Душа Америки: причини, чому громадяни США виходять на протести
Крига скресла: в Америці розпочався протестний рух. За останні два тижні всією країною двічі прокотилися масові демонстрації проти політики Дональда Трампа. Останні виступи відбулися в суботу, 19 квітня. У сотнях великих і малих міст США демонстранти протестували проти розгрому федеральних агентств, руйнування економіки, "наїздів" на університети й освіту, знищення довкілля й на захист незаконно заарештованих і депортованих іммігрантів.
На демонстраціях у Нью-Йорку, де я також була присутня, зібралися тисячі людей. Серед багатьох вимог і гасел можна було побачити чимало плакатів, що підтримують Україну, а також звинувачення Трампа у зв'язках з Путіним. Деякі учасники тримали в руках українські прапори, інші ж носили плакати з висловленнями солідарності; на деяких з них пропонувалося депортувати Трампа до Росії.
"Ми підтримуємо Україну і виступаємо за захист прав людини," -- зауважила мені Джордан Бергер, молода жінка, яка тримала плакат з українським прапором і написом: "Разом -- незламні". "Ми просто відстоюємо основні людські цінності," -- підкреслила її мати.
Не дивно, що американцям доводиться виходити на вулиці, щоб відстоювати "основні моральні цінності", а саме звичайну справедливість. Адже Дональд Трамп та його команда постійно висувають нові моральні виклики перед суспільством.
Так, наприклад, увесь останній тиждень країна стежила за долею іммігранта Кілмара Гарсії. Він прожив у США багато років, був одружений із американською громадянкою, мав дітей і не порушував закону. Проте його і ще кілька сотень венесуельців у наручниках і кайданах депортували до Сальвадору й кинули до однієї з найжорстокіших в'язниць. Попри рішення суду, який вимагав повернення Гарсії до Штатів і визнання владою "канцелярської помилки", адміністрація президента відмовилася сприяти визволенню його з в'язниці та поверненню до США.
Багатьох американців особливо вразила зустріч Трампа з президентом Сальвадору Наїбом Букеле в Білому домі: обидва президенти, підіграючи один одному і явно отримуючи задоволення від цієї вистави, заявили, що не в їхній владі повернути Гарсію додому. Очевидна мета такої показної жорстокості -- змінити моральні критерії країни, зробити жорстокість і свавілля нормою, а заодно залякати і чужих, і своїх.
Історія нещасного Гарсії, який опинився за ґратами в чужій країні на невизначений термін, настільки глибоко вразила американців, що на деякий час затмила навіть питання звільнення федеральних працівників, економічні потрясіння, спричинені новими тарифами, а також гучний конфлікт Трампа з провідними університетами. Останнім адміністрація запропонувала вибір: або вірність і покору, або втрату федеральної підтримки.
Усі ці події — від незаконних депортацій до агресивних дій щодо університетів — порушують, по суті, одні й ті ж питання: якою стане душа нації? Чи буде країна слухняною і жорстокою, чи, навпаки, відстоїть моральні цінності, де слабших необхідно захищати, а не знущатися над ними? Чи залишиться Америка вірною принципам верховенства права, чи беззаперечно підкориться авторитарному лідерові, не ставлячи йому жодних обмежень? На ці запитання поки що немає відповідей — спротив лише починає формуватися, але імпульс уже дано, і варто зазначити, що навіть попередні президенти, порушивши звичку мовчати, виступили з критикою на адресу Трампа.
Минулої суботи, під час заходу в Оклахома-Сіті, присвяченого пам'яті жертв теракту, що стався три десятиліття тому, Білл Клінтон наголосив на тому, як ця трагедія змусила місто об'єднатися, контрастуючи з нинішньою політичною поляризацією. На відміну від таких постатей, як Трамп і Маск, він відзначав федеральних службовців з особливою повагою та вдячністю, частково виступаючи проти їхніх поглядів.
З ще більш різкою критикою нового уряду виступив на конференції в Чикаго Джо Байден: "Менше ніж за сто днів ця адміністрація спричинила стільки втрат і руйнувань! Вражає, як швидко це сталося", -- зазначив експрезидент, висловлюючи загальне здивування темпами та масштабами руйнування державних інститутів. Він також звернув увагу на байдужість нової влади до проблем простих громадян: "Вони скорочують адміністрацію соціального забезпечення, звільняючи сім тисяч працівників, серед яких є й найкращі фахівці". Байден підкреслив, що команда Трампа проводить ці скорочення, аби профінансувати податкові пільги для заможних. "Вони дійсно вміють ламати... І в результаті -- сотні людей страждають і не можуть спати ночами".
Проте жоден із попередніх президентів не висловлював необхідність протистояти так чітко, як це зробив Барак Обама. Під час свого виступу в Гамільтон-коледжі він звернув увагу на торгові тарифи, запроваджені Трампом, та їх негативний вплив на економіку, але наголосив на загрозі для фундаментальних ідеалів США, таких як свобода слова та верховенство закону. "Я не вважаю, що те, що ми стали свідками в сфері економічної політики та тарифів, принесе користь Америці – це питання конкретних заходів. Але мене значно більше непокоїть те, як федеральний уряд тисне на університети, якщо вони не забезпечують студентів, які реалізують своє право на свободу слова", – зазначив Обама. – "Сьогодні ми переживаємо один із тих періодів, коли недостатньо просто висловлювати підтримку – можливо, вам доведеться вжити активних дій і навіть трохи пожертвувати".
З позицією Обами згоден і Гарвардський університет, що вирішив обстоювати академічну свободу навіть ціною втрати федеральних грантів у розмірі двох мільярдів доларів. Захищаючи свою незалежність від ідеологічного контролю з боку Трампа, університет заявив, що не відмовиться від своєї свободи в обмін на федеральне фінансування. Про це повідомив президент університету Алан Гарбер у зверненні до співробітників і студентів: "Жоден уряд -- незалежно від того, яка партія перебуває при владі, -- не має диктувати приватним університетам, чого вони можуть навчати, кого приймати й винаймати, а також які галузі науки та досліджень вони можуть розвивати", -- написав він.
Губернатори штатів почали протистояти свавіллю та безмежній владі президента. Представники Демократичної партії, такі як Ґевін Ньюсом з Каліфорнії, Джей Роберт Пріцкер з Іллінойсу, Джош Шапіро з Пенсільванії, Джаред Поліс з Колорадо, Тім Волц з Міннесоти та Кеті Хоукул з Нью-Йорка, висловилися проти довільних тарифів Трампа, які загрожують економіці, зокрема, пенсійним фондам, які підтримують понад пів мільйона американців.
Найактивніше реагував губернатор Каліфорнії. У захисті свого штату Ньюсом разом зі своєю адміністрацією ініціював судовий процес проти Трампа. У позові зазначається, що Трамп не мав права в односторонньому порядку вводити митні тарифи. Каліфорнія, в порівнянні з іншими штатами, може зазнати найбільших втрат через ці тарифи: цілі галузі, від виробників мигдалю, які залежать від зовнішніх покупців, до гігантів Кремнієвої долини, що покладаються на китайські компоненти, можуть зіткнутися з серйозними збитками або навіть банкрутством через мита, які запроваджує Трамп.
Та повернімося до народних протестів. На сьогодні наймасштабніші політичні мітинги проти Трампа та його оточення очолюють 83-річний сенатор Берні Сандерс і його 35-річна протеже, конгресменка Александрія Окасіо-Кортес. Тур Сандерса та Окасіо-Кортес має назву "У боротьбі з олігархією" й доносить нехитрий меседж: у всіх поневіряннях громадян винні мільярдери та великі корпорації. Багаті, на думку Сандерс і Окасіо-Кортес, керуються "нездоланною жагою наживи", прагнучи збагачуватися за рахунок 99% населення. "Брати та сестри, у найбагатшій за всю історію світу країні ми можемо жити набагато краще!" -- сказав Сандерс тим, хто зібрався у Фолсомі в Каліфорнії.
Виступи Берні Сандерса та Александри Окасіо-Кортес привертають величезні натовпи — близько 36 тисяч осіб у Лос-Анджелесі, понад 34 тисячі в Денвері та 30 тисяч у районі Сакраменто. Ці двоє політиків свідомо обрали для своїх заходів місця, де більшість виборців підтримала Дональда Трампа. Проте загалом на їхніх виступах зібралося більше 200 тисяч людей — в основному молодь, яка готова активно агітувати у своїх громадах проти Трампа.
На минулому тижні Сандерс раптово з'явився на сцені музичного фестивалю Coachella, що проходив поблизу Лос-Анджелеса, щоб представити співачку Clairo. Молодіжна аудиторія зустріла його з великим ентузіазмом.
Сандерс і Окасіо-Кортес -- це ліве крило Конгресу. Сандерс двічі балотувався в президенти й щоразу ставав кумиром молоді, якій імпонували емоційний заряд політика та простота його рішень.
У Конгресі Берні Сандерс голосує разом із демократами, однак вважає себе представником партії Демократичних Соціалістів Америки — організації, ідеї якої залишилися в минулому столітті, глибоко вкоріненими в теорії Карла Маркса. Ймовірно, що популярність Сандерса з його традиційним марксизмом могла б затихнути, але його критика на адресу мільярдерів отримала нове життя з приходом до влади таких безпринципних багатіїв, як Дональд Трамп, Ілон Маск та Роберт Ф. Кеннеді.
Сьогодні в Сполучених Штатах ми спостерігаємо різноманітний протест проти внутрішньої політики, зовнішнього курсу та спроб перекроїти моральні цінності нації. Однак поки що немає політика, здатного надати цьому протесту єдність і чіткий напрямок для досягнення успіху. Проте американська історія показує, що в критичні моменти завжди з'являється лідер, здатний повести за собою.
