення другого туру, здатен завести країну у ще глибшу кризу.

"Європейська правда" приділила увагу сенсаційним виборам президента Румунії, де в першому турі перемогу здобув Келін Джорджеску — популіст, який не має партійної приналежності та політичного досвіду. Ще за місяць до голосування його рейтинг та впізнаваність були на нульовому рівні, але завдяки сумнівній рекламі в TikTok він швидко набрав популярність.

Джорджеску виявився прибічником Путіна, відкрито антизахідним та з риторикою, гіршою, ніж у Віктора Орбана.

Проте, після того як румунські спецслужби заявили, що він міг отримати підтримку з боку Росії, Конституційний суд держави ухвалив незвичайне рішення, призупинивши процес голосування. Наступні вибори заплановані на весну.

Утім, загроза перемоги кандидата від Кремля лише зросла.

Суть справи полягає в тому, що румунська влада ігнорує ключове повідомлення від своїх громадян. Це повідомлення свідчить про те, що країна потребує оновлення старих еліт, які занадто довго залишаються під впливом корупції.

Саме з цієї причини виборці готові підтримати будь-яку альтернативу, навіть ту, що має проросійську орієнтацію. Проте ці еліти не бажають відпускати владу і активно протистоять навіть прозахідним партіям, які не знаходяться під їх контролем.

Отже, суперницею проросійського Джорджеску на скасованому другому турі виборів повинна була стати антипутінська та прозахідна, але також опозиційна політикеса Елена Ласконі. Вона переконана, що через скасування виборів влада позбавила її заслуженої перемоги.

В останні дні грудня ліберальну партію USR на чолі з Ласконі виключили з коаліції, залишивши лише "традиційні" політичні сили. Новим прем'єром став маловідомий Марчел Чолаку, який не користується підтримкою серед населення.

Коаліція також оголосила про спільного кандидата на майбутніх виборах: ним став Крін Антонеску, колишній тимчасовий президент Румунії, відомий своєю суперечливою репутацією. Раніше він критикував Захід і НАТО, проте згодом переглянув свої погляди.

Для України влада Чолаку та Антонеску в Румунії може бути прийнятною альтернативою.

Вони обидва підтримують нашу державу у війні проти РФ. А коректність політичної боротьби - то вже не наша справа, тут вирішувати народу та політикам Румунії. Та біда в тому, що виборці можуть знову сказати владі "ні", а переможцем знову стане проросійський антисистемний популіст. І не обов'язково Джорджеску: у Кремля в Румунії є пристойна "лава запасних".

Є, втім, сподівання на диво, і його ім'я вже відоме.

Про своє бажання взяти участь у виборах оголосив незалежний мер Бухареста, проєвропейський Нікушор Дан, який прагне залучити голоси румунів, котрі бажають змінити політичну ситуацію в країні. Проте це йде врозріз із намірами діючої влади Румунії, для якої проведення другого туру з проросійським суперником виглядає більш зручним варіантом.

Отже, на нас чекає жорстка боротьба, яка, ймовірно, не зупиниться навіть перед загрозою перетворення нашої країни на територію політичного впливу Російської Федерації.

Те, що в останні роки по всьому західному світу зростає невдоволення старими елітами і популярність антисистемних гравців - не новина вже років з десять.

Кожна країна має свої особливості в прояві цього тренду. Наприклад, у Сполучених Штатах це призвело до зростання популярності Дональда Трампа, який фактично зміг взяти під контроль Республіканську партію. У Німеччині виникла "Альтернатива для Німеччини", а в Польщі стали популярними кілька антизахідних популістських партій, таких як "Конфедерація", які також мають антиукраїнську риторику.

Румунія також не залишилася осторонь.

Ситуація в країні є вкрай складною. Влада залишається під контролем двох основних румунських політичних сил — PSD та PNL, а також їхніх попередніх версій. Від 2000 року представники цих партій майже безперервно займають найвищі державні посади, змінюючи один одного на постах президента і прем'єра, причому часто об'єднуються у коаліційні уряди.

Дивовижний парадокс полягає в тому, що PSD і PNL представляють абсолютно різні політичні течії, проте їхня постійна співпраця може здатися незвичайною. PSD є лівою соціал-демократичною силою, тоді як PNL виступає як правий консервативний блок (зокрема, абревіатура "Національна ліберальна партія" насправді є дещо оманливою, оскільки з 2014 року партія змінила курс на консерватизм, відхилившись від європейських ліберальних цінностей). Проте в Румунії жартують, що існують інші спільні інтереси, які їх об'єднують.

Румунія часто асоціюється з проблемою корупції, вважаючись однією з найбільш корумпованих країн Європейського Союзу. У цій країні регулярно виникають корупційні скандали, хоча в останні роки також спостерігається активізація переслідування винних. Багато справ проти колишніх високопосадовців завершилися вироками, включаючи прем'єра Адріана Нестасе, брата президента Траяна Бесеску, спікера парламенту і віцепрем'єра Лівіу Драгню, а також інших міністрів, депутатів, сенаторів і мерів важливих міст.

Найчастіше фігурантами скандалів ставали партійці PSD - і попри це щоразу партії вдавалося зберегти домінуюче положення на політичному полі Румунії.

Проте, з кожним новим скандалом у суспільстві зростала неприязнь до політиків "старої генерації" та бажання дистанціюватися від політики. Наприклад, на минулих парламентських виборах у 2020 році явка виборців склала менше 32%! Люди перестали приходити на дільниці, усвідомлюючи, що це - "вибори без альтернатив". Дві основні партії, які нібито конкурують, часто всього лише симулюють змагання. І навіть коли резонансні корупційні справи закінчуються судовими вироками, це не призводить до суттєвих змін у системі.

Отже, зміна поколінь у румунській владі вже давно стала необхідною.

Чимало виборців були готові голосувати за будь-яку альтернативу.

Президентські вибори 2024 року виявилися знаковими: у першому турі кандидат від PSD Марчел Чолаку, який був певен у своїй перемозі, зайняв третє місце, а представник PNL Ніколае Чуке – п'яте. Це був спільний невдача, яку вони раніше не відчували.

Однією з тих, хто використав запит румунів на зміни, стала Елена Ласконі, що отримала друге місце як кандидатка від партії USR (назва "Uniunea Salvați România" перекладається як "Союз порятунку Румунії").

Ця політична сила є ліберальною не лише за назвою, як PNL, а й за своєю ідеологічною сутністю. Вона чітко орієнтована на європейські цінності та західні стандарти, активно підтримує Україну та інші прогресивні ініціативи. Проте, варто зазначити, що більшість часу вона перебувала в опозиції, за винятком одного року, коли румунські ліберали стали молодшим партнером у коаліційній уряді. Це створює враження, що як сама партія, так і її лідерка мають менший досвід у порівнянні з більш досвідченими гравцями політичної арени.

Проте після виборів у листопаді 2024 року Ласконі та її політична сила мали намір знову повернутися до керівництва. І тепер це було серйозно.

Після того як політикиня вийшла у другий тур проти одіозного проросійського Джорджеску, усі експерти пророкували їй перемогу, і це було б логічно.

Щоб зупинити "любителя Путіна", навколо Ласконі мали об'єднатися усі.

Однак реальність виявилася дещо іншою.

По-перше, на заваді став унікальний календар виборів у Румунії: тут парламентські вибори проходять у неділю між після першим і другим туром президентських виборів. Тому в перший тиждень після сенсаційної перемоги Джорджеску ніхто не поспішав підтримувати Елену Ласконі - бо для інших прозахідних партій це означало би підтримку своїх конкурентів, партії USR, що також змагалася за місця у парламенті (до речі, результат USR виявився доволі скромним).

Згодом почали проявлятися певні ознаки підтримки.

Партію USR, що мала стати президентською силою, запросили до коаліції. А далі - з'явилося рішення про скасування виборів і почалася нова реальність. Однопартійці Ласконі перестали бути настільки бажаним партнером.

Та є підстави вважати, що їм самим вже не так сильно й хотілося у коаліцію. Річ у тім, що на листопадових виборах Елена Ласконі пройшла у другий тур саме завдяки своєму іміджу "людини з-поза системи". Але нові вибори відбудуться лише навесні, і якщо тепер вона буде в коаліції та в уряді, її імідж у найближчі 3+ місяці буде зруйнований. Як стверджують, представники USR говорили на переговорах, що бояться "забруднитися" від співпраці з одіозною корупційною PSD.

Та це - лише припущення. А фактом є те, що PSD та PNL зрештою розірвали переговори з лібералами, а риторика з обох боків стала максимально ворожою. А щоб математично зібрати більшість, до коаліції запросили партію угорців (дружню до Віктора Орбана).

Угорська спільнота в Румунії має свою унікальну історію.

Іноді у них є "золота акція" в парламенті, яку вони активно використовують для своїх цілей: угорська партія UDMR готова приєднатися до будь-якої коаліції в обмін на бажаний вплив на уряд. Саме так і трапилося. В кінці грудня новий уряд отримав затвердження, а угорці зайняли "вигідні" позиції міністра розвитку та міністра фінансів.

Та головне - те, хто став "новим" прем'єром Румунії.

Цю посаду знову зайняв Марчел Чолаку. Він був прем'єр-міністром у попередньому уряді та нещодавно очолював PSD. У листопаді він брав участь у виборах президента, проте, отримавши незадовільний результат, вирішив піти у відставку. Чолаку оголосив, що, в знак поваги до виборців, також знімається з першої позиції у списку, тобто припиняє бути кандидатом на пост прем'єра.

Його призначення довело, що ця "втрата посади" насправді була вигаданою.

"Те, що сталося, свідчить про те, що ви не усвідомлюєте ситуацію. Ми знову опинимося під владою уряду, який базується на брехні. Пане Чолаку, ваш уряд дотримується принципу 'часи змінилися, але я залишився тим самим'. Як можна стверджувати, що ви щось винесли з цих виборів?" - емоційно виголосив один з лідерів USR Кетелін Друле перед голосуванням у парламенті. Його слова, проте, не змогли перешкодити затвердженню нового уряду.

Навіть після невдачі на виборах президента "широка коаліція" не втратила надії на здобуття цієї посади, що стало ще однією несподіванкою.

У той час, як PSD зберегло позицію прем'єр-міністра, PNL втратила пост президента, який наразі займає представник цієї партії Клаус Йоганніс. Однак, оскільки Йоганніс вже завершив два терміни, PNL була змушена знайти нового кандидата. Ним став колишній лідер партії Крін Антонеску, який ще в середині 2010-х років, після чергової поразки PNL на виборах, вирішив піти з політики і з тих пір неодноразово заперечував можливість свого повернення. Проте тепер він змінив свою думку. 65-річний політик пояснив своє рішення необхідністю захистити Румунію від проросійського конкурента.

Він буде офіційно висунутий як кандидат від усіх партій коаліції, які сподіваються на спільну перемогу, і його підтримка знову виходитиме з Кремля – чи то Джорджеску, чи інша особа.

Антонеску є політиком, який вирізняється своїм нестандартним підходом.

У 2012 році він обіймав посаду в.о. президента Румунії. Тоді відбулася спроба усунути президента Траяна Бесеску, і Антонеску, як спікер Сенату на той момент, виконував його функції протягом 49 днів.

Румунські репортери зафіксували курйозний момент: незважаючи на короткий термін перебування Антонеску на посаді, він встиг замовити чимало візиток, на яких було написано "Крін Антонеску, в.о. президента Румунії", а також його електронна адреса та номер телефону.

"Невідомо, що саме він планував робити з цими візитівками після своєї відставки," - з іронією зауважує Ziare.

Цей епізод, звісно, не єдиний, за яким до політика є питання. 12 років тому Крін Антонеску був скептичним до Заходу та НАТО. Він прибрав з офіційних місць у президентському палаці прапор Альянсу, викликавши у румунських медіа хвилю запитань, що лишилися без відповіді. І це точно було не випадковістю, а свідомим жестом. Навіть на обкладинку своєї офіційної facebook-сторінки він поставив фото з прапором ЄС, але без прапора НАТО.

Втім, короткий період тимчасового президентства Антонеску залишився без якихось наслідків для країни.

А невдовзі і він сам змінив позицію.

Ключовим моментом стало початок російської агресії щодо України.

Підкреслимо: мова йде саме про старт, а саме 2014 рік.

Антонеску від початку був абсолютно однозначним в оцінці тих подій і прямо говорив, що агресія РФ не обмежиться Кримом чи Донбасом.

Дуже яскравий приклад: його жорстка реакція на слова тодішнього президента Європарламенту, німця Мартіна Шульца, який заявив у квітні 2014 року, що реакція Європи на дії Путіна має бути поміркованою, бо ж, мовляв, ще доведеться купувати у РФ енергоресурси. Антонеску, який тоді очолював PNL, у відповідь запропонував "уявити ситуацію, коли ЄС і Шульц купують дешеві енергоносії, а Росія зараз може заграбастати шматок України, завтра захотіти забрати шматок Молдови, і в якийсь момент нам доведеться просити американців прийти, щоб захистити нас, захистити цінності Євросоюзу".

Він також усвідомив, що загроза з боку Росії є дійсно серйозною, і що роль НАТО та єдність його членів мають критичне значення. "Румунія ніколи раніше не мала стільки гарантій безпеки… Ніколи в своїй історії вона не мала такого впливу, значення і геостратегічних ресурсів, як сьогодні, будучи частиною НАТО", - підкреслив він навесні 2014 року.

З роками він залишився на цій посаді.

Не можна обійти увагою родину Антонеску. Дружина Кріне, Адіна-Йоана Велян, протягом останніх п'яти років виконувала обов'язки єврокомісарки від Румунії, відповідаючи за питання транспорту. Її діяльність зокрема стосувалася "коридорів солідарності", які були важливими для експорту українського зерна та інших товарів під час повномасштабної війни. Перед призначенням в команду Урсули фон дер Ляєн вона також працювала євродепутаткою, а в 2024 році знову повернулася до Європейського парламенту. Враховуючи цей контекст, стає зрозумілим, чому Крін Антонеску остаточно змінив свої погляди, відмовившись від антизахідних і антинатовських настроїв.

В останні роки він відкрито висловлював свою підтримку тому, що Румунія надає Україні допомогу як військовим, так і торговельним шляхом. Тому, якщо він виграє вибори на пост президента, можна очікувати на стабільність румунської підтримки.

Зазвичай, коли основні політичні сили країни, що представляють різні аспекти політичного спектра, об'єднуються для підтримки єдиного узгодженого кандидата, це значно підвищує його шанси на успіх у виборах.

Проте не в Румунії.

65-річний Крін Антонеску, що багато років працював у владі, і без того сприймається як кандидат з минулого, а не з майбутнього. А об'єднана підтримка PSD та PNL (плюс партії угорської меншини UDMR, безпринципність якої добре відома) лише цементує за ним імідж "кандидата старих сил".

Тож у разі, якщо йому протистоятиме агресивний новачок, Антонеску матиме усі шанси програти. Навіть якщо цей опонент матиме відкрито проросійські погляди. Бо виборці зазвичай голосують, виходячи з внутрішньополітичних, а не міжнародних обіцянок кандидата.

Експерти з Румунії також підтверджують цей висновок.

"Підтримка PSD і PNL може стати важливим фактором для Кріну Антонеску у його намаганнях пройти до другого туру президентських виборів, але це не забезпечує йому перемогу над популістським кандидатом. Орієнтація на партійного представника від коаліції суттєво обмежує шанси на успіх", - зазначає політтехнолог Крістіан Андрей з Political Rating Agency у румунському виданні Newsweek. Він також підкреслює, що під час першого туру понад 66% виборців висловилися проти представників румунських партій влади, вказуючи на високий ризик поразки Антонеску.

Хто зможе стати тим популістським кандидатом, який знову збудить інтерес виборців?

Можна з упевненістю стверджувати, що Келіна Джорджеску, який став сенсаційним переможцем попередніх виборів, не зможе взяти участь у майбутніх перегонах. Під час виборчої кампанії 2024 року Конституційний суд Румунії вже мав досвід відсторонення проросійської кандидатки Діани Шошоаке, яку вважали непередбачуваною і потенційно небезпечною. Це рішення, хоч і викликало багато дискусій, не було юридично бездоганним, і навіть судді КС висловлювали критику. Багато хто сприйняв це як підтвердження того, що румунський КС фактично підконтрольний "старим політичним силам". Проте, головне, що механізми для реалізації таких дій вже існують.

Існують обґрунтовані підстави для відмови Джорджеску в реєстрації. Варто лише відзначити, що під час попередньої виборчої кампанії він явно порушував виборче законодавство, оскільки задекларував відсутність витрат на рекламу, хоча його ролики заполонили румуномовний сегмент TikTok, а також була присутня зовнішня реклама.

От тільки у росіян у Румунії - значно довша лава запасних.

Серед представників правопопулістської партії AUR виділяється Джордже Сіміон, який відкрито висловлює антиукраїнські та антизахідні погляди, хоча свою підтримку Путіну не афішує так явно. Це забезпечує йому певний рівень захисту: цього року його було допущено до президентських виборів. У 2025 році він може об'єднати голоси виборців Джорджеску, Шошоаке та свого ультраправого електорату, що створює йому шанси на перемогу.

Особливо це актуально, якщо в другому турі його опонентом виявиться Крін Антонеску, 65-річний кандидат, чия біографія містить неоднозначні моменти, а також підтримується партіями з сумнівною репутацією.

Стратегія теперішньої румунської влади є зрозумілою. Вона прагне трансформувати вибори в геополітичний референдум. Проте немає жодних гарантій, що ставка на Антонеску стане успішною.

Також за посаду президента знову планує поборотися Елена Ласконі, срібна призерка першого тура виборів-2024. Але у цьому разі вона, імовірно, не зможе вийти у другий тур, бо поступиться єдиному кандидату від влади. Лібералка Ласконі теж має свої іміджеві проблеми і не є яскравою політикинею.

Потрібен хтось принципово новий, хто зміг би об'єднати і переконаних прозахідних виборців, і тих, хто прагне зміни поколінь у політиці Румунії. І така людина насправді вже є.

Це Нікушор Дан, мер столиці Румунії, який вже оголосив про свої наміри взяти участь у президентських виборах.

Математик, який двічі здобував перемогу на всесвітній олімпіаді з математики у 1987 та 1988 роках, активний громадський діяч та позапартійний політик з прозахідними поглядами, відомий своєю боротьбою проти корумпованої еліти. Він очолює Бухарест з 2020 року і успішно переобрався на цю посаду у 2024 році, обидва рази вигравши вибори як незалежний кандидат.

Дану 55 років, проте він має талант взаємодіяти з молоддю і завжди залучає значну кількість молодих виборців.

А у жовтні 2024 року він став героєм громадської думки бухарестців, коли сформував та очолив народний протест проти забудовника, що почав суперечливу реконструкцію однієї з ключових площ столиці (площі Унірі, або Об'єднання Румунії), отримавши дозвіл лише районної влади. Тоді мер Дан особисто повів людей на знесення будівельних конструкцій, привів на місце бульдозери тощо і не стерігся конфлікту з поліцією.

Ця подія суттєво підвищила рівень популярності цього політика і продемонструвала його здатність приймати нестандартні рішення та об'єднувати суспільство. Крім того, Дан не має жодних зв'язків з корупцією чи "старими елітами". Ці фактори є важливими для успішного виступу на президентських виборах. Але чи вистачить цього для остаточної перемоги?

На даний момент кампанія перебуває на початковому етапі. Багато аспектів залежать від того, чи зможе Нікушор Дан знайти надійні джерела фінансування, а також від усвідомлення значущості цього моменту іншими кандидатами, які підтримують західні цінності (як-от Ласконі, якій було б доцільно відмовитися від участі у виборах, щоб не розподіляти голоси).

Таким чином, Румунія опинилася в складній виборчій кампанії. Ситуація надзвичайно напружена. Проте існують шанси на обрання президента, який підтримує західні цінності і, відповідно, стоїть на боці України.

"Агентство 'Європейська правда' продовжить моніторинг подій у цій сусідній країні, що межує з Україною."

Автор: Сергій Сидоренко.