Не за горами! Міністерство культури організує міжнародний фестиваль-пітчинг для розподілу 4 мільярдів на контент.

Тому, шановні митці, готуємо водночас і заявки, і нарядне вбрання.

Усе відбудеться в травні — якраз у той час, коли вже буде тепло. Однак ваша Антоніна не зовсім зрозуміла, що саме мається на увазі під терміном "фестиваль", оскільки це слово вжила одна з учасниць. Проте всі деталі стануть відомі до нового року — наразі виконувачка обов'язків міністерки культури Тетяна Бережна обіцяє, що у грудні товариство отримає всю необхідну інформацію щодо умов конкурсу, порад, рекомендацій та роз'яснень.

А мовилося про це на засіданні Комітету гуманітарної та інформаційної політики. Ось, якщо хочете, дивіться самі - питання обговорюється перші 40 хвилин, а далі голосують за призначення Бережної на посаду не лише міністерки нашого із вами стражденного Мінкульту (який таки позбудеться опіки над стратегічними комунікаціями), але і віцепрем'єр-міністерки з гуманітарної політики.

Якщо ви не бажаєте переглядати, я вам зараз все розповім. Мова йде про програму Володимира Зеленського під назвою "1000 годин контенту", або ж, можна сказати, "Вовина тисяча - 2". Перш за все, варто зазначити, що на заході була присутня Олена Ковальська, заступниця Андрія Єрмака, яка не часто виступає публічно. Водночас, в середовищі її вважають особою, що відповідає за культурну політику в Офісі Президента. Голова Комітету Микита Потураєв, здається, був у захваті від її присутності.

Саме Ковальська почала говорити про те, що задля розподілу цих чотирьох мільярдів влаштують міжнародний фестиваль у травні. Проте, щось вашій Антоніні підказує, що пані Олена мала на увазі пітчинг, тобто конкурс. Ну а що, фестивалі нерідко нині називають преміями і не бачать жодної різниці, то я вже звикла. Хоча, будемо чекати на грудневі роз'яснення.

Коли пані Ковальська говорила, Антоніна не могла не згадати епізод з фільму "The Big Heat" Фріца Ланга: "Тобі слід працювати на радіо, щоб багато говорити, але нічого не передавати". Так вона охарактеризувала суть президентської програми та куди саме будуть спрямовані ці чотири мільярди (цитата майже в точності).

Під час нашої останньої бесіди ми провели кілька зустрічей з різними учасниками процесу. Серед них були й зустрічі з ініціатором програми, Володимиром Олександровичем. Хочу зазначити, що ця програма має на меті не лише забезпечення ресурсами культурного сектору, а й його відновлення, щоб стати потужним поштовхом для вирішення стратегічних завдань країни. Як зазначив один з наших співрозмовників, мета – генерувати український контент, за який не буде соромно.

І ми вийшли на таке загальне бачення, що це буде формалізовано як окрема програма, в якої буде дуже чітка задача, яка буде обрахована і зафіксована фактично як KPI проекту. Відповідальність за виконання цієї програми і умовно директором цієї програми буде Мінкульт. Але ця програма кросс-секторальна, вона йде, починаючи від стратегії встановлення української ідентичності і до конкретних тактичних задач. Тому Мінкульт розробляє і фіксує весь алгоритм виконання цієї програми і відбору проектів.

Що дуже важливо і за що ми вам дуже вдячні, тому що наша остання розмова дуже вплинула на це рішення, що розподіл грошей, механізм пітчингів буде в себе включати вже наявні демократичні процеси, які напрацьовані в рамках Українського культурного фонду, в рамках Держкіно, в рамках в рамках інституту книги.

Отже, ці механізми та експертні ради безсумнівно стануть фундаментом і каркасом для ключових процесів.

Основна мета проекту полягає в тому, щоб надати йому міжнародний статус і розширити можливості для обговорення. Для цього передбачено створення додаткової структури, яка забезпечить організацію масштабного фестивалю. Це дозволить не лише залучити три наявні інституції, але й оптимізувати розподіл завдань відповідно до різних жанрів.

І власне, гроші, які підуть на ту чи іншу інституцію, будуть вирахувані, виходячи з потреб держави і виходячи з тих пропозицій, які нам дасть ринок. Тобто це буде основа для проекту. Будуть, як ви правильно казали, наші інституції, наші процеси і на них буде надбудова з міжнародною складовою, яку бачить президент. От таким чином це буде це буде зроблено".

Можливо, це лише моє особисте враження, але мені здається, що пані Олена дещо пропустила в розвитку нашої культури за останні десять років. Тепер ми вже можемо говорити про конкретні досягнення. Також мене трохи збентежило її висловлювання про "контент, за який не соромно". Це було актуально, напевно, у 2016 році, коли якість контенту лише починала покращуватися. Сьогодні ж ситуація зовсім інша, і єдиний контент, за який справді може бути соромно, — це той, який Держкіно представляє на Каннському кінофестивалі. Якщо ви подивитеся трейлер, то зрозумієте, що саме таке і демонстрували на нашому стенді у Каннах. Але це вже не просто сором, це справжня істерика.

Що ж це за знову такі КПІ (ключові показники ефективності, зрозуміло)? Це питання стало предметом досить емоційних дебатів (намагаюся уникати терміна "срач") у 2019 році, коли тодішній міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський висунув ідею оцінювання результативності кінематографістів. Для детальнішої інформації, ознайомтеся з опитуванням на цю тему, яке тоді було проведене моїми колегами з "Детектора медіа".

Що це за "потреби держави" і "пропозиції ринку"? Коротше, багато запитань і мало відповідей.

Тетяна Бережна в своєму виступі акцентувала на значущості цієї програми наступним чином:

Безумовно, ми перебуваємо на старті надзвичайно важливого та відповідального проєкту, покликаного змінити підхід до створення контенту в Україні. Ми усвідомлюємо, що однією з ключових задач є формування та зміцнення української ідентичності, щоб кожен мав можливість пишатися своєю спадщиною. Це стосується мови, історії, рідної землі та людей, які вносять свій вклад у розвиток нашої держави. У проєкту є безліч цілей, але основна мета полягає в тому, щоб створений нами контент сприяв відновленню та переосмисленню сторінок нашої історії, а також поверненню тих цінностей, якими ми справді можемо пишатися.

І в цей момент у моєї авторки з’явилося ще більше питань. Пані Тетяна запевнила, що всі деталі будуть надані не пізніше грудня — вона усвідомлює важливість своєчасної інформації, адже учасникам необхідно належно підготуватись до травня. Однак, особисто мені важко зрозуміти, що приховано за висловом "нове ставлення до виготовлення контенту". Розмови про створення, ідентичність та гордість звучать настільки застаріло, що, можливо, вже варто від них відмовитися та зосередитися на чіткій і конкретній аналітиці досягнень.

У короткому викладі, активний розвиток української культури розпочався приблизно з 2012 року, коли Державне агентство України з питань кіно почало фінансувати кінопроекти. Вже через кілька років ми стали свідками перших успіхів: популярний "Поводир", вдале фестивальне "Плем'я", а згодом і комерційно успішне "Скажене весілля". І так, друзі, українське кіно почало відроджуватися завдяки несподіваній підтримці з боку бандитської влади, адже Олександр Янукович виявився справжнім поціновувачем кіно. Наш кінематограф став швидко оживати, демонструючи різноманітні досягнення, настільки, що вислів "українського кіно не існує" практично зник з ужитку.

Також варто відзначити Український культурний фонд, який був заснований у 2017 році і зосередився на наданні грантів для різноманітних культурних ініціатив. Незабаром ця організація стала однією з найактивніших у своїй сфері, а українці отримали великий обсяг культурного контенту: від музичних проєктів до подкастів.

З одного боку, постійні дискусії про культуру, які зазвичай супроводжуються пафосом, справили негативний вплив. В результаті з'явилось безліч творів, що просто експлуатували патріотичну тематику, а їхні автори абсолютно не переймалися, наприклад, історичними особистостями, на яких базували свій контент. Ми стали свідками надмірного ура-патріотизму та штучності, які вже нагадували традиції радянської епохи.

Проте, все це вважалося звичайним етапом — труднощі розвитку не зникали. Якби процес продовжувався у тому ж руслі — поступово, під впливом критики, ми могли б отримати ще кращі результати. Принаймні, динаміка була обнадійливою. Але після 2019-2020 років все пішло шкереберть, адже культурна політика країни та всі її досягнення почали руйнуватися на очах. В установі з’явилися нові керівники, які демонстрували зовсім інші результати та стикалися з невдоволенням громади.

Ми неодноразово ставали свідками скандалів і спроб (часто вдалих) зламу різних інституцій. Після 2022 року ситуація стала ще більш тривожною. Достатньо лише зазначити два факти: переважна більшість міжнародних кіноперемог належить фільмам, які не отримали підтримки з боку держави (іноді навіть інформаційної), а керівники різних організацій, як у приватних розмовах, так і публічно, висловлювали негативні враження від спроб налагодження контактів з Держкіно.

Я веду до того, що у нас за спиною - цілий процес, але, схоже, при розробці "1000 годин контенту" на цей досвід не спираються. І це дивно, бо наш президент усе ж людина кіно. З іншого боку - Зеленський був успішним продюсером саме комерційного контенту, виробники якого чимось іншим майже не цікавляться. Власне, як і багато виробників більш серйозних, авторських творів навіть знати не хочуть про ці ваші "широкі аудиторії". Але щось ваша Антоніна розійшлася вже. Давайте далі слухати Тетяну Бережну:

"Коли ми також спілкувалися з президентом про ці проєкти, ми розуміємо, що його важлива задача в тому, щоби повернути талановитих людей в Україну. Оскільки вони будуть розуміти, що дійсно ми можемо створити тут поле для творчості, нові робочі місця, в тому числі обілити індустрію. Ми розуміємо, що якщо це проєкт такого великого державного значення, то всі митці, які мають бути залучені до виготовлення цього контенту на різних етапах, повинні бути офіційно працевлаштовані, заброньовані - і це надзвичайно важливий крок також і для нашої економіки.

Тому, знову ж таки, ми переконані у тому, що маємо підтримувати це поєднання масштабності цього проєкту, міжнародних ознак цього проєкту, водночас суб'єктності українських культурних інституцій, які вже створені і мають свої певні процедури".

До речі, процес повернення талановитих особистостей вже розпочався. Наприклад, скандально відомий Руслан Ханумак, котрий раніше переїхав до США, повернувся на батьківщину і навіть зняв новий сезон серіалу "К.О.Д."

За словами Бережної, всі деталі будуть обговорені пізніше. Щодо міжнародного аспекту, який поки що залишається невизначеним, міністерка зазначила, що "експерти виконуватимуть функції, пов'язані з просуванням відібраних проєктів на міжнародному рівні, що є для нас вкрай важливим".

А тепер - запитання. Нардепка Євгенія Кравчук запитує, чи будуть ці кошти перехідними.

Тетяна Бережна підтверджує це, адже усвідомлює, що процес створення контенту займає багато часу. Важливо, що таке усвідомлення існує, адже, наприклад, скандальний пітчинг Міністерства культури в 2023 році став відомим зокрема через надто короткі терміни для подачі заявок та самого виробництва — фактично, все потрібно було завершити всього за півроку.

Микола Княжицький висловив вдячність за виділення коштів на культуру та за те, що враховано частину попередніх пропозицій Комітету. Водночас він акцентував на важливості розподілу фінансування між Держкіно, УКФ, Інститутом книги, Українським інститутом та Інститутом національної пам'яті на етапі формування бюджету. Тож пан Микола запитує, чи буде ця пропозиція реалізована. Голова Комітету, Микита Потураєв, додає до цього питання уточнення щодо долі кінопроектів, які перемогли в пітчингу Держкіно минулого року, а також чи будуть виділені додаткові кошти для функціонування апарату Держкіно, адже виділені 129 мільйонів виявилися недостатніми.

Раз вже пішли доповнення, то не витримує і нардеп Володимир В'ятрович, який наголошує, що важливо розуміти, як ці 4 мільярди будуть використовуватися, аби все було прозоро, ефективно і знову не почалися голосіння, що культура не на часі, давайте краще куплять дрони. Ну і пана Володимира теж цікавить розподіл цих коштів між інституціями і чи буде він взагалі.

Олена Ковальська відповідає: "А вам що до цього?" Тобто, інакше кажучи:

Безсумнівно, фінансування проєктів буде здійснюватися через відповідні інституції — це закладено в основі самого проєкту. Використаються вже наявні механізми, і, як я вже згадувала, процес відбору заявок ґрунтуватиметься на існуючих процедурах і законодавстві.

Якщо б ми розпочали реалізацію цього проєкту не тепер, а, скажімо, в червні, і виконали б підготовчу роботу, пов'язану зі створенням контентної матриці та збором заявок, то вже зараз могли б розподілити фінансування між установами. Однак без цієї підготовчої роботи, яку вимагає президент, розподіл коштів між установами відповідно до їхніх потреб і заявок, що надходять з ринку у відповідь на державний запит, ускладнений. Держава повинна чітко сформулювати: "Нам потрібні такі жанри, ось ці теми". Індустрія відреагує на це, запропонує свої варіанти, і на основі отриманих пропозицій будуть розподілені відповідні фінансові ресурси.

Якщо б у нас була можливість мати шість або п'ять місяців запасу для збору та обробки заявок, ми змогли б здійснити цю роботу вже зараз. Але оскільки сама концепція ґрунтується на трохи іншому підході до розподілу цієї пропорції — визначення потреб різних державних установ, ми змушені врахувати це в планах використання коштів на 2026 рік.

Ми розуміємо, що коли Мінфін каже: "Так", це не завжди охначає "Так". Це "може бути", "можливо", "може ні". Тому на всіх перемовинах, на всіх наших нарадах з прем'єр-міністром, з президентом, присутній Мінфін, який це підтверджує. І ми зараз... ну, не ми, а, вибачте, Тетяна Василівна і її міністерство, відповідає за розподіл прописання розподіл порядку використання коштів в рамках цього проєкту, який буде в собі враховувати те, що я вам сказала".

Чи зрозуміло вам, поважні творці? Підготовтеся – зима вже на підході.

А, щодо дофінансування Держкіно, то про це ще раз уточнив нардеп Павло Сушко. Тетяна Бережна погодилася, що питання треба розглянути і пообіцяла вести переговори з Мінфіном. Сушко пожалівся, що його нікуди не запрошують і уточнює, що "може, взагалі ця інституція не потрібна і треба їх розігнати чи як?".

На що міністерка вже починає посміхатися і прогнозує, що пан Сушко зможе, напевне, доєднатися до засідань бюджетного Комітету. Спостерігаючи усе це ваша авторка про Тетяну Бережну нині може точно сказати наступне - дипломатичності їй не позичати.