"Ялтинські бесіди" у Москві: маніпуляції та дезінформація.
У москві завершився так званий "Ялтинський міжнародний форум (ЯМФ-2025)". У розмовах його учасників було багато дивного. По-перше, вже вкотре росіяни не наважилися організовувати зібрання з назвою "Ялтинський" в Криму, розуміють, що на окупований півострів запрошені гості навряд чи наважаться приїхати. Довелось знову збиратись далеко від Криму
І навіть якщо до нас приєднався хоча б один учасник з іншої країни, його можна вважати представником цілої нації, і таких учасників налічується близько сорока. Інші ж - це росіяни.
По-друге, оголошена тема "форуму" не відповідала реальному змісту виступів. Вона звучала сучасно та амбітно — "За справедливий світоустрій: нові завдання для Росії та Криму", але насправді обговорювалися переважно способи легалізації останніх російських агресій. Ігнорувалося те, що саме Росія є корінням порушень справедливого світопорядку. Під виглядом амбіційних гасел про глобальну архітектуру, виклики безпеки та роль великих держав ховалися тенденційні концепції, що вже були спростовані в демократичному світі. Це була відверта маніпуляція, що намагалася виправдати злочини Росії проти міжнародного права, вбивства і розкрадання.
Відверта агресія Росії в Україні, що грубо порушує статут ООН, намагається маскуватися під "міжнародні кризи" та "боротьбу з сучасними формами неонацизму і неоколоніалізму". При цьому як російські представники, так і їхні союзники старанно замовчують той факт, що в сьогоднішньому світі Росія фактично залишається єдиною колоніальною імперією, яка використовує різноманітні форми війни — від інформаційних до відкритих конфліктів — для боротьби зі світовою спільнотою. Учасники цього дискурсу спотворюють реальність, стверджуючи, що війна Росії є "агресією Заходу, який напав на Росію", не визнаючи, що нинішня політика Кремля є проявом нового фашизму, що отримав назву "рашизм", про який говорять вчені та політики по всьому світу.
Форум організовано, по суті, лише для того, щоб заявити, що "присутність іноземних представників на заході була символом їхньої підтримки Криму, Росії та нашого президента Володимира Путіна у боротьбі з агресією Заходу". І насправді, це вимагало не "мужності, рішучості та принципової позиції", а швидше бажання і здатності йти проти власної совісті, видавати неправду за правду, спотворювати історичні факти та маніпулювати дійсністю.
Російські політики до цього часу не полишають ідею Ялти-2, немовби саме вона може вирішити всі проблеми сьогодення. Учасники в своїх виступах часто посилались на довід Ялтинською конференції 1945 року, яка нібито "вказала ті баланси, на які ми повинні орієнтуватися, і безперечно була найважливішою подією для світоустрою". Митрополит Тихон навіть став стверджувати, що "поки в Ялті творили світ, за лаштунками таємно відбувалися інші процеси. Він не виключає, що вже в той час Черчілль розмірковував про операцію "Немислиме" -- ядерне бомбардування нашої країни". "Владика" явно безсоромно погрішив проти істини.
Справжнє значення Ялтинської конференції 1945 року полягає в тому, що світові керівники змогли досягти угоди з метою встановлення миру, хоча і закрили очі на той факт, що сталінський СРСР вступив у Другу світову війну як союзник нацистської Німеччини, спільно розділивши Польщу. Це призвело до того, що на Нюрнберзькому процесі представники СРСР не були підсудними, а виступали в ролі обвинувачів, хоча насправді їх місце було поряд з гітлерівцями на лаві підсудних. Адже сталінський режим забрав життя більшої кількості радянських громадян, ніж нацистський. Така забутливість не могла залишитися без наслідків, що згодом вилилося в поділ світу після війни, появу залізної завіси і розгортання "холодної війни".
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров не з'явився на форум особисто, а делегував читання свого звернення одному з працівників міністерства. Це лише підсилює припущення, що його роль у російській політиці поступово зменшується. На його рівень піднявся так званий глава Криму Сергій Аксьонов, який надіслав відеозвернення. Привітання від "радника президента РФ Антона Кобякова" (а не від самого президента – авт.) зачитав "представник Криму при президентові РФ" Георгій Мурадов.
Проте спікер окупаційного парламенту Криму Владімір Константінов під час свого виступу на зібранні зробив цікаву заяву: "Для Заходу поняття "справедливість" означає, щоб нас не існувало, а для нас - щоб Україна знову стала невід'ємною частиною російської культури", - зазначив він.
Інформаційним партнером форуму виступає ТАСС. Андрій Кондрашов, який став генеральним директором після виходу його фільму "Путін", зробив цікаву заяву, зазначивши, що "з поверненням Криму Росія відновила свій духовний суверенітет" і що "це не Крим повернувся до 'рідної гавані', а Росія повернулася до своїх коренів". Якщо розглядати "коріння Росії" як те, що походить з Кримського ханства, тоді можна погодитися, але це варто було б визнати відкрито.
Учасники форуму висловили безліч суперечливих думок, серед яких можна виділити заяви про те, що "кримська весна стала поштовхом для створення поліцентричної моделі світу". Дехто навіть намагався порівняти окупацію Криму з "правом національної самовизначеності" та принципами поваги до територіальної цілісності держав. Зокрема, Георгій Мурадов говорив про "самовизначення народу Криму", хоча насправді, світовій громадськості відомий кримський народ як кримські татари, які не брали участі в незаконному "референдумі". Російська громада в Криму є діаспорою, а не корінним народом, і має зовсім інші права. Важливо зазначити, що право на самовизначення в міжнародному праві належить цілим націям, а не розмитим етнічним групам. Окрім того, окупація Криму Росією жодним чином не вплинула на так звану "поліцентричність" глобального порядку. Більше того, про "право народу Криму" не може йтися, оскільки події почалися не з "референдуму" в березні, а з введення російських військ 20 лютого 2014 року. Учасники форуму, ймовірно, усвідомлюють це, але воліють замовчувати, адже "одним із співавторів кримської весни" називають не "народ Криму", а спікера Владіміра Константінова, тоді як Георгій Мурадов названий "ще одним співавтором", оскільки вони координували весь процес окупації. Яка ж роль народу у всьому цьому? Представник Держдуми з міжнародних справ Леонід Слуцький підкреслив важливість тих, хто дійсно брав участь у поверненні Криму до Росії, вручивши Почесну грамоту Георгію Мурадову — одному з основних організаторів. Але де ж грамота для "народу Криму"?
Константінов зазначав, що "все почалося з Верховної Ради, яку він очолював", підкреслюючи, що "в Криму зародилися ідеї, які спочатку здавалося, неможливо реалізувати, але згодом вони стали реальністю". Спікер з іронією зауважив, що "для України Крим є прикладом успішного регіонального розвитку: ось до чого можна дійти, будучи частиною Російської Федерації. Ви прагнули до Європи, мріяли про це десятиліттями — і на що це призвело? А ми повернулися на рідну землю, і подивіться, чого досягли..." При цьому він умисно ігнорував той факт, що саме війна Росії, її бомби і ракети перетворили окуповані території, міста та села в руїни. З іншого боку, Крим, навіть за російськими стандартами, залишається депресивним, безводним, мілітаризованим регіоном, який не виправдовує навіть одинадцятирічного правління. То які ж насправді ваші досягнення?
Константінов бездумно висловив своє бачення: "Щодо західної цивілізації, то вона вичерпала всі сенси, які можуть бути корисні для нас. Усе, що вони мають, шкодить нам і несе руйнівну силу, тому ми повинні від цього відмовитися. Лише так ми зможемо створити свою конкурентоспроможну країну та цивілізацію, до якої буде прагнути світ і яку поважатимуть..." Але від чого ж відмовлятися? Від прогресу в науці, культурі та технологіях, до яких Росія так і не змогла наблизитися? Від демократії? Варто згадати інші слова Константінова: ви роками намагаєтеся "досліджувати та перевершити" — і які результати?
Представник держдуми у справах СНД відомий пропагандист Костянтин Затулін твердив, що "Крим... першим і мирним шляхом повернувся до росії", приховуючи, що зовсім не мирним шляхом, і зовсім не першим. Так росія війною повертала до свого складу всі колонізовані народи -- Грузію і все Закавказзя, Чечню, народи Сибіру і Півночі. Тепер -- Україну. Це свідчить про те, що де росія -- там не може бути миру.
Багато висловлювань учасників форуму не витримують критики з точки зору логіки. Наприклад, депутатка Державної Думи Анастасія Удальцова стверджує, що "Крим продемонстрував, що можна і потрібно протистояти західній гегемонії..." Вона не усвідомлює, що "гегемонія Заходу" означає досягнення вищих результатів розвитку в порівнянні з Росією, а опір цій гегемонії є опором прогресу. Чи це дійсно свідчить про особливий шлях Росії та її цивілізації?
Таким чином, остаточна резолюція також містить маніпулятивні висловлювання. В ній стверджується, з одного боку, що "кримська весна... відновила у народів віру в можливість мирного самовизначення". А з іншого боку, зазначається: "росія, розпочавши в Україні СВО, фактично стала ініціатором міжнародного антинацистського та антиколоніального руху". Отже, мир було досягнуто через війну?
По-друге, війна, що веде Росія, не є проявом боротьби з нацизмом чи антиколоніальним рухом. Це радше спосіб утвердження особливої російської форми нацизму, відомої як рашизм, і засіб підтримки російського колоніалізму.
То для чого такі балачки?
