Як і з якою метою Франція модернізує установи для відбування покарань суворого режиму.

Франція відповідає на збільшення насильства, пов'язаного з наркокартелями, шляхом вдосконалення своїх пенітенціарних установ, впроваджуючи одні з найжорсткіших систем безпеки у світі.

Високі стіни, ізольовані камери під постійним контролем, відвідування лише через куленепробивні перегородки. У Ванден-ле-В'єй, невеличкому містечку, розташованому за 200 км на північ від Парижа, минулого тижня урочисто відкрили першу у Франції в'язницю суворого режиму. Для перевезення деяких особливо небезпечних злочинців до нових камер було задіяно навіть військових.

В'язниця у Ванден-ле-В'єй, оснащена 450 відеокамерами, має стати ключовим елементом у боротьбі з організованою злочинністю та частиною більш широкої державної реформи, спрямованої на протидію наркокартелям. Основна мета полягає в ізоляції особливо небезпечних лідерів злочинних угрупувань від можливості контакту з зовнішнім світом. Міністр юстиції Жеральд Дарманен охарактеризував цей проєкт як "радикальну трансформацію пенітенціарної системи".

У Франції серйозна безпекова проблема: у таких містах, як Марсель та Тулуза, а також у передмістях Парижа спостерігається ескалація насильства між наркобандами. Наркобізнес у країні процвітає. У 2024 році у Франції було вилучено 47 тонн кокаїну, що більш ніж удвічі перевищує показник попереднього року. Багато дилерів походять із соціально незахищених верств населення та часто мають іммігрантське походження, але споживачі наркотиків є у всіх соціальних прошарках.

Прокурори попереджають: ситуація загрожує вийти з-під контролю. Все частіше підлітків, яких вербують переважно через соціальні мережі, використовують як кур'єрів або найманих убивць.

Журналіст і автор Жан-Марі Маґро (Jean-Marie Magro) вивчає проблему організованої злочинності в Марселі. "У північних районах міста йдеться про реальну боротьбу з наркотиками, про яку говорить прокуратура", - зазначає він у бесіді з DW. "Це можна помітити, наприклад, за контрольно-пропускними пунктами, які встановлюють молоді люди на вулицях". За словами Маґро, насильство сприймається в цих місцях як звичайне явище. Статистика підтверджує цю точку зору: у 2024 році в країні було зафіксовано 367 випадків вбивств або спроб вбивства, пов'язаних з наркотиками. Внаслідок цих дій загинуло 110 осіб, а 341 отримав поранення. Приблизно чверть злочинців були молодшими 20 років.

Французька пенітенціарна система досягла критичної точки: у Франції спостерігається один із найвищих рівнів переповненості в'язниць у Західній Європі. У ряді з понад 180 установ рівень заповненості перевищує 150%. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював своє обурення щодо "нелюдських умов утримання" в цих закладах. Багато в'язниць не лише переповнені, але й мають старі та нездорові умови. Пліснява, щури та таргани часто стають постійними мешканцями таких місць.

Утім, в'язниці вважаються вразливим місцем не лише з погляду прав людини, але й з огляду на безпеку: лідери злочинних угруповань продовжують свої активності навіть з-за ґрат - за допомогою мобільних телефонів, які доставляють дронами, через посередників в адвокатурі або корумпований персонал.

Навесні 2025 року насильство вийшло на новий рівень: у кількох французьких містах озброєні групи з автоматами атакували в'язниці - очевидно, щоб залякати конкурентів за ґратами й натиснути на систему правосуддя.

Новий комплекс, розташований у Ванден-ле-В'єй на півночі департаменту Па-де-Кале, неподалік від кордону з Бельгією, призначений для утримання близько 100 ув'язнених і вважається найвищим стандартом безпеки серед в'язниць Франції на сьогоднішній день. Архітектурні рішення та організація цього закладу черпають натхнення з американських в'язниць супермаксимальної безпеки, відомих як supermax, а також з італійської моделі антимафіозних установ, відомої як carcere duro ("сувора в'язниця").

В'язні утримуються в окремих камерах і мають можливість виходити на двір лише одну годину на день, причому роблять це невеликими групами. Спілкування також суворо регламентоване: телефонні розмови дозволені лише двічі на тиждень, і кожна триває по дві години. Побачення можливі тільки за допомогою перегородок. Після кожної зустрічі в'язні зобов'язані проходити повний огляд, зокрема й повне роздягання. Головна мета цих заходів — запобігти будь-яким спробам зовнішнього контролю над кримінальною діяльністю.

На березі Південної Америки, у французькій заморській території Гвіани, Париж має намір звести нову в'язницю суворого режиму, призначену для утримання до 500 правопорушників. Заплановане місце будівництва знаходиться поблизу Сен-Лоран-дю-Мароні, в тропічному лісі, неподалік від знаменитого "Острова диявола" - infamous місця колоніальних покарань, яке діяло до 1938 року і стало відомим завдяки романам Анрі Шарр'єра "Метелик" ("Papillon").

Міністр юстиції Франції Дарманен висловив намір відокремити кримінальних авторитетів від їхньої країни. Тим часом правозахисники та опозиційні активісти застерігають про можливість створення "французького Гуантанамо".

Будівництво та утримання таких пенітенціарних закладів є надзвичайно витратним: наприклад, у Ванден-ле-В'єй для обслуговування 100 ув'язнених потрібно близько 250 охоронців. Проте ефективність таких заходів викликає суперечки. Критики зазначають, що тривала ізоляція може мати негативні наслідки для психічного здоров'я, а регулярні обшуки з повним роздяганням вважають надмірними. Багато людей вважають, що запровадження технічних засобів, як-от глушники мобільних телефонів, системи протидії дронам або часті перевірки камер, можуть слугувати кращою альтернативою.

У порівнянні з іншими європейськими країнами Франція з її новим суворим режимом йде особливим шляхом. У той час як Німеччина чи Нідерланди роблять ставку на камери підвищеної безпеки та інтенсивний нагляд, водночас не перериваючи контактів ув'язнених із зовнішнім світом, Франція орієнтується на найсуворіші моделі у світі. Уряд захищає такий курс, вказуючи на близько 600 ідентифікованих екстремальних випадків в ув'язненні та наголошуючи, що традиційні заходи виявилися неефективними.

Яскрава медійна презентація цього проєкту може вказувати ширший політичний розрахунок: міністра юстиції Дарманена розглядають як одного з потенційних консервативних кандидатів на президентських виборах у Франції 2027 року. Розбудова в'язниць суворого режиму - це також сигнал тим виборцям, які очікують від держави рішучішої відповіді на насильство й організовану злочинність.