"У разі поразки України у війні, Ужгород може опинитися під контролем російських військових, розташованих на кордоні зі Словаччиною", -- зазначив колишній міністр оборони, який є опонентом Фіцо.
Словацький політик Ярослав Надь висловив думку, що уряд Фіцо може незабаром залишити свої посади.
У відвертій розмові з "Телеграфом" колишній міністр оборони Словаччини Ярослав Надь висловлює свої міркування щодо складних викликів, які постають перед його країною. Обговорюючи роль Словаччини в НАТО та її підтримку України, Надь також звертає увагу на проросійську риторику уряду Роберта Фіцо та президента Петера Пеллегріні, яка може поставити під загрозу стабільність у регіоні. Він також підкреслює ризики, пов’язані з можливим ядерним ударом з боку Росії, акцентуючи на їхній потенційній небезпеці для всього світу.
Надь не втрачає оптимізму щодо України, переконуючи, що перемога можлива. Та для цього потрібне єднання західних союзників та зусилля українських військових.
Як може вплинути проросійська політика на майбутнє Європи, і які шанси на безпеку в умовах глобальної нестабільності? Читайте в нашому інтерв'ю, щоб дізнатися більше про перспективи перемоги України та виклики, що стоять на шляху до цього.
- 21 листопада Росія нібито випробувала новий вид зброї по Україні -- балістичну ракету "Орєшнік", яку навіть називали міжконтинентальною. Сам Путін стверджує, що це відповідь на атаки британською й американською зброєю. Яка нарешті має бути відповідь НАТО?
Я ознайомився з офіційною заявою НАТО, в якій зазначено, що у випадку атаки на Альянс з боку російських сил, вони оперативно ліквідують усі пункти запуску. Проте НАТО не планує вступати у конфлікт між Росією та Україною.
З іншого боку, це не зовсім справедливо. Більшість країн НАТО та ЄС активно підтримують Україну, надаючи їй військові ресурси, такі як озброєння, боєприпаси, експертні поради і фінансову допомогу. Ця підтримка має тривати і навіть зростати, адже очевидно, що Україна страждає від російської агресії.
Чи вважаєте ви, що Росія може націлитися на об'єкти НАТО у відповідь на рішення США дозволити Україні завдавати ударів по глибоких територіях Росії?
- Це було б найбільшою помилкою Путіна. Адже військовий потенціал країн НАТО набагато вищий, ніж потенціал Росії.
Другий момент полягає в тому, що саме Росія стверджує, що НАТО залучено у війну, тому що це політична риторика, яку Путін використовує для своєї внутрішньої аудиторії. Але насправді НАТО не залучено. Я досить критичний, що допомога, яку країни НАТО надають Україні, навіть не складає 1% від військового потенціалу, який мають країни Альянсу. Якби ця допомога була на рівні 2 або 3 відсотків, Україна досить легко виграла б цю війну.
Роз’ясніть, чому Альянс утримується від рішучих дій щодо Росії. Чи може бути так, що НАТО готове поступитися диктаторам?
В нашій історії є важливі уроки. Якщо звернути увагу на події Другої світової війни, можна помітити, що західні держави не проявили належної рішучості у протидії Гітлеру. Варто згадати, як він спочатку окупував половину Польщі, а згодом захопив Францію, Чехію та Австрію, в той час як потужні країни продовжували сподіватися на мирне вирішення ситуації. Лише після того, як на них самих напали — Велика Британія, коли Німеччина атакувала її, та США, коли Японія вчинила агресію — ці країни вирішили активізувати свої дії. Вони надіялися, що Гітлер зупинить свої дії самостійно.
На мою думку, те саме можна сказати і про Путіна. Спершу він здійснив напад на Грузію, а згодом відбулася анексія Криму. Захід реагував неохоче: були введені деякі санкції, але вони були досить м’якими, і відповідь виявилася недостатньо рішучою. У 2022 році Путін здійснив агресію проти України. Цього разу він не намагався приховати свої наміри, як це сталося під час анексії Криму. І тоді демократичний світ почав усвідомлювати, що зіткнувся із серйозною загрозою.
Однак, якщо зіставити початкову реакцію західного демократичного світу з нинішньою ситуацією, можна помітити значне зростання підтримки за ці два з половиною роки. Якби Захід відреагував так швидко і рішуче, як це робить зараз, Україна могла б опинитися в набагато кращих умовах.
Я вважаю, що Захід обережний. Він хоче дотримуватися певного балансу, тому що боїться божевільного режиму в Москві, на що там здатні. Але з іншого боку, я вірю, що єдина відповідь, яку Путін розуміє, це сила, це смілива реакція Заходу.
- Чи погоджуєтесь ви з тим, що з участю військ КНДР у війні проти України РФ розпочала Третю світову війну?
- Це було б дуже великим спрощенням сказати, що Третя світова війна розпочалася. Але так, Путін вирішив залучити ще одного а́ктора і ядерну державу. Це справжня ескалація. Країни, які підтримують Україну, повинні значно на це відреагувати. Адже північнокорейські солдати здобудуть певний досвід, які потім можуть використати в можливій атаці проти Південної Кореї. І Південна Корея це знає, і також США та НАТО це знають.
Яким чином може завершитися війна в Україні, і чи вірите ви не тільки в її закінчення, а й у тріумф України? Яка ймовірність підтримки з боку Дональда Трампа?
Це непросте питання. Спершу варто розглянути, що саме ми розуміємо під терміном "перемога України". Для мене перемога означає повернення тих земель, які Росія незаконно анексувала, зокрема Крим, а також виведення всіх російських військових з українських територій. Не можна забувати, що Росія повинна відповісти за всі свої дії, за зруйновані міста та тисячі життів, які вона забрала в Україні. Отже, така перемога стала б символом справедливості.
Тепер постає питання: як досягти цієї перемоги? Єдиний шлях — це продемонструвати, що Західний світ об'єднаний у підтримці України. Лише так Путін усвідомить, що навіть з допомогою Північної Кореї, мобілізуючи всіх ув'язнених у своїй країні для участі у війні, та намагаючись отримати військову підтримку з Ірану та Північної Кореї, він не зможе реалізувати свої амбіції. Варто нагадати, що на початку конфлікту він сподівався на триденну спеціальну військову операцію, але з того часу неодноразово змінював свої стратегічні цілі, не досягнення жодної з них. Проте нині ситуація для України залишається складною.
На мою думку, ситуація кардинально зміниться, коли Трамп знову займе президентську посаду. На відміну від Байдена, зрозуміти позицію нового президента буде досить складно. Ми пам’ятаємо, що Трамп досяг певних успіхів, наприклад, у збільшенні оборонних витрат у країнах НАТО. Це, на мою думку, був його позитивний крок. Однак варто згадати і про його незвичайну зустріч із лідером Північної Кореї. Тому важко передбачити, що відбудеться в найближчому майбутньому.
Я вважаю, що Трамп надасть Путіну можливість відступити, і якщо ця пропозиція його не задовольнить, то, скоріш за все, він посилить підтримку України.
Ваше бачення: чи буде здійснюватися тиск на Україну, щоб вона поступилася своїми територіями?
- Дійсно важко сказати. Це залежатиме в першу чергу від України. Я досі намагаюся порівняти це з ситуацією в Словаччині: якщо нас атакують, а потім Чехія, наш найближчий сусід і друг, буде підштовхувати нас відмовитися від східної або південної частини Словаччини, тому що вони хочуть миру. Це неправильно.
Це рішення, яке відповідає інтересам українського народу, і ми повинні розуміти, що Україна є потерпілою стороною, тому не слід надавати жодних переваг агресору. Наша мета — підтримати Україну в прагненні досягти оптимальних умов для ведення переговорів.
Радник з національної безпеки президента Байдена Джейк Салліван підкреслив, що для України важливішою є мобілізація військових сил, а не постачання нової зброї. Яка ваша думка з цього приводу?
На мою думку, це результат кількох чинників. Путін мобілізує велику кількість військових, як росіян, так і іноземців, для відправки в Україну. Чимала частина з них гине, оскільки йому не важливо, що відбувається з людьми. Путіну не страшно втратити ані сто тисяч, ані навіть мільйон солдатів.
Безперечно, що українське керівництво проявляє велику обережність, коли йдеться про життя людей. Цілком імовірно, що Україні необхідно більше військових, і це є складним питанням як для населення, так і для політичних лідерів. Тому я з розумінням ставлюсь до дискусій про можливу участь військових з інших держав.
Згадаймо, якою була ситуація перед початком російської агресії у 2022 році. За пів року до нападу ми вже усвідомлювали, що Росія готується до атаки. Що ж ми мали вжити в цей період? Встановити масштабні військові навчання країн НАТО на території України. Якби це сталося і на навчаннях брали участь 30, 40 або навіть 50 тисяч військовослужбовців НАТО, Путін, напевно, не наважився б розпочати військові дії проти України.
- Чи побачимо ми солдатів інших держав в Україні?
Я практично переконаний, що найближчими тижнями або місяцями не відбудеться жодної операції НАТО чи ЄС в Україні. Проте, мене не здивує, якщо деякі держави вирішать направити свої війська на добровільних засадах, уклавши при цьому двосторонні угоди з Україною. Це цілком імовірно.
Також можливо організувати проєкт, у якому деякі країни НАТО або ЄС розгорнуть свою протиповітряну оборону, включно з персоналом, на українській території, не для нападу на Росію, а для захисту України.
Німеччина висловлює думку, що Росія має можливість здійснити напад на НАТО до 2030 року. Чи зможе Росія дійти до європейських меж?
Цю тему обговорюють не лише в Німеччині, але й у багатьох розвідках країн Балтії, Скандинавії та Центральної Європи. Для Путіна Україна є лише першим кроком. Його справжнє прагнення полягає у відновленні Радянського Союзу, про що він неодноразово говорив. У своїх документах він зазначав, що розпад СРСР був найбільшою помилкою та трагедією XX століття, і він має намір відновити цю імперію.
Якщо Радянський Союз знову постане, він отримає достатньо потужності для здійснення агресії проти інших держав. Таким чином, у випадку поразки України в цій війні, ми можемо побачити російських військових у Ужгороді, що межує зі Словаччиною. Це створить серйозну загрозу для безпеки та обороноздатності як Словаччини, так і всього Європейського Союзу та НАТО.
- Ви вірите, що ядерний удар, яким Кремль весь час погрожує, може статися?
- Я вважаю, що Путін втрачає розум. У нормальному житті та на нормальній планеті це було б неможливо здійснити таку божевільну агресію, як він це зробив. Тому ніколи не можна просто стверджувати, що ядерного удару не станеться. Я просто не вважаю це ймовірним. Тому що знаю, що досі є військові структури, які розуміють, що будь-який ядерний удар з боку Росії негайно викличе відповідь Заходу. Якщо ж це станеться, ми можемо бути на межі кінця світу.
Словаччина в даний момент фактично виконує роль голосу Кремля в структурах ЄС та НАТО. Які причини цього феномену? Чи є шанси на зміни в цій ситуації?
- Знаєте, уряд, що прийшов до влади у Словаччині, отримав сильну підтримку від кремлівських дезінформаційних медіа. Ми попереджали не лише наших громадян, але й людей Заходу, що це станеться, оскільки Роберт Фіцо змінився протягом останніх років. До речі, це його четвертий термін на посаді прем'єр-міністра, і він фактично змінився з проєвропейського, прозахідного політика на повністю проросійського васала Путіна. Ми намагалися пояснити це також дипломатам у Словаччині, щоб бути обережними, бо Фіцо вже не той, яким був раніше. Вони, мабуть, просто не повірили, але тепер побачили.
Ніхто не бажає взаємодіяти з нами. Ніхто не готовий обмінюватися звітами щодо Словаччини та Угорщини, адже існує ризик, що ці дані миттєво дійдуть до Москви. Це наша сьогоднішня дійсність.
Незважаючи на свої заяви, Фіцо усвідомлює, що економічний розвиток України та її інтеграція до ЄС сприятим прогресу Словаччини. Тому він намагається знайти певні ініціативи для реалізації цього, але між ним і Зеленським, а також між ним і вашим прем'єром, не виникає необхідної "хімії". До того ж, нещодавно він офіційно повідомив, що планує відвідати Москву наступного року для участі у військовому параді. Отже, він фактично підтримуватиме армію агресора. Це просто абсурд.
Громадяни Словаччини повинні донести до Фіцо, що їх не влаштовує підпорядкування Росії. Важливо, щоб прем'єр зрозумів: він не має права виступати слугою Путіна, перебуваючи в НАТО та ЄС.
Яким чином ви бачите вплив політичних курсів Роберта Фіцо та президента Петра Пеллегріні на безпеку країни та оборонні стратегії Словаччини?
- Дуже негативний вплив. Якщо порівняти реальність, коли я був міністром оборони, коли Едуард Гегер був прем'єр-міністром, а Іван Корчок і Растислав Качер працювали міністрами закордонних справ, між нами була єдність. Ми створили відмінну співпрацю в зовнішній та оборонній політиці Словаччини, тому навіть наші союзники приїжджали та інвестували в словацьку оборону. Нічого подібного зараз не відбувається.
Навпаки, коли я обіймав посаду міністра оборони, мені вдалося підвищити витрати на національну оборону з 1,6% до понад 2%. На жаль, мій наступник знову знизив ці витрати до 1,6%, що свідчить про його небажання інвестувати в оборонні потреби. Це не лише ставить під загрозу підтримку з боку наших союзників, але й свідчить про недостатні інвестиції з боку держави. Це становить серйозну загрозу для безпеки та оборони Словаччини.
Більше того, союзницькі розвідувальні агентства виявляють недовіру до наших розвідувальних структур, що ще більше знижує рівень нашої безпеки та обороноздатності. Політика Фіцо та Пеллегріні має дуже негативний вплив, і ця ситуація стає все більш очевидною для громадян Словаччини. Їхня популярність помітно падає; наразі вони не мають більшості в парламенті. Це створює серйозні проблеми в управлінні країною та парламентськими справами. Вважаю, що це може призвести до проведення дострокових виборів у Словаччині.
Чи створюють Фіцо та Пеллегріні умови для вступу російських військ на територію Словаччини?
- Дякувати Богу, що між нами (Словаччиною та РФ. -- Ред.) є Україна. Запланований офіційний візит Фіцо до Москви наступного року, на мою думку, дуже схожий на ситуацію 1968 року, коли країни Варшавського договору вторглися до Чехословаччини, бо в Чехословаччині відбувались деякі демократичні кроки на той час. І Москва вирішила, що країни Варшавського договору повинні увійти до Чехословаччини, щоб зберегти комунізм у країні. Перед цим мало бути офіційне запрошення, підписане комуністами, деякими зрадниками, і одним зі зрадників був Василь Біляк.
Чимало словаків висловлюють думку, що комунікація Фіцо та його запланована поїздка до Москви для зустрічі з Путіним нагадує лист, який підписав Біляк, запрошуючи війська країн Варшавського договору. Є ймовірність, що Фіцо має намір посилити військову співпрацю з Росією. До моменту його візиту до Москви залишилося ще шість-сім місяців, і я сподіваюся, що до цього часу його уряд залишить свої повноваження.
- Вас зараз звинувачують за рішення про передачу Україні винищувачів МіГ-29 у 2022 році. Розкажіть, як воно ухвалювалося? Для чого це теперішній владі? І які можуть бути результати переслідування?
Насправді, коли уряд Петера Пеллегріні перебував при владі в період з 2018 по 2020 рік, він ухвалив рішення про закупівлю літаків F-16, одночасно припинивши підготовку пілотів для МіГ-29. Варто зазначити, що обслуговування МіГ-29 здійснювали російські спеціалісти на території Словаччини, що створювало додаткову загрозу безпеці, адже на словацьких авіабазах, які також входять до складу НАТО, працювали десятки російських техніків. Наші розвідники були переконані, що серед них могли бути шпигуни. Крім того, з наявних 11 літаків лише 4-5 були в стані польоту, тоді як інші потребували серйозного ремонту і обслуговування, яке ми не бажали доручати російським фахівцям.
Ваш попередній міністр оборони Олексій Резніков зв'язався зі мною з питання передачі МіГів Україні. Він підкреслив, що у вас є пілоти, які добре знають цю авіаційну систему, а також технічний персонал і запчастини, що дозволяють провести значний ремонт цих 11 літаків, щоб, принаймні, 7 або 8 з них могли бути в строю. Після обговорень та отримання підтримки від американців і ЄС, ми досягли спільної думки. Я запросив ваших техніків і пілотів відвідати Словаччину, де вони виконали необхідні ремонти та сервісні роботи. В результаті чотири літаки вже відправилися до України з українськими пілотами, тоді як решта семи були доставлені сухопутним транспортом.
Це було вірне рішення. Проте перед виборами Фіцо та його спільники почали заявляти, що це стало зрадою нашій країні, і спонукали своїх прихильників вірити, що я маю опинитися за ґратами через це. Наразі вони намагаються реалізувати свої наміри, але для цього немає жодних правових підстав, тож це виключно політична гра. Вони намагаються зловживати своєю владою та правосуддям проти мене.
Я усвідомлюю, що існує тільки два можливих сценарії: або вони не зможуть досягти своїх цілей, або, якщо мене заарештують, це буде політично мотивоване затримання, і я впевнений, що західні держави миттєво відреагують на таку ситуацію.
Чи на даний момент Словаччина надає підтримку Україні як член НАТО?
- Так, у багатьох сферах, але багато з них засекречені. Ми не можемо про це говорити, і Фіцо про це не говорить, тому люди не знають, що він дійсно робить для членів НАТО та союзників, щоб допомогти Україні.
- У травні цього року Словаччина захистила колишнього генерального продюсера заблокованого телеканалу "112 Україна" Артема Марчевського, якого Чехія вважає причетним до створення проросійської мережі в Європі. Він є близьким до кума Путіна Віктора Медведчука. Виходить, Росія за рахунок вашої держави утримує своїх агентів?
Це не просто збіг обставин, я в цьому переконаний. Член родини нинішнього міністра оборони Словаччини Роберта Калиняка, на ім'я Ерік Калиняк (радник уряду, який став свідком нападу на Фіцо навесні 2024 року - Ред.), ймовірно, його племінник, був залучений у цю проросійську мережу. Він брав участь в інтерв'ю та спілкувався з представниками цієї мережі. Пізніше ми дізналися, що ця особа отримала певний притулок. Я цілком впевнений, що між теперішнім урядом Словаччини та російським урядом існує якась угода, що є ще одним свідченням того, як Кремль насправді впливає на дії словацького уряду.
Відверто кажучи, коли я обіймав посаду міністра оборони в попередньому уряді, нам вдалося витіснити понад 40 російських шпигунів з нашої країни протягом трьох років. Ми активно намагалися протистояти цій гібридній війні.
Зараз ситуація зовсім інша. Сьогодні представники чинного уряду, міністри, активно беруть участь в дискусіях на проросійських пропагандистських платформах. Це викликає у мене значне занепокоєння, адже таке явище свідчить про поширення російського бачення глобальних подій, що є серйозною проблемою. Подібні тенденції спостерігаються також в Угорщині та Словаччині, але я сподіваюсь, що це не стане нормою для інших європейських держав.
Ця операція, яку здійснюють російські розвідувальні служби у країнах Європейського Союзу та НАТО, має на меті змінити громадську думку і сприяти приходу до влади проросійських, прокремлівських політиків. Яскравим прикладом цього є ситуація в Румунії, де наразі відбуваються президентські вибори. Один із фіналістів, що пройшов до останнього етапу, є відкритим прихильником Росії і має підтримку проросійських структур. Це може стати шаблоном, який вони прагнуть реалізувати в інших країнах Європи та серед членів НАТО і ЄС.
