Запобіжний механізм для Орбана: яким чином Європейський Союз повинен перепрофілювати санкції, накладені на Росію.

Чим більше ЄС відкладає ухвалення жорсткіших санкцій, тим більше країн-учасниць готові приєднатися до "дипломатії заручників" у контексті санкцій.

Євросоюз продовжив секторальні санкції, накладені на Росію, ще на шість місяців, не чекаючи, поки спливе крайній термін. Зібрати одностайну згоду на це виявилося несподівано просто, адже була небезпека, що Угорщина знову спробує підірвати заходи тиску на Росії.

Основну згоду щодо запровадження санкцій було досягнуто під час саміту Європейського Союзу в кінці червня. За інформацією видання Euractiv, бельгійський прем'єр Барт де Веве розповів, як проходили ці перемови.

Не виникло жодних суперечок чи труднощів. Учасники саміту вже залишали залу під час однієї з перерв, коли Антоніу Кошта раптом зауважив: "О, я забув згадати про одну важливу деталь - продовження санкцій. Сподіваюся, це всім підходить?"

Заперечень не надійшло, тому положення про продовження санкцій було включено до рішення саміту без жодних дискусій.

Однак це не усунуло ризик можливого скасування санкцій, включаючи можливе розмороження активів Центрального банку Росії, а лише відстрочило проблему на півроку. Згідно з процедурою, санкційний режим підлягає перегляду кожні шість місяців, і для його продовження необхідна одностайна підтримка всіх держав-членів.

Таким чином, вето з боку окремої держави, наприклад, Угорщини, що вже не раз висловлювала намір заблокувати рішення щодо санкцій, може серйозно підривати цілісність санкційного механізму.

Якщо це станеться і Росія навіть на короткий час отримає доступ до нині заморожених активів - наслідки цього рішення будуть незворотними.

Фінансові ресурси, які Кремль швидко перенаправить в інші країни, будуть використані для виготовлення озброєнь, боєприпасів, безпілотників і ракет, що продовжать завдавати шкоди українцям і можуть загрожувати ескалації конфлікту на Захід. Ці кошти знову "з'являться в Європі" у формі терористичних атак, дестабілізаційних дій та саботажу.

Крім того, ЄС втратить джерело забезпечення повернення коштів за позиками на $50 млрд, для фінансування України у рамках програми ERA Loans.

Попри те, що Європейський Союз здатен комплексно підійти до розв'язання цієї проблеми.

Європейське законодавство надає можливість посилити режим санкцій та ввести безстрокові обмеження проти Російської Федерації, які не вимагатимуть регулярного продовження.

Єдине, що потрібно для цього - це рішучість з боку країн Євросоюзу.

Часто неправильно стверджують, що введення санкцій у відповідь на російську агресію є лише політичним актом підтримки України.

Проте, в рамках законодавства ЄС існує інше трактування, а практика Європейського Суду пропонує зовсім інший погляд на цю ситуацію. У своєму рішенні щодо санкцій проти Венесуели Суд ЄС підкреслив, що основною метою введення таких обмежень є забезпечення дотримання міжнародних норм, запобігання катуванням, захист прав дітей і дотримання інших основоположних європейських цінностей. Рішення Ради ЄС від 2022 року підтверджує, що Росія підпала під санкції через її порушення Статуту ООН і через те, що її дії становлять загрозу для міжнародної безпеки.

Отже, санкції не повинні залежати від уподобань угорського уряду або від переваг для ЄС у реалізації певних заходів. Головним питанням залишається, чи зупинила Росія свої грубі порушення міжнародного права, і чи є підстави для ослаблення або скасування цих санкцій.

Питання, погодьтеся, риторичне: останні тижні показують, що масштаби російської агресії лише зростають.

Та найголовніше - те, що ЄС взагалі може відмовитися від потреби продовжувати санкції проти РФ.

Отже, потрібно перетворити вже встановлені обмеження на безстрокові.

Ідея про те, що санкції ЄС повинні обов'язково мати обмежений термін дії - це поширений міф. Ми часто чуємо його навіть під час зустрічей із європейськими посадовцями. Та насправді стаття 28(1) Договору про Європейський Союз дає Раді ЄС право встановлювати строк дії санкцій "за необхідності", але не зобов'язує її це робити.

Навпаки, головним критерієм для перегляду рішення про санкції має бути не дата, до якої вони діють, а суттєва зміна обставин. Тобто санкції мають діяти доти, доки їхні цілі не будуть повністю досягнуті. Більш того, офіційно затверджені Радою ЄС Методичні настанови щодо запровадження обмежувальних заходів визначають два можливі підходи до перегляду санкцій (див. параграф 34 настанов).

Перший підхід - за допомогою санкцій з обмеженим строком дії. Після закінчення строку дії санкції мають бути продовжені рішенням Ради ЄС, яка має підтверджувати, що цілі санкційного тиску ще не досягнуті.

Другий підхід - санкції з механізмом перегляду, тобто таким, що не має встановленої обмеженої тривалості, але передбачає скасування санкцій, якщо Рада ЄС дійшла висновку, що цілі запровадження санкцій досягнуті.

Більше того, у цих Методичних рекомендаціях підкреслюється, що безстрокове впровадження санкцій є пріоритетним. Щодо санкцій, що мають обмежений термін дії, документ пропонує їх використовувати тільки в тих випадках, коли цей термін може бути чітко обґрунтований.

"Дата закінчення терміну дії або перегляду санкцій може бути визначена з урахуванням фактів або очікувань (наприклад, дати майбутніх виборів або мирних переговорів, які можуть призвести до зміни політичного контексту)", - пояснює затверджений Радою ЄС документ.

На практиці, втім, все працює інакше. Всупереч власним методичним рекомендаціям, Рада ЄС жодного разу не застосовувала на практиці механізм безстрокових санкцій "до перегляду" і досі завжди обирала перший підхід - фіксований термін дії. До того ж зазвичай тривалість санкцій є обраною довільно, без прив'язки до подій.

Незважаючи на те, що ці два методи мають значні відмінності.

За другою моделлю саме Орбан чи будь-який інший політик, який лобіює зняття санкцій з Росії, мав би доводити іншим лідерам країн ЄС, що Росія припинила бомбити українських дітей у їхніх ліжках, тож санкції має бути знято. І переконувати дуже ретельно, адже одного голосу проти було б достатньо, щоб дія санкцій продовжилася.

Натомість зараз інші лідери мають переконувати Орбана, що ракети досі летять, а українські міста - щоденно стирають з лиця землі.

Отже, чому ж санкції, накладені на Росію, ґрунтуються на менш ефективній моделі?

Причина, вочевидь, суто політична, адже усі необхідні юридичні інструменти для зміни підходу і впровадження моделі "санкції діють до досягнення встановлених цілей" уже прописані в документах ЄС.

Однак, якщо Європейський Союз не має наміру змінити свій загальний курс, тоді, принаймні, термін для перегляду санкцій повинен бути значно продовжений. Проте, навіть цього не відбувається.

Чи звертали ви увагу на те, що перший пакет санкцій Європейського Союзу проти Росії був введений у 2014 році на рік? Однак, під час першого перегляду, через відсутність одноголосності, термін був скорочений до шести місяців.

У 2015 році багато столиць Європи сподівалися, що Росія зможе змінитися на краще. Сьогодні ж, здається, це вже очевидно всім, що ці надії були марними. Проте, півроку, яке минуло з того часу, не принесло жодних змін.

Якщо ми вирішимо залишити термін дії санкцій як додатковий інструмент для перегляду, його необхідно продовжити з поточних 6 місяців до принаймні 36-48 місяців. Це дозволить уникнути регулярних спроб шантажу з боку проросійських лобістів. У випадку, якщо Росія зупинить свою агресію та погодиться на виплату репарацій раніше, Європейська Рада не матиме жодних перешкод для проведення позачергового перегляду і дострокового скасування санкцій, не чекаючи закінчення зазначеного терміну.

На жаль, для таких змін потрібне одноголосне рішення.

Пропозиції змінити нинішній шестимісячний період час від часу лунають. Наразі без успіху - ні у минулому, у часи агресії на Сході, ні зараз ця ідея не знаходить підтримки.

Однак це не є підставою для того, щоб зупинятися у підкресленні очевидних речей.

Європейські партнери повинні визнати реальну небезпеку: чим довше ЄС затягує з посиленням санкційного режиму, тим довшим ставатиме список країн-членів, готових вести "дипломатію заручників" у питанні санкцій.

І в такому випадку переконувати їх підтримувати це кожні шість місяців доведеться не лише одну країну, а кілька.

Отже, Євросоюзу слід терміново вжити заходів, щоб убезпечити свій санкційний режим від будь-якого шантажу та зовнішнього впливу.

Автори: Олена Галушка, Андрій Міхеєв,

Міжнародний центр українського тріумфу