Якщо Європейський Союз зазнає краху, Сполучені Штати невдовзі відчують наслідки цього - Новини Весь Харків.
Трамп має уявлення про Європу без Європейського Союзу, але це не те, що йому слід прагнути. Якщо цей союз розвалиться, американці, безумовно, дуже швидко усвідомлять усі негативні наслідки, переконаний старший науковий співробітник Американського інституту підприємництва у Вашингтоні Далібор Рохач, який висловлює свої думки у статті на сайті Politico.
"Остерігайтеся своїх бажань, адже вони можуть здійснитися," - зазначає експерт, посилаючись на відому байку Езопа.
Він переконаний, що кожен американець, який разом із командою президента США Дональда Трампа підтримує і закликає до розпаду Європейського Союзу, обґрунтовуючи це тим, що ЄС є бюрократичною машиною, відповідальною за "знищення цивілізації", має не забувати про це.
Ігноруючи явний парадокс між претензією руху MAGA на повагу до національного суверенітету та авторитарним стилем, з яким адміністрація нав'язує європейцям свої рекомендації щодо того, як управляти своїм континентом чи за кого обирати, антиєвропейські настрої, що чітко відображаються у Вашингтоні, мають більш серйозне підгрунтя.
Без Європейського Союзу Європа навряд чи стала б процвітаючим континентом "суверенних" національних держав. Насправді, якби континент втратив зв'язок з європейським проєктом, він міг би перетворитися на Західні Балкани після розпаду колишньої Югославії: територію, де знову виникають старі конфлікти та образи. Це було б особливо ймовірно, якби уявний розпад ЄС стався через дії передбачуваних союзників НАТО — так званих "патріотичних" сил у європейській політиці.
Зрештою, довгостроковий політичний проєкт угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана полягає у відновленні "Великої Угорщини", яка існувала до укладення Тріанонського договору 1920 року, і це, очевидно, коштом безпосередніх сусідів його країни, таких як Румунія, Україна чи Сербія.
● "Існує ймовірність, що сусідні націоналістичні лідери мають свої власні стратегічні цілі. Наприклад, президент Сербії Александар Вучич проявляє повагу до Слободана Мілошевича - диктатора, відомого своїми кровопролитними конфліктами, які були ініційовані для збереження сербського впливу на Балканах. Чи може він просто передати Суботицю (або Сабадку, як її називають угорці) своєму колезі з Будапешта? А що можна сказати про позицію таких осіб, як Діана Шошока, яскрава депутатка Європарламенту, яка прагне анексувати "історично румунські" області, зокрема Північну Буковину, від України?" - зазначає Далібор Рохач, піднімаючи важливі та делікатні питання.
Основна причина, чому ці та багато інших форм історичного ревізіонізму залишаються в тіні, пов'язана з успіхами європейського проєкту. Це охоплює такі аспекти, як можливість подорожувати без паспортів і значний рівень захисту прав меншин. Якщо прибрати Європейський Союз, ряд раніше неможливих подій може стати реальністю — від спалахів військових конфліктів до "заморожених" ситуацій, подібних до тих, які спостерігаються між Росією та Сербією в таких регіонах, як Придністров'я та Косово.
Безперечно, в такій ситуації свої позиції висловлять і потужніші гравці. Наприклад, Росія, яка вже зміцнилась і яку підтримує адміністрація Трампа в Україні, активно демонструє недоліки Статті 5 НАТО. Або ж Німеччина, яка може опинитися під керівництвом ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини", член якої, Ілон Маск, закликав переглянути і залишити позаду історичну провину країни.
● "Що може піти не так, справді?", - іронічно запитує експерт.
Твердження про те, що Європейський Союз є тупиковою гілкою європейської цивілізації, свідчить про суттєве нерозуміння історичного розвитку континенту. Від часів занепаду Римської імперії Європа завжди знаходилася на межі між культурною та політичною єдністю і різноманіттям, а численні складні квазіфедеративні інституції стали частиною цього динамічного процесу. ЄС не є аномалією, а навпаки, продовжує спадщину таких формацій, як Священна Римська імперія, Ганзейський союз та Річ Посполита.
Безсумнівно, можна висловити думку, що події, які відбуваються в Європі, повинні турбувати лише саму Європу, а не Сполучені Штати. Проте, це є, в кращому випадку, лише свідченням на користь ухилення від участі, включаючи можливість відмови США від захисту європейських інтересів—а не підтримкою нинішніх зусиль Маска і Вашингтона впливати на політичні процеси в Європі, - зазначає Рохач.
Крім того, аргументи, які виступають за те, щоб США не втручалися у конфлікт, є недостатньо переконливими і не враховують історичну перспективу. Як у 1917, так і в 1941 роках американці на власному досвіді зрозуміли, що навіть якщо вони не мають інтересу до європейських війн, ці конфлікти можуть безпосередньо торкнутися їхніх інтересів. У першому випадку загроза для США виникла з німецьких атак на американські кораблі, які прямували до Великої Британії та назад. У другому випадку Німеччина оголосила війну після того, як її союзник Японія вчинила напад на Перл-Харбор.
Після завершення війни політика Сполучених Штатів стосовно Європи, яка завжди передбачала активну підтримку ініціативи регіональної економічної інтеграції, не була наслідком наївності або "недалекоглядності" американських лідерів. Її основною метою було уникнення нових конфліктів на європейському континенті. Ця стратегія виявилася надзвичайно ефективною, оскільки співпала не лише з унікальним періодом миру та стабільності в Європі, але й зі зростанням Америки як безсумнівного світового лідера, що частково стало можливим завдяки зміцненню трансатлантичних зв’язків.
Культурні конфлікти завжди привертають увагу, і в умовах агресивної антиєвропейської стратегії національної безпеки, яку реалізує адміністрація Трампа проти ЄС, ця ситуація не є винятком. Хоча тепер це виглядає захоплююче, варто пам’ятати, що якщо Європейський Союз зазнає краху під тиском Росії та США, очолюваних Трампом, американці дуже швидко усвідомлять усю серйозність наслідків, - зазначає Далібор Рохач.
Джерело: espreso.tv
