Як Африка опинилася під впливом російської дезінформації та маніпуляцій
У багатьох країнах Африки стрімко зростає кількість іноземних кампаній впливу, багато з яких пов'язують з Росією. Про методи, цілі та регіональні особливості цих кампаній читайте в матеріалі DW.
Над елегантними білими яхтами здіймаються підсвічені променями заходу сонця хмарочоси. Це зображення, опубліковане у соціальній мережі Facebook, має на меті показати велич Москви, столиці Російської Федерації. Але є одна помилка, що її легко виявити за допомогою пошуку зображень в інтернеті: насправді, цей кадр був зроблений не в Москві, а в Дубаї.
Акаунт, який опублікував фальшиву фотографію Москви, управляється з Бурунді, країни Східної Африки, принаймні, так вказує інформація у профілі, де зазначено номер телефону. Цей акаунт функціонує під ім'ям Володимира Путіна, а на зображенні профілю можна побачити російського лідера. У ньому регулярно з'являється контент, що підтримує проросійські погляди. Серед публікацій присутня і відверта дезінформація, наприклад, твердження про те, що російська лазерна гармата знищила 750 американських винищувачів. На цей акаунт, що позиціонує себе як новинний ресурс, підписано більше 180 тисяч користувачів.
Проте не всі матеріали, що прагнуть вплинути на політичні настрої аудиторії, є такими примітивними та брехливими. Багато з них підготовлені з великою увагою до деталей, і все більше свідчень вказує на те, що Росія активно працює над створенням позитивного образу в стратегічно важливих африканських країнах.
У деяких ситуаціях важко точно встановити, хто є автором подібних публікацій. Проте загальна картина виглядає так: Африканський центр стратегічних досліджень, що виконує наукові завдання для оборонного відомства США, у своєму звіті за березень 2024 року вказав на Росію як основного ініціатора впливових кампаній в Африці. Зокрема, 80 з майже 200 кампаній можна пов'язати з діями російських властей, що значно перевищує аналогічні показники інших країн, таких як Китай, ОАЕ, Саудівська Аравія чи Катар. За даними цього центру, з моменту попереднього дослідження, що проводилося два роки тому, було зафіксовано чотириразове зростання обсягів дезінформації.
Важливо те, що ці кампанії рідко спираються на незграбні фейки на кшталт буцім московської гавані з яхтами. Радше, загалом правдиві відомості спотворюються перебільшеннями або навмисно не згаданою інформацією. Іноді лише достатньо використати й зміцнити наявні уявлення в суспільстві. "В Африці існує природне протиставлення Сходу і Заходу, в якому Захід історично є лиходієм", - каже Алду Корнеліссен, співзасновник південноафриканської консалтингової компанії в галузі цифрових технологій Murmur Intelligence. - Не потрібно брехні або дезінформації, щоб нагадати людям про це".
Компанія Корнеліссена вивчає соціальні мережі на замовлення політичних і комерційних клієнтів, скажімо, для досліджень аналітичних центрів. За його словами, російські кампанії впливу організовані так: "Існує глобальна мережа ключових акаунтів, які переплетені з іншими ключовими акаунтами в африканському контексті. Звідти місцеві інфлюенсери в кожній країні переймають повідомлення й адаптують їх до місцевого контексту".
Це також підтверджує Беверлі Очієнг, дослідниця африканської програми Центру стратегічних і міжнародних досліджень США (CSIS), що розташований у Дакарі. "Наприклад, якщо правозахисна організація в Малі публікує матеріал на бамбарській мові, він не виглядає так, ніби його створив російський чиновник. Це виглядає як висловлювання людини, яка говорить місцевою мовою і розуміє психологію населення", - зазначила Очієнг у бесіді з DW.
На відміну від контенту, що генерується десь на "фабриках тролів", більшість матеріалів тепер створюють люди з місцевості, які добре знають культурні та мовні нюанси регіону. Корнеліссен називає їх наноінфлюенсерами і досліджує їхню діяльність у Південно-Африканській Республіці (ПАР). "Всі вони отримують винагороду. Якщо тисячі людей отримають по 200 рандів (приблизно 10 євро) кожен, то це стане надзвичайно вигідною кампанією для поширення конкретного наративу всього за один день," - зазначив Корнеліссен у розмові з DW. Згодом деякі користувачі соціальних мереж починають вважати ці історії власними думками і безкоштовно діляться ними далі.
Так звані "зумери" сприяють розширенню охоплення публікацій. Це акаунти, які управляються як людьми, так і автоматизованими системами, що забезпечують масштабне поширення інформації через багаторазовий репост та взаємні згадки. Неурядова організація Центр аналітики та поведінкових змін зафіксувала таку мережу навколо офіційного акаунта посольства Росії в Південноафриканській Республіці на платформі X. Серед інших важливих учасників – проросійський активіст Джексон Гінкл, який підтримує Трампа, а також група південноафриканських самопроголошених "альтернативних медіа" та активістів.
Росія робить ставку не тільки на розвиток прихованих структур у соціальних мережах, а й на власні прямі канали впливу. У Центральноафриканській Республіці (ЦАР), своєрідній лабораторії російського впливу в Африці, ні для кого не є таємницею, що у 2018 році російськими агентами було засновано радіостанцію Lengo Songo. У листопаді минулого року кілька європейських ЗМІ опублікували журналістське розслідування про інформатора з ЦАР, який після втечі розповів про свою роботу: він допомагав радіостанції встановити контакт із проросійськими експертами та як журналіст писав статті, зміст яких подекуди детально диктувався російськими представниками.
Для пропагування проросійської ідеології активно залучається російський державний телеканал RT, частина сервісів якого зазнала заборони в багатьох західних країнах. У 2022 році RT анонсував створення англомовного медіацентру в Південній Африці, який, за інформацією каналу, вже функціонує. У ряді африканських держав цей телеканал можна переглядати через супутникове мовлення. У франкомовних районах Африки RT також веде трансляції французькою мовою. В програмах каналу часто з'являються експерти з малійських медіа, таких як Radio Emergence та L'Elite, які прославляють дії Росії в країні. Деякі експерти RT мають зв'язки з малійською військовою хунтою.
Крім того, Держдепартамент США за колишнього президента Джо Байдена звинувачував RT у таємному використанні таких сайтів, як African Stream. Було створено й інші канали спеціально для поширення контенту в Африці: найвідомішим, мабуть, є новинний сайт African Initiative, що бере свій початок у колишній корпоративній імперії засновника ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина.
African Initiative виступає як інформаційне агентство, виконуючи роль "мосту" між Росією та Африкою. На їхньому веб-сайті представлені акаунти в Telegram та інших соціальних мережах, де частина з них доступна публічно, а інші залишаються прихованими. У Малі організація налагодила співпрацю з місцевою школою журналістики; у грудні минулого року троє найкращих студентів отримали пропозицію працювати кореспондентами.
African Initiative має офіси також і в Буркіна-Фасо і час від часу організовує там заходи. У травні 2024 року ця агенція влаштувала в столиці Уагадугу виставку, на якій було показано фотографії на різноманітні теми: від "російської перемоги над гітлерівською Німеччиною" 1945 року до "десяти років війни на Донбасі", відповідальність за яку Росія приписує Україні.
За словами місцевого джерела, населення Буркіна-Фасо "особливо сприйнятливе до історій про воєнні перемоги над терористами". За його словами, відео, що демонструє озброєння, яке Росія постачає, або озброєних нею солдатів, може легко сприйматися місцевими жителями як доказ ефективності співпраці.
Тема російської бойової могутності поширюється і в попкультурі: скажімо, герой російського бойовика 2021 року "Турист" - російський солдат елітного підрозділу в Центральноафриканській Республіці. А у відеогрі African Dawn ("Африканський світанок"), презентованій African Initiative, геймери можуть обрати роль солдатів держав Сахеля та їхніх російських помічників, або ж - роль військових західноафриканської спільноти держав ЕКОВАС, яку підтримують Франція та США.
Схожі "військові розваги" (Militainment) мають на меті підтримати основну концепцію, яка, так чи інакше, транслюється через різноманітні інформаційні платформи: епоха колонізаційного Заходу завершилась, і Росія стала найкращим союзником.
Регулярно виникають приводі для подібних публікацій. Наприклад, нещодавно в Африці викликали значне обурення слова президента Франції Еммануеля Макрона, який, серед іншого, зауважив, що деякі африканські уряди забули висловити вдячність. Під час свого щорічного виступу 6 січня перед іноземними послами в Єлисейському палаці, Макрон стверджував, що багатьом країнам континенту не вистачає сміливості визнати, що їхній суверенітет значною мірою залежить від присутності французьких військових.
African Initiative також підхопила ці слова і пов'язала їх із висловлюваннями санкт-петербурзького політолога, який зробив із них висновок про "необхідність появи альтернативних гравців", як-от Росія, які ставилися б до африканських країн більш шанобливо.
В історії XX століття для цього є прив'язки. "Годі обійти стороною той факт, що Росія підтримувала уряди, що формуються, в Африці", - каже дослідниця CSIS Беверлі Очієнг. Радянський Союз підтримував визвольні рухи, як-от Африканський національний конгрес (АНК) у ПАР і Народний рух за визволення Анголи (МПЛА), а також молоді уряди в Ефіопії, Сомалі та в попередниці нинішньої Демократичної Республіки Конго.
"Це сентиментальна та ідеалізована розповідь про те, що Росія залишилася другом, перебуваючи від самого початку на їхньому боці. Це не відверта брехня, але перебільшення, покликане посилити гнів проти Франції та Заходу", - каже Очієнг у розмові з DW.
У багатьох африканських країнах це насіння, схоже, поступово проростає.
