Ядерну зброю фактично трансформують у резервуар майбутніх ядерних відходів: експерт коментує початкові наслідки атаки дронів на російські повітряні сили.

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Українського інституту майбутнього, Ігор Тишкевич, висловив свою думку щодо нещодавньої атаки дронів на російські аеродроми та поділився першими результатами цього інциденту.

"Напад на ядерну тріаду Росії -- три категорії висновків"

Україна атакувала аеродроми базування стратегічної авіації рф. Це стало повною несподіванкою для російських військових та Кремля. Характер атаки, її специфіка та вибір цілей дозволяє припустити, що результати виявляться відразу в кількох галузях -- від настроїв у суспільстві до міжнародної політики. Чому так? Давайте розбиратися

Суть завдань і особливості нападу.

На сьогоднішній день (16-02, 1.06) зафіксовано напад на п'ять аеродромів, а також ймовірно на базу ядерних підводних човнів Північного Флоту Росії. Це означає, що мова йде про атаку на "ядерну тріаду" країни. Для реалізації цього нападу були використані "материнські контейнери" — спеціальні контейнери, в яких міститься безліч FPV-дронів. Саме вони і здійснили атаки на цілі, розташовані на території Росії.

Водночас російська система протиповітряної оборони на аеродромах виявилася повністю безпорадною: ЗРК "Панцир" не справлявся з FPV, а засоби радіоелектронної боротьби або не були присутні, або виявилися неефективними.

На момент створення цього тексту стало відомо про пошкодження щонайменше 27 літаків Ту-95 і, можливо, ядерного ракетного крейсера в Північноморську. Крім того, було зафіксовано ушкодження кількох літаків А-50 і Ту-22М3.

Щоб краще усвідомити масштаби болю від атак, варто розглянути кількість літаків, які є на озброєнні Росії. Вся авіаційна частина російської ядерної тріади включає 58 літаків Ту-95, 16 Ту-160 та 58 Ту-22М3. Щодо літаків дальнього радіолокаційного виявлення А-50, то їх у Росії є 10 одиниць різних модифікацій.

Іншими словами, удар викликає сильний біль.

Перший наслідок — війна між Росією та Україною.

Для проведення ракетних атак Росія використовувала наземні системи, такі як Іскандер, а також свою авіацію. Однак кількість ракет, сумісних з Іскандером, обмежена. Внаслідок цього країна змушена імпортувати ракетні комплекси та боєприпаси з Північної Кореї та Ірану. Що стосується морських запусків, ситуація також не є оптимальною: Чорноморський флот Росії був змушений втекти з Севастополя до Новоросійська, де інфраструктура для обслуговування ракетного озброєння на кораблях є менш розвиненою.

Авіація залишалася найпотужнішою та найгнучкішою системою для планування та виконання ракетних атак. Саме Росія змогла організувати масове виробництво ракет, призначених для авіаційного використання. Вони виявилися більш економічно вигідними в порівнянні з ракетами "Іскандер" чи "Калібр".

Отже, Росії доведеться шукати альтернативні способи для здійснення повітряних атак на Україну.

Другий аспект – суспільна думка в Росії.

Удар по аеродромах стратегічної авіації, а можливо, й по базах підводних човнів, вражає самолюбство звичайного росіянина. Цей напад має потенціал перевершити навіть вибух дрону над Кремлем або атаку на Курську область. Громадяни Росії звикли пишатися статусом своєї країни як ядерної держави, вважаючи, що ядерна тріада Росії — це непохитна і могутня сила. Але одного дня їхня країна втратила значну частину цієї системи, причому в зонах, що знаходяться більше ніж за 4 тисячі кілометрів від українського кордону. Це серйозний удар, наслідки якого російська пропаганда буде змушена замовчувати протягом тривалого часу. Якщо це не вдасться, це може стати одним з чинників (хоча й не єдиним) для можливого загострення ситуації або, принаймні, зниження рівня довіри до політичного та військового керівництва.

Крім того, атака з використанням "контейнерів-маток" -- це фактор розширення істерії та шпигунства. Простіше кажучи, рядовий росіянин навіть у глибині своєї країни не впевнений, що його місто не опиниться під атакою.

Також це стосується і верхівки держави. Немає жодних запевнень, що подібний контейнер не розташований на іншій локації, наприклад, на Валдаї або на складах у Рубльовці.

І, зрештою, третій аспект – це геополітичний.

Російські прагнення до здобуття статусу глобальної супердержави базувалися на міфі про "другу армію світу". Однак те, що Росія "застрягла" в Україні, вже має свої наслідки. Наприклад:

Туреччина активно розширює свої інтереси в Кавказькому регіоні, Сирії та на африканському континенті.

Китай фактично витіснив Росію з Центральної Азії та значно стримав її вплив у Африці.

* Зрештою, Китай та США готують ґрунт до діалогу про майбутнє багатополярного світу. Але якщо у 2021 році і у Вашингтоні, і в Пекіні розглядали Москву як один із полюсів нового світопорядку, то сьогодні лише як регіональну супердержаву.

Проте у Росії залишався ще один важливий ресурс — ядерна зброя та її ядерна тріада. Якщо атаки на стратегічну авіацію призведуть до виведення з ладу хоча б 20 бомбардувальників Ту-95, це суттєво знизить військову перевагу Росії над Китаєм з точки зору кількості стратегічних літаків. (Щодо США, Росія й не мала суттєвих переваг). Подібні удари можуть істотно зменшити рівень ядерної загрози з боку Росії. Кремль може намагатися демонструвати свою силу через кількість ядерних боєголовок, але без ефективних засобів їх доставки ядерний арсенал перетворюється на потенційні відходи майбутнього. Цю реальність добре усвідомлюють як у Вашингтоні, так і в Пекіні.

Тому, гадаю, активно аналізують характер та ефективність української атаки. А пізніше вноситимуть зміни до своїх планів на випадок ескалації. Наприклад, розроблення механізмів знищення носіїв ядерної зброї. Тих же китайських контейнерів на російській території миттєво перебуває кілька десятків тисяч штук.

З іншого боку, для всіх країн, що володіють ядерною зброєю, виникає необхідність забезпечення безпеки своїх стратегічних об'єктів. Це процес, який вимагає тривалого планування. Сучасна війна набуває нових форм, і Україна знову це підтвердила.

І нарешті, 2 червня відбудуться переговори. Сумніваюся, що там можна очікувати на будь-який прогрес. Найоптимальнішим варіантом для нас було б, якщо росія відмовилася б від участі в цьому процесі. Проте, навряд чи вони на це підуть. З іншого боку, їхній шантаж, пов’язаний з літньою кампанією та посиленням тиску на фронті, виглядає вже зовсім інакше. Адже українська сторона може запровадити нові асиметричні дії.

Але що точно буде -- масована ракетна атака найближчими днями. Тож уважно до сигналів повітряної тривоги", -- написав він.

Матеріали, представлені в розділі "Блоги", відображають особисті переконання автора і можуть не відповідати поглядам редакції.