Упущені шанси: чому зустріч G7 не стала значним кроком у допомозі Україні?
Саміт G7, що відбувся в Кенанаскісі, продемонстрував ослаблення можливостей альянсу діяти як єдиний фронт – об'єднання технологічно прогресивних демократій. Це може бути спричинено не лише впливом Дональда Трампа, а й відображенням глибоких трансформацій, які відбуваються в самих Сполучених Штатах.
Так чи інакше, незважаючи на прийняття окремих заяв та двосторонніх ініціатив, відсутність єдиної позиції щодо України та санкцій проти Росії вказує на структурне ослаблення. Основні результати були досягнуті поза рамками колективного формату, а єдиний підсумковий документ, що відображав спільну точку зору, -- резюме головуючого -- містив пом'якшений виклад, який приховував внутрішні суперечності.
Підтримка України залишається, проте узгоджена позиція ще не було вироблена. Ця розрізненість зменшує стримуючий вплив G7 на Росію і змушує Україну більше орієнтуватися на двосторонні зв’язки.
Канада, яка виконує роль головуючої держави, представила новий порядок денний, що включає такі ключові напрямки: зміцнення економічної стійкості, гарантування безперервності постачання критично важливих ресурсів, розробка технологій штучного інтелекту та квантових обчислень, а також вдосконалення механізмів реагування на екологічні катастрофи. Планується випустити шість спільних декларацій за обраними темами та залучити до співпраці більше партнерів поза межами G7, зокрема з Індії, Бразилії, Південної Африки та Республіки Корея.
Незважаючи на те, що графік заходів був порушений через раптовий виїзд президента США, лідери G7 змогли знайти спільну мову в кількох важливих питаннях. Було прийнято спільні декларації, що стосуються штучного інтелекту, квантових технологій, цифрової інфраструктури, боротьби з контрабандою мігрантів і транснаціональними репресіями, а також підготовки до надзвичайних ситуацій, включаючи лісові пожежі.
На саміті було представлено нову ініціативу під назвою Critical Minerals Action Plan (План дій щодо критично важливих мінералів), яка стала основою для створення "Альянсу виробників критичних матеріалів". Головною метою цієї ініціативи є зменшення залежності від постачань з Китаю, залучення до співпраці країн G7 та партнерів із Глобального Півдня, а також впровадження ефективних механізмів моніторингу, диверсифікації джерел постачання та підвищення інвестицій у відповідальний видобуток. Реалізація заходів буде координуватися з центру в Оттаві.
Усі учасники G7 і п'ять запрошених країн підтримали Kananaskis Wildfire Charter. Хартія фокусується на запобіганні та реагуванні на лісові пожежі й передбачає обмін супутниковими системами виявлення, погодними прогнозними моделями та спільну підготовку рятувальних служб. У документі закладено підходи, які можуть бути актуальними й для країн, що потребують розвитку цивільної стійкості в умовах зростання кліматичних ризиків.
США, Японія та Канада оголосили про запуск тристоронньої ініціативи, спрямованої на розвиток цифрової інфраструктури. Основною метою цієї ініціативи є створення стандартів комунікацій для наступного покоління, зокрема для технології 6G, які ґрунтуються на принципах прозорості, безпеки та демократичного управління. Ця ініціатива є частиною більш масштабної стратегії у відповідь на глобальну технологічну конкуренцію і може знайти своє застосування в країнах, які потребують зміцнення кіберстійкості.
Дональд Трамп прибув на саміт із запізненням, пропустив частину робочих сесій і залишив Кенанаскіс більш як за 12 годин до його завершення. Його достроковий від'їзд порушив заплановану програму, включно з двосторонньою зустріччю з президентом України, і фактично унеможливив ухвалення спільної заяви щодо України.
Цього разу тон обговорень був більш стриманим у порівнянні з попередніми самітами, проте обмежена присутність Трампа знову підкреслила перевагу одностороннього підходу над колективною співпрацею. Двостороння угода про торгівлю, підписана на базі саміту між США та Великою Британією, контрастує з відсутністю подібних угод з Канадою, Францією чи Японією, що вказує на вибірковість стратегій Вашингтона. У цьому контексті Україна не є винятком: подібні проблеми в спілкуванні зі Сполученими Штатами зазнали й інші значущі партнери.
У робочих форматах саміту США виступили проти низки ініціатив, зокрема розширення санкцій на експорт російської нафти та згадок про державну відповідальність Росії за воєнні злочини. Підсумкові формулювання обмежилися загальною згадкою про "зусилля з досягнення миру", поданою в контексті ініціатив Трампа. Жодних зобов'язань або механізмів не було зафіксовано, що послабило політичний сигнал і ускладнило спільні дії.
Після закінчення саміту Трамп спростував заяви президента Франції Емманюеля Макрона, які стверджували, що його терміновий від'їзд був зумовлений ситуацією на Близькому Сході. Хоча формально його присутність у Вашингтоні не була критично необхідною, не можна виключати, що загострення конфлікту в регіоні — де Ізраїль демонструє свою військову перевагу над Іраном — може створити для Трампа нові політичні можливості, які виглядають більш багатообіцяючими в порівнянні з складною та невизначеною ситуацією в Україні. Саміт у Кенанаскісі підтвердив вже відому тенденцію: Дональд Трамп уникає багатосторонніх форматів, які вимагають тривалих і систематичних зусиль для досягнення спільних рішень, таких як G7 або НАТО.
Саміт у Кенанаскісі став важливим етапом у підтримці України, яка отримала значну допомогу, але з певними елементами стратегічної невизначеності. Канада анонсувала новий пакет військової допомоги на суму 2 мільярди канадських доларів, а також надала пільгове фінансування та технічну допомогу для відновлення країни та підвищення енергетичної стійкості. Декілька європейських лідерів підтвердили свої двосторонні зобов'язання й висловили підтримку пропозиціям України щодо умов припинення вогню. Проте спільних дипломатичних дій для протидії російським діям в рамках ООН чи щодо розширення чинних санкцій не було ініційовано.
Президент України Володимир Зеленський не мав зустрічі з Дональдом Трампом на саміті, незважаючи на сподівання, подібно до прем'єр-міністра Індії Нарендри Моді та новообраної президентки Мексики Клаудії Шейнбаум. Це не свідчить про вибірковість: Дональд Трамп вирішив покинути саміт раніше через термінові справи.
Проте важливо звернути увагу на події, що розгорнулися після цього. Вже наступного дня Нарендра Моді провів телефонну розмову з Дональдом Трампом, під час якої виклав своє бачення можливих прямих переговорів з Пакистаном з метою припинення поточної військової напруги. Трамп запропонував Моді зустрітися під час його повернення з Канади до Індії, але прем'єр-міністр відмовився, вочевидь не бажаючи робити публічних заяв, які могли б підтвердити позицію США. Крім того, президентка Мексики Клаудія Шейнбаум зазначила, що мала "дуже продуктивну" телефонну бесіду з Трампом після того, як особиста зустріч на саміті G7 не відбулася. Таким чином, можна зробити висновок, що розмова між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом — чи то телефоном, чи то на саміті НАТО — також чекає на свій час.
Існує ще одна незрозуміла обставина. На фоні запуску "Альянсу виробників критичних сировин" на саміті G7, який буде координувати Канада, тема двосторонньої угоди між Україною та США щодо критичних мінералів майже зовсім відсутня в медіа. Це може вказувати на два можливих сценарії: або навколо України в цьому контексті відбувається щось важливе, але не публічно, або ж ситуація зовсім не змінюється, і нова індустріальна трансформація рухається в іншому напрямку.
За відсутності повноформатної заяви G7 щодо України канадське підсумкове резюме згадує готовність України до припинення вогню та вітає дипломатичні зусилля, пов'язані з президентом США. Водночас документ не містить вимог до Росії та не пропонує механізмів реалізації миру.
Незважаючи на стабільну підтримку з боку деяких партнерів, відсутність єдиного погляду в G7 ускладнює підтримку дипломатичної активності перед самітом НАТО в Гаазі. Основні партнерства продовжують функціонувати, проте дедалі важче сподіватися на ефективну колективну координацію.
Саміт G7 у Кенанаскісі не був провальним, але й не продемонстрував стратегічної узгодженості. Формат виявив здатність реагувати на політичні зміни, але не впливати на них. У медіа з'явилися порівняння G7 із бюро погоди: бачить, реагує, прогнозує, повідомляє, але змінити погоду не може.
Відсутність єдиної декларації щодо України, м'якше ставлення до Росії та нестача конкретних зобов'язань у питаннях безпеки й санкцій свідчать про обмежену ефективність цього важливого форуму провідних технологічно розвинених держав. G7 залишається значущим інструментом для формування глобального порядку денного, проте вже не виконує ролі його головного двигуна. Навіть у тих випадках, коли вдалося досягти консенсусу, наприклад, у регулюванні штучного інтелекту чи управлінні ланцюгами постачань критичних ресурсів, реалізаційні механізми залишаються здебільшого декларативними.
Для України результати Кенанаскісу лише акцентують на важливості одночасних дій в різних дипломатичних форматах — необхідно зміцнювати двосторонні відносини та розвивати стратегічні партнерства. Хоча багатосторонні механізми продовжать забезпечувати підтримку, вони не можуть гарантувати конкретних результатів.
