"Карпати зазнали руйнування під час військових дій". Українська альпіністка, що піднялася на Еверест, залишила політичну кар'єру після введення заборони на виїзд за межі країни.

Під час пандемії коронавірусу Ірині запропонували балотуватися до Закарпатської обласної ради. Вона охоче погодилася, адже виросла в сім'ї політика, тому це не було для неї новиною. До того ж через карантин її подорожі різко зупинилися.

Серед основних пріоритетів Галай стало питання охорони українських Карпат. Вона підкреслює, що поки разом із колегами відстоювала одну полонину, інші ділянки землі продовжували зазнавати руйнації.

Останньою краплею для неї стала заборона виїзду за кордон для держслужбовців у період війни. Після цього Ірина склала мандат і зосередилася на сім'ї та власному бізнесі.

Наразі альпіністка зосередилася на створенні вітамінів і досліджує таємниці "вічної молодості".

Починаючи з 2020 року, ви обіймали посаду депутатки Закарпатської обласної ради. Поділіться, будь ласка, як виникла ідея зайнятися політичною діяльністю?

Я виросла в родині, де політика завжди була на перший план, тому для мене політичне життя Закарпаття – це не просто абстракція, а частина мого дитинства. Коли інші діти після навчання поспішали додому або на секції, я відвідувала передвиборчі штаби. Їх було чимало, і вони стали невід'ємною частиною мого щоденного життя. Мій батько протягом десятиліть обіймав посаду заступника мера Мукачева, і під час його кар'єри він зіткнувся з численними політичними викликами, що часто впливали не лише на місцевий, але й на загальноукраїнський контекст. Закарпаття завжди грало важливу роль у політичних подіях, і я відчула це ще в юному віці.

Коли почався ковід, життя різко сповільнилося: подорожі припинилися, гори стали недоступними, більшість активностей зупинилися. І саме тоді мій давній друг Андрій Балога запропонував мені піти з ним на місцеві вибори.

-- Чому погодилися?

Це рішення не було обумовлене стратегією чи прагматизмом – просто виникло бажання. Мені цікаво дізнатися, як все функціонує зсередини. І цей досвід виявився для мене надзвичайно цінним.

Які ключові обов'язки ви виконували на посаді депутатки?

Від самого початку я чітко визначила для себе кілька ключових завдань. Одне з найважливіших -- це захист українських Карпат, особливо заповідних зон. Я дуже багато часу провела в Карпатах: на Говерлі була понад десять разів, стільки ж на Піп Івані, на Петросі, на Стії. Я пройшла практично всі вершини, більшість полонин, знаю десятки маршрутів. І саме тому я не могла спокійно дивитися на те, в якому стані перебуває наша природа.

Бездумна вирубка лісів, важка техніка, що заїжджає на вершини гір, і неконтрольований джипінг у заповідниках — все це виглядало абсолютно безглуздо. Одним із перших кроків, які я зробила, було ініціювання заборони на джипінг в охоронних природних зонах. Я писала петиції, готувала звернення і збирала дані про незаконну вирубку лісів. Спільно з іншими депутатами обласної ради нам вдалося досягти важливого рішення — заборонити будівництво вітрових електростанцій на полонині Боржава. Це унікальна місцевість з хребтом завдовжки близько 20 кілометрів, де розташована гора Стій. Планували встановити там величезні вітряки — промислові, часто застарілі та неефективні, які через десять років простою б позначалися на краєвиді. Ми не дозволили цьому статися.

Однак, на жаль, я усвідомила, що це всього лише краплина в океані. Поки ми прагнемо захистити одну ділянку, інші території потрапляють під загрозу, замість того, щоб отримати належну увагу під час війни. Ці процеси відбуваються майже без контролю, незважаючи на те, що місцеві громади рішуче виступають проти. Мене турбує не лише шкода, завдана природі, але й те, з якою легкістю влада приймає такі рішення, не враховуючи їх довгострокові наслідки. Це питання для мене є значно більшим, ніж просто екологія — воно є частиною мого внутрішнього ядра. Природа — це сила України, і я продовжую вбачати сенс у боротьбі за її збереження.

У березні 2023 року ви вирішили скласти свої депутатські повноваження. Що стало вирішальним фактором у цьому рішенні?

Останнім імпульсом для мене стала заборона на виїзд за межі країни для державних службовців. Як я вже згадувала, мій чоловік — німець за національністю, і наші життя вже шість років розділені між Україною та Європою. Це для мене не просто формальність, а частина мого щоденного існування, нашої сімейної динаміки, виховання дитини. Саме в той момент, коли наш син починав навчання в першому класі, я зрозуміла: політичні рішення мають значення, але ще важливіше бути поруч як дружина, мама і жінка, що підтримує свою родину в складні часи.

Більшість моїх екологічних проектів під час війни опинилися на задньому плані, і я цілком це усвідомлюю. Є питання, які стали набагато більш терміновими для нашої країни, і я приймаю цю ситуацію. Рішення про відхід було колективним у рамках родини. Якщо чесно, політика — це не зовсім моя сфера. Я не вмію підкорятися внутрішнім ієрархіям. Мені важко змовчати, коли у мене є власна думка. А я завжди маю свою точку зору — і завжди прагну її висловити.

Можливо, ще колись мій час повернеться. А можливо, й ні. І це теж нормально. Бо головне -- бути чесною перед собою.

Нагадуємо, що Ірина з'явилася на світ у Мукачеві, а її захоплення альпінізмом почалося після програшу у суперечці на роботі в маркетинговому відділі нафтогазової компанії. Один з колег дав їй виклик піднятися на Казбек у Грузії – згаслий вулкан, що є найбільш східним п'ятитисячником Кавказького хребта. Вона виконала це завдання, і з того моменту її серце належить горам.

У 2014 році спортсменка успішно піднялася на Кіліманджаро, а всього через два роки досягла вершини Евересту (8 849 м) – найвищої точки Землі. У 2021 році Галай підкорила також К2 (8 611 м).

Під час повномасштабної агресії Росії проти України їй вдалося підкорити Аннапурну в Гімалаях, що вважається однією з найризикованіших вершин на планеті.

Раніше ми писали, що Україна вперше за 12 років виграла золото чемпіонату світу з художньої гімнастики.