Волинська трагедія: які наслідки для України та Польщі матиме ексгумація жертв?

З такими словами новообраний президент звернувся до посла України в Польщі Василя Боднара та президента України Володимира Зеленського.

Цю інформацію оприлюднив ресурс RMF24.

"Поляки прагнуть дізнатися цю істину, тоді як родини на Волині досі переживають наслідки травми, що відбулася 82 роки тому", - зазначив Навроцький.

Він підкреслив важливість гідного поховання решток жертв. Крім того, за його переконанням, ексгумація є необхідною для досягнення остаточного примирення між Польщею та Україною.

Слід зазначити, що нещодавно польський парламент оголосив 11 липня Днем пам'яті "жертв геноциду, скоєного ОУН і УПА на сході територій Другої Польської Республіки". У відповідь на це українське Міністерство закордонних справ висловило думку, що таке рішення Польщі суперечить принципам добросусідства між державами.

Питання пошуково-ексгумаційних робіт, пов'язаних з Волинською трагедією (стосовно подій на території довоєнного Волинського воєводства польського, яке займало значно більшу площу, ніж нинішня Волинська область України), тривалий час вважається джерелом розбрату між Україною й Польщею. У 2017 році Україна у відповідь на руйнування й пошкодження українських пам'яток на території Польщі, ввела мораторій на ексгумацію поховань поляків на українській території. Увесь цей час країни намагалися врегулювати конфлікт. Польща навіть заявляла, що порушуватиме питання ексгумації в межах переговорів про вступ України в ЄС.

Переломним став 2024-й, коли Україна та Польща домовилися про відновлення ексгумаційних робіт. Керівник польсько-української робочої групи з діалогу Павел Коваль, який проведення перших за багато років ексгумаційних робіт для ідентифікації жертв Волинської трагедії назвав проривом в українсько-польських відносинах, зазначив у коментарі РАР, що загалом Польща подала Україні 13 запитів на ексгумацію, а Україна - три.

Першого серпня міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський підкреслив, що відновлення спільних пошуково-ексгумаційних заходів свідчить про здатність Польщі та України вирішувати проблеми на основі взаємної поваги. Він зазначив, що "примирення не має альтернативи", оскільки українці та поляки є братніми народами.

Таким чином, Україна готова завершити дискусії щодо подій, що відбулися 80 років тому — однієї з найбільш спірних глав в історії відносин між Україною та Польщею. Це особливо актуально, оскільки багато людей сприймають цю трагедію не з історичної, а з політичної точки зору. Водночас, Росія прагне використати цю ситуацію для загострення конфлікту та розколу між цими двома дружніми країнами.

"Проведення пошуково-ексгумаційних робіт є вкрай важливим, особливо для польської сторони. Ми неодноразово підкреслювали під час переговорів, що в умовах повномасштабної війни, яка триває, ми маємо тисячі героїв, яких ще потрібно гідно поховати. Питання стосується подій, що сталися 80 років тому. У Польщі ситуація стабільна, виділено бюджет на такі ініціативи, і суспільство, з різних причин, більш чутливо реагує на ці теми. Ми розуміємо польські емоції, саме тому спільні пошукові роботи є важливим засобом для зниження політичної напруги", - наголосив Андрій Наджос, заступник міністра культури та стратегічних комунікацій, в інтерв'ю для Укрінформу.

Він наголосив на тому, що для поліпшення діалогу необхідно працювати професійно, без політизації.

"У меморандумі, підписаному в 2022 році, зазначено, що подібні роботи можуть розпочатися тільки через три місяці після завершення воєнного стану. Проте ми вирішили піти на поступки, і поляки це високо оцінили. Ця тема є надзвичайно важливою для Польщі", - повідомив заступник міністра.

Нагадаємо, що 14 січня поточного року Україна підтвердила свою згоду на те, щоб польська сторона провела ексгумаційні роботи у квітні, стосовно польських жертв Волинської трагедії, які загинули в 1945 році на Тернопільщині. Київ і Варшава обмінялися переліками місць, де планують шукати залишки жертв спільних історичних конфліктів.

24 квітня розпочалися ексгумаційні роботи у Пужниках на Тернопільщині. Донині це село вже припинило своє існування. У розкопках брали участь українські й польські фахівці. Під час роботи експедиції виявлено останки 42 людей, частина з них належали дітям.

11 червня Україна передала дозвіл польській стороні на проведення ексгумаційних робіт щодо загиблих у 1939 році польських військовослужбовців, похованих на території колишнього села Збоїська (нині - Збоїща, у межах Львова). І 4 серпня на території колишнього цвинтаря у Збоїщах українсько-польська експедиція розпочала пошуково-ексгумаційні роботи задля перепоховання останків солдатів Війська Польського.

Одночасно ключовим стало отримання схвалення від польських властей для здійснення Україною пошукових та ексгумаційних заходів у селі Юречкове, що розташоване на території Республіки Польща.

Українські історики наголошують на тому, що Волинська трагедія 1943-1944 років - це двосторонні масові вбивства українців та поляків, які відбувалися на Волині під час Другої світової війни.

На сьогоднішній день не існує єдиного погляду на кількість жертв з обох сторін — польської та української. Офіційні представники Варшави стверджують, що загальна кількість загиблих становить близько 100 тисяч, однак ця цифра не має підтвердження в історичних документах чи наукових дослідженнях. Згідно з оцінками деяких істориків, в тому числі й польських, на Волині було вбито від 50 до 70 тисяч місцевих поляків, тоді як кількість загиблих українців коливалася від п'яти до понад 20 тисяч осіб.

Соціально-етнічний конфлікт між українцями та поляками в часи Другої світової війни та в перші роки після неї залишив гіркий слід в історії обох народів. Цей конфлікт підживлювали нацистські та комуністичні тоталітарні режими, які прагнули ослабити польське та українське підпілля. Крім того, він був наслідком зростання міжнаціональної ворожнечі та дискримінаційної політики, що мала місце в міжвоєнній Польській Республіці, до складу якої входили західноукраїнські території, де українці боролися за створення своїх незалежних державних інституцій, - підкреслили в Українському інституті національної пам'яті (УІНП).

Експерти організації зазначили, що акції українців проти поляків у 1943-1945 роках справді супроводжувалися масовими вбивствами цивільних осіб польського походження, які становили етнічну меншину на Волині. До збройних націоналістів долучалося місцеве українське населення, яке тривалий час зазнавало утисків з боку польської адміністрації.

Разом із цим, польські частини Армії Крайової та селянські батальйони також вдавалися до масштабних розправ над українським цивільним населенням як на Волині, так і на польських землях.

Трагічні події на Волині Польща трактує як "геноцид" та називає "Волинською різаниною". Україна ж говорить про "трагедію", закликаючи до взаємних вибачень та міжнаціонального прощення та примирення.